Letters of Love
I am a pensioner in UK near Welsh border. Enlightened brits are inspired by your defense against your terrorist neighbour. I am sorry we didn't take tougher action after crimea. We are paying triple for our energy, but it's nothing compared to your situation. I feel you will win. Russians will pay for the cost of cowardly destruction of civilians, for a century. Staying out of nato didn't work. Admit Ukraine to nato and EU now.
Привіт я Ліза як ви зрозуміли і мені 12 років скоро буде 13 все що я хочу це кінець війни та повернути Крим!Завдяки ЗСУ я зараз в теплі та на волі и все добре але я розумію що вони ризикують життям і в них теж є сім'я але вони боряться ми постійно кажемо що ой нема світла як погано або води але в Маріуполі немає їжі та світла с водою і їм холодно тому треба цінувати що маємо і не сумувати із за дрібниць дай бог здоров'я нашим ЗСУ та тим хто в Маріуполі
Привіт дорогий Українець, цей лист пише семикласник с Кривого Рогу. Люди які зараз під окупацією, ви для мене герої. Не дивлячись на виродків які з автоматами ходять по вашій землі, ви виходите на вулиці с Прапорами України, допомагаєте іншим людям, тваринам. Я запевняю вас що вже скоро ви побачите наш стяг у центральній раді, чи в руках у наших хлопців. Мені пощастило, я зараз не під окупацією, і намагаюсь робити все що можу для скорішого кінця війни, мені болить за кожного Українця під окупацією, чи за людину у якої зараз немає дому, і за кожного кого затронула війна, я не уявляю наскільки вам важко. Тримайтесь, все буде Україна. Слава Україні! Героям слава!
Дорогі,рідні люди, ми з вами ми вас любимо ! Ми усі одне ціле величної багатої нації " Ми переможемо,бо правда за нами йде,а правда завжди перемагає брехню !!" Слава Україні !!!
Привіт татусю й дядько, як ви? Вірю у нашу перемогу і ваше як найшвидше повернення. Хотіла сказати, що дуже сумую. Мама з бабусею тим паче, згадуємо не одноразово наші посиденьки усією сім'єю. Та згодом прийшла війна і роз'єднала нас на відносно довгий час. Неодмінно чекаю нашої зустрічі. Слава Україні
Дорогі українці! Мене звати Іван і я з Кривого Рогу. Хочу підтримати кожного, хто знаходиться в окупації. Ви неймовірно сильні люди, ми вами захоплюємося. Залишилося почекати ще трішечки. Допомога вже в дорозі. Славні Наші Воїни роблять все, щоб якнайшвидше звільнити вас від загарбників. Ми ще поїмо херсонських кавунів, відвідаємо Ластівчине гніздо, будемо зі світлом завдяки нашому Енергодару, а українські страви будемо доводити до смаку сіллю з Соледеру. Віримо в Перемогу. СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Привіт мій любий Кривий ріг, я розумію тебе, було дуже багато обстрілів по тобі, але ти молодець, не падаєшь духом, у тебе дуже міцні жителі, не дивлячи ні на що, Вони продовжують тебе відновлювати, також, наші поети придумали дуже багато пісень де лунає твоє ім'я. Ти Саме вилике місто у Європпі, ти вистоїш, Криворіжці в тебе вірять. А потомі, ми повернемо Донецьк, Луганськ, та наш усіма любий Крим. Головне відстояти та не здаватись, вірити у свою державу, та у свого презедента, а також мати незламну силу волі, та просто чекати, коли наші ЗСУ Повернуть усі окуповані села, міста. Ми віримо у вас ЗСУ.
Ми всі - єдиний народ. Ми - сильні й непереможні. Ми - це Україна. Усе можна перебороти. Тому давайте переборемо цих хворих людей під назвою "русня" разом. Мирного вам неба
Привіт усім.Мені хочеться як і вам щоб війна закінчилася і ми змогли побачити своїх друзів свою рідню.ми усі дуже сильно віримо в наших військових та ЗСУ.
В ночі - сон. У день- повітря. Не склало складнощі мені. Обійняти тебе. Обійняти тебе бажаю я. Але любов моя. Ты далека як - Чумацький шлях. Краса очей твоїх як омут. Але я йду до тебе. Бо побачити я хочу. І лише тебе я бажаю обійняти. Кохана ты моя.
Привіт, мене звуть Артем. Я з Кривого Рогу. Хочу написати цього листа до усіх українців. У кожного з нас є мрія – закінчення війни. У цей непростий час ми маємо підтримати один одного. Війна вплинула на кожного з нас, навіть діти перестали бути дітьми. Треба вірити, що ми переможемо і повернемо кордони 1991-го року. Наші захисники воюють заради перемоги, ми маємо підтримувати їх усіми силами. Кожному зараз погано, але потрібно жити далі! Хочу окремо написати для людей з окупованих територій. Ви не забуті. Кожну мить свого життя ми про вас пам'ятаємо.Вам зараз найтяжче. Складно бути в тих умовах, в яких ви зараз перебуваєте. Ви - сильні духом і просто неймовірні люди! Ми Українці – мужній народ, ми в будь-яких умовах віримо та любимо! Я знаю, що з кожним днем ми все ближче до перемоги! Треба любити себе та своїх ближніх. Я люблю Україну та всіх українців ❤
Привіт, мене звати Вікторія, і я з міста Кривий Ріг, насправді на даний момент усе добре у місті, але було майже таке ж саме о й ішими містами України. Я душе хвилююсь за міста України у якиї є дуже багато рідних і інших людей о зараз під окупацією, віримо в наших хлопців, адже Україна на сьогоднішній день стала сильнішою и незалежнішою, не дарма багато людей допомагають один одному и допомагають воєнам. Усе буде добре, потрібно лише вірити, слава Україні, з нами Бог♥
Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. Не даремно вона співзвучна слову «батьки». Для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, спогадами лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням зірок… У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. Моя Батьківщина – це Україна. Я вважаю її найкращою країною у світі. Бо я тут народилась, тут мої батьки і друзі. Я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла акація. Взимку моя Україна вкривається білим пухнастим снігом. Річки замерзають. Зима — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. Холодно. Червоніють щоки, а з неба на мої долоні падають сніжинки… Я люблю українську весну, буйну, неповторну. Це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це - травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та впадають у повноводний Дністер. Я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати. Люблю річку Дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. З її оптимістами-рибалками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. Люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. Люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек. Люблю українську осінь з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. Мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. Люблю палити вогонь і смажити шашлики. На сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися до неминучих холодів. У моїй Україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої дарунки. Я пишаюся тим, що живу в країні з такою багатою історією. Україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої Київської Русі до сучасної незалежної країни. Нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців. Вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. Серед безкрайнього золотого поля Українці забудуть про нестатки, безробіття, платне навчання. Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Новозеландію. Із задоволенням подорожувала б. Можливо, де-небудь я б затрималася, а десь — ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я би повернулася додому, до своєї України. Тут усе моє життя. Іншої батьківщини мені не треба.
I can only imagine what it is like waking up each day to what life has turned to. I want you to know though we are different, and I may never see you, I love you, I support you and I want you to know love and happiness again. You will know happiness again, and those responsible for your anguish will suffer in this life and the next. Keep going my loves. ❤️
Hello beautiful Ukrainians. I live far from you. I live in New Zealand. I have learned of your country and day by day, moment by moment I follow your lives. I follow with tears and a broken heart. Yet you teach me, that really I know little of resilience and bravery. You are a nation of people who deserve your peace and soverinty. I pray for you and one day when it is safe, I am comming to your country (please) and I will help plant trees and flowers. I will help fill holes and love those who need it. I want to be of service to you. Please, never give up on God for He will not give up on you. Things are always darkest before sunrise. Slava Ukraine 🇺🇦 ♥️ Heroyam Slava 🇺🇦 ♥️ 🥰💙💛💙💛🙏🤜🤛👍👍🌻🌻
Dear Sisters, brothers, family and friends in Ukraine, I stand with you from my heart and soul in keeping you safe, so that the glory of Freedom will, again be yours. Sending you Love and warmth from a small town in Texas, USA Stay Strong! Slava Ukraine!
Тьотя Тома і дядя Вітя! Потерпіть ще трішки і 8 років пекла залишиться позаду. Бережіть себе, бо нам ще гуляти по Львову)) Тьотя Тома, коли я приїду, обов'язково зваріть холодцю - я 8 років не їла нормальний смачний холодець)) І так, я пам'ятаю що обіцяла вам подарити кавоварку - вона чекає на вас. Дядя Вітя, мрію сидіти с вами за одним столом і обговорювати політику)) І я пам'ятаю ваші найсмачніші помідори у всій Донеччині. Горлівка - це Україна. Скоро побачимося.
Привіт, друже! Я не знаю тебе, а ти мене. Однак, єдине, на що я сподіваюся, що ти в порядку. Я сподіваюся, що ти в безпеці та у тебе все гаразд, на скільки це можливо, звичайно. Я не знаю через, що ти зараз проходиш та як себе почуваєш, але одне я можу тобі пообіцяти, ми про вас не забули та ніколи не забудемо. Ми будемо боротися за тебе до кінця, тому прошу, тримайся. Усе буде Україна!
Привіт, моя улюблена країна! Щиро і з любов'ю вітаю Тебе з кожним новим днем, днем, який приносить щастя і перемогу, бажаю Тобі багато миру і здоров'я всім великим і малим громадянам, добра і тепла всім, і багато всеосяжної любові і удачі! Нехай кожен день Твого твердого світлого незламного життєвого шляху, моя улюблена країна, принесе Тобі щастя, а вірні співвітчизники допоможуть тобі йти вперед до перемоги. Україна, Ти завжди можеш розраховувати на мене, де б я не був. І мир завжди буде в Твоїх очах і в серцях всіх жителів країни. Я пишаюся тобою.
Я не уявляю як це – жити на окупованій території. Я не уявляю як це – чути сирени повітряної тривоги чи шум ракет і снарядів над головою. Дуже часто мені буває соромно за те, що я знаходжусь у безпеці, можу спокійно вийти на вулицю, зустрітись з друзями. А хтось щовечора засинає з думками про те, чи побачать вони світло наступного дня. Ви неймовірно сильні люди. Я вірю, що кожен, хто причинив вам страждання – отримає по заслугам. Дуже хочеться обійняти кожного, відчути вашу енергію. Тримайтесь.
Привіт! Не хочу звертатися в простір, тому на фізичному рівні уявляю тебе... і не уявляю, що ти хочеш почути. Напевно, тобі надзвичайно важко, що ти за межами створеного військовим шляхом кордону. І водночас легко, бо ти вдома: у своїй домівці, в своєму місті, на своїй землі. З людьми, яких любиш. І які би вигадані кордони не малювали загарбники - насправді їх немає! Ти - частинка вільного народу і завжди залишатимешся нею. Саме тому я тебе вже не тільки уявляю, а й відчуваю. У своїй домівці, у своєму місті, на своїй землі. Обов'язково приїдь, чуєш? Як тільки з'явиться нагода. А вона вже близько!
Бердянськ, дорогий, ми так скучили усі! Пам'ятаємо кожну вулицю, кожну посмішку, кожну хвилю. Пам'ятай, ким ти є насправді і не дозволяй себе обманювати. Все буде добре, скоро обов'язково знову будемо разом. Обіймаємо міцно!
Привіт Донецьк, ніколи не була в тебе в гостях, але дуже хочу, щоб ти жив у мирі, хочу приїхати до тебе, побачити Донбас-арену, побачити терикони, побачити людей, які живуть тут. За ці роки ми зрозуміли, що між нами багато різного, але і спільного багато. Тисячі твоїх дітей приїхали до нас у Київ, ми дружимо, слухаємо історії про тебе і разом вболівали тепер вже не тільки за Динамо Київ, а і за Шахтар Донецьк! Донецьк, ми чекаємо, що ти знову будеш процвітати, як одне з найбільших міст України! Ми до тебе приїдемо коли це буде безпечно. Ти незламна історія, ти місто-герой, ти Україна!
Часом мене бентежить один і той же сон. Я хожу по своїй хаті, де я провела 24 роки з малечку. Дивлюсь із вікна своєї кімнати на дах гуртожитку. Ще мені сниться мій шлях до школи, та крамниці біля мого будинку. Сняться дороги. Сниться повітря мого міста. Воно віддає вугіллям. Сниться мій двір в якому гуляла з малечку та висіла на турніках униз головою. Мені сняться школа, та мій факультет. Сняться мої рідні, кого я любила та з ким була щастлива до 2014 року. Мені сняться мої друзі, з якими я не бачилась вже 8 років. Я бачу книжковий ринок, бачу парк кованих фігур, театр опери та балету, бачу Південний вокзал та Центральний ринок, річку Кальміус та міст через неї. Потім я прокидаюсь. І реву в подушку, як скажена. Господи, як я хочу до дому. Туди в той Донецьк, який я знала. Як же я за тобою сумую. Повертайся до дому. До мене. До України.
Любі наші українці! Ми з вами одна сім‘я! Ми пам’ятаємо про вас кожну хвилину та робимо все можливе, аби визволити нашу з вами святу землю та дорогих співвітчизників від окупантів! Ми знаємо, як вам важко. Ми вас любимо! Обіймаємо 💙💛 Скоро ми будемо разом!
Мої любі херсонці! Я гостро відчуваю в собі ті частинки південного коріння, що в мене від тата, і якнайгостріше відчуваю всю несправедливість того, що окупант творить на нашій рідній землі. Мені болить за кожного з вас та за ваше рідне сонячне місто. Я знаю, як важливо в оточенні нелюдів-сусідів знати, що ми про вас не просто пам’ятаємо, а ще й робимо все можливе, аби лишатись на зв’язку та допомагати. Вірю, що зовсім скоро замайорить рідний український прапор над Херсоном - і ви зможете без страху ходити вулицями рідного міста. Ми будемо стояти до останнього тут, в тилу, за кожного з вас та за наших Захисників, які обов’язково наш прапор підіймуть на площі Свободи. Бо Свобода - це про Україну та її мирне небо. Ми приїдемо до вас у гості з усіх куточків України, зовсім скоро. Не сумнівайтесь ні секунди. Вірте! А ми будемо вірити ще дужче. До скорої зустрічі, і прошу, зараз бережіть себе🙏
Дім у нас один і ми будемо стояти за нас, і за вас до перемоги. Тримайтесь і пам’ятайте, що ми переможемо, бо ми у себе вдома. Мені дуже болить, коли читаю як ви там і кожного дня ви є стимулом робити більше для нас💙💛 обіймаю вас міцно-міцно
Привіт! Сподіваюся, що ви знаходитеся зараз в безпеці, та ваші близькі також. Я не маю навіть уяви, наскільки зараз вам важко, та що коїться у вашому серці. Я дуже сподіваюся, що ви ще не втратили надію на хороше майбутнє. Дуже чекаємо вас вдома, в нашій рідній Україні. Чекаємо, коли будемо знову всі разом, коли будемо всі мандрувати нашою країною, сміятися, кохати, та знати, що буде завтра. И сподіваюся, та вірю, що це буде вже скоро. Будьте сильними, бо ви є такими. Будьте щирими зі своїми почуттями. Боятися - це нормально. Але ви не маєте постійно жити у страху. Нехай ваша душа та ваше серце так і залишається м‘яким, теплим та з вірою. Ми з вами. Ви з нами. Та з нами увесь світ. Обіймаю вас. Сподіваюся, ви це відчуваєте. 🤍
Легко казати «не здавайтеся». Я нажахана, уявляючи, що вам доводиться переживати. Але й невимовно пишаюся, бо ви стоїте твердо. Будь ласочка, тримайтеся! Без вас не буде України
Привіт, я з Києва і я дякую тобі за твою мужність, за силу душевну, що укріплює мур незалежності нашого народу, за те, що знаходишся вдома та стоїш до перемоги. Цей лист має лише одного адресата і я дійсно щиро захоплююся стійкістю та дякую за любов, що лине з твого серця у Всесвіт. Навіть у ці тяжкі часи, коли може здаватися, що існує лише чорне, я бачу в очах найбільш уражених людей з окупованих регіонів та бійців, незламність та світло. Це світло дійсно зігріває та кричить про силу і незабаром ми всі будемо обійматися і щиро радіти перемозі. Відчуття стресу не лишає ні на хвилину, але я хочу дати одну малесеньку пораду: будь-ласка, не змушуй себе робити справі (чи то хатні, чи то праця, чи то ще щось), якщо відчуваєш себе погано. Будь-ласка, при будь якій можливості роби собі маленьке приємно: теплий чай зі спогадами про безтурботне минуле або мріями про чисте майбутнє , рукоділля чи масаж з близькою людиною. Вдячність наповнює сердця щастям, тому не забувай дякувати собі за те що ти робиш малесенькі справи, але тримається, за те що навколо гарне жовте осіннє листя та за змогу распалити тепле багаття, маючи сімейну розмову з близькими, що поруч. Я сподіваюся, хвилинки витрачені на мене створили маленьку посмішку на твоєму обличчі, бо я також відправляю її тобі у відповідь. Слава Україні, героям слава! Щиро від серця, Даша.
Вітаю ❤️ Мене звуть Роксана ,я мешкаю у місті Миколаїв. Хоча підтримати тебе ,щоб ти знав ,що ти не один 🫶 Ми всі дуже чекаємо та віримо ,що скоро наші території будуть вільними 🙏 Вірю та знаю ,що обов’язково відвідаю чудову Фабрику ,ще не раз відпочинемо у Зазізному порту та Лазурному 🫶 До скорою зустрічі ,наші любі сусіди 🥹
Привіт, любий українцю, друже! Я б хотіла знати особисто хоч одного мелітопольця. Минулого року ми проїжджали ваше прекрасне місто. Мене вразило, як воно охайно виглядає. Охайно і якось молодо. Потім я дізналась, що ця краса справа рук в тому числі і молоді. Мені це дуже сподобалося і я планувала відвідати Мелітополь цього літа. Зараз я читаю новини і кожного разу, бачачи назву вашого міста, хвилююся, щоб усе було добре. У вас дуже сміливі партизани, ваш молодий мер доводить, що молодь в Україні дуже потужна. Мелітопольці для мене стали взірцем спротиву. Мої друзі, моя родина дуже вболіває за ваше прекрасне місто. Ми віримо в ЗСУ і перемогу. Знаю, що ви теж вірите. Черешня, яку я таки купила в Мелітополі була найсмачнішою у моєму житті. Знайте, що ми вас любимо і дуже чекаємо вдома, в Україні. Сердечні вітання від харків'янки!
Привіт друзі , ЗСУ ВЖЕ НАБЛИЖАЄТЬСЯ , МИ ОДНЕ ЦІЛЕ ! Перемога прийде з першим УКРАЇНСЬКИМ РАНКОМ!
Я пам'ятаю вільний та український Донецьк, коли на День Незалежності по всьому місту майорили жовто-блакитні стяги. Коли в "Ізбі-Читальні" проходили вечора української сучасної поезії. Коли ми всі разом раділи перемозі Шахтаря: обладатель кубка УЕФА хей, кубка УЕФА хей, кубка УЕФА. Коли також всі разом вболівали за НАШУ збірну на Євро-2012. Коли ДонНУ випускав фахових журналістів, які тепер працюють в незалежних виданнях. Я пам'ятаю і вірю в те, що все це повернеться. Що ми всі зможемо повернутися до рідного міста, прогулятися вулицею Артема, повболівати на футбольному матчі на Донбас-арені, відбудувати все, що було зруйновано та позбавитися всіх спогадів про окупантів. Прийде цей час. Настане день, коли пісня Океану Ельзи - Їду додому буде лунати в навушниках кожного донеччанина. Тримайтеся! Все буде Україна!
Дорогі, уявити не можу, як вам складно, але завжди готова вислухати і стати плечем підтримки, як тільки зможу. Ви - не забуті, незабутні, близькі та рідні, хоч сама я із Івано-Франківська і живу у Львові. Морально із вами, мрію обійняти на звільненій українській землі кожного і кожну. Вірю, що все подолаємо і вирішимо усі труднощі, ви головне тримайтеся і продовжуйте вірити. Наші Сили виборюють кожен клаптик України і прийдуть на Луганщину, я знаю. Прошу, не здавайтеся. Подумки міцно обіймаю тих, кого торкнуться ці слова
ЗСУ близько😉
Друзья, мы ждём вас дома, в Украине Знаю, что после победы над оккупантами будет нелегко, будет много неловких ситуаций… Но опыт деоккупации Славянска, Краматорска и Мариуполя в 2014 году показывает, что нужно немного времени и нормальная жизнь вернётся, ведь она возможна лишь под украинским флагом Хочется пожелать всем, кто ждёт нас, дождаться, ведь, друзья, совсем скоро ВСУ вернут контроль над всей нашей территорией
любий українцю ! з 2014 року частинка мого серця завжди з вами, я пам’ятаю як ви боролися,як розгортали наш прапор… як вас били і вбивали. я знаю і вірю, що в Донецьку живе українська душа. Забита, знедолена і понівечена , але живе. Тримайтесь рідні, я вірю, що ви … і ми усі будемо вільні! і запанує в нашій країні мир, любов і добробут❤️
Привет, я тоже из Луганска, Камянобродский район. Мы с семьей были вынуждены уехать из-за войны в 14м году. Тогда была большая неразбериха и получилось, что мы уехали в Киев и ни разу не пожалели. Я знаю и слышала сама все эти страшилки про злых украинцев, которые будут гнобить за наш с вами русский язык. Я не знаю откуда эти мифы взялись там в свое время, но уверена, что сейчас все укоренилось точно. Я бы хотела сказать, что это бред сивой кобылы. Мы часть Украины и о нас никто не забывала. Я получала соц.стипендию, мои родители регулярную денежную помощь и гуманитарку, пока это было нужно. Я не знаю, ездили ли Вы в Харьков, но Вы бы очень сильно удивились какой конфеткой он стал за эти 8 лет. Вся страна развивалась, много было сделано для людей. И многое сейчас разрушено Россией. Мне жаль, что Луганск выпал из этого развития, но я могу пообещать, что, когда закончится война, в наш город все вернется, как было и даже больше. Не бойтесь приезжать сюда, никто Вас не обидит)
Мені би хотілось обійняти кожного і кожну, хто перебуває зараз на окупованих територіях і сказати, що все закінчилося. Я вірю, що зовсім скоро хтось зробить це замість мене і ви відчуєте себе у спокої і безпеці. Я, як і кожен в Україні тримаю за вас кулачки і точно знаю - все закінчиться. Обіймаю всіх дистанційно і сподіваюся, що ці слова хоча б трошки вам відгукнуться 🤍
Ми всі - єдиний народ. Ми - сильні й непереможні. Ми - це ми. Усе можна перебороти. Тому давайте переборемо цих хворих людей під назвою "русня" разом.
Доброго дня, любий(ба) українець та українка! Ми пам‘ятаємо та любимо Вас. Багато людей зараз поєднала спільна мета — вигнати ворога з наших земель. Ранок почався сьогодні з тривог, але в душі віра в краще та віра в ЗСУ. Впасти у відчай можна завжди та воно нічого не змінить; можна дати собі поплакати, бо воно дає полегшення, наприклад, мені. Люби себе та своїх ближніх. Зустрінемося в незалежній та квітучій Україні. Обіймаю тебе крепко-крепко.
Я люблю кожного українця. Кожного. І найбільша мрія - це аби кожен українець не вівся на провокації з оркостану. Я вірю, що ви повернетесь до дому і ми будемо жити разом, в цілісній нашій коханій Україні. Будь ласка, вірте в наші сили, ми чекаємо на вас ❤️
Здравствуйте, Я Лена, родилась и выросла в Харцызске. Для меня Донецк всегда был праздником. Поехать с Мамой в Золотое кольцо и купить новое платье. Первый поход в Макдональдс с Папой. Шаурма на Крытом, пока ждёшь маршрутку домой. Гулять с друзьями на Артема. Съесть десерт в Амсторе на Южном. Стадион Шахтёр, Белый Лебедь, парк Щербакова- это все для меня было вершиной цивилизации. Последний раз я была дома 8 марта 2014 года. Мне больно видеть во что превратился когда-то шумный и сияющий Донецк сейчас. Верю, что Донбасс станет как и раньше местом возможностей, богатства и сильных и смелых людей
Привіт зі Львова! Ми не можемо повністю усвідомити що Ви зараз переживаєте, хотілося б забрати цей біль і нести у собі. Але пам‘ятайте, що ми всіх чекаємо. Я не знаю Вас але будьте певні, для мене Ви такі ж рідні, які мої родичі чи знайомі. Не втрачайте віри, наші солдати прийдуть і виженуть всю русню. А я надіюсь, що ми якось обнімемося… це те, що я роблю в своїй уяві зараз. Ми єдині, ми сильні!
Я знаю що зараз всім українцям не легко але я вірю що ще трохи і все буде добре ми будемо ходити в школу,гуляти ми будемо щасливі але для цього потрібно робити все для того щоб в наших воїнів були сили захищати нас
Привіт! Я з Бучі, мій тато був в окупованому місті, ті декілька тижнів. Я знаю, скільки жахів доводиться переживати людям в окупації, у мене багато друзів та знайомих в рідному місті. Я чула абсолютно різні історії, від них. Ті страхіття, що вам чи вашим близьким і знайомим людям доводиться переживати - це ніяк не можна описати🤬 Я дуже сподіваюся, що всі хто прочитають це зможуть набратися сил, щоб продовжувати жити, та в майбутньому побороти всі свої страхи! Я ціную та переживаю за всіх людей, що переживають/ли подібне. Я вірю, ви - сильні духом та сміливі❤️ Люблю та обіймаю вас, все буде 🇺🇦
Любі мої співвітчизники. Все наше життя ми з болем у сердці згадували тортури фашистів з часу другої світової війни і в найгіршому нашому сні, не могли собі уявити, що рашизм, ще жорстокіше і ще кривавіше. Українці милі мої, ви сильна непідкорна нація. Кожний з вас - це історія країни. І де б ви не були зараз, хай господь Бог береже вас и дає вам сил пережити цей жах і вижити. Обіймаю усіх вас ❤️Перемога за Україною! Слава Україні!
2014 року у мене теж особисто відібрали Крим. Вже 8 років я не можу показати своєму чоловікові, де я проводила кожне літо. Коли я приїхала туди щоб попрощатися з родичами перед еміграцією в 2016, це була найогидніша поїздка в житті. Було страшно спостерігати як за 2 неповних роки це трансформувалось в мерзенний квазі-ссср. Ненависні триколори, таксисти, що радіють істарічєскай справєдлівості, кляті рублі, які противно тримати в руках і незрозуміло як платити цими лайновими аусвайсами, путінська пика на кожному рекламному банері.. Я ніколи не жила в сссрі, але 5 хвилин проїзду в таксі ніби наблизили мене до буремних 80х років повного беззаконня. Як боляче було дивитись на це все лише 2 дні, а як живеться тим, хто бачить це вже 8 років і якось втримує в собі внутрішній спротив? Це абсолютно нестерпно. Я думала і думаю про цих людей повсякчас, і саме тому хочу виразити своє глибоке захоплення і вдячність навіть за тиху, але глибоко екзистенційну боротьбу. Я можу зрозуміти людей, що почуваються зрадженими з 2014, кожен раз коли я дивлюсь кадри сімферопольського мітингу за Україну, мені нестерпно боляче, бо деякі люди що були там, зникли безвісти і ніхто досі не може іх знайти. Хіба це справедливо по відношенню до людей, що просто хочуть мирного життя? Хочу висловити свою підтримку киримли, всім незаконно засудженим і невинноубієнним, особливо - Наріману Джелялу. Україна повільно вчиться виправляти історичні помилки, але цей рух нікому не спинити. І в цьому - ми Разом і ми Непереможні. Зараз Україна ближче до Криму, ніж будь-коли з моменту окупації і ми чекаємо на вас! Сприяйте ЗСУ, дбайте про власну безпеку, майте віру в перемогу України. Скоро ми всі станемо вільними! Щиро, Валерія
Привіт, мій рідний Крим. Ну, як ти там? Чекаєш? Чекай, бо Україна поряд. Скоро ти знову станеш вільним. Знаєш, я згадую, як у дитинстві, гуляв Сімферополем і бачив український прапор на головній площі свого міста. Я пам'ятаю, як з батьками їздив до Ялти, і заходив до Макдональдса на набережній. Я пам'ятаю, як до нас приїжджали Кияни, Харків'яни, навіть Одесити, люди з усієї України та навіть із закордону. Приїжджали, щоб побачити всю красу нашого рідного Криму. Відчути гостинність кримських татар, скуштувати найсмачніші чебуреки у світі! Що ж з тобою трапилося, Криму... Тебе перетворили на військову базу... Але я знаю, що твоє визволення вже дуже скоро. Слава Україні. Millet, Vatan, Kirim
Привіт любий друже. Бердянськ зустрів мене зовсім юну школярку і подарував, справді, незабутні, щасливі миті мого життя. Хочу підтримати тебе, любе місто і розказати свою маленьку, але цікаву історію, щоб кожне сердце яке б’ється в унісон зі всією Україною, знало, разом ми сильні! Почну відразу із «козирів») бо моя історія, яка трапилась у Бердянську, саме про єднання) В далеких двох тисячних, я мала щастя побувати у одному із твоїх санаторіїв) пам’ятаю, як мій тато відвозив мене потягом, супроводжував (щимить серце як то згадую) Та поїздка була ранньою весною, було так цікаво, в один санаторій звозили дітей із усієї країни. Мені дуже пощастило, бо в нас був найвеселіший заїзд) пам’ятаю, як на 1 квітня, щоб поглузувати над вихователями та медичним персоналом, ми поховали всі меблі, які були в холі, а самі сховались в туалеті, уявіть собі десь 30 дітей, сміючись, чекають на вранішній прихід персоналу, жарт нам вдався) а сміх трохи видав) пам’ятаю, класний концерт, де мені випала честь грати кікімору і для більшої впевненості образу, я пофарбувала обличчя зеленою фарбою) пам’ятаю перші побачення і дискотеки)пам’ятаю, як на морських прогулянках вздовж берега ми ловили маленьких крабиків, пам’ятаю, як 8 дівчат із палати номер 6, клялись на крові, що ми ніколи не забудемо одна одну і будемо листуватись і приїдемо в Бердянськ... і тоді взагалі не мало значення, ти Іра з Києва, Саша із Дніпра, чи Олександр з Лисичанська. Бо коли ти з України, ми всі однієї крові. Той досвід єднання, коли один за всих і всі за одного в мене був вперше. Тримайтесь рідненькі! Наша Україна найкраща і нашій Україні потрібен кожен громадянин! Всих міцно обіймаю і до зустрічі!
Українці,ми всі рідні люди! Ми вас не забули,ми вас любимо і чекаємо на зустріч! Не опускайте руки,боріться,боремося ми та молимось,щоб вас зустріти та обійняти! Ми віримо вам! Тримайтесь! Вся Україна за вас молиться та бореться! Разом до перемоги🤜🤛
Не занепадайте духом, українці-то є незламний народ !Ми обов’язково повернемо всі наші окуповані території, наших полонених та наших людей ,яких вивезли в росію.Ми вже перемогли ,бо цей спільний біль нас згуртував. Бог на нашому боці - боці свободи ,добра і світла
Привіт українці! Мені дуже болить, що ви маєте стільки пережити, терпіти цю всю грязюку на своїй рідній землі! Але вірте, що скоро, дуже скоро наші хлопці виб'ють цю мерзоту! Ми молимося за вас та щиро вдячні вам за вашу мужність та незламність! Ви наша віра у єдиний, сильний духом та волелюбний народ! Я пишаюся, що народилася в Україні! Я пишаюся, що в мене такі співвітчизники! Знайте, що нашім дітям вже не потрібні Бетмен, Супермен та інші супергерої, вони мають свого... УКРАЇНЕЦЬ - супергерой сучасності! Ми народжені вільними, сильними та незламними! Слава Україні! Слава нації!..
Привіт, жителі ТИМЧАСОВО окупованих територій! Я хочу сказати вам, що ви надзвичайно сильні люди. Вашою силою та витримкою захоплюється весь світ. Я дуже хочу побажати вам витримки й віри в те, що все це закінчіться перемогою України! Ми пам'ятаємо про вас кожен день. А наші хлопці із ЗСУ роблять все можливе й неможливе, щоб звільнити кожен куточок нашої прекрасної країни! Чекаємо на цю славнозвісну мить разом з вами!
Ми любимо вас! Ми сумуємо за вами! Чекаємо вашого звільнення!!! Все буде добре, все буде Україна❤️❤️❤️
Любий читачу,знаємо як вам зараз тяжко,і ми обіцяємо зробити все що від нас залежить щоб ви змогли жити тим повноцінним життям,яке у вас було раніше.Ми боремося,на всіх фронтах,і ми ніколи навіть у голові не припустимо що Херсон,та інші міста не повернути!Без вас немає нас,і у нас у всіх болить серце коли ми дізнаємося через що ви зараз проходите.. Просимо,бережіть себе,своїх дітей,та ніколи не забувайте хто ви є,а хто є ті хто прийшов на нашу святу землю,а ми будемо робити все для вигнання окупантів!Бережіть себе,і пам'ятайте,злочину без покарання,не буває.
Мої рідні маріупольці ! Знаю, що ви неодноразово дивилися в очі смерті, бачили ,як гинули ні в чому не винні цивільні люди, звичайні ваші сусіди. Тепер війна приходить до вас навіть у сни... Та вона навчила всіх нас цінувати мир, рідних, друзів. А ще навчила нас згуртуватися і допомагати ,хто чим зможе. Зараз стільки збираємо , солимо, здаємо! Як кажуть з миру по нитці... Вірю, що та допомога хоч якоюсь краплинкою дійде і в ваше місто , можливо , і особисто моїм знайомим і підтримає ваші сили. Мрію про це щодня, а ще мрію, щоб якнайшвидше закінчилися військові страхіття і ваші поневіряння по різним схованками і ми знову зустрілися, як раніше. Так хочу вас обійняти ! Молюся за вашу деокупацію щодня і безмежно люблю вас .
Слава Україні! У Києві сонечно, пташки співають, і є надія що от от і перемога, але я медсестра добробату, і навіть попри спокійне небо завжди ношу з собою аптечку і документи. Я впевнена, ви теж так робите. Не слухайте тих росіян що кажуть що скоро все буде під їх контролем. У них ніколи нічого не буде під контролем. Перемога за нами. Але поки що, якщо є можливість забирайте дітей, батьків, домашніх улюбленців і їдьте у безпечне місце. Ви ж бачите, що вони посеред ночі можуть у звичайні будинки направити ракети. Ми їм обов'язково відповімо, ми відіб'ємо всі ворожі наступи. А поки що бережіть себе. По мережу осінь і холодна зима. Тримайтеся! Все буде Україна!
Привіт, мешканець Маріуполя ким би ти не був. На щастя, я не маю рідних на окупованих територіях, але щиро підтримую тих, хто знаходиться в такій ситуації. Пам‘ятайте, Україна вас ніколи не залишить. Ми 100% вас врятуємо і деокупуємо території. На нашій землі настане мир і злагода, хоч і за великих втрат. Якщо у вас є шанс виїхати, то спробуйте. Ви можете поїхати в Одесу, Запоріжжя, Кривий Ріг, Київ, Полтава або на Західну Україну. Вас завжди підтримають. Волонтери знайдуть хороше житло, роботу, їжу. Якщо у вас немає можливості виїхати, намагайтесь маневрувати під впливом ворога. Ми кожен день пам‘ятаємо про вас і сподіваємось, що якомога швидше усі українці будуть разом. Тримайтеся. Ми з вами!
Привіт, Друже,! Мені важко уявити, як це- бути в окупації , скількі тобі всього довелось пережити... Я пишаюся тобою, твоєю витривалістю та незламністю, ти через стільки пройшов , залишилося ще тільки трошки потерпіти. Я знаю, як тобі важко боротися, вірити і сподіватися кожен день. Сподіватися на нашу світлу перемогу, яка незабаром наступить. Я відчуваю твій біль, розпач і безнадійність. Здавалося б ,що це триватиме вічність. Але ні, усьому приходить кінець , добро завжди перемагає зло, пам'ятаєш? Наберись терпіння, живи надією , адже це день обов'язково настане. Коли тобі боляче-поклади руку на серце і уяви, що воно б'ється в унісон мільйонам українців. Ти не один. З тобою вся Країна.
Dear People of Kherson, I feel so sorry for you and for all you are enduring. You are all so incredibly brave! I love you all so much. I am an American living in Cambodia. I am poor. I know that someday, you will all be free, hopefully someday soon. Vladimir Putin's regime is truly evil. Putin has become insane, paranoid beyond relief. He is terrorizing the entire world right now, even terrorizing my friends in the democratic resistance movement in Myanmar. One of my Burmese friends in Myanmar -- Ko Jimmy -- was executed 13 days ago at Insein prison. I cried for half a day afterwards, and I haven't even been able to sleep in the nights since. But what you are enduring in Kherson is so much more terrifying. I feel so sorry for you. If I wasn't so poor right now, and unemployed, I would do anything to help you. I love you all so much. You are all so very very brave. Best regards, Heath Wyld
Я хочу розповісти свою історію. Я з Херсонщини і в окупації з 24 лютого. Я не буду говорити про всі жахіття, які відбуваються тут. Все що я відчуваю? Порожнечу та ненависть до обірванців(так ми їх називаю тут) з автоматами. Знаєте ,вони ніколи не випускають автомата з рук,бо бояться. Бояться ,що їх наші сміливці відправлять в пекло. Якщо відпустити всю цю ситуацію. То хочу поділитись ,що у нас цього літа було багато дощів(і це дивно) та урожай буде хороший. Такі смачні кавуни та дині. Хотіла б поділитися з усіма ті ,які виростила на городі. А ще мені багато хочеться чим поділитись ,але просто скажу ,що ми дуже віримо ,що це все закінчиться і будемо знову жити без страху. Я прочитала багато листів на цьому сайті і плакала,сльози вдячності. Важливо знати ,що нас не штампують під ярлик "прєдатєля". Ми на своїй землі ,ми в себе дома і ми будемо за неї боротися. З любов'ю до Батьківщини,дитя сонця і кавунів А.🤍
Привіт, мої рідні, я вірю, що скоро ми з вами зустрінемося. Вже 3 місяці я знаходжусь в безпеці, в той час, як ви залишилися вдома на окупованій території. Я дуже сумую за вами, дуже сильно вас люблю. Тільки зараз, я зрозуміла, що потрібно цінувати кожну хвилину, кожну мить з рідними.Скоро зустрінемося❤ Слава Україні🇺🇦 Все буде Україна 🇺🇦🇺🇦
Містяни, Куп'янськ був і є Україною. Тримайтесь. Ніхто не забутий, ніщо не забуте.
Привіт, я Леська, так мене називає мама і брат, які лишились в окупації в Херсоні, вони тримаються, вони дуже сильні, вони молодці! Часто я не можу з ними звязатись, в такі хвилини мені дуже страшно, страшно від однієї думки , що я, можливо, вже ніколи не побачу маму та брата, відкидаю погані думки і чекаю на дзвінок... хвилююсь, чекаю, боюсь за них, молюсь, чекаю, хвилююсь... так по колу, кожен день, вже чотири місяці. Я з сином виїхала в квітні, на Вербну неділю, и вперше ми не святкували Пасху разом. Мої рідні патріоти, вся Україна та увесь світ пишається вами! Тримайтеся! Ви незламні, я це знаю, та хочу щоб всі про це знали і не сумнівалися в Херсонцях!Ми неодмінно зустрінемося вдома!
Дорогі, любі Українці з Херсону. Ви є прикладом для наслідування, символом незламності, сили,мужності та справжнього патріотизму. Не хвилюйтесь, усе буде обов'язково добре, наші славні воїни ЗСУ звільнять вас. Наша люба Батьківщина Україна переможе обов'язково💙💛
Дорогие мои друзья в Херсоне, в Геническе! Не падайте духом! Вас скоро освободят. ХЕРСОН, МАРИУПОЛЬ, ГЕНИЧЕСК - это УКРАИНА! СЛАВА УКРАИНЕ 🇺🇦🙏
Дорога бабуся, і матуся. Я дуже сумую за вами... Вже пройшло 5 місяців як я вас не бачила. Але я вірю що перемога за нами, і ми всі разом знову сядемо за один стіл, і будемо святкувати!!! Тримайтеся, бережіть себе!!! Все буде Україна!
Любі мої ізюмчани, рідні, тримайтесь!!! Вже скоро перемога, вже незабаром ми всі повернемося в рідне місто! Ми обов'язково все відбудуємо, відсвяткуємо перемогу, та будемо однією родиною! Ми , всі Ізюмчани, сильний, вільний народ! Тримайтесь!!!
Дорогі і любі Херсонці!!! Пишу вам із Полтавщини, як сильно стискається серце знаючи що ви зараз в окупації, але вірте, обов'язково вірте в наших воїнів, вони і вся Україна ніколи, чуєте ніколи про вас не забували і не забуде. Ви сміливі і мужні люди, головне бережіть ваше життя і пам'ятайте Ми разом. Ми - це і є Україна . Нам не потрібна частина України, нам вона потрібна вся!!!Обіймаю кожного з вас, ми обов'язково будемо разом. Віримо в наших Воїнів!!! Ірина
Рідні жителі окупованого півдня,херсонщини, приазов'я. Тримаймося. Ми з вами. Кожний день починається з надії на просування фронту у зворотньому напрямку, молимося і думаємо про вас і про наші землі. Читаємо ,що там у вас. Хоч і самі за 40 км від ворогів, які постійно обстрілюють наші громади. Незважаючи на бажання колаборантів та всяких пристосуванців,ми будемо разом. Скоро. Бережіть себе! Не наражайтеся на небезпеку! І не вірте російськім ботам, провокаторам та запроданцям,які всі свої злочинні дії приписують зсу Слава Україні-Смерть ворогам!
Моя найкращя кума на світі,ми дуже сумуємо за тобою,За всією вашою родиною,Аліса хрешена моя я обнимаю тебе,цілую.Ти найкращя..Любушка бережи себе і діток.Ігор ,Аліса обіймаємо вас.Кум тримайся, вче буде добре.Дякуємо вам що ви дивитесь за нашою домівкою.Бережіть себе.Чекаємо на деокупацію та перемогу.Обіймаємо вас.
Моя Батьківщина - Херсонщина! Я там Народилася в муках, а тепер мій народ страждає.. Моя мама лишилася там. Їй 81 рік. Там моя сестра і родичі. Куди непоглянь - всі Рідні та Знайомі. Моє Серце з Вами Мої Рідні Херсонці! Як би складно не було - потрібно Вірити, що Господь Вас Не Залишить! ЗСУ Поряд! Вони Йдуть Отримати Перемогу - Звільнити Вас Від злих орків! Перемога Буде за ЗСУ! Будьте Дуже Обережні! Як кажуть психологи "Людина те в що вона вірить". Потрібно Вірити в Перемогу ЗСУ і Буде Перемога! Тримайтеся, як би важко не було! Молитва Дуже Допомогає! Богородиця Вас Не Залишить, тільки звертайтеся до Неї! Вона Швидко Приходить до тих, хто відкриє для Неї Своє Серце! Ви не самі! Богородиця, Господь, Святі Вони Всі Поряд! Божого Благословіння та Божої Благодаті! Тримайтеся Все Буде Добре!
Доброго дня, дорогі херсоці. Я сам чех, живу у північній Чехії. Ваше прекрасне місто я відвідав перший раз у 2012 році і одразу його полюбив. У Херсоні я навіть одружився, з прекрасною україночкою. Люблю Ваше місто, вулицю Суворова, набережну, фестиваль вуличної їжі Тишо-тишо фест, концерти в музучилищі... Хоча не дуже люблю кавун, не можу дочекатися, коли спробую знову справжній херсонській. Друзі, тримайтесь! Цілий цивілізований світ з Вами!
Херсон -це Україна ,тримайся моє рідне місто та область ,надіюсь що скоро ми повернемось додому
Привіт мої ріднесенькі, мої любі і найдорожчі мама і тато. Сьогодні ще один день цієї страшної нелюдської війни. Я знаю, що зараз у нас стало трохи гаряче, однак прошу вас і молю бога,щоб ви трималися,ми обо будемо жити у вільній і незалежній,мирній і сильні Україні, будемо з двору,сидячи на скамейці біля хати про щось розмовляти, дивитися на наш могучій Дніпро, як по ньому пливуть барди і щось кудись везуть, як на лівому березі проїде авто,а тато скаже я бачу он там, як ввечері піднімається місяць із- за лінії горизонту і на річці з'являється місячна доріжка, як чути скрекіт жаб і мене як завжди влітку з'їдають комарі. Ми будемо смакувати наші свіжі овочі і фрукти,вирощені у нас на городі і у садку. Збиратися тепер не тільки на свята,а і просто так, щоб побути з вами. Це мій рідний дім і він як могутня фортеця,колиска мого життя,дитинства і юності, не може пасти. ,Я вірю, що все буде добре,що скоро ми обнімемося і житимемо новим кращим життям, з новими цінностями, поглядами, стереотипами, думками і нашому світлому майбутньому. Люблю вас дуже. Тримаймося.
Люблю я вас очень сильно. Вырастили меня правельно. И я очень благодарен за жизнь, которою вы мне подарили. Мама Бабушка вы моя сила. Благодаря вам я выжил, там на передовой. Благодаря вашей молитве, у меня всё хорошо. И вы выживете, потому что я молюсь за вас. Бог на нашей стороне. Спасибо также моим близким и друзьям, благодаря вам я стал таким каким меня сейчас всё знают. Ми перемогаємо.
Мої любі лиманці, моє затишне і квітуче місто Лиман, тримаймося разом благаю,не переходьте на бік ворога! В нашому рідному місті дуже багато гарних людей! Лиманці Вам зараз важко,тримайтеся рідненькі,всім серцем вірю що ми скоро будемо разом і будем усі-усі відбудовувати наше найкрасивіше місто ЛИМАН♥️ Віремо в Україну, Слава Богу, Слава нашим хоробрим ВОЇНАМ 🇺🇦
Дорогие жители Херсона. Вы сейчас в очень тяжелой ситуации, хочеться кричать от несправедливости, подлости и предательства некоторых жителей вашего города. Спасибо Вам за то, что вы держитесь. Прошу , не поддавайтесь оккупации, не опускайте руки. Украина обязательно освободит наши земли, Херсон, а потом и Крым, где живу я). Здоровья Вам, сил и терпения. БУДЬТЕ НЕЗЛАМНI. В нас чудовi, сильнi люди.
Дорогі мої земляки! Люблю вас,молюся за вас. Все буде добре дуже скоро.Обнімаю вас всіх
Привіт!🌿 Дуже раді, що маємо можливість потішити вас через ці "листи любові". Зараз всі ми потребуємо підбадьорення, адже ця ситуація знеохотила багатьох. Ми переживаємо за вас, і чекаємо того часу, коли всі люди на землі зможуть втішатися мирним життям. Наразі ми можемо старатися зробити все що в наших силах, щоб підтримувати одне одного. До цього нас заохочує Біблія, вона радить: "дба[ти] не лише про власні інтереси, а й про інтереси інших." Мабуть, ви помічали зі свого досвіду, що допомагаючи іншим, часто забуваєш про власні проблеми і відчуваєш більше щастя. Хочемо вас запевнити - ми молимся за вас, щоб ви мали сили все витримати. З любов'ю, Валерія та Дарина :)
Вітаю🤍 Пишемо тобі із Західної України. Дуже би хотіли поспілкуватися в інший спосіб, але раді, що є можливість написати тобі декілька слів підтримки. Нам дуже прикро, що тобі доводиться переживати зараз нелегкі часи. Однак у Божому Слові містяться обіцянки про те, що так не буде завжди. Нам дуже подобається уявляти той час, коли всі люди будуть жити в мирі та гармонії. Подібно до якоря⚓, який утримує корабель під час шторму, міцна надія на майбутнє допомагає залишатися стійкими попри будь-які проблеми. Така надія береже наше емоційне, розумове і навіть фізичне здоров’я. Сподіваємося, що ці слова тебе трохи підтримали і додали сил. З любов'ю, Крістіна, Радміла та Дарина. 🌿
Привіт. Мене звати -Анна. Хочу підтримати тебе. Можливо, тобі здається це безглуздям, але маючи друзів, які змогли виїхати з окупованих територій,розумію- тобі безмежно важко. Важко сприймати дійсність, настільки вона дика. Адже, ти не цього жадав, не це планував! Важко зрозуміти, що ми поряд, ми з вами. Бо ніхто в цьому світі не зрозуміє щосекундний твій вибір, аніж ти сам. Важко сприймати обіг часу, що летить, коли поруч халепа й завмирає, коли хочеться його пришвидшити. Важко дивитися на власних дітей,що викохав з народження. Й не тієї, зовсім не тієї долі їм вкладав в колиску. Важко залишитися людиною. Справжнью вільною людиною. Можливо, ти вже ні в кого та ні в що не віриш. Але! Пам*ятай, що все на цьому світі тимчасово! Й ми обов*язково вип*ємо кави з кожним, хто пройшов цю кляту війну. Й ви будете говорити, говорити, говорити стільки, щоб виговоритися. Або,навпаки, мовчати. Й це нормально. Знаєш 24 лютого виїхали абсолютно всі мої подруги й родичкі. Раптом, мені здалось, що я зовсім сама в цьому світі. Але, одного дня,зателефонувала улюблена подруга по відеозв*язку й я говорила. Вона мовчала,а я- говорила. А потім, ми разом плакали...Тепер вона часто телефонує й мені стає тепло. З нею й тобою ми перші вип*ємо кави в моїй улюбленій кав*ярні) Й будемо плакати. А потім радіти, що ми- разом, що ми величезна незламна сила! Й знову навчимося мріяти про те,як відбудуємо нашу країну.....Це все буде! Це все попереду! Та поки тримайся. Прошу тебе-не опускай руки. Не втрачай силу духу. А я писатиму тобі знову й знову. Щоб не втрачати зв*язку з рідними людьми. Адже, ти-рідний. Ти- наш!
Добрий день, тьотя Люда! Шкода, що немає з вами зв’язку, дуже переживаю як ви там. Вирішила написати листа, сподіваюсь, що ви його отримаєте. Як ваші справи, як здоров’я, як настрій? Вже так чекаю, коли це все закінчиться, і ми з вами побачимося! Дуже хочеться, щоб ми жили так, як раніше: спокійно, мирно. Та, на жаль, не все від нас залежить. Але, незважаючи на обставини, ми можемо зберігати мир та спокій у серці наскільки це можливо, та покладатися на Бога. Тьотя Люда, «ні про що не тривожтесь, але завжди з будь-якими проханнями звертайтесь у молитвах і благаннях до Бога, висловлюючи йому також вдячність. Тоді Божий мир, який неможливо збагнути розумом, берегтиме завдяки Христу Ісусу ваші серця та вашу здатність мислити». Хай ці мудрі слова вас підтримають і нададуть вам терпіння та сил все зносити! Буду рада, якщо у вас з’явиться можливість зателефонувати чи написати мені. Міцно обіймаю і цілую вас. Бережіть себе. Ларіса
Привет из Днепра. Знаем, что вам сейчас очень нелегко. Мы постоянно думаем о вас, дорогие! Знайте, что проблемы, которые нам сегодня кажутся безвыходными, навсегда уйдут в прошлое. Ведь Библия обещает: «И отрет Бог всякую слезу с очей их, и смерти не будет уже; ни плача, ни вопля, ни болезни уже не будет; ибо прежнее прошло» (Откровение 21:4). В скором времени эти слова исполнятся, и все мы вздохнем с облегчением. Помните об этом и сохраняйте надежду на лучшее будущее!
Привіт тобі найхоробріший чи найхоробріша у світі! Вже 150 днів тебе намагаються переконати, що Україна про вас забула і нікому немає до вас діла. Ні, ми думаємо про тебе, про кожного пам'ятаємо і дуже переживаємо. Впевнена, що ЗСУ відвоює Херсон і буде просуватися такими темпами, що погонить росіянців аж до самого Таганрогу (ну тих, хто зможе втекти від них, звісно) і ти вір в нас і наших хлопців, як і я вірила, що відвоюють Бучу і що мама зможе вирватись. Це відбудеться обов'язково, бо Мелітополь це Україна. Був і завжди їм буде, щоб ті кляті окупанти собі не уявляли в своїх фантазіях і як би не намагались в цьому переконати тебе та твоє оточення. Обов'язково Мелітополь буде звільнено це питання лише часу і стратегії. Не можу відчути і половини твоїх почуттів, але мені дуже шкода, що зараз ти проходиш таке надскладне випробування. Я сиділа у підвалі всього 3 тижні з початку війни і пам'ятаю, що інколи віра втрачалась, особливо коли навкруги вирували різні думки оточуючих і не можливо було відділити часом свої думки від чужих. Тоді, я кожного дня, нагадувала собі слова психолога, що колись перебував у концтаборі, що казав: "Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Потім ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вистояли ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікувань того, що має статись" Саме так і намагалась мислити. Найголовніша свобода то внутрішня свобода. А на це окупанти ніколи не зможуть впливати без нашої на те волі. А в українців жага до волі найсильніша з усіх націй бо ми не забуваємо чиї ми нащадки і яка наша історія. Слава вам наші любі українці. Тримайся, ми обов'язково переможемо!
Привіт, як ви? Цілими днями читаю і читаю, новини про великі і маленькі міста на тимчасово окупованій території України і про людей, що там. Чи читаєте ви новини про себе, чи страшно вам, чи страх вже притупився і став фоном для всі інших почуттів? Я от думаю, а може зробити перерву в читанні і натомість самій написати? Щоб Вам було що почитати інакшого. Я зі Львова, тут як не спека, то грози, як не піщані бурі, то потопи. В нас навіть є місцевий жарт "Шарм-Львів-Шейх", бо люди бідкаються, що у всьому винна влада, бо взимку посипають сніг піском, який потім влітку ось так дошкуляє. А про потопи жартів ще більше. Але якби ж Ви були тут цих декілька місяців, поки в ваших рідних містах так небезпечно. Якби ж Вам зранку знову робити вибір: брати з собою парасольку, чи панамку від сонця, а на сніданок робити американо з молоком, чи без молока. Піти на прогулянку, чи погода якраз для читання вдома свіженької книжки, яка ще пахне фарбою. Думаю, тепер ми розуміємо, як багато в нас було, і як нам негайно потрібно це все повернути, поки ще не забули, як саме називається сорт кави або чаю, який після багатьох експерементів отримав статус улюбленого. Знову гортати цікаві події в афішах, шукати рейтинги кіно і планувати вихідні, навідувати бабусю по суботах, і самим поспіхом готуватись до приходу гостей. Зовсім скоро все це повернеться, тільки не забувайте про це! Турбуйтесь про людей поруч, памʼятайте про життя до війни і мрійте про майбутнє повоєнне життя. А ми про Вас не забуваємо ні на мить. Ворог буде покараний, і ми все надолужимо. Разом до перемоги! Разом ми – сила!
Наші дорогі земляки, українці, ми чекаємо і віримо всім серцем, що скоро вся наша Україна буде звільнена від ворогів. Ми захоплюємося вашою мужністю і силою, ви приклад і натхнення боротися далі, не відступати ні на крок. Будьте певні, що кожна українська площа, вуличка і стежечка, яку загарбали безсоромні сусіди, обов’язково стане нашою дорогою додому!
Привіт, чудові люди з Бердянську! Як ви там? Сподіваюсь, тримаєтесь… Я дуже сумую за Азовським морем в Бердянську, пам’ятаю, як ми їздили з мамою влітку, з Дніпра, через Запоріжжя, проїжджаючи цей цікавий пост ДАІ, який схожий на НЛО, а потім в якусь мить з‘являлась блакитна полоса на горизонті. Ця дитяча радість, коли ти розумієш що море близько! Хочу приїхати на море на косу зі своїми друзями, які ще ніколи не були в Бердянську. Хочу, щоб ви знали, що ми вас не віддамо ніколи і нізащо. Вони можуть лякати скільки завгодно тим, що ми здамося, що ми забули, що нам не важливо. Але я дуже хочу, щоб ви знали, що це не так. Стільки злості та бажання вигнати їх з наших земель. Вас не забули! Вас люблять і думають про вас, кожного дня. Навіть не можу уявити, наскільки важко жити в окупації… сподіваюсь, що вона триватиме що недовго. Все буде Україна!
Привіт, красунчику. Я часто згадую тебе і наше перше побачення. Ти був тим, хто показав мені, дівчинці з Полісся, справжнє Море. Після того я багато де вже побула, та те Море було особливим, абсолютно не таким, яким я його уявляла в дитинстві. Наразі тобі дуже важко від російських тортур, тебе зачинили і катують. Я допомагаю армії, як можу, та часом почуваюся безпорадною, і мені це болить... Рідний, пам'ятай, будь ласочка, що в нас нема іншого варіанту - ми обов'язково зустрінемося. Ти легко мене впізнаєш, я буду в літньому сарафані, зі сплутаним від вітру волоссям та з прозорими піщінками на босих ногах. А ти таким же спекотним, з морським ароматом, тільки тепер ще більш сильним, незламним. Тримайся заради себе, заради всіх нас. Люблю ♡
Доброго дня, мої шановні сусіди! Хочу Вам написати цього листа, щоб Ви знали, що ми ВСІ кожного дня (зранку в метро, в обідню перерву, ввечорі в метро) слідкуємо за політичними новинами, за картою України, дивимось фото й відео всього того, що витворяють з нашими українцями і нашею землею. Хочу аби Ви знали, що ми дуже від цього страдаємо. Кожного дня я не можу стримати сліз від новин з війни, новин від своїх знайомих та з відео тих жахів, які вороги вчиняють на нашій землі! Навіть бачила як плачуть чоловіки від усього цього. Хочу, щоб Ви знали, що ми розділяємо з Вами Вашу біль, що ми молимося кожного дня за Всіх нас, що ми фінансово допомаємо й армії й переселенцям (я багато спілкуюсь з сусідами й колегами, слідкую за моїми знайомими в фейсбуці хто і на що збирає кошти). Я знаю, що дуже багато людей питає себе "що я можу зробити в цій ситуації для України". Я хочу, щоб Ви знали, що Ви зараз з нами, що ми одне ціле, що ми всі дуже хочемо бути разом й скоріше побачити нашу Україну квітучою й могутньою!
Це ти - Жінка України! Я сильна. Я вільна. Я вперта. Красива. Щаслива. Відверта. Я - сонце. Я - небо. Я - зорі. Я - річка. Я - поле. Я - море. Я запах дощу, вогню спалах Я зграя думок в сивих хмарах. Я - шепіт трави, подих вітру Вершина гори, дотик світу. Я квітка, я ніч, я бажання Я ранок, тепло, я кохання. Я крапля, я повінь і злива Я дочка, я мати й дружина. Я хочу, я вмію і знаю Я зможу, я все подолаю ! Пишаюся, вірю в твою Силу 💞
Моя сильна, жінко України! Я тільки можу здогадуватись як тобі складно і як ти кожного дня робиш героїчні кроки підтримуючи себе і своїх дітей, свою родину. Моя прекрасна жінко України, ти велична і міцна як Всесвіт, ти витривала і сильна як саме Життя. Захоплююся тобою, хочу мати дружбу з такою як ти, яка знає ціну людяності і мирному життю. Знай, ти не сама в цих випробуваннях, і складнощі минуться, і все стане на свої місця. Зовсім скоро ти знову станеш на підбори, вдягнеш найгарніше вбрання і будеш насолоджуватися спокоєм і внутрішньою радістю, бо прийшло те, чого ти так чекала - мир. Навіть не думай сумувати...я з тобою..Твоя Міла, 20.07.2022🙌👌👋
Мій любий друже! Я знаю, що зараз тобі страшно, дуже страшно. Іноді навіть здається, що цей кошмар ніколи не закінчиться. Але це зовсім не так. Я хочу нагадати тобі про те, що ти – найважливіша частина України, її душа та серце, її руки та мізки, її сьогодення та майбутнє, культурний та національний фонд, який дорожчий за будь-які досягнення, нагороди та гроші. Ти – людина, яка потрапила у складну ситуацію, але не втратила віру. Ти – сміливий та щирий, справжній. Чи може твоя Батьківщиина втратити такий скарб? Звісно, ні. Я прошу тебе, благаю, - вір! Вір у правду, справедливість, наших військових та президента. Ні вони, ні я ніколи не залишимо тебе наодинці з ордою загарбників та звірів. Все це дуже скоро закінчиться. Ти обов'язково приїдеш до мого Дніпра, до улюбленого Києва, до теплого Львова. Ми зустрінемо тебе, як найдорожчого гостя. Ти погостюєш, від'їжся та відпочинеш, щоб повернуться до свого мирного міста. Все це буде, коли війна закінчиться. А вона обов'язково скінчиться. Нашою 100% перемогою. Інакше й бути не може, бо добро завжди перемагає зло. Вір у це, тримайся, бережи себе та своїх близьких. Пам'ятай, що ти – найвища цінність, твоє життя – безцінне, і твоє головне завдання зараз – турбота про себе. Будь здоровим і міцним, звільнення вже в дорозі, залишилося трохи потерпіти. Обіймаю, твоя Ольга з Дніпра.
Всім, хто чекає звільнення: не відчаюйтесь, вас не забули, наші захисники дбають про вас. Ми. хто, на жаль, не може сприяти ВСУ за віком, молимо Бога берегти вас до дня щасливого визволення. Україна переможе, ми обов'язково зустрінемося в щасливий мирний час у рідному краї.
Любі наші, нам дуже шкода, що ви зараз опинились у дуже тяжкому становищі. Хтось з вас втратив близьких, у когось вже немає дому... Улюблена робота, звичний спосіб життя, свобода - все це, здається, залишилося в минулому... Ми дуже вам співчуваю... Але не поспішайте зневірюватись!!! Надія на гарне майбутнє Є!!! Ось така добра новина є у Біблії: "Люди побудують доми й житимуть у них, насадять виноградники і їстимуть їхні плоди. Не будуть вони будувати, щоб хтось інший жив, і не будуть садити, щоб хтось інший споживав. Бо дні мого народу стануть мов дні дерева, і мої обранці сповна насолодяться працею своїх рук. Не будуть вони трудитися марно чи народжувати дітей на горе" (Ісаї 65:21-23). Молимося за вас! Тримайтесь! Бережіть себе!
Привіт! Надсилаю Вам промені підтримки, тепла та любові! Ви незламні, ми незламні! І зовсім скоро перемога! Все буде Україна! Тримайтеся, будь ласка! ❤️🤗
Тримайтесь будь ласка ! Маріуполь - це Україна! Ми з вами і вас врятують !!! Ми вас любимо від землі і до небес !! Тримайтесь рідненькі! Ми переможемо ❤️
Привіт, дорогі наші земляки! Пишуть вам зі Львова.Я і мої друзі вирішили написати вам декілька теплих слів. Ми тільки з новин знаємо в яких тяжких і небезпечних умовах ви опинилися і перебуваєте зараз.Ми дуже вам співчуваємо і переконані, що Бог теж не байдужий до вас. Він є дуже співчутливий і в своєму Cлові, Біблії, помістив обіцянку, яка може усіх нас підбадьорити: “Визволить він бідного, що благає про допомогу, врятує знедоленого й того, хто не має помічника. Він зжалиться над нужденним та вбогим і врятує життя бідних. Від утиску й насилля він визволить їх, і кров їхня буде дорого́ю в його очах”. ( Псалом 72:12-14). Ми дуже чекаємо часу, коли сповняться ці слова і Бог відновить мир та справедливість на усій землі. Бажаємо вам не втрачати надії, покладатись на Бога та зберігати душевний спокій у ці нелегкі часи. Молимось за вас. Бережіть себе!
Ви сильні, незламні, ви - воїни, і кожен з вас заслуговує на спокійне майбутнє у вільній Україні. Знаєте, певно до цих подій я й не знала, яке це щастя - бачити посмішки дітей на дитячому майданчику; їздити зранку на роботу; зустрічатися з друзями щоп‘ятниці і влаштовувати пікніки у своїй рідній, незалежній країні. Тепер я знаю. Мені дуже болить за кожного з вас, кому довелося покинути дім, і хто залишився там, де звик, і чекає на визволення. Я, як і мільйони таких самих, знаю - воно обов’язково буде і зовсім скоро. У мене є багато знайомих в Бердянську, які вірять і чекають. Вони знають, що все буде добре. Адже сонце залишилося таким самим, море все ще тепле та лагідне, птахи у небі розрізають крилами рожеве від заходу сонця небо. Картину псує лише ворожий прапор, але всі ми впевнені - він там ненадовго. Вся Україна зараз - це єдиний організм, серце якого працює заради того, щоб вигнати з себе цю жахливу хворобу. Дякую кожному з Вас за те, що продовжуєте боротися! Вірити! Сподіватися і чекати! Дякую, що домогли відкрити очі на просте - як добре все, коли воно рідне! Я пишаюся бути українкою! Ви - найкращі і найсильніші!
Привіт! Мене звати Юля і мені 15. Якщо ти читаєш цього листа, отже у тебе тяжка доля і ти великий молодець, що тримаєшся! Надіюсь, у тебе все гаразд та всі твої рідні та важливі люди в безпеці. Знай, ти не один/одна!
I come from a very far away place, but every day I read about your news. Please hang in there. In my country, I am fighting to spread the truth and call for more donations. Everyone is caring for you. Glory to Ukraine. Glory to the heroes.
Всем привет! Я сам из оккупированного города (Энергодар), хочу каждому человеку в оккупации сказать, наши уже близко🇺🇦🇺🇦🇺🇦 осталось совсем немного, верю в каждого(ую), у вас все получится ❤️🇺🇦 Слава Україні!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Вітаю, друже. Важко і легко одночасно уявити те, що бачиш кожний день. Думати твої думки, малювати твої таючі спогади. Слухати море та бути поруч з ним. Розділяючи на двох все саме особисте, внутрішнє, що нікому і ніколи. Що так щимить повернутися до своїх, хто буде знову поруч з тобою. З Морем. Як колись. Як буде знову. Ми живемо, поки про нас пам`ятають - я уявляю і відчуваю тебе, і дарую надію та впевненность, що ми разом будемо дивитись на нескінченну площину, туда, де сідає сонце, посміхаться та мріяти за майбутнє. Чекай, це прийде...
Привіт, дорогі незнайомці! Мене охоплює несамовита гордість, знаючи, які ви сильні та незламні на окупованих територіях. Дивлячись новини важко стримати сліз, а як зараз вам? Навіть уявити страшно що ви пережили. Вірю, що вже скоро цей жах закінчиться, адже ми з кожним днем все ближче до перемоги! Усіх обіймаю,ваша рідна незнайомка.
Привіт. Я пишу вам із Києва, зараз липень, сонечко гріє, але моя душа болить за вас. Я пам'ятаю кожне окуповане місто, я читаю новини кожен день та дуже переживаю за вас. Тримайтеся, ми з вами, ми повинні виграти цю війну, іншого шляху немає. Я дуже вірю, що зовсім скоро ми будемо разом стояти та співати гімн України, обійматися та плакати.
Ми любимо Україну! Україна – переможець. Вас підтримує весь Азербайджан Слава Україні!
У мене стільки збережених місць Херсонщини з позначкою «Хочу відвідати». Я впевнена, все попереду. Неодмінно приїду до Херсона в гості, щоб замовити кави в затишній кав‘ярні, пройтися центральними вулицями, залитими літнім сонцем, купити на ринку помідорів та кавунів. Піти до музеїв, на набережну, побачити інший Дніпро, аніж я знаю його в Києві. Ми пам’ятаємо про Херсон. Херсон - це Україна.
Коли ми переможемо, приїдемо в гості та влаштуємо найгучніші Таврійські ігри, висадимо алеї молодими деревами, будемо плавати заплавами Дніпра
Коли ми переможемо, приїду в гості і ми разом поїдемо на Джарилгач — дивитися на захід сонця, годувати риб, слухати ваші історії 💙💛
Привіт. Я щиро хочу обійняти та підтримати вас. Ви неймовірно сильні, я вірю у вас. Ви незламні та неперевершені. Я щиро захоплююся вашим бойовим духом, вашим настроєм. Я щиро вірю що це все пошвидше закінчиться та ми будемо святкувати, надіюся що можливо колись ви приїдете на відпочинок в Чернівецьку область
Мій тил,моє натхнення,моя любов,Олександр! Ти гідно носиш це ім'я,ти повністю йому відповідаєш- "захисник",це-Ти! Я дочекаюсь тебе,ми знову будем разом і народимо нове життя! Люблю тебе безмежно! Хай береже тебе Всевишній.
Дорогі мої мамуся і татусь,бабуся і дідусь! Я дуже за вами сумую. Будь ласка, тримайтесь. Ви в мене такі сильні, ви найкращі, і я завжди буду вас цінувати і дякувати за все, що ви дали мені в цьому житті. Сподіваюсь і вірю, що дуже скоро ми з вами зустрінемось і я зможу вас обійняти настільки сильно, наскільки вистачить моїх сил. Бережіть себе мої найдорожчі. Ви все, що я маю. Ви найцініше в моєму житті. Вітання вам з Києва, від Олі.
Привіт! Як добре,що є можливість підтримувати хоч словом, людей,які опинились в полоні ворога.Щоб вони знали,що нам не все одно ,що нам важливо щоб ви трималися.І хоч ви обмежені ззовні , але вільні всередині. Ніхто не заборонить вам думати ,відчувати ,мріяти в нашу перемогу над ворогом. Ви такі сильні ,не кожен зміг би витримати те , що зараз проживаєте ви . Бережіть себе,ваша боротьба у тому ,щоб жити всупереч їх бажанню нас знищити. Це теж наближає перемогу. Все буде Україна!
Зараз на вулицях рідного містечка, йде війна Ми переможемо, я певна Не переможе нас вона Цей лист підтримки Надіслала саме тобі Бо так я хочу в твої обійми І кожну ніч молюся, "Боже збережи" І знай що якось вийдеш ти на двір, а я вже там, стою з речами Що ще писати я не знаю, моя уява на цьому стихла А знай, що любов перемагає, і горе і печаль і лихо..
Бажаємо Вам мирного неба над головою. Щоб росіяни відступили. Щоб Вас звільнили.
Привіт, мене звати Дарина. Надіюсь, що цими словами зможу тебе трохи підтримати. Я люблю читати Святе Письмо. У цій книзі, мені дуже сподобався один вірш з Псалмів, з яким я б, хотіла поділитися: "Твоя віддана любов сповнює мене великою радістю, бо ти побачив моє нещастя, ти знаєш про мої важкі страждання". Мене дуже потішає думка, що Бог добре знає, що є у нашому серці, які в нас труднощі... Навіть, коли інші не до кінця розуміють наші почуття, Бог все знає. Господь також обіцяє нас підтримувати у важкі хвилини нашого життя. Також, Бог, у Своєму Слові помістив потішливу інформацію про те, що нас чекає в майбутньому, і це допомагає нам не так знеохочуватися через ці події. З нетерпінням чекаю того часу, коли вже не буде смерті, війн, хвороб і страждань. Такий час неодмінно настане! Бажаю тобі зберігати позитивний умонастрій у ці нелегкі часи!
Привіт, смілива незнайомка/сміливий незнайомець! Я не знаю як це жити в окупації і вважаю вас героями. Я колись була в вашому місті і знаю декілька сімей з Каланчака. Ви такі працьовиті, ви як ніхто інший знає ціну землі, бо вона вас, а з допомогою вас і нас, годує. Все, що ви вирощуєте на полях - найсмачніше, що я їла. Ви - гідні діти своєї Батьківщини! І ми вас не забули, ми пам’ятаємо про вас кожного дня і ночі. Ми дуже чекаємо зустрічі з вами і дуже боїмося ваших розповідей. Багато моїх близьких людей зараз знаходяться на шляху до вашого визволення і ми віримо, що це відбудеться якнайскоріше. Бо світло обов’язково переможе темряву, а життя переможе смерть!
Вас ніхто не покинув! Я знаю, вам так здається у найважчі моменти. Коли ви не чуєте новин про своє село чи місто, коли не можете вийти на зв‘язок, коли вас у цьому запевняють окупанти. Але ми з вами! Мені і багатьом українцям (особливо із західних областей), повірте, геть не байдуже на вас. І хоча ми не на вашому місці, нам не менше болить. Бо знаєте як мамі болить за дитину? Так і нам болить за вас. Щодня, щогодини, ви у наших молитвах, пожертвуваннях, передачах, листівках і, звичайно, все нових і нових захисниках, що покидають домівки аби прийти на Схід та Південь і захистити не вас, а НАС. Бо ми усі Єдині в Україні. Тримайтеся, прошу, а ми робимо все, що можемо і не можемо заради вас. Ми переможемо, бо з нами Бог. Слава Україні! Слава усім селам, містечкам і містам в окупації! Смерть ворогам!
Всім привіт, насамперед,хочу подякувати ЗСУ і всім тим,хто захищає нашу рідну Україну) Ті,хто опинився у тяжкій ситуації хочу сказати,що на цьому життя не закінчується,і потрібно брати себе в руки і жити далі,адже це життя,яке сповнене багатьма випробуваннями,отже потрібно йти тільки вперед)Для цього нам Бог і дав шанс на життя) Потрібно цінувати кожний момент в своєму житті)Потрібно боротися та перемагати,як і наші захисники)Я впевнена,що невдовзі,все зробиться для того,щоб ми і надалі могли просто жити щасливо та радісно) Слава Україні) Все буде Україна) Україна понад усе) Всі ці слова означають,те,що буде все найкраще,тільки потрібно трішки почекати)
Знаєте мої любі друзі я скажу вам так,на мою думку в світі існує 3 найвищі сили:віра,надія,любов. Віра це невидима сила здатна звернути гори✊👊 і подолати всі перешкоди які трапляються в нашому житті. Любов це всевсвітня сила здатна змінити цей жорстокий світ💙💛,це те,що дарує тепло та посмішку. Те,що робить нас людьми те,що здатне розтопити найхолодніше серце і освітити найтемнішу душу. Надія це те,що дозволяє нам жити незважаючи на всі темні полоси в житті,це те що примушує нас вірити в краще❤️,адже недарма кажуть,надія помирає останньо. В часи повномасштабної війни ми стали однієї,єднальною,люблячою сім'єю. Україна🇺🇦 завжди боролася за право просто жити на своїй землі,право бути вільними і незалежними. Багато воїнів у всі часи загинули😔 за свободу,за те щоб жили їх діти,за те що ми-майбутнє покоління були вільними. Ми боремося за це і зараз,я вірю в ЗСУ,в наших людей і одного щасливого дня ви всі будете вільними. Всі ці три великі земні сили найкраще проявляються в молитві,все це доповнює наше спілкуванння з Богом❤️. Отже незважаючи ні на що,тримайтеся✊❤️,вірте в ЗСУ,пишайтеся тим,що ви українці-незламний народ. Все буде добре. Нехай з вами завжди буде:Віра,Надія,Любов. Все буде Україна! За нами перемога! Бог і правда з нами. Слава Україні!🇺🇦 Героям Слава!⚔🗡
Привіт Мій Друже! Ми не знайомі.. але ми українці. Ми єдині. Навіть, якщо часом тобі здається, що ти самотній - це не так. З тобою завжди Бог, твій Ангел Хранитель і молитви за тебе, молитви всієї України. Я знаю, що важко, нестерпно, боляче і немає сил. Мій друже, ти тримайся, все буде добре, після темряви буде ранок, після дощу визирне сонечко. Нам всім треба набратись сил і терпіння. Все в тебе вийде. Якби не було важко, шукай у всьому моменти для радості, хоча це нелегко. Ти лиш тримайся і не падай духом. Я тебе обіймаю. Скоро перемога! Слава Україні. Слава ЗСУ !
Дорогий друже,немає нічого важливішого за життя .! Головне зберегти здоров'я і життя ,а все матеріальне втрачати важко ,але не так важливо.Пишу зі свого досвіду .Так я колись все втративши ,(але не через війну )почала життя з чистого листа і все здобула через 10 років і навіть більше ніж мала .Головне здоров'я ваше і Ваших рідних .Разом згуртовано ,не бійтеся чогось досягати .Все зміниться і у вас я впевнена буде більше ніж ви втратили.Але головне бути сильним духом!!!
Тим, хто має Україну в сердці. Як би важко не було, не варто пристосовуватися до того, що не подобається. Ми маємо голос і його чує світ, але руки і мозок в нас також є, щоб мати щось гарне, потрібно працювати.
Люба Херсонська область, свою підтримку і любов відправляє вам Сумщина. Ми захоплюємося вашою силою, незламністю, відданістю і сміливістю. Ми пам'ятаємо про вас, ми молимося за вас, ми чекаємо вашого повернення додому! Нам відомо, що таке окупація, безнадія і розпач. Зберігайте в своєму серці надію і віру, і бережіть себе! Зовсім скоро, ми всі будемо разом святкувати перемогу України. Слава Україні! Смерть ворогам!🇺🇦
Обов’язково , дуже скоро, прийде світанок у кожну оселю І в твою теж. Наберись терпіння, тримай віру близько серця Ти витримав вже так багато, і я точно знаю , що можеш більше ❤️ Ми зустрінемось в Одесі на пляжі, а можливо у новорічному Львові…Завітаємо в оперний в Чернівцях, на Майдан у Києві. Ти будеш у вишиванці, а я буду безмежна щаслива бачити тебе, герой! Ти не один. З тобою вся Країна
Бути в окупації – це неймовірно страшно. А ви – супер сміливі! Пам’ятаємо про вас. Завжди. І дуже чекаємо на звільнення, повернення до свободи та вільного життя. Тримайтесь, будь ласка! Обіймаю міцно Знайте, ви не самі! ❤️
Доброго дня ,Слава Україні,ми всі за вас дуже переживаєм і любим ,ми всі одна країна Україна,ми пишаємось вами,дай вам Бог сили,витримки і перемоги 💙💛❤️
Привіт, українцю! Пишу тобі з Івано-Франківська. Давно гостювала в тебе( знаю, ти чекав ( вічно ці невідкладні справи😔). Обіцяю приїхати до нашого моря, як тільки появиться можливість! В тебе як справи? Не сумнівайся, переможемо!!! Наші військовослужбовці просто молодці. Чекаю твого листа ( тільки не такого мокрого як цей… писала і плакала) Міцно обнімаю, твоя українка!
Эти слова Вам, кто сейчас читает это послание. Помню и молюсь о Вас, мыслями с Вами. Вы должны знать что все мы скоро снова будем вместе, ни на минуту не сомневайтесь что все мы вас ждём. Не теряйте надежду и силу духа, они дадут возможность выстоять и не сломаться в вашей тяжёлой ситуации. Тепло обнимаю. Т.
Доброго дня, сміливі, незламні, милі, українці, мужня наша нація!!! Кожного дня молю Господа,про мирне небо, над нашими головами, щиро вірю, що наші ЗСУ, сил їм, зроблять все можливе і неможливе, щоб відкинути окупантів з нашої землі, і ми знову будемо радіти життю, всі повернуться додому, а там... ластівки😊 Впевнена, що на окупованих територіях, Вам дуже важко, але Є надія, доброго вам здоров`я!!!
Дорогі мої співітчизники! Надійтесь і вірте. З Божою поміччю ви і ми всі переживемо, це страшне лихоліття. Бережіть себе , бережіть дітей - вони наше майбутнє. Як би вам було не важко тримайтесь. Вся несчисть згине рано чи пізно. Добра, здоров'я, щастя і любові вам. Микола
Я вірю,що це скоро закінчиться Я вірю в тебе. Будь сильним,я з тобою❤️
Я вважаю, що ця війна багато чого нам показала. Людей, наших сусідів, "друзів , народи і їхнє ставлення до нас. Поставила кожному питання... "Чи правильною мовою я розмовляю?", " Чи мені важливо розмовляти Українською?" — ці питання ставлять людей в роздуми.. Кожен в праві вибрати сам, і Бог йому суддя.. Я зараз можливо висловилася за багатьох, які не могли підібрати влучно слова.. І всі знають про те що я вище написала Дякую всім всім волонтерам, нашим захисникам, Сусідам (яких можна у цьому випадку писати з великої літери!) , батькам (за терпіння відповідей на питання про війну, і тд.) Будь ласка, Українці, підтримуйте один одного!!! Кожному потрібна підтримка!🇺🇦🙏🏻 Донатьте на ЗСУ, ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! ПЕРЕМОЖЕМО!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦😁
Вітаю чудове місто Херсон! Я жителька Дніпра, мені 42 роки. Останні пів року мені здається що я не живу, а по інерції кружляю по колу. Як особистий біль прийняла звістку про вашу тимчасову окупацію, болить душа за кожного із Вас, але я щодня повторюю собі що це тимчасово… ви мужні, сильні, Ви Українці. Я хочу щоб ви знали що ми разом із вами! Щодня ми обговорюємо на роботі новини, про ваше місто у нас окрема тема, кожний ділиться тою малою інформацією що узнає від родичів чи знайомих. Ми віримо усім колективом що скоро ваше чудове місто буде посміхатись, крізь біль, але вільним! Ми ніколи не відмовлялись від Вас! Ми поруч із вами! Тримайтесь! Настане той час, коли я побачу знову улюблене місто! Та кожного із Вас!
Привіт, як ти? Послухай я знаю , що тобі складно, я знаю , що це нестерпно. Але все минає , віриш? Все пройде✨ Я кажу тобі не здаватись, згадай свою мрію... Так-так , свою найпотаємнішу , найбільшу, найпрекраснішу. Я вірю в тебе , я знаю що твої мрії здійсняться. Довіряй собі, ти зможеш. Настане перемога і ми знову розквітемо , чуєш? Ми розквітемо! Так, як раніше вже не буде, але буде по-новому, по-іншому. З новими можливостями і бажаннями , цілями і мріями. Я в це вірю і ти в це вір. Прошу лиш тебе , не здавайся , живи , дихай на повні груди , коли складно тримайся за мрії , тримайся за те що тобі дороге , треба жити далі , треба надіятись на краще. Адже наші мрії це лише маленькі цілі. Все починається з думки , будь позитивно налаштовано, прошу тебе. Коли тобі вже нестерпно позволь собі на сльози , це нормально, це дуже дуже добре. Ти молодець, так тримати , позволь собі на емоції , істерики , нехай воно вийде з тебе , нехай покине тебе. Нехай твою пустоту заповнить велика любов і пам'ятай , здаватись не вихід. Нам треба боротись , треба боротись за життя , бо воно цього варте! І це нормально хотіти кращого , це добре бажати кращого, це позитивно вплине на тебе. Життя це гра. В якій ти маєш бути гравцем, щоб не ставалось на твоєму шляху. Пам'ятай- це виклик і ти виграєш в цій битві. В тебе вірю я , в тебе вірить Україна , в себе віриш ти❤️
Привіт дорогий мій захисник❤️ Я не знаю з чого почати цей лист...але Величезне ДЯКУЮ Тобі та твоїм побратимам, за кожен ранок який я прокидаюся ДЯКУЮ, та кожну спокійну ніч ДЯКУЮ. Я не можу навіть уявити скільки ВИ маєте волі, сили та терпіння хоча знаю Ви Українці, ви наймужніші та найсильніші наші Захисники! Я вірю що скоро всі наші Захисники повернуться до своїх домівок, обіймуть своїх рідних! Дуже дякую кожному з Вас! З Любов'ю ваша Каріна❤️
Друзі! Дорогі люди! Вже чотири місяці ми не бачились з батьками, які не хочуть виїжджати, бо "наше місце у себе вдома". Вже чотири місяці ми не бачили свою малу батьківщину. Наше життя змінилося, бо ми поїхали з домівок через постійні обстріли міста Харкова. Але батьки знаходяться в окупації, і кожен день ми прокидаємось з однією думкою: "лише б були живі та неушкоджені". Так живуть, так думають усі, хто має знайомих, рідних, друзів, які знаходяться ТАМ. Так робить майже вся Україна. Коли до нас доходять новини з тимчасово окупований територій, ми радіємо та ридаємо разом з вами. Ми благаємо, тримайтеся! Збережіть свої життя, здоров'я, нерви! Ми ніколи не забували про вас, усі ми - громадяни, волонтери, ВСУ, президент, держава. Ми, звичайні люди, робимо, що можем, аби деокупація сталась скоріше. Ми з чоловіком чудово розуміємо ваші думки, бо кожного разу доводиться переконувати батьків, що їх не кинули. Але закликаю вас, вірте, вірте, брати і сестри. Я впевнена, що побачу батьків, і зустрічатиму Новий Рік у сімейному колі. Обійму старенького свекра, разом зі свекрухою приготуємо качку. Нам вас дуже не вистачає.
Дорогие наши, самые мужественные, самые смелые, самые выносливые и самые красивые мужчины на планете, наши воины- ангелы хранители. Вы должны знать, что все украинцы гордятся вами, вашим героизмом. Каждый день пересматриваю видео о ваших буднях. У вас стальные нервы, горячие сердца. Всматриваюсь в видео и кажется, что с каждым знакома заочно. Увижу где-то на улице и узнаю. Мы гордимся каждым, кто защищает нас, нашу Родину, наш покой! Спасибо вам, наши подненькие! Низкий поклон вам всем от всех матерей Украинских! Ждем вас с победой!
Доброго здоров'я моя рідна людина, рідна - бо з моєї України. Ми всі за вас дуже переживаємо, молимось, ви сильні та незламні.Тримайтеся, вірте і бережіть себе, будьласочка бережіть себе, ви нам потрібні наші рідні люди!
Привіт, Я живу в Парижі, вже давно. З 2013 року. Але зараз я думаю тільки про тебе. Я знаю, що ти будеш вільною чи вільним. І ми обійматимемось і плакатимемо від щастя у нашім вільнім краю. І ти побачиш Париж. А ми разом - вільну батьківщину. Ти - неймовірно сильна(або сильний). Я думаю про тебе. Та обіймаю подумки. Все буде Україна. Тримайся
Привіт. Мене звати Лера, і 8 років тому моє місто було окуповане. Тоді я не дуже розуміла той жах, але пізніше відчула все в найдрібніших деталях. Ваша жага до волі неймовірна. І повірте, вона обов'язково приведе вас назад, до України. Над Маріуполем, Херсоном, Бердянськом та іншими окупованими містами обов'язково замайорить прапор України. Незабаром 💛💙 І тоді ми будемо радіти разом, усією Державою🙏 Тримайтеся, у нас попереду гучна вечірка з приводу повернення додому 🤍
Привіт, дорогий. Я пишаюся тобою, в тобі палає вогонь сміливості та віри, навіть якщо інколи відчай бере верх - знай, це нормально, це мине. Після вечора завжди настає світанок, після суму - щастя. Ти обов'язково відчуєш ту жагу до життя, яка у всіх нас тихо спала до 24.02., одного дня це обов'язково настане, але все буде по іншому - усвідомлено та з шаленим бажанням та любов'ю до життя. Ти не відкладатимеш життя на завтра, ти справдиш усі свої цілі, відчуєш легкість та вдихнеш на повні груди. Просто бережи себе, ми всі з тобою, любий 🤍🤍🤍
Привіт, рідна! Так так, саме рідна 😌 тому що зараз ми всі рідні 🤝🏼 Привіт рідна людино ♥️ Ти знаєш, що я думаю про тебе щодня? Що я молюся за тебе щодня? Що я ні на хвилину не забуваю про тебе 🫶🏼 Ми з тобою, скоріш за все незнайомі, але я точно знаю, що ти справжня(-ій) українка(-нець) і в душі у тебе набагато більше тепла і любові, ніж образи і злоби. Я знаю, що твоє серце вірить у краще. Вірить у перемогу, вірить в Україну та в ЗСУ 🇺🇦✌🏼 І що б не казали/робили окупанти ти знаєш, що твоя держава - Україна 🇺🇦♥️ Що твої рідні - це ми всі, українці ♥️♥️♥️ І що рано чи пізно ми всі повернемося додому і будемо щасливо жити разом. Хочу сказати тобі, щоб ти ніколи не переставала вірити у краще. Все буде добре. Я точно знаю. Повір. Навіть як би важко зараз не було... пам'ятай, що Бог дає нам лише ті випробування, які ми здатні витримати 💪🏼 І ти зможеш! Ти все зможеш! Ми разом з тобою зможемо! Посилаю тобі 10000 промінців тепла і любові ♥️ Радій життю, воно в тебе одне і пам'ятай, що про тебе ніхто не забув і що ти не сама що б там не було 🇺🇦🫶🏼♥️
Вітаю тебе, любий українець! Мене звуть Олена, я із Харкова і я мама 2-річної донечки! Я дуже хочу підтримати тебе - я не уявляю, як тобі важко, але я прошу тримайся, хай надія про щось тепле підтримує тебе! Можливо це зустріч із рідними, або новий етап у житті, це наші діти, це щось, що буде важливим тільки для тебе, але це те заради чого кожний із нас витримає все! Кожна людина важлива: і маленька дитина і бабуся з дідусем! Ми обов’язково будемо святкувати перемогу всі разом на кожній вулиці нашої країни, ти тільки тримайся! Моя родина, як і вся країна, переживає за кожне село і місто, навіть якщо там немає знайомих, але всюди наші люди, ні про кого не забули!!! Обіймаю тебе!!! У тебе є суперсила - ти Українець!!!!
Ще пів року назад я жила звичайним життям. Мала хорошу роботу, затишну квартиру, грала весілля і будувала плани на майбутнє. Моє життя поділилось на до та після 24 лютого. Моє місто зруйноване, від мого дому залишились одні камінчики, три місяці я жила в підвалі і не знала чи залишусь я в живих. Моя родина залишається в окупації в місті Маріуполь і я не знаю чи зможу їх колись побачити. І хоч я виїхала звідти, це пекло для мене не закінчилось. Моє життя зараз це безкінечне гортання новин. І невідомість. Я дякую кожному хто став на захист нашої країни. Кожному хто день за днем наближає нашу перемогу. І я дуже прошу не забувати про наших воїнів. Прошу кожного допомогати будь якими способами. Допомогати живим, вшановувати загиблих і повертати полонених. Кожен живий солдат це наше майбутнє. Кожен загиблий, то страшна втрата для нашої країни.
Мирного вечора! Я не знаю як Вас звати, хто Ви за професією, на якій мові Ви спілкуєтесь чи яка Ваша улюблена страва! Але я знаю напевне, що нас з Вами об'єднує любов. Любов до України!!!Любов до нашого життя! Я всім серцем Вас обнімаю! З вірою в ЗСУ, з вірою в справедливість!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Дорогенький херсонець, навіть і близько мені не зрозуміти, що ти пережив(-ла), чи переживаєш зараз, але я дуже хочу аби ти був (-ла) здоровим (-ою), мав (-ла) терпіння усе це пережити і не втратити віри в Україну🙏🏻. Дуже хочу випити з тобою чашечку кави, на терасі затишного кафе твого міста, вільного українського міста, і вислухати твою історію. Тримайся, я з тобою🤝🏻 Прошу в Бога, щоб якнайшвидше закінчилась війна, і аби українці не зазнавали страждань.
Привіт Мелітополь! Як ти там? Як ви там...? Не уявляю навіть, скільки всього ви пережили. Та якщо пережили - значить ви сильніші ніж могли собі думати! Я вірю, що після такої біди, після 30 років незалежності ми нарешті збудуємо ту країну, в якій з гордістю будуть жити наші нащадки! Кажуть, щоб стало легше потрібно розділити горе з близьким - я ваша близька людина, - вся Україна - це одна велика родина! Я знаю, що все закінчиться нашою перемогою(бо як інашке, я ж ще не була у Мелітополі) і вам доведеться показати мені це чарівне місто=) Я ще ніколи нівщо так не вірила, як вірю зараз у вас, в Україну, в наших Захисників! Ми будемо щасливі! Від заходу до сходу. Від півдня і до півночі. І в Криму. Ви тільки тримайтесь там! Я молюсь за вас! Люблю вас, мої рідні незнайомці! До зустрічі в українському Мелітополі!
Тримайтеся, ми з вами! Разом - ми сила!
Привіт, незнайомцю та незнайомко! Знаєте, скоро ми це виправимо та обов'язково дізнаємося бодай імена, адже ми зовсім близько, просто трошки почекайте. Розумієте, ще ніколи я не відчувала такої любові та туги за кожним із вас. Ми не знайомі, але ви українці, ви моя сім'я, мої брати та сестри. Я мрію побачити кожного із вас на вулицях вільного сильного українського Херсону. Я обіцяю більше ніколи не відкладати поїздку і завітати в гості, проведете мені екскурсію, правда ж? Я дуже сумую за вами, мрію про вашу посмішку, обіцяйте бути сильними, а ми будемо робити все аби зустрітися з вами щонайшвидше! Я захоплююся вашою мужністю і патріотизмои, силою духу і сміливістю. Дуже скучаю, чекаю на зустріч і міцно обнімаю вас, мої рідні незнайомці!❤
Привіт!) Знаю, що зараз дуже важко та страшно, але потрібно триматись, заради себе, заради перемоги, заради майбутнього! Пам'ятай, що після кожної зливи Обов'язково виходить сонечко✨️. Перемога вже скоро! Міцно обіймаю🫂.
Привіт, моя рідна людина! Ми, скоріше за все, не знайомі. Але в нас точно є декілька спільних бажань. Ми хочемо миру, безтурботних днів та ночей, хочемо щасливо зустріти старість. Я знаю що тобі зараз важко і страшно, що ти, як і я, мрієш опинитись в своєму житті до клятого 24 лютого, а краще, до 14 року. Знаю, що часом опускаються руки і Надія на «щасливе завтра» зменшується. Проте, повір, рано чи пізно настане той день, коли ти зможеш видихнути, заплакати і сказати завітне «ПЕРЕМОГА». Разом зі своїми рідними через роки ти будеш згадувати ці часи як страшний сон і будеш знати, що це більше ніколи не повториться! Мені не важливо, скільки тобі років, якою мовою ти говориш, та як виглядаєш. Ти українець, а значить ми з тобою рідні люди. Знай, що про тебе думають, про тебе переживають і бажають, щоб кожен хто зараз опинився на окупованій території, як можна скоріше вибрався і зустрічав кожен наступний день під мирним небом. Я кажу тобі головне - тримайся і вірь в краще. Все, обов’язково, буде добре! Обіймаю міцно, Аня з Хмельницького.
Привіт. Мене звати Олена,я зі Львова.У мене якщо порівнювати з сходом і півднем нашої країни безпечно. Знаю,що там ні.Я хочу ,щоб ти знав,ми тут постійно читаємо новини,переказуємо гроші, але найчастіше то ми думками з вами. Дуже болить за кожен вистріл,вибух. Чесно шкода кожного будинку, навіть як там нікого не було. Так шкода,що хтось вирішив знищити те що в нас створювали.Інколи накриває дуже і я просто плачу,але частіше тримаюсь,ну це просто такий характер,все в собі.) Я дуже хочу,що ви знали, що ми хвилюємося за вас, – це не просто стандартні слова, це реальні емоції. Міцно-міцно обіймаю.Ми разом♥️
Привіт, я впевнена ти не знаєш хто я така і для чого це роблю. Але я хочу тобі це написати. Зараз наступив важкий час для всіх, але для тебе особливо. Можливо ти не знаєш як далі жити і що робити. Але знай, що Україна буде боротися за тебе. Буде боротися за кожну матір і батька, за кожну дитину, кожну бабусю і дідуся. Ми не віддамо нічого, бо ми українці. Вір у майбутнє, вір у Бога, вір в Україну так як вірю я. Можливо після перемоги колись зустрінемося на відновленій, сильній як ніколи і вільній Україні. Тримайся і не здавайся, бо поки ти не здаєшся не здається і Україна. З вірою в серці, українка
Любі незнайомці! Хоч ви і незнайомці, але такі рідні. Тяжко уявити те, через що ви зараз проходите. Але з великою надією у серці вірю, що у нас все буде добре. Хочеться кожного обійняти та вислухати, чимось допомогти та побачити вашу посмішку. Ви всі неймовірні та хоробрі. Незнайомцю, який це читає, я не знаю хто ти, але бажаю тобі сил та наснаги. Нехай в тебе все буде якнайкраще. Ти заслуговуєш на щастя. Обіймаю💙💛❤️
Привіт,любі українці!Дуже шкода,що вам доводиться зараз жити так! Ми з вами,ми біля вас,дуже хвилюємося і молимося за всіх щодня!Завжди любили і любимо Херсонську область за палюче сонечко,за моречко та за найсмачніші овочі та фрукти(особливо помідори та кавунчики)! Ми знаємо,що скоро ми будемо всі разом!!! В одній вільній та незалежній Україні! Тримайтеся рідненькі!😘
Я сподіваюсь у вас все добре і ви знаєте що все буде ! Бо ми вас дуже любимо та сумуємо! Дуже чекаю нашої зустрічі 🙏🙏❤️ Сподіваюсь ви скоро будете на постійному зв’язку ❤️🙏
Вітаю, слава Україні! Ми пам'ятаємо про вас і хочемо, щоб всі ми жили разом у вільній, мирній Україні. Дуже боляче, але ми переможемо і відновимося! Не втрачайте надію!
Привіт усім незламним України. Тим, хто ціною власної совісті і волі, життя і правди робить наш народ незламним, щирим, неповторним. Зараз ви в підлій і злій окупації нашого ворога, котрий хоче поставити нас на коліна, збити з шляху й примусити навічно мовчати. Але йому це не вдасться, правда ж? Вам зараз дуже важко, я знаю. Знаю, що немає зв'язку, знаю, що у когось вже немає домівки, роботи, рідних поруч. Але я сильно хочу, аби ви знали, що ми з вами. Ми вас чуємо, бачимо. Ми відчуваємо. Весь біль, увесь тягар. Кожну смерть. Ви не самі. І якщо цей лист зможе когось "обійняти", то я буду безмежно рада. Вас не забули, про вас пам'ятають, кричать. І кожен голос має надію, що вас деокупують, визволять і повернуть "додому". А так воно і буде! Бо над цим працюють абсолютно усі, починаючи від розвідки і закінчуючи СБУ. Давайте триматись разом. Бо разом ми – сила, яку ніхто не зламає. Ніхто не забере, не позбавить. Дякую вам. За міцну оборону наших міст, за кожен мітинг, витривалість і силу духу. Це безцінно. Але водночас це має величезну ціну. Ціну нашої перемоги. Вона вже близько, я знаю. Давайте зустрінемо її разом. Слава Україні! Слава Збройних силам України! Слава нашому народу!
Привіт! Кожного дня я прокидаюся з захватом від твоєї сили, твоєї мужності і твоєї незламної віри. Мені так пощастило жити з тобою в одній прекрасній країні, яка ще побачить мир, спокій і славу! Я абсолютно впевнена, що ти - талановита, креативна й багатогранна особистість, яка розвиватиметься й розвиватиме Україну. Тому будь ласка, продовжуй попри все боротися, продовжуй планувати і докладати зусиль для нашого щасливого майбутнього. Я поряд, думаю про тебе, вірю в тебе, співпереживаю з тобою. Навіть після найтемнішої ночі настає яскравий світанок, і наш світанок теж буде, ось уже скоро. Не втрачай надії. Не втрачай себе. Все буде Україна💙💛
Привіт, тату. Ти наврядчи прочитаєш цей лист, але хочу висловитись. Я не знаю де ти, не бачила тебе вже більше чотирьох місяців. Лише знаю, що ти живий, відчуваю це. Вірю, що ми побачимось, що будемо обійматись та плакати. Мені болісно за тебе, я сумую. Бракує тебе, дуже бракує. Ти - справжній козак, мужний та витривалий. В нас більше немає дому, але ми є один у одного. Я люблю тебе. Твоя доня.
С любовью в сердце через письма любви! держитесь наши дорогие! Дождитесь пожалуйста! Украина победит! И никогда никто больше нас не обидит!
Україна єдина від куточка до куточка! Пам‘ятаємо про Вас, чекаємо всі разом на звільнення і повернення всіх у нашу велику родину! Думаю, цей день настане вже скоро!
Любі, хороші, наші рідненькі!!! Хоч так віддати вам частинку серця, тепла, підтримки, віри ))) Іще посилити усі наші молитви за вас ! Ми будемо разом, безсумнівно і обов'язково. Найголовніше - вірте у це. Ви, як і воїни ЗСУ, наші герої ! І на ваших плечах теж наша свобода і наше майбутнє. Тримайтеся і бережіть себе!!! Всі разом переможемо!
Привіт любі... Так сталося, що зараз ми знаходимося поза межами нашої країни, вимушено, заради дітей, тимчасово, та як би не приймали нас добре, себе не обманиш, де б ми не були в якій візуальній безпеці, наші душі і серця там... ти ніби в гості прийшов, тобі добре, але ти не вдома, а Україна - свій рідний дім! Вона - як батьки, в крові в думках в повсякденних турботах. Щодня сниться мій будинок, знайомі маршрути на роботу, затишні кав'ярні та привітні набережні, лунає дитячий сміх, відчуваю уві сні доболі знайомі аромати міста, хочеться доторкнутися, відчути... стільки там бажань і планів, стільки радості і щастя, що немає тому одиниць виміру, аж раптом прокидаєшся, і скільки очі не шукають знайоме щось, та не знаходять. Чекаємо перемоги і тримаємося за думку, що все не назавжди, скоріше б...скоріше перемога і до дому. До свого дому.
Доброго дня, шановні українці! Я хочу, щоб ви нас почули. Якщо ви залишилися у своєму місті, і перебуваєте на разі в окупації, залишайтеся в укриттях, будь ласка. Будьте сильними та терплячими. Знайте, що ми українці своїх не залишимо. Вірте ЗСУ, вірте у мир, який обов'язково прийде на нашу землю. Ніколи не сумнівайтесь в нашу перемогу! А ми тим часом будемо молитися за вас усіх! Слава Ураїні!
Милый Херсон, мне 10 лет и я очень за вас переживаю! Держитесь, мы обязательно ещё не раз обнимемся и будем пить у вас вкусный лемонад на пляже. Скучаем по вам. Вы герои!
Любимый Херсон! Держитесь мои милые, мы близко уже! Скучаем по морю, по вашему гостепреимству! Мы любим Вас!
Дорогий мій співвітчизнику, я навіть не можу уявити, що зараз відчуваєш ти, коли, раптом, хтось інший вирішив змінити твій рідний дім, змінити твоє оточення, життя. Всі ми росли в Україні, ніхто ніколи в нас цього не забере, тому що наше дитинство - це Україна. Навіть перебуваючи тимчасово закордоном, я чесно можу сказати, немає кращого місця на землі, ніж рідний дім. Ми обов'язково переможемо, тримайтеся. Любимо вас усіх ♥️
Тримайтеся та бережіть себе, рідненькі. Прийміть мої щирі співчуття ті, хто втратив близьку Вам людину та робіть все, щоб зберегти себе та тих, хто поряд. Бережіть себе!
Я дякує вам за те, що ви є на цій прекрасній Землі. Ми з вами. Ми вас любимо. Кожного Українця. Ми пишаємось Вами. Тримайтеся. Ви сильні. І буде Мир і Буде Воля. Любимо. Віримо. Обіймаю
Привіт, любі українці! Ваша незламність, віра та непереможність вражають весь світ! Таку міць має тільки Україна! Я передаю вам привіт з Києва і щодня чекаю вашого звільнення. Молюсь за вас і допомагаю всіма силами ЗСУ, щоб вони якнайшвидше звільнили вас від окупантів. Ми дуже вас чекаємо і дуже любимо❤️ Херсон це Україна є і буде🇺🇦
Тримайтесь рідненькі! Ми обов‘язково будемо поруч 💙💛 і наступного літа точно поїмо всі ваші гарбузи!
Дорогий отримувач! Я не можу й уявити усього того, що зараз Ви відчуваєте. Але я хочу поділитися з Вами частинкою свого серця, у якому завжди є віра, що скоро це закінчиться і ми всією Україною будемо святкувати день Перемоги; Любов - до нашої Неньки, до людей, які так відважно її захищають! Я знаю, що Ви сильні, я пишаюся Вами! Бережіть себе! Перемога за нами! Слава Україні!
Привет пап, если етот лист до тебя дошол, то я хотела бы сказать что я очень сильно тебя люблю и очень сильно по тебе скучаю, мне так хотелось бы тебя обнять, крепко-крепко, держа етот лист в руке читая его, знай что осталось совсем немного... А знаешь что мучает меня на протяжении всех дней етой дурацкой войны ? Я очень жалею что не успела, вернее просто забыла тебя обнять и поцеловать перед отъездом, Я ТЕБЯ ОЧЕНЬ СИЛЬНО ЛЮБЛЮ !!!!! ❤️❤️❤️
Привет, я хочу , чтоб ты знал , что я каждый день думаю о тебе , не зная тебя, думаю : " как ты там! Я пишу письмо и плачу и очень хочу ,чтоб ты поскорее оказался или оказалась в безопасности в Украине . Обнимаю и молюсь за тебя!
Привіт,мій рідний, незламний Херсон, ти найкраще місце в світі. Як же я за тобою сумую. Сумую за твоєю літньою спекою, за Дніпром, за морем. І я знаю, що нас багато, вся Україна сумує за тобою і всі дуже чекають твого повернення.І всі вірять і знають, що ти обов'язково повернешся. З тобою залишились Герої!!! Які переживають усі жахіття окупації. І я хочу ,щоб ти знав ми всі пом'ятаємо про тебе і про наших героїв. А я особисто. хочу попросити в тебе пробачення: пробач, що покинула тебе, пробач що не така сильна ,як інші.Але я люблю тебе,мій рідний Український Херсон!!! Твоя херсонка Світлана!
Привіт моя,бабулічка. Як же я скучила, рідна моя. Скучила за нашими розмовами, за нашим чаюванням. Бабулічка пробач мені, за те шо я поїхала.І дякую, що відпустила. Я так тебе люблю, дуже дуже. Діти теж за тобою сумують, згадуємо кожен день про наші щасливі дні вдома. Ваня пішов знов до школи, треба вчити мову, Єгорка теж ходить до школи. Я вчу мову, щоб піти на роботу.У нас все добре, ми не голодні, жити є де. Бабулічка ,я тебе дуже прошу, бережіть себе. Я знаю ,що тьотя Люба про вас піклується, але ви повинні теж себе берегти. Я дуже прошу дочекайтеся мене, я обов'язково повернуся і ми будем сидіти на кухні пити чай з цукерками (я вам привезу їх багато багато)і довго довго балакати. Сумую.Люблю, ваша внучка Свєта.
Милий, нарешті ти отримав мого листа! Я щодня думаю про тебе. Як ти? Розкажи мені про той сон, пам'ятаєш, ти хотів поділитися? А я обіцяю, коли мені щось добре насниться, обов'язково відправлю тобі, щоб і ти подивився. Втомився трохи? Це нічого. Це дурне мариво скоро скінчиться. Мрію про нашу зустріч. Навіть сукню знайшла. Чекаю на тебе вдома.
Любі! Вірте! Наші хлопці та дівчата вже близько, ще трохи і ми всі знову будемо разом, у своєму українському домі! Ми пам'ятаємо про вас кожної миті, з будь-якого куточка України і світу. Ви - наші! І вже скоро ми будемо разом святкувати перемогу. Чекаємо на зустріч!
Доброго дня 💙💛. Ми кожного ранку прокидаємося з думкою про вас, ми і ЗСУ робимо все можливе щоб Ви були вільні. Я незнаю що можна сказати для підтримки але я скажу одне «Тримайтеся ми з вами, Ви наші герої» Зовсім скоро всі будуть разом. Тримайтеся ми з вами! Слава Україні 🇺🇦
Я тебе люблю. Я в тебе вірю. Твоя душа сильна і красива. Твій шлях підтримують анголи. Обіймаю тебе. Хоч і не знаю тебе, але відчуваю, що ми рідні. Бо на рідній Землі. Все буде в тебе добре.
Привіт, рідний Скадовськ! Чекаю скорішого повернення в твої теплі обійми. Кожної миті згадую чудові моменти, які провела разом з твоїми заходами та сходами. Знай : скоро ми воз‘єднаємося і до тебе приїздить безмежна кількість туристів, які подарують відчуття наповненності та життя як і раніше. Завжди в моїх думках, не заважаючи на кілометри та час. Тримайся, коханий Скадовську, ти назавжди український!!!
Слава Україні, милі та рідні незнайомі... Сподіваюсь, що це тільки до Перемоги ми є незнайомі... Але все ж такі рідні... Рідні! Тому що Україна у нас на всіх одна! Рідні! Тому що ми - українці! Рідні! Тому що маємо спільний генетичний код нації та менталітет! І цього не зрозуміти нікому, окрім нас. І ніякою мовою це не перекласти і не пояснити... Кожного дня молю Всевишнього, щоб оберігав нашу Україну, оберігав усіх нас. Пообіцяйте будь ласка, рідні незнайомці, витримати, вистояти... І, ОБОВ'ЯЗКОВО, ЗУСТРІТИСЬ! Я ЧЕКАТИМУ... І ВІРИТИМУ... І МОЛИТИМУСЬ... ДО ПЕРЕМОГИ!
Не втрачайте внутрішню свободу! Боріться за незалежність! Виходьте на вулиці та мітингуйте! Покажіть хто тут головний! Ті хто на вашому боці, заажди подумки поряд з вами!❤❤🇺🇦💪💪
With Love to our Brothers and Sisters in Ukraine from Lithuania!💙💛❤️💚💛❤️Razom do Peremogi!!!Slava Ukraini!!!
Дорогі, рідні незнайомці окупованих територій!!! Подумки та в молитвах ви живете в моєму серці щомиті. Як мені хочеться обійняти вас усіх та захистити від усякого виду зла, а також території нашої країни. Я дуже хочу, щоб ваші страждання скінчилися ще цієї миті, щоб мир настав. Щоб ніхто навіть і не подумав більше ніколи на нас нападати. А ще хочеться, щоб наш народ бачив справжнього ворога та жив у єдності. Разом ми все подолаємо. Молю Бога при кожній нагоді, щоб вас усіх оберігав та дарував нам перемогу. Я хочу, щоб після війни ви жили дуже добре, щоб ви були щасливі. Тримайтеся, ми за вас не забуваємо ні на секунду, кожен на своєму місці допомагає країні. Просто моліться і вірте, навіть коли це здається неможливим, тримайтеся з усіх сил. Наші захисники визволять вас обов'язково!!! Обіймаю міцно кожну людину нашої країни і молюся за кожного. Бог з нами, переможемо обов'язково і всіх повернемо додому.
Доброго ранку, дня чи вечора. Я пишу цього листа любові та підтримки за для того,щоб Ви не втрачали надії та впевненості в тому,що все буде добре! Я вірю та знаю,що Вам зараз дуже важко та тяжко...так,як і моїй родині та ще багатьом родинам нашої рідної матінки України. Але віра- то наша незламна сила,яка живе в кожному серці українця! Лише віра і жага до перемоги може творити дива. А ще,звісно ж,українська пісня!!! Молю Вас- співайте та не втрачайте надію і віру в нашу перемогу! А ще дуже важливо підтримувати один-одного: словом,справою. Я мати п'ятьох дівчат,дуже бажала б допомогати людям та армії,волонтери ти,та найменшій моїй донечці лише пів року. Але ми усією родиною,с дітками співаємо українські пісні ,розповідаємо українські вірші. А я ті пісні і вірші у Фейсбуці виставляю за для підтримки людей усієї України! Щоб ані журба,ані смуток їх не гнітив. Щоб віра жила! Та все буде Україна!
Дорогі наші українці! Ми - одна сім'я, одна родина,одна нація, незалежно, де ми проживаємо: чи в серці України, чи на її окраїні. Чи на вільній українській землі, чи на окупованих територіях. Кожна наша область- це Україна! Кожне українське місто й село- це Україна! Тримайтеся,наші любі! Ми пам'ятаємо про вас, ми любимо вас, ми молимося про вас! Господь пам'ятає про ваші села і міста, пам'ятає про вас ! Ісус бачить, як боляче вам зараз проходити цей нелегкий час. Він один може допомогти у будь- якій ситуації, для Нього немає нічого неможливого. Ворог не зможе забрати Україну із наших сердець! Молимося про наших воїнів, щоб Господь допоміг їм визволити всі окуповані території, а зокрема ваші міста і села! Молимося до Бога про допомогу, про визволення, про зцілення українських сердець, які перенесли багато ран, наруги, побачили багато смерті і крові! Віримо, що Господь на нашій стороні. А в Нього одне з імен " Саваот", що означає" Той, Хто воює". У Господа є тисячі надзвичайних методів, як нам допомогти. Господи, прости нас і помилуй нас!!! Не здавайтеся, любі, а тримайте свій голос до Бога , який нам обов'язково допоможе!!! Головне, будьмо з Богом! Боже, благослови кожного українського солдата! І нехай прийде від тебе визволення для всієї нашої України! Слава Ісусу Христу! Героям шана!!!
Любі наші ЗАХИСНИКИ! Дякуємт вам, що ви стоїте на захисті всієї ураїни! Поруч з вами ми не боїмося відчувати себе захищеними й тендітними! Ви справжні чоловіки і ми пишаємося, що в українській армії є такі люди як ви. Ми впенені, що завдяки таким Героям, як ви, нас точно чекає Перемога! Дякуємо вам за те, що ви у нас є! Честь і слава захисникам України, слава Україні!
Дорогенькі наші, хочу попросити Вас, просто тримайтеся, ви неймовірні, ви самі сміливі, таких людей, як на нашій Балаклійщині, ще пошукати треба!!! Балаклія - це Україна!!! І ніхто не зможе довести зворотнє!!! Я хочу Вас ще раз попросити, тримайтеся, вірте в нашу перемогу, а ми з цього боку молимося за всю Балаклійщину, за всю Україну-неньку. Балаклія - це Україна!!! Слава Україні!!! Героям Слава!!!
Привіт, люди Херсону! Ми ніколи не зустрічались, але я багато чула про вас. Про вашу мужність, про вашу працьовитість і про вашу любов до рідної землі. Я навіть не уявляю, що вам доводиться переживати. Думаю про вас постійно, наче ми добрі друзі які вимушено розлучились. Знайте, що ми вас не покинемо. Ми будемо битися стільки скільки того буде потрібно.
Привіт. Я уявляю, що ви відчуваєте, як вам важко.Вбережіть в собі віру. Тримайтеся попри всі страхи та сумніви. Ми неодмінно переможемо. Моя мрія приїхати до вас у гості,милуватися вашим містом. Бережіть себе. Обіймаю
Привіт мене звати Олена я з Херсону! Я як і ти переживала ці жахіття котрі витворяють окупанти на нашій землі. Я рівно 108 днів пробула в окупації. Я знаю як тобі важко, я знаю що ти сильна(ний)! Але я вірю що наш дім обов'язково повернеться до рідної України! Що ми будемо обов'язково святкувати всім нашим містом нашу ПЕРЕМОГУ! Наша Суворова, Ушакова будуть наповнені людьми які будуть святкувати, танцювати і всім містом співати пісні! Я вірю в те, що ми всі вистоїмо і все відбудуємо! Ми обов'язково відсвяткуємо всією країною День Незалежності, День нашого міста яке обов'язково буде майоріти нашими прапорами! Ми ще обов'язково всі будемо смакувати наші Херсонські кавуни, поїдемо на наше море до Залізного Порту, Лазерного, Скадовську! Обов'язково поїдемо до Голої Пристані щоб прогулятися по чарівній набережній! Тримайтеся мої рідні Херсонці- Ви найсильніші, найсміливіші, ми це довели всьому світу! Херсон- це Україна, був та завжди буде!
Рідний незнайомцю! Листа Тобі надсилає Київ! Головне,що має бути в цьому посланні: ви - красені!!! Пишаємося вами! Кожен із вас,хто перебуває на тимчасово окупованій території,демонструє усю силу і волелюбність нашого Народу,нашої Нації. Дякуємо особисто Тобі за терпіння і непохитну віру. Ми нікого і ніколи не залишимо,нікому і нічого не віддамо. Жодну людину,жодний сантиметр нашої землі. Тому що ми - Українці. Воля тече по наших венах. Вір в ЗСУ,вони готові віддати своє життя за Твоє. Їх прихід з кожним днем все ближче! Вір в себе,підтримуй себе і пишайся собою! Зараз Ти витримуєш те,що під силу не кожній людині. Терпіння та віра - Твоя зброя в цій боротьбі. Все буде добре! Слава Україні!
Мої найкращі в світі бабуся Тамара і дідусь Володя. Я дуже сильно за вами сумую і мрію коли знову вас обійму. Кожного дня уявляю як ми всі збираємось у нас на дачі за великим столом. Дідусь буде розповідати свої улюблені анекдоти, а я буду сміятись гучніше за всіх. А потім ми всі спустимось на берег Дніпра і будемо проводжати найкрасивіший захід сонця. Тримайтесь, мої рідні і не втрачайте надії. Я вас дуже сильно люблю. До скорої зустрічі вдома.
Бердянськ-це Україна!! Ми всі про це пам'ятаємо!! Я щиро вірю..а точніше-я знаю,що Бердянськ та всі інші наші міста будуть звільнені нашими відважними воїнами! Тримайтеся, мої рідні українці🙏🏻 я..ми..молимось за вас кожен день! Моє серце і душа з вами!💜🇺🇦 Не падайте Духом,рідні! Ми сильні з вами,бо ми українці!💪🇺🇦💜
Dear Friends in Ukraine, My name is Melanie and I'm the daughter and granddaughter of Latvian World War II survivors. My dad was 6 years old and had two sisters and a brother even younger than him when they had to flee Latvia with my grandparents, and spent six years in refugee camps in Germany before being able to come to America. Latvians and Latvian Americans support Ukrainians. Friends support friends - and know you have friends who care about you from all around the world. I cannot wait to celebrate Ukrainian peace and clear skies with all of you. I will be thinking of you and I, and so many of us, are in this for the long run with you to support you, well after there is peace. Wishing you so much safety, nourishment, relief, peace, healing, and love. Slava Ukraini!
Мої ріднесенькі земляки! Звертаюсь до тих, хто любить Україну, і чекає визволення. Ми обов'язково повернемося, разом відбудуємо наше чудове затишне місто, і обов'язково будемо щасливими. Ви тільки не втрачайте надію! Бережіть себе!
Дорогий мій, любий, рідний Дніпрорудне!! Місто мого дитинства, місто рідних, друзів, вчетелів! Місто сміливих шахтерів! Посилаю тобі, мій любий, своє тепло, любов та щіри побажання як умога скоріше позбавитись від болю, який тебе наносить війна...бажаю тобі процвітання, вічної молодості та як скоріше відчути теплі обійми рідної України! Мої батьки були змушені покинути тебе, свій дім. Але віримо у нашу силу, відчуваємо підтримку світу, та незламно йдемо до перемоги!! Знаю, що вже найближчим часом відвіємо парк Панай! Що пограємся на дитячих майданчиках. Що зустрінемо світанок на березі Каховського водосховища. Побудуємо льодовий палац та гучно співатомо пісні на стадіоні!! Прогонимо окупантів з нашого комбінату та й далі видабуватимемо залізну руду. Тримайся, мій любий, Дніпрорудне, бо ти українське місто і ніхто тебе в України не забере! Молімося за тебе! Слава Україні! 💙💛
Добрий вечір мої рідні Я хочу сказати вам що я з вами, де б ви не були. Я дуже пишаюся вами. Вашою силою. Міцністю. Вашою любов’ю до волі !!! Ви є Україна, ви є злагода та любов. Тримайтеся мої любі ми точно переможемо! Обіймаю вас міцно міцно і бажаю мира від чистого українського сердця!
Вітаю вас,мої співвічизники! Я з міста Авдіївка,що на Донеччинні. Наразі я вимушена переселенка,але це ніщо по зрівнянню з тим,що зараз переживаєте ви. Я знаю,який жах відбувається на окупованих территоріях і я хочу підтримати вас. Моє серце завжди з вами;я кожного дня молюся за вас. Будь ласка,тримайтеся як би важко це не було! Ми-українці,ми-сильні і ми ніколи не забуваємо один про одного у скрутні часи. Я хочу побажати вам скорішого повернення додому,в Україну,а також миру,щастя та злагоди. Я люблю усіх вас і рада бути частиною великої української нації! Ми переможемо! Слава Україні! Героям слава! P.S Дякую вам за мужню боротьбу. Хай вас береже Господь!
Любі, ми ні на секунду не перестаємо думати про вас всіх. Серце обливається кров‘ю, коли думаєш про те, які випробування вам доводиться проходити щодня. Всім нам кожного дня доводиться доводити своє право на існування і життя, але на вашу долю випали ледь не найскладніші випробування. Прошу вас, як би тяжко не було, не забувайте про те, що щодня ми боремося за Нашу Свобободу і Незалежність. Слів немає, щоб описати що я відчуваю, але бажаю вам залишатися сильними, здоровими і, перш за все, в безпеці. Молимося за вас щодня, віримо в ЗСУ та нашу Перемогу.
Привіт, мій любий друг ❤ Я знаю, що в тебе такі дорослі погляди, бо бачив вже забагато зла. Але не став черствим. Навпаки, в тебе добре серце. Ти кращий хлопець, якого я коли-небудь зустрічала. І хоч ти живеш на окупованій території, а я - на вільній, саме ти запалив в моєму серці вогник віри в нашу перемогу. Якщо є такі люди як ти, то ми - непереможні. Я хочу, щоб ти не переставав вірити, щоб завжди відчував цей зв'язок, і знав, що перемога близько.
Знаю... Вам може бути дуже жахливо.... Я знаю. Не зберігайте ці емоції в собі.. Записуйте їх. (Хоч в телефоні, якщо є змога).. ТРИМАЙТЕСЬ!!!! НЕ ЗНЕВІРЮЙТЕСЬ, ПРОШУ!!!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦😔 Будь ласка, тримайтесь!!!! Спокійно! Наберіться віри, терпіння, любові, сили, довіри, спокою, як би це не звучало в обставинах війни! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Привіт рідненькі братики й сестрички! Скоро ми зустрінемось всі разом ✊ наша незламна нація 🇺🇦 яка витримала не одного ворога 😔 разом ми сила🫂 я вірю в ЗСУ і вірю що вони скоро всіх звільнять і все буде Україна 🇺🇦 Ми з вами Херсон, Маріуполь, Харків і вся Україна 🇺🇦 щоб не сталось ми будемо з вами бо на те ми нація яку об'єднує віра в перемогу УКРАЇНИ тому ми скоро зустрінемось всі разом на Хрещатику на день Незалежності України 🤗❤️ ми любимо всіх вас і віримо що настане день коли закінчиться війна 💙💛 яка внесла зміни в наше життя 😔 і змінила наші цінності 🇺🇦 РАЗОМ МИ СИЛА ✊✊✊
Ukrainians! we are praying for you, we are thinking about you all the time. be strong, you are already so strong! unbreakable. the enemy will leave one day and we all hope soon! we love you all, please keep safe! regina (Lithunanian)
Любий народу Маріуполя, наш зранений, окупований, зруйнований, стільки загубивший і стільки віддавший,ми знаємо що тобі так важко. Але я хочу сказати тобі, хочя слова не мають лікарської діі, ми тебе любимо, ми про тебе не забули і не забудем. Я знаю ,настане день і ми будемо разом, з раненим сердцем, але ще сильніші і ще рідніщі.
Привіт, наші дорогенькі українці! Ми відчуваємо, як вам там тяжко…хочу написати, щоб ви не думали, що Украіна про вас забула. НІ! Кожне окуповане місто, село ми бачимо на карті нашої України. Молимось за перемогу і найскоріше повернення знову додому. Перемога зовсім скоро буде за нами! До зустрічі вдома, в Україні!
Друже, тобі зараз важко і самотньо, весь світ здається ворожим. Обіймаю тебе міцно-міцно. Знаю, що невдовзі радість повернеться у твоє життя, твій дім знову стане ТВОЇМ домом, новим, збудованим з любов'ю. Твоє море - ТВОЇМ морем. Твоя душа знову сповнится мріями. Вони почнуть збуватися. Твоя країна стане ТВОЄЮ країною, щасливою, могутньою, благословенною на твоїй землі. Назавжди. Відчуй тепло. Ми поруч.
Привіт вам! Люблю Мелітополь. Через нього з 2014 по 2020 їздила додому в Джанкой з Запоріжжя на автобусі. Коли ми зупинялись на автовокзалі, то мала традицію купити вафлі і каву 3в1, щоб перекусити. Люблю Мелітополь і душа розривається, що мешканці цього міста в окупації.. Ми з тобою не знайомі, але знай, що ти важливий і є люди, яким не байдуже що з тобою. Бажаю тобі сил і терпіння. Бажаю міцного здоров'я і доброботу тобі і твоїм близьким. Обіймаю, бережи себе.
Дорогі наші херсонці! Неможливо передати словами той біль, який ми відчуваємо, читаючи новини про Ваше місто. Ми влітку часто приїжджали на відпочинок до Херсону і завжди херсонці були привітні, щедрі, добрі,працьовиті!Ви працювали для того аби ми навесні могли їсти ранні овочі та фрукти. Зараз, як ніколи, це розуміють люди не лише з України, а й із усього світу! Тримайтеся, рідні! Ви дуже хоробрі, ми усі це бачили!!! Ми серцями з Вами, бережіть себе!!! Все буде Україна💛💙!!! ЗСУ вже поруч!!!
Я живу у Бердянську. Пишу сама собі. Мені дуже тяжко на душі. Може хтось напише мені. Мій Бердянськ вважають примарою.хочу почути ,,як ти?,, Мій рідний Бердянськ не примара. Тут б'ється моє сердце. Я жива. Я вірю в ЗСУ. Я хочу і далі жити. Я знаю треба триматись. Я тримаюсь. Я молодець.Я є життя. Я українка. Моє сердце не примара. Нехай усі святі оберігають Захастників моєї любої України.
Тримайтеся, любі! Скоро наша перемога!!! Ви сильні, відважні, сміливі! Ми єдині 🙏 Слава Україні! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Ви не одні. Ми про вас не забули, ми вас не покинули. Ви не винні у тому, що знаходитесь в окупації. Боремося за нашу спільну свободу, за нашу спільну перемогу. За нашу Україну.
З перших діб війни я опинилася в окупаційній Охтирці, разом зі своєю мамою, бабусею, сестрою та трьома дітками. Я ні дня не втрачала, з першого дня я почала займатися допомогою і в мене вийшло, але вийшло це лише на території Сумщини. Але кожен день я думаю за вас, я думаю та молюся за ваших діток. Вірте в Бога і перемога обов'язково буде за нами 🙏 Будучи десь в дорозі, коли заїждаєш на автозаправку щоб перекусити, їсти не хочеться, бо уявляємо вас, як важко вам. Але ми робимо все для того, щоб наші війська швидше визволили вас та ми всі разом відсвяткували перемогу, об'єднавшись в одне ціле. Бо Україна єдина. Україна понад усе ❤️ Тому ми разом з вами. Обіймаю кожного з вас!!!
дорогі мої, я розумію ваші почуття несправедливості по відношенню до вас, кожен раз коли я думаю про вас моє серце розриває на частини і те, що я ніяк не в змозі допомогти вводить мене в депресію, але я вірю, що одного дня все нормалізується і не важливо коли саме, завтра це буде або через багато років, бо поки є віра є і сили вірити!
Привіт:) Хочу сказати тобі, що ТИ! найсміливіша людина у світі. Вже стільки років наша рідна Горлівка під окупацією.. Сталося багато жахливого, але ти все це витримала. Скоро повернеться Україна, а разом з нею мир та щастя, я вірю у це, повір і ти. Все буде так, як у найсміливіших твоїх мріях. Ми пам‘ятаємо про тебе. Пам‘ятаємо про твою родину.
Привіт, друже! Мене звати Валерія, і я з Києва, точніше – з Кременчука, але найкраще буде сказати я – з України, як і ти. І мені дуже болить. Я хотіла написати купу гучних слів про те, як усі ми тут хвилюємося, але буду відверта і писати лише від себе. Я дуже переживаю за вас, за кожну дитину в Бердянську, Старобільську, Енергодарі чи Херсоні, за кожного дорослого в Маріуполі, Ізюмі, Волновасі чи Скадовську. Я знаю, що вам дуже важко, час іде, віра губиться (маю друзів на окупованій території, тож розумію все, не із новин). Але нагадую, що ми нікого не забули, наші військові зробляться все, щоб повернути вас. Це в першу чергу не про території, це про людей. Ви – міцні, вадважні та сильні, ви - українці, тож тримайтеся з усіх сил! Наші, хоч і незнайомці, але такі рідні, будь ласка, не падайте духом та чекайте. Пам’ятайте, ми на вас чекаємо, я на вас чекаю.
Привіт. Написати лист - це так мало, це майже ніщо, але я все ж таки хочу це зробити. Якщо хоча б для однієї людини він стане в пригоді, значить, це мало сенс. Я не знаю, скільки тобі років, як тебе звуть, де ти живеш, але якщо ти читаєш цього листа, значить, твоє життя важливе. Як би важко тобі зараз не було, знай, що про тебе пам"ятають. У тебе попереду ще стільки неходжених доріг і теплих людей. Стільки сходів і заходів сонця тобі належить зустріти. Стільки смачної кави випити. Стільки добрих вчинків зробити. Стільки любові отримати і дати. Стільки краси побачити і відчути. Кожен наступний день лише наближує це все. Не вздумай здаватись і зневірятись, чуєш? Ти важливий, ти цінний, твтоє життя варте того, щоб за нього боротися.
Привіт,рідні) Ви мене не знаєте,і наврядчи ми коли небудь зустрінемось...але,хто би це зараз не читав,повір ти мені рідний!Ми зараз разом переживаємо одну біль,один смуток та втрату.Ми нація нескорених ,ми такі ,що незважаючи ні на що,ми не зрадимо своїй неньці землі,ми ті хто під свисти ракет не збирає валізу,а шукає свого домашнього улюбленця,це нас і робить людьми!!!Я впевнена що наші Воїни світла,дожмуть до кінця!Щиро молимось і віримо бо це наша найсильніша зброя,бо з нами Бог!Я щиро вірю ,що скоро все закінчиться,і ми відвоюємо наші рідні землі! Обов'язково вірте та моліться за наших рідних хлопців і дівчат,дякувати кому ми зараз проживаємо кожен день,вони скоро звільнять нашу землю від цих перевертнів!Віримо з ЗСУ!
Я переїхала з Маріуполя в Київ ще в 2015 році, але не було з тих пір такого року, щоб я не приїхала туди - в гості до мами, в свій рідний дім, рідне місто. У мене сьогодні день народження, я планувала його провести в Маріуполі, але сталось так, що наразі це неможливо. Кожного дня я думаю про своє місто, мені часто сниться, як я хожу по знайомим вулицям. Мені боляче за всі окуповані території, за всіх людей, які там як в заручниках. Але в мені живе не те що віра, в мені живе впевненість, що ми всі повернемось в своє рідне українське місто. Ми знову будемо щасливі. Моя сім’я цілий місяць прожила в окупованому Маріуполі, під обстрілами і страхом смерті. Було дуже важко, але це не зламало мого брата - зараз він захищає Україну в складі ЗСУ. Як можна не вірити в перемогу, коли у нас такі люди? Сьогодні, як і кожного дня, я загадую найзаповітніше бажання - хочу жити у вільній незалежній Україні, ми цього варті. І це обов’язково здійсниться. Сил всім, хто перебуває на окупованих територіях!
Самi найкращi,сильнi,cмiливi нашi Захисники!Ми вipeмо в перемогу,i вipимо в вас!Ми нikoли не забудемо яким чином даеться нам наше життя!Дякуемо Вам!Перемоги!Повертайтеся живими ми будемо чекать!Слава Украïнi!Героям Слава!
Наші любі жителі України, я знаю як вам важко на данний час. Прикро, що наш народ, наша земля так зараз страждає. Тримайтесь. Ми сильна нація. Ми зробимо все можливе, щоб більше на Україні не було гірких сліз. Ми ще зустрінемося по добрій звістці «ПЕРЕМОГА» Ми Всі разом❤️
я про тебе молюся.
Привіт, рідне місто Лисичанськ, де я ніколи не була... Моя мати родом звідти, там жили мої триюрідні брат і сестра, ми дуже тепло дружимо. Рідні незнайомі люди, що і зараз живуть там! Ми думаємо про вас, ми не забуваємо, ви - частина України, ви - наші люди! Можливо, в тих обставинах, що склалися, у вас навмисно намагаються посіяти зневіру, створити враження, що ви нікому не потрібні, про вас ніхто й не згадує. Це не так. Ми пам'ятаємо, ми молимось, ми допомагаємо тим, що в наших силах. Ви - наші люди! Дочекайтесь, вбережіть себе, обнімимося обов'язково! Моя мати з Луганщини, а батько - із Закарпаття. Україна - єдина! Слава Україні!
Привіт, я про тебе не забула і мені не байдуже! Де б не доводилось тобі зараз бути і через які жахи проходити прошу - не здавайся, не опускай рук! Живи заради близьких людей, мрій про майбутнє, бо людині потрібна мета. Я молюся щодня Богу за перемогу України та за свого чоловіка, що на фронті. Вір та тримайся!
Моя рідна, незламна, непереможна, моя мамо! Жахіття тривають, а ми з тобою по різні сторони жаху. Я вірю, я відчуваю, ти вистоїш, я вистою! Ми з тобою є частина непереможної нації, нашої Батьківщини, неньки України. Я зможу тебе обіймати, говорити, цілувати твої заплакані очі. Тримайся, я з тобою. Багато кілометрів поміж нами, але серце дитини завжди буде битися в унісон з твоїм, мамо. На мить заплющу очі, та уявляю, ти поруч, я поруч, ми разом.
Привіт, я пишу цей лист тобі, колего, бо знаю, що обравши цю професію у нас точно є багато спільного!Ми завжди доводимо справу до кінця і вчасно, тому від усього сердця вірю, що і зараз все вийде! Я пишаюсь твоєю силою і бажаю бачити світло завжди!
Дорогесенькі наші земляки та землячки! Подумки разом з вами щодня. Хвилюємося співпереживаємо разом з вами. Молимо Бога, щоб скоріше настав той день, коли всі наші українські землі будуть вільні і повернуться в лоно нашої ненечки України. І ми знову будемо всі разом у нашій вільний, чудовій, незалежній державі. Тримайтеся рідненькі, ми з Вами!
Вітаю вас, українці! Бажаю вам сил та наснаги дочекатися звільнення з окупаціі. Дуже вірю в єдину сильну України. Ми про вас завжди пам'ятаємо і віремо у нашу Перемогу! Слава Україні!
Співвітчизники, я бажаю Вам мирного вільного неба, бажаю Вам внутрішньої стійкості, мудрості та сили відчути любов українців та нізащо не здаватися. Ми з вами, ви в нашому серці, разом ми одна велика нація. Тримаймося. Привіт з Кривого Рогу
Тримайтеся, любі українці! Ми з вами, намагаємося підтримати вас… Дуже боляче за те, що відбувається. Знаємо, що ви не здаєтесь і це надає надію на наше спільне майбутнє! Ми переможемо! Вірю!!! Люблю вас! Ми будемо жити у нашій вільній Україні!! Слава нації, смерть ворогам!
Доброго вечора ми з України!!! Будь ласка, тримайтеся і вірте що скоро це все закінчиться, зсу звільнить усі наші окуповані території. Після ночі обов'язково настає світанок, після грози з'являється веселка, потрібно тільки набратись терпіння і дочекатись!!! Бог обов'язково змилується над нашою багатостраждальною Україною, ми на своїй землі, і ні на кого перші не нападали, перемога має бути за нами і іншого варіанту просто немає!!! Обіймаю всіх і кожного, добро переможе зло, а світло - темряву!!! Все буде Україна!!!
Привіт, дорогенькі, рідненькі! Я дуже сподіваюсь, що у вас все добре і ви один одного підтримуєте ❤️ Ніколи не думала, що буду так колись гордитись, що я українка як і ви ❤️ Ви неймовірні, ви такі далекі, але такі рідні як ніколи! Всіх обіймаю і дуже сподіваюсь, що вже наступного року ми приїдемо до Херсона і з вами всіма обіймемось. Всіх люблю і поважаю ❤️ Найкращі 🥰 Привіт вам з Дніпра 😘
Тримайтеся! Все скоро закінчиться перемогою України!!! Зараз вам дуже важко , нам усім важко , але вам особливо!!! Але скоро все буде знову добре. Ми Українці і нас не зможуть знищити ніякі вороги!!! Ми переможемо зовсім скоро , ми будемо разом!!! Ми з вами!!! Ми поряд!!! Тримаймося разом !!!! Слава Україні!!!
Вітаю, мені дуже шкода що ви опинилися в такій ситуації... Я відчуваю що ви сильні, вірю що вам хватить терпіння дочекатись нас, ми не забуваємо про вас, і я як військовослужбовець з впевненістю можу сказати що ми обов'язково повернемо всі окуповані території і ви знову будете жити в вільній, Мирній Україні! Тримайтесь, ми вже поруч 🇺🇦
Дорогі наші люди! Я у захваті від того, як більшість з Вас зуміли продовжити жити в нових реаліях. Після всього, що довелось Вам пережити, Ви знайшли сили, в зовсім нових умовах продовжити своє життя. Я допомагаю багатьом ВПО. Хочу сказати, що доля мене зводить з дуже хорошими людьми, які дають і мені силу, щоб не падати духом, коли щось йде не за планом. Ви сильні, Ми сильні. Разом до перемоги💙💛 Адже, життя переможе смерть, а світ - темряву🌈
Привіт! Я військовий і хочу щоб ти знав - ми готові боротися за кожне життя і кожен клаптик землі. Кожного дня відбувається величезна кількість подій, які наближають перемогу якості над кількістю. Ми кожну секунду думаємо про кожного з Вас! Тримайтеся, Україна близько!
Вітаю! Прошу вас знаходити сили, щоб дбати про себе і своїх рідних. Скільки ще всього світлого, теплого і цікавого попереду! Такого унікального, що тільки вам удасться задумати, реалізувати і поширити. Так, зараз дуже багато всього навколо поза вашим впливом, контролем. Однак ще більше того, над чим маєте владу тільки ви самі. Ваша думка, дух, розум, ваше життя. Тільки ви обираєте, про що думати, мріяти, фантазувати, як жити. Ваше життя завжди, чуєте, завжди сповнене змістом, де б ви не були, в яких би обставинах не опинилися. Посилаю оберемки обіймів міцних-міцних! Чекаю на зустріч, що з кожним днем стає ближчою!
Рідна Херсонщина, Донбас, Луганськ! Я говорю рідна, бо для мене вся Україна є єдиною і рідною землею. Тут я народилася й планую жити, працювати, творити, народжувати дітей. Ми - це одна велика українська сім’я. Наші хлопці йдуть до вас, вірьте в це! Ви, як усі українці, будете вільними! Я вірю всією душею, що жоден ворог не здатен зламати людей у Херсонщині, на Донбасі або у будь-якому іншому регіоні, і жодного українця. Не втрачайте надію, бо віра й боротьба за власну свободу рухає нас вперед. Донбас, Луганщина, Херсонщина, Україно! Я закликаю вас боротися, як боряться наші хоробрі герої на передовій. Вони гинуть за нас, тож ми маємо бути таким ж хоробрими серцем. Тільки так ми обов’язково переможемо! Слава Україні!
Навіть не знаю з чого почати писати цього листа. Адже важко тут описати усе що хочеться передати, але я спробую. Я не знаю хто читатиме цього листа, але я впевнена на мільйон відсотків що це мужня, хоробра, неймовірна людина, яка зараз переживає важкі часи, які неодмінно пройдуть. Ми усе бачимо , усе знаємо за вас, та наші сердця розриваються на мільйони шматочків. Пишу цей лист і плачу, бо як вам допомогти по справжньому, як вас усіх урятувати. Але морально я хочу вас запевнити!! Ви маєте витримати !!!! Бо ви українці!!! Незламний народ!! Просто плануйте ваше майбутнє, а якщо є можливість хоч якась малеееесенька- радійте речам якимось які в вас є!! Навіть те що є життя і це має рухати вас не здаватися і витримати цей складний для усієї України час. Знаєте кажуть Бог не дає людині випробовувань - яких вона не може пройти!! Тому я знаю ви сильні. І після перемоги просто будемо згадувати як страшнючий сон. Але ми усі витримаємо!!! Разом- сила!!! Завжди знайте ви не одні!!!
Серце болить від кожної згадки про вас, про інші окуповані міста та ті, що під потужними обстрілами, про всю Україну, а згадую я постійно, думаю постійно. Тримайтесь, рідні, і цей жахливий сон скоро закінчиться❤️
Привіт тато, бабуня та дідусь! Дуже хочу, щоб цей лист таки до вас надійшов. Хочу побачити та обійняти вас поскоріше, мої рідненькі. Почухати Роберта, заглянути до кіз та курей, покататись на велосипеді, поїхати на море. Вірю, що вас уже скоро звільнять, і хоч би все обійшлося. Тримайтеся, мої любі)
Привіт, наші незламні😚 Обіймаю кожного, що зараз перебуває в жахливих умовах. Ви вже мої герої, герої цілої країни, що впевнена, мужньо чекаєте наших ЗСУ, ми -українці, сильна нація, нескорена та непереможна і це вкотре доведемо. Ми молимось за Вас. Я знаю, що зовсім скоро ми поїдемо і в Херсон, і в Крим, і в Маріуполь, а Ви до нас - милуватись красою Світязя, гуляти вулицями серця України та дихати свіжим повітрям Карпат. Любі мої, бережіться, зовсім скоро буде перемога💪🏼 І пам’ятайте у кожному куточку України Вас пам’ятають, за Вас моляться, бо у Нас «чужих українців» не буває, у Нас - ВСІ УКРАЇНЦІ СВОЇ ❤️ Слава Україні!!!!
Тримайтеся, РІДНЕНЬКІ! Ми з вами! СЛАВА УКРАЇНІ ГЕРОЯМ СЛАВА!
Привіт рідненькі! Так хочеться всіх Вас пригорнути до себе і дати все що є, аби ви знову почали всміхатися та радіти! Наразі для України і всіх хто душею з нею, велике випробування на сміливість, на людяність, порядність. Випробування всіх нас чи маємо людські цінності, тому спробуйте не впускати в свої СЕРДЦЯ - зраду, тримайте свою силу духу, тримайте любов. Ми обов'язково з Вами зустрінемося на пляжі Бердянську з таранькою, в Херсоні за покупкою кавунів та всіх інших містах, вже не як незнайомці, а як сестри та брати. Тільки вірьте! У вірі наша сила!
Привіт, я теж з Василівки та дуже хвилююся за наше місто. Воно таке маленьке, але для тих, кто провів там своє дитинство це цілий Всесвіт. Ми про вас пам'ятаємо, ми чекаємо, коли вже зможемо приїхати і обійняти всіх жителів нашого славного міста. Чекайте, виживайте, бережіть себе, підтримуйте один одного і не втрачайте надію, що ми об'єднаємося, дуже вас прошу. Всім серцем з Вами.
Привіт) Я - Катя. І я дуже сподіваюся, що ти тримаєшся. Я не знаю, як тебе звати та де ти живеш. Але я знаю точно, що ти живеш в Україні, що ти мій земляк, або моя землячка. І тому я тебе люблю. Ми не забули про вас і ніколи не забудемо. Кожен донат, кожен пост в інтернеті просякнутий тугою за вами. Ми з вами поруч і ніколи не лишимо на призволяще. Тримаймося! Міцно обіймаю! Все буде добре! Все буде Україна!
Привет, наша родная Аллусечка. Очень надеемся, что у тебя все хорошо. Мы тебя любим и очень скучаем. Часто вспоминаю, как ты приезжала в Киев и очень жду, что скоро война заеончится и мы с тобой по всей Украине покатаемся. Любим тебя и обримаем
Ну як ти? Сподіваюся, з тобою все гаразд (наскільки це взагалі можливо в цій ситуації). Я просто хотів нагади тобі, що про тебе не забули і що незабаром ти повернешся додому - в Україну. Не варто пригнічувати себе думками про те, що вас покинули напризволяще, адже це не так. Кожен з вас є для нас важливим і за кожного та кожну щодня болить моє серце. Будь-ласка, не занепадай духом і вір в наші збройні сили. Все буде Україна! <3
Дорогі українці,я знаю,як вам не легко у цей час,але я хочу вам сказати,що ми завжди будемо вас підтримувати!Завжди!Ніколи не здавайтесь,навіть якщо вам здається,що вибору уже не має,але знайте,що ми вас не кинемо!Я бачила уже багато людей мого віку і не знаю,як це знаходитись під обстрілами,або бути під завалами,але я знаю,що ви завжди можете покластися на нас,на Львів,у мене вдома також живуть переселенці,але вони стали мені,як рідними,тому знайте,що наші хлопці і дівчата 24/7 готові боронити нашу країну,мій тато військовий і також захищає нашу країну тому…НЕ ЗДАВАЙТЕСЯ!!!ЛЬВІВ З ВАМИ!СЛАВА УКРАЇНІ!ГЕРОЯМ СЛАВА!!!!!!
Привіт. Я дуже вірю в твою силу.Нехай приємні спогади та віра в майбутнє надають тобі сили. Не зраджую собі. В тебе вірю я та ще близько 40 мільйонів людей. Нехай тобі сьогодні насниться гарний сон, ніч буде спокійною та зранку розбудять голоси пташок. Обіймаю серцем.
Я обовʼязково повернуся, любий Херсоне.
Дорогі захисники та захисниці, ЗСУ ми Вас дуже любимо та вдячні за кожну хвилину, можливість бути під мирним небом! Ми віримо у Вас! Учора я була в церкві, де поставила свічку за Вас, любимі! 💙💛 Ви нас постійно надихаєте! Дай Вам Боже здоров'я та щастя!🇺🇦 Дякую Вам за Надію, яка живе у Ваших серцях на якнайкраще майбутнє України, Вас, Ваших дітей! Кожного хочу міцно обійняти та подякувати за життя. Я Вас дуже люблю! Ви заслуговуєте на кохання у будь-якому вигляді! Ви дійсно наші ангели-герої! Щиросердечно дякую Вам, дорогенькі! Ми завжди з Вами, якщо не фізично, то подумки, або у серці 💙💛. Слава Україні!💙💛 Слава Нації!💙💛 Слава ЗСУ!💙💛 Вічна пам'ять полеглим Героям України!🇺🇦
Привіт, мій герою❤ я не знаю чоловік ти чи жінка, але це й не важливо. Важливо те, що ти дуже сміливий супер-герой для мене і моєї родини. Як тобі тяжко можна тільки уявити...проте знай, що я за тебе молюся щоранку. Молюсь за тебе і твоїх побратимів, за ваші сім'ї, які на відстані. Я прошу, щоб Бог був з вами і допомагав вам, а під кінець просто прошу Миру на землі. Він точно буде!!! Завдяки тобі він буде!!! Я дуже прошу тебе! Тримайся, рідненький! Не падай духом!!! Дякую тобі безмежноооооо за те, що живі мої рідні, близькі люди. Моя сім'я більше місяця була в окупації. Ці страшні 36 днів я мала поганий зв'язок з ними, вони жили лише в погребі, святкували там день народження мого племінника, їх бомбили, погрожували, нишпорили в будинках, брали сусідів в полон знущань, навіть вбивали один одного....Отримуючи хоч якусь малесеньку вісточку раз в пару днів, я жила надією, що наші їх врятують, я вірила усим серцем! Вірила і уявляна найстрашніше що може бути... Зараз вони у відносному спокої, наші їх врятували.💙💛 Я б дуже хотіла зустріти тебе наживо і обійняти міцно в День Перемоги!!! Ми будемо плакати і посміхатись одночасно!!! Ми переживемо неймовірне почуття Перемоги, Любові і Щастя!!! Зараз я обіймаю тебе своїми думками у цьому листі! Повертайся живий, мій герою!!! І нехай в твоєму серці звучить лише мажорна музика❤💙💛
Тримайтеся! Україна скоро повернеться. Ми дуже скучили за вами ! Мамо і бабуся ми скоро побачимось.
Любі українці, жителі Херсону! Мені лише 10 років і я ще ніколи не бував у вашому місті, але я знаю, що ви - хороші люди, хоробрі громадяни нашої країни, справжні патріоти! Вірте в те, що ми переможемо! Тримайтеся, будь ласочка! І вже зовсім скоро я приїду до вас у звільнений від окупантів Херсон поласувати смачними кавунами та помідорами і на власні очі побачити справжніх героїв - вас!
Любі наші! Тримайтеся у ці важкі часи та не втрачайте надію. Ми обов‘язково переможемо ворога і назавжди виженемо його з нашої землі. Хай краса наших земель, сила нашої армії та щирість наших молитв будуть вашою опорою і підтримкою. Бо темрява завжди змінюється світлом; так і це жахіття закінчиться. Дуже скоро! Тримайтеся, любі! Усі думки з вами!
Привіт, я знаю тобі зараз тяжко. Ця війна все триває і триває але вона обов'язково закінчиться! І закінчиться вона перемогою українців. Продовжуй жити і знаходити сенс життя у своїх рідних і просто близьких людях. Я молюсь Богу кожен день за нашу перемогу, за свого чоловіка, який на фронті. Мені не байдуже! І сама роблю все, що в моїх силах для наближення нашої перемоги.
Доброго дня! Це страшна війна, і вона зараз порозкидала людей; хтось зміг виїхати в місце поза нею, хтось ні. Я зараз у Львові. Тривог тут небагато, але коли є, то діти лякаються. Ми самі з Києва і перші 10 днів війни провели там. Нам вдалося поїхати з міста, але не від війни, вона тут з нами. І тому тут я намагаюся жити. Щось робити смачне, щось пекти, щось організовувати дітям. Бо дуже хочеться саме жити, а не існувати. І я вам цього бажаю: жити. Мені це часом складно. Сподіваюся,вам це вдається. Я бажаю, щоб вдавалося! Щоб ми з вами дивилися і бачили, слухали і чули, скільки всього довкола все є лишилося красивого і справжнього. Бажаю вам сил, нам всім - перемоги. Ми думаємо щодня про кожен клаптик України, кожен є важливим, кожен - це наша земля і наша Україна. Гарного вам дня!
Дорога, людино! Я не можу уявити, що ти відчуваєш і як це буди в окупації і все, що я можу зробити, це написати тобі листа, сподіваючись, що він допоможе підтримати твій сильний дух, незламний характер і підкріпити твою віру. Хочеться щоб все це було лише страшним сном, щоб можна було обійняти кожного і сказати, що все вже закінчилось, а попереду світле майбутнє, моменти радості та щирого щастя. Вір в Україну, вір в ЗСУ, думками та серцем я разом з тобою. І коли скінчиться це пекло ти будеш жити далі, щасливим життям, у вільній країні. Тримайся та виживай заради свого світлого майбутнього, заради людей, які хочуть та хотіли би, щоб твоє майбутнє життя було сповнене надії та радості, щоб вони просто продовжувалось не зважаючи на все те, що тобі доводиться проходити! Обіймаю тебе всім серцем, ти зможеш вижити і ми разом відсвяткуємо день Перемоги!
Херсонці, маріурольці, бердянці, тримайтеся! Ми всі чекаємо, коли цей жах закінчиться для вас! Віримо у перемогу! Ми скоро будемо разом🙏🙏🙏
Ніколи не вміла гарно писати листи, але хотілось сказати щось приємне людям які цього потребують. Я не можу зрозуміти як вам важко, тому що в моєму місті все відносно спокійно, але я точно знаю, що ми, українці, сильна нація, ми витримаємо всі ці тяжкі випробовування і жахливі події. Вірте в Україну і ЗСУ і ніколи не зупиняйтесь надіятися💙💛 Мешканка Одеси, яка вірить в вас)
Любі українці, в такий нелегкий час кожному потрібна, навіть необхідна підтримка, ніколи не вірте словам, що про Вас забули чи не пам’ятають тут у серці країни або ж на заході. Кожен свідомий громадянин пам’ятає і бореться зі всіх сил, щоб якнайшвидше настала омріяна перемога. Ми душею з Вами, Ви вже герої! Не падайте духом, ми віримо в наші ЗСУ, зовсім скоро ми поїдемо і в Херсон, і в Крим і в інші мальовничі куточки нашої Батьківщини. І Ви приїдете до столиці, покупаєтесь в неймовірному Світязі і подихаєте свіжим повітрям Карпат. Разом ми сила!!!Тримаймося і знайте, вся Україна з Вами, це і наша біль і скоро буде наша перемога!!!
Вітаю. Я не знаю, куди та до кого потрапить цей лист але я дуже сподіваюся що ви у безпеці та у вас усе добре. Мені не вистачить усіх слів світу, щоб описати як я хочу обійняти вас. Вірю у ЗСУ, вони у нас найкращі. Вірю у те, що ми обов‘язково відстоїмо і повернемо усі наші землі. Ми всі зберемося однією великою родиною та будемо святкувати нашу перемогу. Відбудуємо усі наші міста, вони стануть ще кращими ніж були. Відновимо дороги та будемо їздити один до одного у гості. Очистимо землі від мін і вони будут дарувати нам багато пшениці. Це все точно у нас буде. А поки наша перемога наближається, я хочу дуже міцно обійняти кожного, кому зараз важко. Будь ласка бережіть себе, де би ви не були. Вірте, не втрачайте надії і знайте, що ми про вас не забули. Ми пам‘ятаємо і у нас болить за кожне місто, яке зараз потерпає від цієї нечисті. Ми за вас, ми поряд з вами, ми вас дуже любимо і скоро будемо усі разом. Обіймаю❤️
Довго думала з чого ж почати писати. Так і не придумала. Кожний з нас по-різному переживає цю війну, але я точно знаю, що люди які зараз на тимчасово-окупованих територіях, вони – Герої. І кожний по-своєму. Тому привіт мій Герою. Не знаю як тебе звати і де ти знаходишся, але я точно знаю, що ти дуже сильний(а). Я живу у Львові і досі шукаю себе, тому після нашої перемоги запрошую тебе на філіжанку кави! Розкажи мені як проходить твій день, про що ти думаєш. Скоро ми всі будемо на одній площі співати гімн України, обніматися і плакати, бо перемогли. Ця перемога буде кожного з нас, не залежно від того де ти- на фронті чи в тилу. Все буде Україна!
Доброго дня Вам,мої любі брати та сестри українці.Хочеться,щоб цей день для вас став цілющим, щоб загоїв всі ваші рани,щоб оживив вашу стражденну душу,мої хороші,мої любі,мої рідні! Бережіть себе, та уповайте на Господа в цей час випробувань. Ми - сильні, ми - воїни,ми нащадки козаків,пам'ятайте,що наші пращури були найсильнішими, тому що гартували тіло та довіряли Богу і в наших жилах тече їх кров! А дух у нас козацький! Я обіймаю Вас так тепло як мати обіймає своє дитятко, я надсилаю вам шматочок своєї душі та невпинно вірю,що поборимо ката,адже МИ СИЛЬНІ і в єдності наша сила!!!!
Привіт, я знаю як ти себе зараз почуваєш, місяць я жила в Чернігові без зв’язку з зовнішнім світом, але ніколи не думала опустити руки, ми переможемо, бо ми українці, нам це під силу, кордони України незмінні і ми обов’язково заживемо ще краще, тримайся. В середині тебе велика віра і сила живе, знайди її.
Всім українцям, які знаходяться в окупації чи були проти своєї волі відправлені на чужі землі, хочу побажати сил і терпіння! Нехай ваша подальша доля складеться так, як ви про це мрієте! Після чорної стрічки обов'язково буде біла, і життя ще покаже себе з привабливої сторони. Жінки, чоловіки, діти-ви всі потрібні, і всі заслуговуєте на краще! Живіть і вірте в те, що всі наші окуповані землі будуть зачищені від зла, все відновимо і заживемо навіть краще, ніж до цього. Про вас не забувають ні секунди в наших містах, селах і навіть за кордоном. Ви - герої, тримайтеся!
Бабуль, я дуже тебе люблю і дуже за тобою сумую🙏Прошу тебя тримайся. Я пишу тобі кожен день і інколи мої повідомлення доходять. Я знаю, що вони дають тобі наснагу боротись. Дякую за твою сміливість та за велике серце. Погладь будь ласка наших котиків і скажи.що ми привеземо їм найсмачніший вкусняхи. Я дуже боюсь, що вони нас забудь((( Ми обов’язково повернемось🙏Будь ласка дочекайся нас ❤️
Привіт, дорогенький / дорогенька! Ми з тобою не знайомі, але маємо так багато того, що нас об'єднує: одне, сьогодні трохи похмуре, українське небо, тепле літнє сонечко та величезний спільний біль. Так, я пишу це, знаходячись у відносно тихому Києві, тоді як ти читаєш це, будучи під окупацією або на лінії фронту, але твій біль мені також болить. Бо будь-який куточок України - наш спільний дім. Тобі зараз дуже складно, я відчуваю це, правда. Я знаю, що мій лист не зможе припинити війну, не захистить тебе від куль, не звільнить твоє місто. Я знаю, що ніякі слова не змінять ситуацію, але я так вірю, що зможу поділитись з тобою своїми відчуттями, своєю до тебе небайдужістю. І це, в свою чергу, хоч трошки збільшить твою віру в гарне майбутнє. Тож тримайся, рідний / рідна, згадуй найкраще і найтепліше, що було в тебе в житті, і знай – все це ще буде. Наша спільна перемога вже наближається! Обіймаю кожним словом ♥
Я дуже чекаю повернення всіх наших українців та українських територій з-під окупації! Щиро вірю, що це відбудеться якнайшвидше! Ви всі - ГЕРОЇ!!!
Вітаю, люди зі сталі, люди які тримають любов до України в серці! Я знаю, що вас деколи охоплює страх і зневіра, відчай мов комок стає в горлі, ви не знаєте, що далі, так як і ми усі... Але ми єдині в своїй любові до Батьківшини, в своєму прагненні сіяти зерна добра, захищати рідну землю і близьких серцю всіх наших людей. Ми з вами, подумки, в молитвах, ми любимо вас, посилаємо вам енергію підтримки і силу ми віримо, що ніякій пропаганді не вдасться нас поділити Україна закодована глибоко в ДНК, в наших жилах ллється кров наших відважних і сильних предків. Ми вистоїмо, ми зможемо і брат обніме брата і побачить сина мати! Ми не забуваємо, ми віримо, ми чекаємо!
Моя дорогая мамочка! Мы все очень переживаем за тебя.Твое решение никуда не уезжать очень болит у нас в сердцах.С утра до вечера мы следим за новостями.Когда я увидела тебя на видео, плакала от радости, что ты жива. Я молюсь , чтобы вас освободили, чтобы ты пережила весь этот ужас и мы все же забрали тебя к себе. Очень люблю тебя, мама.
любі українці, ви - герої! неймовірно сильні, гарні, круті! я дуже вами пишаюсь та хочу обійняти кожного з вас. дякую та Слава Україні!
Привіт! Я знаю, ти читаєш цього листа і я знаю, що ти живий🙏🏼 Ти так само бачиш сни, іноді тривожні, а іноді прекрасні, де весна, квітнуть дерева і там, де всі рідні поряд. А можливо тобі сниться бабусина хата і галас дітей за низеньким парканом. А можливо ти бачиш море… таке синє, таке тихе… я знаю, ти живий🙏🏼 і ти будеш жити, щоб потім розказати всьому світу історію своєї сили та потужності💙💛 Я знаю, ти читаєш цього листа💙💛 Не здавайся! Я поруч🙏🏼
Тато, привіт)Як бабуся? Як коти мої? А Бошик? Я так хотіла приїхати до вас в червні коли лілії цвітуть...Але обов'язково буду коли зацвітуть хризантеми в жовтні. Я впевнена хлопці з ЗСУ зроблять мені подарунок на др і звільнять Херсонщину до жовтня! Знаеш, наші воїни схожі на местників,захисників галатктики та тора разом взятих.Навіть крутіше) І пам'ятай, що добро завжди перемагає зло! Обіймаю.
Херсон, Донецьк, Луганськ, Маріуполь і інші міста- це Україна🇺🇦 Не втрачайте віри, сил, Віримо у наших хлопців з ЗСУ, залишилось ще трошки. Разом всі відсвяткуємо нашу Перемогу. Обіймаю вас)
Мама та бабуся! Тримайтеся, наші рідні! Навіть не віриться, що цю весну, літо промайнули без нашіх теплих зустрічей. Хочеться обійняти вас, випити чаю, подивитись фільм та просто помовчати. Сподіваюсь на скорішу зустріч! Сумуємо з Софійкою
Кожен, хто зараз знаходиться на окупованій території, знайте, що про вас не забули! ❤️ Наші захисники обов'язково прийдуть та принесуть мир у ваші оселі, пам'ятайте, що ви не самі, вся Україна чекає вашого визволення, тримайтеся! Все буде Україна 🇺🇦✊🏻
Сильні та незкорені українці! Кожного дня ми звичайні люди молимось за Вас! Ви не забуті, Ви не покинуті! Всі окуповані міста це Україна! Наші воїни вже поруч! На Вашу долю випали страшні випробування… Ви будь-ласка тримайтесь і віри не втрачайте!
Привіт, бабуля! Я дуже за тобою скучила! Ми з мамою орендуємо будинок в селі, висадили огород. Дуже хочемо додому. Як ти там? Як можна з тобою зв'язатися? Тримайтеся! Все буде Україна 💛💙
Моя дорога людина! Кожного разу, ловлю себе на думці, що думаю про українців, що опинилися в надзвичайних умовах, думаю про тебе дорогий читаче. Вірю, що існує енергія, рушійна сила, що спроможна перенести в цю мить частину моєї доброї і щирої підримки. Слова іноді неспроможні передати те, що може сила енергії. Подивися у небо друже, і десь там є частина мого щирого до тебе послання тепла від моєї душі. Хай проміння сонця, блиску місяця, дощу чи вітру огорне тебе божою ласкою і освятить твій життєвий шлях. Обнімаю тебе мій читачу, обнімаю - чуєш?! Будь сильним.
привіт! хочу підтримати всіх людей, які зараз перебувають на ТОТ. ви українці! ви сильні! моє серце болить за вас кожен день. хочу якнайскоріше аби ми всі змогли обійняти рідних та сісти всі разом за одним великим українським столом та розмовляли про всіляке, про буденне. вірте і не втрачайте надії! ми скучаємо, чекаємо на вас! ❤️
Люба моя мамусю ,я дуже тебе люблю і сумую ! Хочеться поринути в твої ніжні обійми,і не відпускати довго довго. Я з нетерпінням чекаю на нашу зустріч ,тримаємося - ми сильні !
любий українець, ми, скоріше за все чужі люди, але зараз ти для мене найрідніша людина. я слізно благаю вас триматися. після нашої перемоги ми зустрінемося і зі сльозами на очах згадаємо все, що пережила наша ненька. тяжка доля у любої України,але нас на здолати. до скорої зустрічі, любі. з Україною в серці ❤️
Привет моя дорогая бабушка, я очень скучаю по твоему голосу , мне тебя очень не хватает. Я знаю что ты все равно закатаешь варенье не смотря на происходящие события,и я обязательно приеду и попробую его))я тебя очень люблю,и очень надеюсь на встречу с тобой,мне не хватает твоих советов.Я хочу тебя крепко обнять.держись ,ты у меня одна самая сильная,ты в детстве уже пережила войну и эту тоже переживёшь. Мамочка привет!знаю что читать письмо ты будешь со слезами.Просто знай я тебя люблю и очень скучаю,ты у меня самая крутая мама на свете!целую вас всех!! Слава Украине!!!
Привіт, я киянка. Моє дитинство пройшло в Авдіївці. Там найтепліше сонечко, запах абрикос і клуби тополиного пуху. Авдіївка - це Україна, тримайтеся! Героям Слава!
Дорогі та рідні брати-українці. Де б ви зараз не знаходилися, ми не забуваємо про вас ні на один день. Кожного дня молимося за вас, щоб з вами усе було добре, щоб ви швидше повернулися у нашу велику і найкращу домівку - Україну. Особливе звернення до українського Донбасу і Криму - так за вами сумуємо! І з нетерпінням чекаємо вашого повернення. Будемо продовжувати молитися. І ви теж не втачайте віру, тримайтеся і теж вірте, що скоро все змінитьсяна краще.
Дорогий друже! Знаю, що нікому з нас не зрозуміти, що ти і твої близькі переживають зараз. Я тікала з двома маленькими дітками до Польщі на початку війни. 3 доби в дорозі, пішки через 2 кордони заради майбутнього, заради свого роду. Але я повернулася. Бо всюди добре, але вдома найкраще. Вірю, що Перемога за нами. Бо за нами правда!
Привет, я выехала из Херсона, но знаю как вам тяжело. Отдаленно всячески мы пытаемся помочь тем, кто остался в оккупации: информационно- рассказывая везде о нашем городе; финансово- переводами волонтерам. О Херсоне помнят и не молчат! К сожалению вы этого можете не видеть из-за того, у вас блокируют связь и месседжеры. Но о Херсоне действительно знают в каждом уголочке. Держись, мой Херсон🙏🏼
Любі мешканці міста Херсон. Вся Україна любить Вас і чекає під крилом рідної і вільної України. Ми за Вас дуже переймаємося і хвилюємося. Ви люди сильні духом. Тримайтеся💪 Скоро Ви будете вільні🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Дорога моя Іра! Я знаю, як тобі зараз не легко.Я молюся і думаю про вас з Маргаритою. Дай Бог, щоб вона одужала! Ти дуже сильна і мужня жінка! Тримайся! Обнімаю тебе!Ви повернетеся додому обов’язково!
Дорогі мої новокаховчани! Думками я часто повертаюся до свого дитинства, такого сонячного, радісного, запашного та смачного. Мого дитинства у Новій Каховці. Подумками я з вами. Кожного дня. Я так мрію, що цей жах скоро скінчиться і над моєю Новою Каховкою буде майорити український прапор. Що сотні місцевих дітей будуть мати гарне дитинство, будуть ходити купатися до Дніпра, плавати з батьками на острови, їсти морозиво та херсонські кавуни, радіти та бути щасливими, нічого не боятися, просто бути собою. Маю сподівання, що ми разом віримо в одне і теж. Віримо в ЗСУ. Нова Каховка - це Україна. Новокаховчани - українці. Обіймаю вас. Тримайтеся у ці надскладні часи. Бажаю сил на наснаги. Перемога за нами!
Найтеплішимм спогадами в пам'яті живе поїздка на ваші піски. Неймовірна локація, неймовірні люди. Ми обов'язково повернемось, дочекайтеся
Тримайтесь, друзі! Цей важкий період нашого життя ми здолаємо разом Чекаємо - не дочекаємося відчути вашу південну гостинність. Любимо вас
Я сама із Запорізької області, але зараз перебуваю в обласному центрі.. Мої батьки в окупації, яким також не солодко.. Наші солдати, наші герої, тримайтеся , ви наші янголи-охоронці! Хочу підтримати всіх людей, хто страждає кожен день він ракет, обстрілів, ви- неймовірно сильні та незалежні!! Ви-приклад незламності нашого народу!
Рідні наші українці, я не уявляю насправді як вам тяжко в окупації... Але я кожен день працюю задля того, щоб ви могли жити в своїй країні разом з нами в мирі і спокої. Дуже сподіваюсь, що ми разом скоро переможемо. Не забувайте, що ми вас любимо, пишаємось вашою сміливістю, співчуваємо щиро вашому горю та чекаємо на мир так само, як і ви. В окупації чи ні - ми один народ, одна країна, одна сім'я! Не здавайтеся та не опускайте рук, не втрачайте віри в краще. Наші хлопці і дівчата найкращі, наші ЗСУ обов'язково переможуть! Люблю вас безмежно!
Мій любий Херсон та усі херсонці!Пишу вам,бо хочу,зоб ви знали,ми думкам з вами кожен день та кожну хвилину!Ми знаємо як вам важко,знаємо як ви боретесь кожен день з рашистами,знаємо усі труднощі через які вам доводиться проходити.Але ви не самі,вся Україна з вами!Одеса та Миколаїв співчувають,що вам довелось прийняти на себе цей удар,але ми завжди поруч.Наші хлопці вже близько,скоро ви повернетесь до дому. Херсон-це Україна!
Привіт,наші любі! Не вистачить слів описати, як ми сумуємо за вами і бажаємо зустрічі! Ми віримо,що незабаром будемо разом куштувати шашлички за столом, будемо голосно сміятись годинами, як це любимо. Будемо лущити насіннячко від діда під хатою і слухати смішні історії минулого. І борщик з галушками і варенички бабусині обов‘язково. Ми будемо разом,дуже дуже скоро! Будемо збирати врожаї і планувати майбутнє разом! Наступного літа будемо їсти кавунчики і диньки! Як зберемось всі разом великою компанією і аж гай шуміти буде! Любимо,обіймаємо,цілуємо, віримо в скору зустріч!
Привіт друже. Давно не писала листів, але вважаю що зараз це потрібно нам обом. Ми незнайомі, і можливо це на краще. Саме мало знайомим людям простіше відкрити душу та довірити потаємні речі. Знаєш мій дім на сьогодні знаходиться на визволеній території, хоча кордон постійно обстрілюють. Так мій дім пережив окупацію, і це було важко. Важко жити в постійному страху, виїжджати не знаючи повернешся ти чи ні, чи буде в тебе дім взагалі, а потім…потім прийняти рішення і повернутися назад – додому…так хотілося додому. Мій дім це - Україна, саме тут я відчуваю себе на своєму місці, там де я маю бути, тільки разом ми зможемо вистояти і перемогти. У країні війна тому ми маємо бути об’єднані, допомагати, по можливості донатити на армію та гуманітарну допомогу, і бути сильними навіть коли здається сил уже немає. В такі моменти я згадую хлопців Азовців, як вони трималися, і ми маємо. Все буде Україна!
В такий тяжкий час для всієї країни хочеться побажати всім єдиного, щоб закінчилася війна🕊 Зараз для всіх українців це єдине бажання, в ці реалії сьогодення на День народження чи то на в День весілля, чи….на будь яке свято бажають перш за все мирного неба. Раніше я дивувалася, коли бажали мирного неба і навіть не задумувалася, що над Україною не буде мирного неба, а будуть ракети. Але сьогодення таке… всі українці та весь світ знає, що Україна переможе. Бажаю всім українцям триматися надалі, не опускати дух перемоги, як би складно нам не було та вірити в майбутнє нашої країни. Ще трішки і ми з нашими дітками будемо запускати в небо повітряні змії, а не ракети!!! Все буде Україна! Героям Слава!
Дивлюсь новини і не можу стримати сліз. Не має меж ненависті до нелюдів які зараз творять ось таке навколо. Люди які зараз знаходяться на окупованих територіях, просто хочу сказати наскільки ви сильні і незламні, продувжуйте вірити, скоро все буде добре, Перемога за нами❤️
Привіт той хто читає листа. Мені немає вісмнядцяти на цей час , тому нажаль я неможу вступити до ЗСУ. Проте я до цього готуюся та збираю гроші ,щоб передати їх на допомогу як армії так і переселнцям. Зі мною це роблять мільйони інших Українців ,що дуже за вас хвилюються бо, ви є невідємною частиною нашої великої сім'ї. Сподіваюся скоро побачимося у Києві , Львові,Чернігові Одесі,Мелітополі,Херсоні Маріуполі,Луганську Доненцьку,Сімферополі Слава Україні ! І спасибі всім вам за те що ви є !!
Приветствую дорогие Украинцы, те кто живёт и любит Украину как свой дом! Я из Одессы, у меня никого нет в Мариуполе и других временно оккупированных территориях страны, но я очень хочу чтобы вы не теряли дух. Я знаю, что весь Мариуполь и другие места оккупанты лишили возможности коммуникации с всеми остальными городами нашей страны и вы просто не в можете почитать реальные новости, чтобы понимать что происходит. Но вы должны знать что о вас не забыли, о каждом из вас помнят и думают каждый день, потому что нашей стране самая большая ценность это люди и борьба продолжается, за вас переживают за всех кому не удалось выбраться из оккупации и понимают как вам тяжело выживать. Многие Украинцы как я не испугались и не убежали из страны, мы здесь это наш дом! Эта не обычная война, не просто за территории и ресурс а мы воюем за свободу и цивилизацию. Прошу вас держитесь!!! ВСУ обязательно придет и вернёт все территории принадлежащие нашей стране, не сомневайтесь! Вы сможете выстоять и выжить! Все в мире уже поняли мы Украинцы действительно самая сильная нация! Я верю в ВСУ! Все буде Україна!
Привіт, любі українці! Ви для мене приклад хоробрості, стійкості і незламності. Щодня за Вас молюся! Завдяки своїй нескореності, Ви кожного дня наближаєте нашу Перемогу. Пам'ятайте, Ви не самі, ніхто нікого не забув. Ви в моїх думках і серці. Тримайтеся!!! Обнімаю кожного!
Так хочеться, щоб кожен із вас прочитав ці слова.. обняти хочеться серцем кожного і кожну з вас.. обняти, прихистити, вкрити своїм захистом.. Я з Півночі України.. й одночасно зі Сходу.. Я цивільна, що стала військовою спеціального призначення.. я дитина, батьки якої пережили окупацію.. цей біль і страх досі зривають вночі кошмарами.. Дорогі жителі Херсону, містечок та сіл, захоплені ворогом! Ми про вас не забуваємо! Ми бачили вашу боротьбу і захоплюємося нею до цих пір! Ви - наші герої! Ви - наш приклад! Ви - істинне обличчя українців! Я вдячна вам за стійкість та волю! Я вдячна вам за приклад для наших дітей! За вашу незламність.. Вас визволять!.. я точно знаю.. і буде мир.. буде сміх діток.. закохані пари в парках.. "набридливі" мигалки поліції з жовто-блакитним прапорцем.. і всюди мова українська.. без остраху покарання за це.. і ВОЛЯ у вигляді тризуба.. Я обіймаю кожного з вас! Я надсилаю вам свою любов та силу! Я молюсь за вас щодня і допомагаю по можливості ресурсно!.. хоч і так мало.. Ви не самотні! Ми всі - як один❤️навіки!
Моє прекрасне,рідне місто Херсон! Все буде Україна! Треба час,потерпи ще трохи,рідне місто! Повернуться мешканці,місто знову оживе,відбудуться,запрацює. Знову твої вулиці наповняться дитячим сміхом,міським гоміном! Я вірю,що все буде добре,я хочу до тебе,моє рідне місто! Всі,хто поїхав,вірять в повернення додому,вірять в ЗСУ і просять тебе не зламатись,вистояти,дочекатись своїх!Тим,хто залишився в місті,всім моїм друзям і знайомим я бажаю витримки,віри! Ніхто не має права засуджувати вас за те,що залишились в місті,намагаєтесь жити і чекаєте! Чекаєте на перемогу,на визволення! Все буде Україна!
Здравствуйте мои дорогие бабуля Таисия и тетушка Ирина. Хочу, чтобы вы знали, мы постоянно думаем о вас, переживаем и молимся, чтобы вы были живы и здоровы. Я мечтаю приехать в нашу Попасную потому, что лучшее место на Земле это дом. Мечты нужны, чтобы исполняться, поэтому верю в нашу победу! Слава Украине 💙💛
Моя маленька дівчинка, Діана... Дуже давно я про тебе нічого не знаю. Дівчинко моя, подумки я весь час з тобою. Бо не знаю, як ще тебе підтримати, бо ж зв'язку нема. Моя маленька, тримайся. Дуже хочу передати тобі бодай частинку своєї сили, щоб ти змогла все це пережити. Розумію, що вже не залишилося тієї дитини, якою ти була. З'явилася нова Людина, якій довелося подорослішати занадто швидко. Я завжди говорила тобі, що ти унікальна, цікава, красива, мудра. Ти одна єдина в своєму роді. Маленька моя, люблю тебе. Бережи тебе і твою родину Бог. Дай Боже вам сили, віри і надії. Люблю тебе, маленька...
Привіт. Я з Нової Каховки. В Херсонскій області залишився мій батько та багато родичів. Я прошу тебе бути сильним як ніколи. З нами увесь світ, з нами правда і перемога, з нами навіть погода. Ми обов'язково переможемо і повернемо всі вкрадені території, а потім всією країною з цистерною самогону та тонною м' яса поїдемо відпочивати у Крим та смажити шашлики. Але не складай руки, не втрачай віру та надію, тому що думки матеріальні і чим більше ми думаємо позитивно, тим більше позитива до нас приходить. Слава Україні. ЗСУ поряд☺️
Мои родные, сильные и смелые Украинцы! Мы все единая нация украинцев и мы не прогнемся и не сломаемся, потому что мы вместе, как единый монолит идем к нашей с вами Победе. Вы сильные и надо всем сердцем верить в нашу Победу. Наши ребята героически сражаются за каждый сантиметр нашей с вами украинской земли и за каждого жителя. Не верьте фейкам, что про вас забыли. Мы ни о ком и не о чем не забыли – это очень трудный и не такой быстрый процесс. Я верю и жду дня Победы, и мы все вместе будем плакать от счастья и обниматься. Искренне с верой в сердце и в нашу с вами Победу. Слава Украине!
Привіт, рідне місто та мої рідні херсонці! Пишу вам зі сльозами на очах, бо дуже сумую за кожним сантиметром рідної вулиці та за кожним сміливим земляком, що там. Хочеться сказати багато, а виходить тільки витирати сльози і усміхатися, бо сповнена надії. Я знаю точно, що ми ще зустрінемося на нашій площі Свободи, ми піднімемо наш прапор. В школах пролунає наш рідненький український дзвоник, а навесні будуть цвісти каштани. Дніпро знов буде вмивати наші кручі, а край наш буде процвітати. Я сводіваюся, що у вас все добре і ви тримаєтесь. Знайте, вся Україна з вами думками і справами. І ми чекаємо вашого звільнення так само, як і ви. Тримайтеся, рідні. Обіймаю кожного. Скоро побачимося!
Ми з вами. Ми поруч. З кожним кроком ми ближче. Я вірю, я знаю, що скоро ми знову будемо разом. Ви мужні, незламні, ви наші, ви українці. Діти нашої рідної землі. Наші хлопці та дівчата, батьки, чоловіки, брати і сестри, ідуть пліч о пліч визволяти кожний см нашої рідної землі. І вони дійдуть. І ми переможемо. Станемо ще ближчими та дружніми. Ми завжди одна родина. Ми і весь світ за нас. Тримайтеся. Сили Вам кожному.
Якось годиться вітатись на початку листа, але сьогодні не знаєш як... Привіт, НАШІ РІДНЕНЬКІ! І як ніколи, зараз відчуваєш любов до всіх українців. Якісь ми стали рідніші одне одному, таки більше об'єднала вона нас, та війна... Хочу щоб любов, яку відчуваю, стала для всіх щитом, захистом, впевненістю. Все у нас вийде, ми справимось і переможемо, тут без сумніву. Головне, бережіть себе і близьких. Намагаємось знаходити, фіксувати, бачити якісь хороші моменти життя. Звернула увагу, які СИЛЬНІ НАШІ ВОЇНИ - своєю якоюсь простотою, теплотою, впевненим спокоєм, а про почуття гумору, то і взагалі мовчу. Це додає сил жити і вірити. Обіймаю кожного міцно, посилаю енергію добра, радості, любові та флюїдики щастя :)
Любі мої, дорогі мої, я не уявляю як вам зараз тяжко. Але я вірю, та ця віра зігріває моє сердце, що наші воїни звільнять вас і ви повернетесь до нас якомога швидше! ВИ неймовірні, сильні, витривалі, я пишаюсь тим що я частина такого сильного народу як і ви! Вірте у майбутне! Майбутне вільної та щасливої України!
Грішка, скільки ми вже не бачилися з тобою..? А пам'ятаєш, як щотижня ти приїздив до нас на вечерю? Я готувала щось смачненьке, ми про щось там дискутували гучно, слухали музику та курили на кухні? А як ти врятував нас від голодної смерті вже під час війни..? Мені зараз дуже бракує тебе.. дуже-дуже! Сумую за вечорами в тебе, за твоєю кицькою та крижаною зубровкою. За твоєю бородою та добрими очима. Благаю, брате, - бережи себе! Я дуже люблю тебе та вірю в те, що ми ще не раз зустрінемося з тобою в нашому українському Маріуполі!💖
Дорогі наші❤️ Ми про вас не забули! Ми про вас пам'ятаємо! Ми вас не кинули! Ми молимось за вас🙏🏻 Ми вболіваємо за вас✊🏻 Всі окуповані росією українські території Україна визволить🙌🏻 Надійтесь на краще❤️ Хай Бог береже вас🙏🏻
Любі, кохані, наші брати та сестри! Тримайтесь! Бог з Вами. Ви сильні! Ви витримаєте!
Дорогий незнайомий українцю! Будь ласка, тримайтеся. Ми не забули про вас. Я щодня думаю про тих, хто зараз в окупації, і намагаюся допомагати, як можу. Ви ніколи не будете віддані на поталу долі! Вам зараз важко і сумно, я знаю. Мій дім забрали так само. Але ніхто і ніколи не покине вас! Ви наша рідня, ви українці, і ваш дім, ваша вулиця, ваша земля буде визволена! Будь ласка, незнайомий українцю, зачекай нас ще трохи! Ми обов'язково зустрінемось і разом відсвяткуємо перемогу!
Привіт тобі, незнайомець чи-то незнайомка. Я пишу тобі з Києва. Мені сумно і мені болить, що твоє місто під окупацією. Я обіймаю тебе крізь сотні кілометрів. Бо я знаю, що ти тримаєшся, що ти не зраджуєш собі та своїй Батьківщині, що ти чекаєш миру та віриш в нашу справедливу перемогу. Ти є для мене, я про тебе пам’ятаю і роблю те, що в моїх силах, аби ЗСУ повернули волю тобі і всій нашій країні. Тримайся, і я буду! Правда на нашому боці. Слава Україні!
Любі мої! Колись бабуся Катя , з дому Скрипник - повезла мене в це містечко, Часів Яр. Я назавжди запам'ятала запах троянд на балконі. Будь ласка, тримайтеся! Ми разом з вами. Не знаю, скільки ще нам іти. Але не дозволяйте розпачу сковувати ваші серця. Як співається у пісні, хай буде весна, там де ми стоїмо до кінця. Наша віра єднає серця... Україна навіки єдина . Нас не розділити, ніяким політикам. Нас не зламає війна. Не дозволяйте сумнівам красти ваше серце. Віра в Бога - віра матері в свою дитину. Тримайтеся. З любов'ю, Марта з Калуша
Любий друже або люба подруго. Я знаю, що тобі зараз важко. Знаю, що в тебе, мабуть, уже не вистачає сліз, терпіння, сил. Я просто хочу, щоб ти розумів або розуміла, що ми всі пам’ятаємо про тебе. Ми обов’язково переможемо, наші воїни и прості українці роблять усе, шоб це сталось. Будь ласка, потерпи ще трошки. Не здавайся. Усе, що відбувається, для всіх нас неначе сон. Усе, що я хочу, щоб твоя віра не зламалась. Я хочу, щоб одного дня ми разом всі святкували нашу перемогу там, де захочемо — у твоєму рідному місці, у Києві, у Харкові, у Херсоні, у Маріуполі, у Сєверодонецьку, всюди. Щоб ти там обов’язково був чи була. Я міцно-міцно тебе обіймаю. Знай, що ти не один, не одна. Ти - частина моєї великої родини. Зажди була и завжди будеш. Я завжди тебе підтримуватиму. До зустрічі. Зустріч - це обов’язково, і це станеться.
Милий мій Бердянськ! Останній раз я була в тебе в гостях 30 років назад, але до цих пір я пам'ятаю твою набережну, твій порт, красиві і зелені вулички, привітних і добрих людей. Правда, з часом, чіткі обриси будинків, стежин і доріжок, якими ходила, обличчя людей, з якими спілкувалася стають нечіткими і розмитими, хіба що реальність повертається після перегляду старих фотографій, але те відчуття захвату, спокою,віри в прекрасне майбутнє, у мене, тодішньої 23-річної дівчини, залишилося в серці назавжди. І де б я не була потім - такого відчуття я більше не отримувала. Я дуже часто думаю про тебе, як ти там, чи чекаєш на мене? Я так хочу щоб у тебе хватило сил протриматися до мого приїзду і хочу щоб ти знав, що я сумую, я так сумую за тобою і безмежно люблю, дуже сильно!!! Бо у нас з тобою одне небо на двох, одні дороги, одні мрії та одне серце в грудях. От побачиш, ти мене обов'язково згадаєш і полюбиш так само - щиро і гарно, як я тебе. Я обіцяю привезти до тебе свою часточку з Житомирщини, де я народилася і прожила все своє життя і тобі все сподобається, бо я хочу щоб і ти мене завжди пам' ятала і згадувала і літніми прохолодними вечорами, малосніжними зимами, багряними осіннім ранками. Я так хочу, щоб ти мене діждалася, бо нам є про що говорити і мріяти під зоряним небом, прогулюючись прекрасними пляжами вздовж теплого і мінливого, такого рідного, моря. Дочекайся мене, будь ласка! А я вже складаю плани і з нетерпінням чекаю на зустріч!!!
Привіт! Ми з тобою зовсім не знайомі, але я відчуваю це своєю зобов‘язанністю підтримати тебе у скрутний час. Знаєш, ніби ми такі рідні-рідні, просто ніколи не бачилися. Та це не проблема, адже коли Україна виграє цю війну, ти приїдеш до Одеси і Вона тебе прийме з любов‘ю та усією своєю гостинністю. Не вішай носа! Ми впораємося з усіма перешкодами! А ти тільки продовжуй жити своє життя не зважаючи ні на що! Роби для себе усе можливе, аби не втрачати смак життя! Навіть у такі скрутні часи сонце світить і для мене, і для тебе, і для усіх нас! Ми донатимо та збираємо гроші, об’єднуємося та співпереживаємо. Але не вішати носа! Будь тут і зараз, а ми подумки з тобою!
Дорогі земляки, любі, милі серцю українці. Мабуть, ми ніколи не бачились з вами, я поки ще не була в прекрасному Енергодарі, на жаль. Але щодня я, як всі ми, українці, відчуваю биття серця Енергодару, биття ваших сердець. Це тому, що у нас тепер одне серце, одна кров, одна спільна душа. Це душа України. Рідні мої люди, знайте, не забувайте, що наша спільна віра в Перемогу добра над злом, Я пишаюся вашою стійкістю. Я молюся за вас і всім серцем бажаю і молю Бога, щоб Він дав вам сил і стікості пережити важкі часи. Темрява не триває вічно. За нею обов'язково приходить світанок. Світанок, який ми зустрінемо разом. Світанок, який принесе всій Україні Мир, Свободу і Радість. Бережіть себе, дорогі люди, за вас, за всіх нас, українців, зараз молиться весь світ. Хай цей лист дасть вам хоч крапельку тепла душі і обійме вас ніжними обіймами, які допоможуть вам пройти через важкі випробування. Люблю вас. Завжди з вами у моєму серці. Мрію про той час, коли я приїду до вільного українського Енергодару і вклонюся мужньому місту і подякую серцем своїм за стійкість і хоробрість. Бережи вас Боже.
Дорогі Українці! Ми пишаємося, що ви всі у нас є і ви такі сильні! Вам зараз дуже тяжко, можливо страшно, неприємно, дискомфортно... але ми всі знаємо, що все буде добре! Ми з вами: були, є і будемо!Завжди! Ви всі показали які ви небайдужі, сміливі, сильні, нескорені. Будь-ласка, тримайтесь! Всі українці, вся держава і небайдужі люди зі всієї земної кулі роблять все, щоб повернути мир, щастя та любов в кожний куточок нашої України! Я пишаюся, що живу в одній країні з такими крутими людьми! Все буде Україна!
Привіт друже. Сьогодні, сонячно, так само як у кожного українця в душі, це незламне тепло і світло всередині. Я знаю, що важко, що хочеться кричати, і опустити руки, але не забувай про своє світло всередині, про той незламний вогонь в тобі, і ти обов’язково витримаєш все! Я вірю в тебе, мій друже! Тому що, так само рідні в окупації і за них болить душа, але я знаю, що зовсім трішки і всі будемо разом, обіймати один одного, і будуть тільки сльози радості! Все що я можу зробити, віддати тобі частину свого тепла і любові! Я поруч! Ти - сильна(ий)!
Любі наші українці! Сама я з Києва. На щастя, для мене, в мене нікого з рідних немає на окупованих територіях, але кожен день серце дуже болить за кожного с вас. Ніхто зараз і уявити не може як ви там зараз живете, як вам тяжко. Для нас ви - герої, незламні! Але я впевнена, що незабаром все це зміниться, і перемога буде за нами, тому що ми сильний і вільний народ!!! Будь ласка, бережіть себе та своїх рідних, як це тільки можливо. І ніколи не втрачайте віри. Бог на нашій стороні! Все бачить і захищає вас! Обіймаю міцно кожного з вас! Все буде Україна!
Слава Україні, друже ! Знаю, і вірю що тобі зараз важко! Думками і молитвами я разом із тобою! Кожен схід сонця наближає нас до довгоочікуваної перемоги. Щодня тисячі українців роблять усе можливе, щоб і ти був на нашій українській, вільній землі! Не втрачай надії, буль сильним на скільки можеш і більше! Ми пам’ятаємо про тебе! З нами Бог! З нами увесь цивілізований світ! Наша перемога близько! Бережи себе та своїх рідних!
Привіт, друже! Пише тобі Наталя з Вінничини. Ви простите мені якщо я спробую розповісти про мій любий Херсон щоб вас відволікти? Багато хто думає що там крім степу нічо нема але то є неправда і якщо ви не Херсонець то я б після перемоги хотіла вас запросити у наш рідний Херсон бо там є що показати! Зараз літо і як ніколи хочеться на море розслабитися. Уявляю що вам теж хочеться на щось відволіктися а плескіт моря дуже в цьому помагає до того ж солена вода така приємна та корисна… Все своє дитинство я туди їздила, ну ще періодично на день-два в Залізний порт, чи Генічеськ чи на Косу. Щодня ми ходили купатися. Саме там я сама навчилася плавати, спочатку по-собачому а потім якось кролем само собою вийшло. Мене мама не вчила, кидала у воду з кругом і мені просто не хотілося як малій дитині з цим кругом вічно бовтати і я сама мучалась вчилася. Тож я мрію про море після перемоги) І вас кличу в Херсон теж бо мені є шо там показати – самий старий порт що не замерзає на зиму, Асканія нова і я так надіюся що хоч одне солене рожеве озеро та вціліло! Боже, Херсон прекрасний, хай би він вцілів та люди що його населяють. Дуже сумую за мирним часом! Сподіваюся, скоро буде перемога і ти приїдеш в гості на мою малу Батьківщину, степну Херсонщину! Чекаю! Бережи себе та рідних, хай все наладиться!
Привіт, знайомі незнайомці! Ми захоплюємося вашою силою, незламністю, терплячістю, мужністю, стійкістю. Ви Українці з великої літери. Вся Україна пишається вами. Молимося за вас і знаємо, що все буде Україна. Всі жахи окупації обов'язково припиняться, і над Херсонщиною, Донеччиною, Луганщиною, Запоріжчиною, Миколаївщиною, Харківщиною та Кримом знову замайорять українські стяги. Тримайтеся! Ми з вами і ми пам'ятаємо. Ми любимо вас! Обіймаємо :)
Добрий день, ранок або ніч. Я хочу сказати що дуже захоплююсь вами, тими, кому зараз дуже важко, і тими хто з усіх сил тримається. Ви дуже сильні і надзвичайно хоробрі люди! Я не можу уявити зараз ваше становище але я впевнена що ви, як і наша армія, дуже допомагаєте Україні. Своєю незламністю духу і силою волі. Тим, що ви вірите у правду, вірите у нашу країну! Я дуже хочу нашої перемоги, як і кожен українець та українка. Я сподіваюся, що у вашому житті все стабілізується і радісних моментів буде набагато більше, чим поганих! Бажаю вам якомога більше усмішок і щастя! Бажаю, щоб перша, за довгий час, усмішка дуже скоро засвітилася на вашому обличчі! Бажаю найскорішого почуття свободи у рідній країні! Тримайтеся, і ми тримаємося з вами! Все, що ми втрачаємо обов'язково до нас повернеться, тільки не завжди так, як ми очікуємо. Ми повинні боротися, тому що нам є ради чого!
Привіт, ми не знайомі, проте я хочу тобі дещо сказати. Я уявляю як тобі там важко , тільки уявляю як тільки ти тримаєшся, дякую тобі за це. Ти не сам та ти не сама. У всієї країни болить за вас , і ми вас врятуємо. І після обов'язково прогуляємося нашою чудовою та вільною країною,з мирним небом ,всі разом. Не переставайте вірити у нас , ми не забуваємо ні на мить що вам доводиться переживати. Ви неймовірно сильні та витривалі , та ви з цим впораєтеся. Ви не самі , ми поряд , ми намагаємося зробити все , що від нас залежить.У нас немає іншого варіанту як Перемога. І ми це зробимо ми виграємо і будемо нарешті вільні . Вірте ЗСУ , вірте нам , ми про вас подбаємо. Будьте сильними , любіть Україну!! Тримайтеся , ми вас любимо , кожен українець тепер рідний , за кожного ми готові боротися . Ми це зробимо! Ми все зможемо! Скільки років нас намагалися знищити , але ми непереможні. Ми вас не покинемо.
Привіт, Херсон. Вітаю вас, сильні і незламні херсонці! Знаю, що зараз вам важко і страшно. Що хочеться пошвидше вигнати окупантів з ваших домівок і повернутись до нормального життя. Ми молимось за наших хлопців, які прийдуть вас звільняти, молимось за вас, щоб ви витримали всі випробування на шляху до свободи. Захоплюємся вашою незламністю і бажанням жити в Україні. Бажаємо вам терпіння і віри. Віримо в ЗСУ! Віримо в вас! Тримаємось! Все буде Україна!
Любі жителі Геничеську! Я з Дніпра і тут є багато людей родом із Вашого чудового міста. Моя медсестра Мариночка постійно розказує, яке воно чудове, що у вас є давні катакомби і море, вона дуже сумує за Вами, за людьми, просимо Вас, тримайтеся. У мого інтерна екстреної медичної допомоги у вас живуть батьки, він дуже талановитий і зараз рятує життя. І ми дуже хочемо, щоб ви знали, ми кожного дня просимо Всесвіт наблизити вас до звільнення. Не зневіряйтеся, ви ж наша перлина, ми впевнені, що ЗСУ вже рушили звільняти вас. Знайте, що я, простий лікар, кожний день думаю, які ви - сильні і незламні. І мрію побувати у вас і поїсти смачні креветки на пляжі, і познайомитися з місцевим дворнягою на пляжі. Бережіть себе і знайте, що Україна не кине вас на призволяще. Тримайтеся.
Будь ласка, тримайтеся! Вірте та ніколи не сумнівайтеся- ми вас не покинемо. Нехай Господь оберігає Вас, ваших рідних та друзів. Молимось за всіх кожен день, за вас, наших любих людей, що вимушені терпіти цю окупацію, за дітей, за батьків, за наших славних хлопців та дівчат з ЗСУ, яким зараз, мабуть, найважче. Та ми не здамося. Будь ласка, тримайтеся! Заради нас всіх. Все буде добре! Все буде Украіна!
Хочу звернутися до місцевих українців. Тримайтеся, ми з вами, всім серцем вболіваємо за нашу перемогу. Ми обов'язково переможемо. Розказуйте правду дітям, боріться і ми боремось за вас. Ми незламні, ми українці! Вже скоро ми приїдемо до вас на море! Захоплююсь вашим містом, хоч ніколи там не була. Тримайтеся, любі мої. З вірою в ЗСУ, Україною в серці.
Привіт, шановний незнайомцю або незнайомко! Не знаю, хто ти і де живеш, але знаю, що ми з тобою рідня, бо в нас одна кров і одна матір - Україна. Знаю, що ти в небезпеці, тому дуже хвилююся за тебе, щодня шукаю інформацію про ситуацію на окупованій території України. Допомагаю тобі, як можу: згадую в молитві та переказую кошти для ЗСУ. А ти там тримайся, не покладай рук та не смій думати, що я про тебе забула. Поводься обережно і виважено, щоб не загрожувати своє життя, турбуйся про рідних або тих, про кого нема кому турбуватися. Роби те, що можеш у своїй ситуації. Вірю, що ЗСУ роблять все можливе, щоб ми мали змогу зустрітися у будь-якому місці нашої мальовничої України. Слава Україні! Слава ЗСУ!
Дорогі наші люди, наші дітки, матусі, бабусі й дідусі! Наші хлопці й чоловіки! Усі наші українці, які зараз виживають на землях України, які ворог ТИМЧАСОВО забрав. Люди, знайте, ми всі вас любимо, ми переживаємо за вас всіх. Ми молимося кожного вечора, щоб ви вижили, щоб вороги вас не чіпали, не вбивали, щоб Бог дав вам сили і здоров'я вистояти і дочекатись визволення і перемоги. Я живу в Києві, у мене сину 12 років, і всі мої подруги, знайомі, синок, ми всі кожної хвилини дуже переживаємо, співчуваємо і посилаємо вам промінчики любові❤❤❤❤❤ Я вас благаю, не здавайтесь, якби важко не було, вірте в Перемогу! Вона скоро буде, обов'язково буде. Ми це знаємо, нам всі допомагають і весь світ хоче, щоб вас якнайшвидше звільнили від страждань і страху. Ви молодці, ви ГЕРОЇ, ВИ ВСІ ГЕРОЇ. Пам'ятайте, що ми всі разом з вами в думках і в серцях❤❤❤. Ми вас любимо, рідненькі! Ще трішечки і всі ви будете в безпеці!!!!!!!!!! Слава Україні💙💛
Дорогі наші Оля і Володя!!! Багато років тому ми зі сім'єю приїхали до вас вперше на відпочинок. Ваша чудова родина прийняла нас, як своїх. Ми познайомилися з вашими друзями. Ми святкували ваші Дні народження! А море!!!!! Наше Чорне море!!!! А які смачні ваша кукурудза і кавуни!!!!! Ми пам'ятаємо про вас і хвилюємося за вас!!!! Можливо у вас буде можливість датися чути, як ви? Тримайтеся, рідненькі, ми скоро приїдемо!!!!!
Все моє серце разом з вами!!! З моїм народом!!! Кожен день я молюся за мир в нашій Україні!!! Господь завжди з нами!!! Він нас чує!!! Ми обов’язково переможемо і наша Украіна розквітне!!! Я обіймаю і люблю вас усіх, українці!!!
Любі, милі, дорогі серцю люди, якого б віку, статі чи поглядів ви не були. Мені байдуже, якою мовою ви розмовляєте, чи всміхаєтеся одне одному в магазині й на пошті, чи допомагаєте старшим, чи добрі до молодших. Чи ідентифікуєте себе бодай якось. Байдуже. Ви люди, наші люди, свої люди, як завгодно це назви, але в нас один дім, одна річка і два берега. Я не плакала під обстрілами в Києві, не плакала від щоденних новин, а тоді розревілася від розмови з дівчиною з Херсона. Не хочеться казати "тримайтеся", я скажу інакше: ми робимо все, що в наших силах, щоб вас звільнити. Військові воюють, волонтери волонтерять, цивільні переказують кошти і протестують. Зараз важкий час. Але ми в ньому всі разом. І пройдемо ми це випробування теж разом. Ви рідні, вас ніхто ні на мить не забуває і ніхто ніколи не дозволить поставити на вас хрест. Вас буде врятовано, але так, мусимо набратися терпіння. Люблю вас усіх, люди Херсона. Вороженьки згинуть, не сумнівайтеся.
Найкращі люди на планеті Земля, думками і справами ми з вами! Не було такої хвилини в яку б ми не думали про вас! Ви - доказ незламності нашого духу! Ваші новини можуть показувати будь що, але пам’ятайте, Україна вас не залишить на самоті з ворогом та зробить все можливе для того, щоб наша велика родина знову була разом не тільки в душі, а фізично! Зараз триває найдовша зима у моєму житті, але з кожною звільненою територією нашими воїнами, мені здається, що я на день, ближче до довгоочікуваної весни! Наші воїни справжні герої, слава про їхню майстерність рознеслася по усьому світу! Всі їхні подвиги вже викарбувані в книзі під назвою «Соборна Україна». І тепер кожен знає хто такі українці - вільні люди! Як би тяжко не було з ворогом, добро завжди перемагає зло, після зими приходить весна!
Привіт, тому, хто читає цей лист. Мені тяжко та нестерпно боляче розуміти які тяжкі дні Вам доводиться переживати. Я хочу, аби віра в ЗСУ продовжувала гріти сердця нон-стоп та надихала на мрії. Знаю, що кожне місто, село чи містечко буде частиною вільної та незламної України. Прошу кожного з Вас вірити в перемогу та намагатися піклуватися про себе та близьких. Бережіть себе та Україну!
Ви неймовірно сильні! Ми любимо і підтримуємо Вас! Та чекаємо часу привітати на українській землі!!! Віримо, що попри всі труднощі ви не здались та чекаєте наших котиків у гості!!! Слава Україні!!!
Обіймаю. Тобі сьогодні складно і складних днів невідомо скільки ще буде. Ми не вибирали з тобою цих обставин і часу війни, вони знайшли нас зненацька. Проте тримай надію. Ти вистоїш, благай Бога про допомогу. Молюся за тебе♥️ Пригостила б тебе чаєм з травами і домашнім печивом, але шлю листа підтримки лишень. Коли твої руки опустяться, згадай ці слова: у твоїй слабкості може проявитися Божа сила. Тримаю тебе за руку. Не відпускай надію! Тримайся правди до кінця. Обіймаю. Не відпускаю.
Привіт. Честно кажучи навіть не знаю як почати, кожного дня я дивлюся новини і благаю аби міста визволили з окупації, розумію це не швидко, ми унікальний народ який бореться до кінця тому я ЗНАЮ що все вийде, ми повернемо усіх свої людей і збережемо нашу країну потрібно лише трохи терпіння, серце розривається коли думаю як вам там… Я хоч і не знаю кому я пишу цього листа але я відчуваю любов та співчуття до кожного, у мене не має ні родичів в окупованих містах ні близьких але я хвилююся за вас не менше. Я дуже хочу щоб ви знову змогли відчути себе вільними…як раніше Ви сильні я знаю! І це факт тому що не кожна людина зможе пройти, те що пройшли ви! Я вірю в вас, все буде Україна
Привіт, Херсоне! Ти, Херсоне, стоїш навіть в окупації. Дух незламності і свободи снує в повітрі. Ти, Херсоне, хоробрий і такий рідний, як ніколи! Тримайся, бо ти - це Україна!
Здраствуй. Я украинка только чуть-чуть, моя бабушка ещё успела родиться на своей земле. И жили они хорошо, её дед и отец были священниками, но войны и красная армия всё поменяли. Я из Латвии, и корни украинские только чуть-чуть. Но я так счастлива, что они у меня есть. :) Я всегда думала, почему я такая - мама говорила, "упёртая", а сейчас говорю "генетика" :). Я так восхищаюсь этими людьми. Этот дух, несгибаемость - сейчас это чуствуется у многих. Украинцы, хотят защищать и готовы стоять до конца. Такое классное слово "перемога" - это когда, один смог то, что другой не смог. Это сразу видно, кто переможет, по настроению даже. Тебя могут обманывать, рассказывать тебе басни, желая ввести тебя в уныние. Твоё уныние и отчаяние, это их цель. Не доставляй им такого удовольствия. Не сомневайся ни секунды, миллиарды людей на планете сочуствуют, поддерживают, молятся за Украину. Господь слышит эти молитвы. Не сомневайся, тот день радости настанет. Переможемо. ❤
Любі наші, ви наша сім’я! Наші незнайомі рідні люди. Від щирого серця бажаю здоров’я і міцної витримки! Чекаю в Одесі на бички і пиво! Ми з тобою обов’язково відвідаємо улюблені пляжі і ботанічний сад, зустрінемо схід сонця на каяках і побачимо захід сонця на Потьомкінських сходах💙💛
Мамулечка,привет.Как ты,как Сашка??как твои уточки и курочки,огород??Я не слышу тебя больше месяца,за 44 года такого не было,я знаю,когда началась война мы с тобой разговаривали утром и вечером,я тебе рассказывала все новости,и мне и тебе было легче,когда поговорим,а сейчас….Мамулечка я знаю,что ты веришь в нашу армию,я знаю что ты ждёшь..Верь мамулечка в наше ЗСУ!!Они прийдут!!Ты только береги себя,не нервничай всё будет хорошо!!Мамулечка ,мне очень не хватает тебя,скучаю по твоему голосу,очень сильно люблю тебя.Мы скоро обязательно встретимся,и тогда наговоримся от души)Мамулечка ,ты у меня самая лучшая на свете))До скорой встречи))
Мариуполь. Я там никогда не была, но сердцем я с тобой. Кто бы ты ни был, знай, мы молимся за тебя. Нас связывает нить любви к родному. Наши корни из одной земли проросли, мы найдём пути прийти за вами... держись. Слушай своё сердце, чаще говори с Богом. Я верю, нам поможет Бог, прийти за вами. Держись. Найди в небе синий цвет спокойствия, а в солнце - лучезарную надежду. Смотри на то, что радует. Ты справишься, потому, что это твоя земля, она лечит и даёт сил. Выживи, прошу тебя выживи....а я приеду тебя обнять, и мы вместе посадим цветы, и пойдём кормить чаек хлебным мякишем. Держись, кровинушка моя. Мой Мариуполь.
Я хочу побажати людині яка читає цей лист, всього лише найкращого 🥺
З нами Бог ! Люблю Вас, бо ми одна родина - Україна !! Не здавайтеся ! ВІРТЕ !
Привіт, любий незламний українцю! Я Вікторія, мені 16. Я навіть не уявляю, що ти пережив і що робиш зараз. Знаєш, мені іноді так прикро, що в мене все більш-менш добре, а ти маєш відчувати на собі весь біль війни. Через це дуже боляче, я не можу без сліз дивитися на відео чи будь-які новини з окупованих територій. Але ти тримайся, ти герой, ти зможеш! Адже Бог не дає випробувань, які ти не здатен пройти. Зовсім скоро, в будь-якому разі це все закінчиться і ти прогуляєшся рідними вулицями під мирним небом. Ми будемо відбудовувати нашу країну і посміхатися українському сонцю. Та поки потрібно побути сильним, нам не звикати, ми є незламним народом. Правда ж?) Ми завжди пам'ятаємо про тебе та робимо усе, щоб тобі допомогти. Ти маєш знати, що ми обов'язково повернемо кожен куточок нашої України. Я дуже хочу щоб в тебе все було добре, щоб ти більше ніколи не почув вибухів та не побачив диму від ракет. І я дуже рада, що маю змогу підтримати тебе парою теплих слів. Я сподіваюсь, що вони хоч трохи зігріли твою душу та викликали усмішку. Тримайся, ми з тобою! ❤️
Любий Херсоне! Пише тобі Дмитро з Києва. Ми всі памятаємо про тебе і дуже чекаємо коли ти і всі твоі чудові люди повернуться в Украіну. Тримайтеся, будь ласочка, не падайте духом! Скоро будемо разом!
Доброго дня, моя/ій співвітчизнице/нику! Ми невдовзі будемо знову однією країною, однією територією. Тому що я вірю в сили ЗСУ, знаю, що за українцями ПЕРЕМОГА, Бо ми Сміливі! Бо ми турбуємось про ближнього, бо нам болить біда людини, що поряд, нам ніколи не байдуже! Все буде добре, навіть якщо зараз невідомість, що станеться завтра! Вірю!!! Хай і твоя віра укріпне і буде міцною! Обіймаю! Тримайся! Бережись! Слава Україні!
Я вірю в українців. Знаю, що важко в окупації, а з деякими знайомими на Херсонщині немає зв’язку… І це особисто важко. Усім хто попав в окупацію бажаю терпіння, ми - люди і ЗСУ - робимо усе, щоб повернути ВАС в Україну. Все буде Україна!
Тримайтесь, рідні! Все буде Україна! Ми обов'язково переможемо!
Тримайтеся, не зневіряйтеся. Про вас не забули, ми молимося за вас і з нетерпінням чекаємо, коли над вашим містом знов і назавжди замайорить синьо-жовтий стяг. Ми відчуваємо ваш біль та страх, але зайдіть в собі сили дочекатися нашої перемоги. Ви не самі, повірте.
Добрий день! Рідні наші люди, ми за вас пам‘ятаємо і намагаємось зробити усе можливе задля вашого визволення. Коли все закінчиться, чекаю на вас в Одесі ❤️
Привіт! Хочу тобі сказати, що я захоплююсь твоєю сміливістю і силою духу. Будь ласка, не втрачай надії! Перемога вже скоро. Лишилось трішечки зачекати. Бережи себе ❤️
Привіт мої рідні люди ) усі, хто тримається не падає духом, хочу сказати, що я з вами усім серцем. Добро завжди перемагає. Просто знайте, що ви найкращі ❤️люди нашої України Люблю вас, мої ❤️❤️❤️❤️
Любі українці, важко уявити, що ви відчуваєте. Але в мене є змога поділитися з вами тим, що відчуваємо ми. Не було ні дня, щоб ми не думали про окуповані міста та села. Не було ні дня, щоб ми не згадали про вас. Просто знайте це. Ми з вами..і скоро будемо разом. Ніколи, навіть на секунду не втрачайте надії. Вірте в ЗСУ! Все буде Україна!
Я пишу тобi з міста, якє знаходиться дуже близько від кордону з нашим ворогом, це вже зона бойових дій. Але не можу навіть сказати, кому з нас важче, мабуть тобі всеж, бо нас боронять наші янголи, наші воїни, іноді коли їх бачишь у місті дуже хочеться підійти, обійняти і подякувати. Хочу сказати тобі, що наші янголи із ЗСУ і ми, прості люди, віримо і знаємо, що вас обов'язково звільнять, вірте в це! Не можна ламатися і падати духом. Вір в ЗСУ, вір в Україну, ми боліємо душею за вас і знаємо, що ви вистоїте, тому що Бердянськ це місто патріотів і це УКРАЇНА. Тримайтеся, рідні!
Я ВАС всіх люблю, любі мої Українці!!!!! Ви всі - Українці, ми всі - Україна - гарна, квітуча, кохана, незламна, неповторна, щира та щедра. Рідненькі, тримайтеся будь ласочка!!! Ми всі обов'язково будемо разом!!! Обіймаю кожного, і хай мої обійми зігріють ваші хоробрі серця, хай скоріше настане мир і ми заново народимось, і вам буде світити сонечко вже зовсім по новому. Люблю вас, мої рідні ❤️, тримайтеся
Привіт, моя Каховка. Дякую, що тримаєшся. Я дуже рада, що я народилася саме там, бо я дуже пишаюся вами. Я буду дякувати вам завжди за вашу мужність, за вашу стійкість, за вашу сміливість, за терпіння, за віру, за вас. Будь ласка, знайте, що ми про вас думаємо завжди. Ми вас підтримуємо, ми вам вдячні. Віримо, що скоро зможемо обійнятися. Люблю вас дуже, мої Каховчани.
Привет,верьте в лучшее,добро всегда побеждало зло.Хочу увидеть своих родных живими здоровыми,молитесь богу,вселеной она нас умнее,чем больше мы будем просить добра и мира,мысли материальны,хотя в этом время очень трудно переклчиться на чтото хорошее,но высшие сили, к каким мы обращаемся,молитвами,они сильнее,всего земного,то что твориться на нашей земле,верьте в лучшее,мне очень хочется и Дядю увидеть живым ,и всех кого я знаю,и даже рада буду тем кого незнаю. Слава Украине!
Доброго дня, наші любі українці! Хочу щоб ви знали і пам'ятали щодня, що ми про вас не забули!!! Вірю, що скоро над вашими містами чи селищами будуте майоріти Прапор України! Ми - єдині. Моє серце назавжди з вами. Тримайтеся. Віримо в ЗСУ.
Привіт! Я не знаю вас, а ви не знаєте мене. Але я дуже хочу сказати, що тут, у вільній Україні ми всі переживаємо за вас, ми стежимо за всіма новинами, донатимо ЗСУ, волонтерам, медикам, підписуємо петиції, поширюємо необхідні меседжі для іноземних ЗМІ та політиків - робимо все, що в силах невійськової людини. Вважається, що людина найбільш сильна там, де її земля. Якщо ви лишились вдома з будь-яких причин, можливо вам буде легше від цих слів. Бо свій дім, своя земля - це справжнє місце сили, підтримка усього роду. Будь ласка, тримайтесь, будьте хоробрими! Наші війська обов'язково повернуть вам тишу і спокій і ми усі разом відсвяткуємо перемогу. Слава нації!
Дорогі українці та україночки! Ви - приклад стійкості та незламності для всіх нас. Ми навіть не уявляємо, наскільки вам зараз важко, але всією душею віримо, що вже скоро будемо разом в вільній, суверенній Україні) Херсон, Мелітополь, Енергодар, Бердянськ, Купянськ, Ізюм, Шевченкове, Сєвєродонецьк, Рубіжне та ще багато маленьких містечок та сіл. Ми з вами душею, наше ЗСУ вже зовсім скоро звільнять вас, будь-ласка, вірте, ніхто не забув, адже ви - наші рідні українці❤️
Привіт, моя сестро або мій брате! Привіт, земляче, українець 🇺🇦 Я дуже хочу щоб ти зараз посміхнувся/посміхнулась. Мені здається багато часу ти проводиш у смутку, тому давай хоча б зараз на декілька секунд посміхнемося разом. Я посміхаюсь разом із тобою. Ось так, так краще, дякую)) Ти великий молодець, ти тримаєшься. І протримаєшься до кінця, до нашої перемоги. Ми будемо жити, ще краще жити. До зустрічі🇺🇦
Привіт, жителі Скадовську! Лише раз у житті я була у Вашому місті, ходила на пляжі, відпочивала на мальовничому острові Джа і точно знала - я ще повернусь! Я хочу, щоб ви знали: всі українці подумки з вами. Ми чекаємо ЗСУ в Скадовську так само, як чекаєте їх ви! Я знаю точно, що вам нелегко, мої сміливі люди і я вам безмежно вдячна, що своїм опором ви показуєте ворогу, що йому тут не раді, що він припхався сюди дарма, що жодного клаптика нашої землі йому не забрати! Бережіть себе, тримайтеся! Скоро зустрінемось і будемо довго-довго обніматись і святкувати нашу Перемогу!
Сказать честно писем не писал лет 17! Странное чувство когда пишешь "кому то" из почти нормальной жизни... Вобщем, привет херсонцы! Вы должны понимать что мы сейчас в параллельных мирах, но мы все вас помним и любим! Обязательно придет время когда над Херсоном поднимется украинский флаг и больше не надо будет бояться! Хотя бояться это не про херсонцев!))) Верю, что Херсон - это Украина! Помните, что вас никто не бросил, не предал, не сдал, не забыл и не забил на вас! Мы все вас помним и любим! Из Украины с любовью!
Любі друзі... Я не знаю, що писати, бо думок так багато, що вони не в змозі вкластися в декілька речень. Знаю одне: наша країна мужньо тримається завдяки нашим військовим, у тому числі вам — героям "Азовсталі". Не уявляю, що ви пережили там, і що деяким з вас зараз доводиться пережити в полоні. Але у вас є віра, любов і підтримка українців та всього цивілізованого суспільства. Ви герої України та символи боротьби за Свободу, що змушує згадати про козаків Запорізької Січі. Ви доводите, що українці гідні своїх предків та не осоромили їхню честь. Знайте: ніч найтемніша перед світанком, як сказав наш Президент. Ви вистоїте! Ви все зможете! З вами Правда, Сила і Справедливість. Я не знаю жодного з вас особисто, але чекаю кожного додому, як рідного. Нехай ви всі повернетеся до України та своїх родин. Бережіть себе, живіть для України та українців. Обіймаю вас! Слава Україні!
Дорогий незнайомець! Я дуже тебе люблю. Знай, у тебе купа справ попереду і цілий народ, який тебе чекає. Може я недолуго пишу, але твердо знаю, ми, українці, всі - рідні люди, будь ласка, заплануй, що ти будеш робити до і після перемоги: садити город, чи відвідати онуків, піти вчитись чи почати малювати. Мені важливо, щоб ти мав (чи мала, ми ж бо не знайомі) серце і надію. Бо я чекаю тебе, ми чекаємо:)
Дорогенькі наші! Так шкода, що вам зараз доводиться терпіти і виживати в неймовірних умовах! Ми думаємо про вас і в молитвах наших просимо вашого Ангела-охоронця на кожному кроці допомоги. Горді тим, що ви у нас такі герої - незламні, витримані, чесні, справжні! Ще трошечки почекайте, мої хороші, зовсім скоро буде мир і спокій у нашій Україні.
Привіт мої рідні, я так сумую за вами! Я так хочу додому в свою рідну Нову Каховочку, в свою рідну квартиру, кімнату, так хочу вас обійняти, щоб все було як раніше, щоб ви мене зустріли вдома з найкращими і простими твоїми стравами! Твої би точки найкращі, і солоні огірочки☺️☺️☺️ Хочу як раніше збиратися з сімєю, просто лежати вдома і знати що ти у безпеці, ти тут де тебе люблять не дивлячись ні на що😭😭😭, це твоя сім’я , найкраща, я вірю що ми зовсім скоро будемо знову разом, серце розривається. Так хочеться багато написати. Та слів просто нема, як таке може бути!! Як вест світ дивиться на це, і не може допомогти😭😭😭 Ви тримайтеся я завжди з вами. Кожен день про вас думаю, і про нашу Україну. Ви у моїх думках кожну хвилину. Хочеться плакати! Треба бути сильними. І не здаватись. Мамо і тато ви найкращі , і навіть в цей час допомагаєте стареньким!!i не хочете залишати свій рідний дім!! Я дуже кохаю вас❤️❤️❤️🇺🇦💛💙зроблю все щоб бути знову разом!! Україна найкраща в світі і ми найсильніші
Всі люди із Херсона та області, Харків з вами 💛💙!!!!!🙏🙏🙏
Дорогий мій Українець! Пишу тобі із Запоріжжя. Вибухи вже стали частиною моєї реальності, але всередині мене свобода, точніше ВОЛЯ, бо я Українка і не можу і не хочу інакше. Я не знаю як це жити в окупації і це для мене страшний сон. Кожного дня я думаю про вас, дорогі співвітчизники. Як ви проживаєте свої дні, що відчуваєте, наскільки сильна ваша віра або ні... В мене так само як і в вас життя без планів, в якомусь сенсі просто існування, яке може роз'їдати душу. Але я ВІРЮ, дуже яскраво, що ми переможемо, і все те що нас не зламало, робить нас надпотужними. Ми єдині, ми сильні, нам є за що боротися і нам вистачить сил! Тримайтеся, вірте, робіть що можете для нашої спільної Перемоги! Подумки ми з вами. Слава Україні! І ми точно унікальна нація, і це сьогодні наш час!
Привіт! Мене звати Даша ) Підтримка, допомога, відчуття дому - зараз ці слова потрібні як ніколи. Вони запалюють, зігрівають, не дають здатися і допомагають рухатись далі. Ми всі прокидаємось і засинаємо з думками про вас! Ми пам’ятаємо, ми молимося, ми віримо, що з вами все впорядку. І хочеться аж кричати, щоб нас почули. Ви приклад сили, незламності і справжнього українського духу. І коли буде дуже важко, будь ласка, пам’ятайте, ми поряд, ми уже дуже близько. Ніхто не забув ( і хіба про таке можна забути ? )! Кожна наша маленька перемога - це крок вперед до великої перемоги та звільнення усіх наших рідних українців. Залишилось трошки, повір! Обіймаю сильно і чекаю зустрічі на День перемоги!
Привіт, рідні люди! Ми знаємо, як вам важко і які ви молодці! Ми пишаємось і затамовуємо подих від вашої сміливості та стійкості! Нам дуже болить, що ви не з нами зараз, але ми віримо, що скоро і назавжди ми станемо нероздільні! Дуже прошу вас витримати і не зламатись! Ми про вас думаємо і пам’ятаємо! Терпіння вам, везіння і Божої ласки! До скорої зустрічі, наші українці!
Рідні наші люди, які зараз вимушені бути на окупованих територіях! Тримайтесь, мрійте, вірте, кохайте! Харків з Вами 🇺🇦🥰 .З нами Бог!
Ми народилися бути вільними і щасливими. Душі наші ніколи не поневоляться. А думки ніколи не служитимуть неправді. Скоро це станеться ще й фізично. Молюсь, щоб кожен із нас зміг повернутися до того відчуття безпеки, яке в нас було до цієї жорсткокої війни. До своїх сімей і спроб їх побудувати. До прогулянок і побачень. До улюбленої роботи і недільних посиденьок з друзями. Щоб над нашим небом запанував мир і країна розквітла ще рясніше. І вже нікому навіть подумки не кортіло ці квіти зірвати.
Привіт, наші незламні, сильні та гарні люди України! Мене знати Марія! Я із Одеси! Пишу Вам, щоб хоч трішечки підтримати! Дуже важно уявити, що ви зараз відчуваєте, але ви впораєтеся! Ви сильні та незламні! Залишилося ще трошки! Зовсім скоро ми будемо святкувати нашу ПЕРЕМОГУ разом! Ми з вами, немає жодного дня, щоб ми за вас не згадували або не хвилювалися б! Дуже хочеться обійняти кожного! Слава Україні! ❤️❤️❤️
Ви тримайтеся Україна непереможна!
Привіт наші найкращі Захисники!!! Хочу почати із слів вдячності!!! Дякую Вам, за сон, за життя, за змогу дихати і чути спів пташок! Я знаю, що вам нелегко, але знайте ми з вами, ми молимось за вас, ми віримо у вас та ваші сили. Ви наші сизокрилі орли, які несуть на своїх сильних плечах силу, волю і віру в краще майбутнє.🙏 Ви всі Герої, і хоч я вас всіх не знаю я чекаю кожного із вас додому живим та здоровим, бо ви заслуговуєте на щасливе майбутнє❤️ Нехай Вас береже Бог🙏🙏
Привіт, друже та подруго! Пишу тобі з вмитого вчорашнім дощем з грозою Львова. Це так чудово мати можливість написати тобі, оскільки нас зріднила рідна земля України та її солов’їна мова. Признаюся, я ніколи не була ні в центрі, ні на сході країни, але це було моєю мрією: побачити Донецьк, Маріуполь, Слов’янськ. В мого брата проживала чудова дівчинка з Покровська, і вона розповідала про краєвиди Донеччини, а я їх не бачила досі… Тому живу надією, що Бог дасть нам перемогу і я зможу погуляти та поспілкуватися з рідними українцями, які зараз через нещадну війну перебувають в окупації. Хочеться почути їхні історії порятунку, перемоги та надії. Тому будьте стійкими, сміливими, бо з нами Бог! Він знає час і обставини, коли потрібно завершити цю війну перемогою України, в Нього є слова любові для кожного серця, в якому живе горе, розпач чи страждання. Кріпімося, борімося та будьмо єдиними, бо це велика сила!
Привіт сміливий і сильний українець, українка! Тримайся! Я вірю у перемогу і вірю у нашу правду і силу! Ми встоємо, ми повернемо всі наші міста! Ми всі думаємо про вас, слідкуємо за новинами, переживаємо і не забуваємо. Вірте в ЗСУ. Бережіть себе.
Привіт, мене звати Марина і я з Києва. Хочу подякувати вам за сміливість і стійкість у ці дні. Завдяки вам я маю змогу писати цього листа, підтримувати ЗСУ і вірити у нашу перемогу. Усі ви наші герої, що стоять на обороні нашої країни. Дякуючи вашим зусиллям ми маємо надію і можливість на життя у вільній і незалежній Україні. І у найтемніші хвилини пам'ятайте, що ви не одні, вся Україна з вами а перемога за нами. Тримайтеся і бережіть себе, де б ви не були 💙💛
Привіт! Я - Даша :) Знаю, що ти тримаєшся. Ти сильний,ти молодець. Твоя воля - це те,що кожну годину наближає нас до Перемоги!!! Я хочу сказати тобі, що ми всі ще обов'язково гулятимемо українським Бердянськом, будемо купатися в промінчиках сонця та дуже голосно сміятися або волати наші українські пісні. Бердянськ - це Україна і завжди буде нею. Я з тобою, хоча і далеко.... Мої думки з тобою і моя душа! Я поруч! І кожен українець також поруч. В своїх тихих думках я сильно-сильно, міцно-міцно стискаю твою долонь. Ми вистоїмо! Тільки не здавайся. Хоча знаю, що ти і не здашся! Бо ти - Українець. Обіймаю тебе!
Привіт, вітає Київ. Не буду говорити, що зараз складний час бо ми всі це добре розуміємо. Краще сказати про приємні моменти нашого життя, які допомагають не впадати у відчай та продовжувати жити далі. Кожен бореться за свою державу, волю, майбутнє дітей, робить те що може для пришвидшення перемоги. Ми як ті рослинки у великому лузі, нас багато, ми об'єднанні - а це головне. Якби складно нам не було, ми можемо бачити блакить неба, цвітіння мальв, відчувати запах літнього дощу - все це дає сили. Обов'язково нас чекає перемога.
Друзі наші, херсонці! Вся Україна слідкує за вами, затриманим подихом дивиться і переживає. Наші хлопці та дівчата зроблять все для звільнення, лише довіртеся їм! Всі ми готові приїхати розчищати, звільняти, лагодити, готувати, сіяти, полоти. Робити все, щоб повернений Херсон знову зажив своїм життям. Ми привезимо продукти, людей, засоби оборони, все, чого вам бракує всі ці місяці. Головне знайте: ми за Вас, ми з вами!
Привіт, мої рідні. Вже прошло так багато часу з часу, коли останній раз бачилися, і невідомо, скільки ще пройде. Я сумую за вами кожну хвилину, як і ви. Я дуже сильно вас люблю, ви для мене найважливіше, що є. Наша велика сім'я. Тримайтеся, мої любі. Скоро побачимося! Від мене обійміть мою бусінку та кітусіка. Цілую вас❤
Мои дорогие херсонские незнакомцы, хочу поддержать вас в это тяжелое время словами любви и надежды на скорое освобождение наших территорий. Жизнь имеет свойство меняться, и главное оставаться всегда Человеком. Терпения, любви и здоровья вам. Днепр с вами! Любим и ждём скорейшего возвращения в нашу семью, нашу Украину!
Люблю тебе дуже сильно! Вірю, що ми дуже скоро зустрінемось в Мелітополі
Привіт. Я знаю як тобі зараз важко. Я знаю, як думки залітають у твоє серце і стає так нестерпно і боляче. Я відчуваю твої переживання своєю шкірою. Я знаю, що тобі важливо знати, що я поруч. Навіть якщо я не можу доторкнутися до тебе фізично....моє серце, моя думка, мої думки з тобою. Ти маєш жити! Бо цей біль, він тимчасовий. Ти маєш жити, бо тебе чекає цілий світ. Ти маєш жити і мріяти, дихати, усміхатись, танцювати, бо ти не один. З тобою ціла країна. Ти важливий! Ти потрібний! Я поруч з тобою. З тобою весь світ! Обіймаю тебе серцем!
Дорогі українці! Ви — справжні герої для всієї країни. Пам’ятайте, що всі негаразди тимчасові і кожен здатен подолати будь-які труднощі. Зовсім скоро настане день, коли цей жах скінчиться, і ми знову будемо всі разом, щасливі на нашій землі. Хай там що, ми — єдині і незламні! Вся Україна думає про вас і робить все, щоб ви були вільні. Бережіть себе та своїх близьких. Думайте про те, скільки прекрасного нас чекає після перемоги. А вона вже близько!
Привіт, українець, якого я не знаю, але за якого мені болить. Я живу в Ужгороді, і я відчуваю провину за те, що мені пощастило. Мені інколи здається, що у мене немає уже слів описати весь жах і біль, що я бачу навколо. Але кожен раз я уявляю як страшно і боляче там тобі. Я б дуже хотіла побувати в Херсоні, за свої 25 років я жодного разу не побачила це місто і скажу чесно, крім кавунів більше нічого про нього не знаю, але обіцяю, я виправлюсь. Я приїду туди, тоді, коли не буде більше вити сирена і коли можна буде дихати на повні груди. Сподіваюсь ти спиш спокійно, і у тебе все добре, але якщо ні, то знай, що кожного дня ми переживамо за українців в окупації, нам болить, і ми не забуваємо про той жах, який ви переживаєте. Можливо, нам пощастить познайомитись, випити кави, поговорити про дурниці і дуже багато сміятись. Можливо, колись ти побуваєш в Ужгороді, в самому далекому куточку за горами, тут завжди свіже повітря і дуже цікава культура. Ця страшна війна об‘єднала людей як ніколи і показала, як багато ми можемо. І що кожен куточок цієї країни в якому я не була - рідний. Немає нічого чужого в цій маленькій, але великій Україні. Я прошу тебе не здаватись і вірити в самого себе навіть у найтемніші часи. Ти не один, з тобою вся країна. Любов переможе, світло переможе, Україна переможе. Міцно обіймаю.
Привіт, А ви були в Асканії Новій? Ну звісно ж були, таке питаю, мати таку красу поруч і насолоджуватись нею - це чарівний подарунок долі, від якого не варто відмовлятись. Я там ніколи не був, це була моя мрія і планував її здійснити, поїхати туди зі сім'єю цього року, по дорозі заїхати в музей ракетних військ, відвідати Миколаїв і Херсон. Клята війна вносить свої корективи, але ми обов'язково зустрінемось! Життя в окупації важке, незнання що відбувається навколо, кому вірити? Вірити варто собі і сподіватись на себе, саме своїм внеском (маленьким чи великим) ми наближаємо нашу перемогу. Все важливе! Я бачив, як ви виходили на мітинги з прапорами України, я зі сльозами на обличчі згадую ці моменти і знаю як вам важко, далі може бути ще важче, але ми на своїй землі і правда на нашій стороні. Ми, українці, жили тут століттями і навіть якщо ворог виганяє вас із дому, знайдуться люди які вас приймуть і допоможуть, не мовчіть і допомога знайдеться, не варто опускати руки в жодному разі. Ми з вами в думках і допоможемо (та й допомагаємо) на ділі. Тримайтесь, нам разом будувати справді незалежну Україну після перемоги над російською нечистю. Міцно обіймаю! Слава Україні! Героям слава!<3
Рідні наші, тримайтеся! Ми навіть уявити собі не можемо, як вам зараз тяжко, але ми завжди з вами. У думках, у словах, у діях. Щодня засинаємо з молитвою про вас і просинаємося з надією, що скоро вас буде звільнено. Не маємо жодного сумніву, що це станеться і якнайшвидше. Чекаємо на зустріч з вами!
Дорогі наші Херсонці, передаю велике кохання та подяку із західної України! Я вражена вашою козацькою мужністю - Ви незламні. ЗСУ вже близько! Ми не залишимо Вас💙💛 Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому. Слава Херсону! Слава Україні!
Вітаю,мене звати Ерік! Мені 12 років, я проживаю в місті Бровари. Ми обов'язково переможемо. Слава Україні! Я хочу побажати вам всього найкращого, щоб ви жили спокійно та тихо❤️🇺🇦
Здравствуй! Я Таня из Киева, и очень переживаю за вас, это так ужасно - быть в оккупации и не знать, когда твой город освободят. Но наши защитники уже на подходе к Херсону. Мы тут все восхищались вашим мужеством и пересматривали видео с ваших митингов протеста в начале оккупации со слезами на глазах. Мы с вами, любим и поддерживаем вас! Поможем гуманитарно как только это станет возможным. Обязательно приедем в гости в ваш прекрасный, вільний, украинский город!
Шановні та любі мешканці тимчасово окупованих територій. Пишу Вам з Дніпропетровської області. Ви досить усі близенько до нас, але, на жаль, за лінією розмежування вогню. Ви - то Україна, ми дуже чекаємо Вашого повернення в склад вільної держави. Любимо Вас. Будьте сильними, пам'ятайте, що перемога за нами, що Україні Ви всі потрібні, що ЗСУ найкращі і по тихенькому наближають перемогу. Ніякої зневіри і печалі. Ви все зможете. Дочекайтесь. Ми поруч і хочемо кожного обійняти!!!
Любі брати і сестри, я дуже хочу, щоб перебуваючи в окупації, ви знали, що ми не забуваємо про вас і дуже-дуже чекаємо на ваше визволення. Сил вам і стійкості!
Темрява відступить, вірте мої любі.
Привіт незламний український народе Мелітополю, Херсону, Бердянську і всіх інших міст, містечків і селищ України!!! Дуже за Вас усіх переживаємо, плачемо і молимося, як і за наших захисників. Ви сильні, незламні, неймовірні. На Вашу долю випало дуже багато горя, переживань, і цей іспит Ви пройдете з честю. Ми у Вас віримо. Тримайтеся, рідненькі!!! З щирою любов'ю і повагою до Вас, Ірина.
Нехай твій день буде настільки добрим, наскільки це можливо. Вірю, що попри очікування окупантів, ти тримаєш оборону духовних рубежів нашої спільної, вільної України. Я людина доволі приземлена і матеріалістична, але завдяки тобі я молюся. За тебе. Я стараюсь віддавати твоєму майбутньому також і частку своєї матеріальної праці. Тому що ти живий, ти сподіваєшся, ти віриш, ти любиш. А значить сподіваюсь, вірю і люблю я, твій брат, твій син, твій батько, твій дядько. Бережи себе і дочекайся нашої спільної перемоги. Постарайся не побиватись за втраченим і зруйнованим. Ми соборно, в щирій праці віднайдемо та відновимо все і зміцніємо та розквітнемо не бувалим до сьогодні цвітом благополуччя і гармонії. Це і є змістом словосполучення, яке я тобі хочу сказати в якості заключного "до побачення". Обіймаю тебе! Все буде Україна
Херсон, Мелитополь, Мариуполь, Бердянск, наши города и села прекрасного Юга и Востока Украины, вы красивые города с тысячелетней историей. Держитесь, дорогие! Мы молимся за вас, за ваши жизни, за ваши семьи, за ваши дома, за ваше здоровье, за ваше благополучие. Обнимаем вас!
Привіт героям міста Херсон! Всі Ви герої, сильні та мужні! Пишу Вам з містечка Городок, що біля Львова. Ми всі працюємо та дуже мріємо про херсонські, смачні та наливні червоні помідори, дуже стараємось, віримо, що ми знову всі будемо разом, знову як одна наша українська сім'я! Бережіть себе, своїх близьких, з вірою в серці з любов'ю до Бога, ми все разом з Вами подолаємо. Я була у Херсоні один раз, але спогади теплі та приємні. Ми з Вами думками завжди, сила духу допоможе перебороти все! Слава Україні, Слава ЗСУ!
Любі наші українці, ви наші, Херсон - це Україна! Вам зараз дуже важко, але просимо - вірте в нашу перемогу, в силу Бога та ЗСУ. Ми переможемо обов"язково і будемо панувати на своїй землі! Відбудуємося і відродимося. Любимо Вас!!!
Привіт, українець! Зараз не час здаватися, тримайся! Благаю тримайся, тільки разом ми зможемо все пережити. Знаю, важко... Але ми ж сильні, пам'ятай про це💙💛
Привіт, мене звати Захар я зі Львова, мені тяжко уявити що ви відчуваєте, кожний день я думаю про наших людей які залишились на окупованих територіях, я вірю що вас неодміно звільнять. Я вражений вашою стійкістю і мужністю. Я бажаю вам не здаватись, бути сильним і незламним. Ми неодміно вас звільнимо, все буде Україна. Слава Україні!
Привіт Херсон, Херсонщина з Канади. Весь світ обійшли кадри вашого неймовірного героїзму у перші дні війни. Пам'ятаємо того великого чоловіка в червоних спортивних штанях, що йшов на стріляючі російські автомати. Сподіваюся він досі живий і таки скрутить голову окупанту коли дістане... Я вже дуже давно, на жаль, працюю за кордоном, але завжди мріяв відвідати Херсонщину, не лише проїздом поїздом у Крим. А яке у вас казкове узбережжя. Обов'язково приїду після звільнення.
Дорогі наші українці! Ви такі сміливі і мужні, тримайтеся. Незабаром наші ЗСУ звільнять вас. Я захоплююся кожним з вас, те, як ви переносите ці всі жахіття... Просто немає слів... Тримайтеся, вірте в ЗСУ, вірте в Україну. Обіймаю кожного.
Лист для дитини… Привіт! Це лист любові до тебе від Насті. Настя – це я, співачка KOLA, і дуже хочу тобі щось сказати. Я знаю, як тобі важко, страшно… Я знаю, що ти ніколи не думав, що таке страхіття прийде в твій дім, в нашу Україну. Я знаю, як сильно ти хочеш просто смачного кавуна, просто йти собі і їсти його вулицею. Де кожен посміхається тобі, де все твоє рідне і таке близьке, українське і воно твоє! Бережи це просте в собі. Сьогодні, поки що, там інші люди, які будуть казати, що вони господарі на цій землі, але ж ти знаєш, що це не так. Щодня кожен українець бореться за тебе та твій дім, пам’ятай про це, кожен день наші ЗСУ роблять так, щоб зло пішло з нашої землі. Ніколи не забувай про це і дуже сильно вір у нашу перемогу! Я обіймаю тебе міцно, пам’ятай, що любов та єдність – це наша головна зброя! ❤️
Любий українцю/українко, Я навіть не можу собі уявити, як тобі зараз важко на окупованій території. Але я можу уявити, що буде коли твоє місто повернеться до рідної України. Ми всі чекаємо на це не менше, ніж ти. Все буде добре! Я вірю у твій міцний, як кремінь, дух, у твою жагу до життя та волі, твою любов до України та віру у ЗСУ. Ми обов’язково ще побачимось та обіймемось у наших чудових, відбудованих містах. Ми не забули про тебе і твоє місто! Все буде Україна! Міцно тебе обіймаю і до зустрічі!
Дорогі УКРАЇНЦІ! Серце болить, коли читаю новини, що відбуваються у вас, на окупованих територіях. Душа розривається за кожного українця, за кожну українку, дитинку, кішечку, собачку. Молимося за наших захисників і за всіх людей,які знаходяться на окупованих територіях. Ми про вас не забували ні на секунду. Ми всі обов'язково переможемо і поїдемо святкувати в УКРАЇНСЬКИЙ Крим і разом поїдемо на Євробачення. Слава Україні!!!
Привіт, рідненькі херсонці! Я змогла виїхати з міста ще 26 лютого і всі ці місяці на душі сум і біль, кожного дня думаю, як там живе місто, а з ним і рідні та близькі люди, друзі, які залишилися в окупації. Мені навіть уявити важко, що ви переживаєте і що коїться в окупації, я кожного ранку зі страхом простягую руку до телефону та читаю новини. Але я знаю, що ми, українці, сильні тілом і духом. Ми вже багато чого витримали і хочеться сподіватися, що навала з сусідньої країні - це останнє випробування, яке нам треба стійко подолати. Хочеться послати кожному з вас теплі міцні обійми, які (я просто впевнена, що це буде зовсім скоро) обов'язково перетворяться з віртуальних на реальні. Люблю і все буде Україна <3
Рідний Куп'янськ, я сумую за тобою. За твоїми зеленими вулицями, берегами Оскола, а головне - я сумую за своєю родиною. Я знаю, ми обов'язково зустрінемося, все буде добре. Я знову буду приїжджати на вихідні додому, до мами. Сидіти на кухні, за смачною вечерею. З татом у нашій альтанці. Ходити в гості до бабусі і дідуся. Гуляти рідним містом, у повній безпеці. І головне - це мати постійний зв'язок зі своїми рідними, знати, що у них все добре. Скоро так і буде, обов'язково. Куп'янськ - це Україна !
Миле місто моє, тримаймося. Ми робимо все, щоб наші родини об'єдналися, а регіон звільнили. Інакше не може бути. Сильно люблю. Не подавіть всі абрикоси на вулицях. Ми зробимо разом з них варення скоро💙💛
Дві куми Надії та кум! Світлана весь час звонить вам в надіі прорватись, а звязку нема. Кожен день говорить про вас. Молодша кума, не плач дорогенька, тебе Світлана поважає і любить, жалій себе, користуйся всім. Привіт від Валентини з Білої Церкви. Всі ждуть звільнення територій
Бажаю виспатися під мирним небом.
Привіт, українці:) Просто хочу сказати вам, що ми про вас не забули, ми чекаємо вашого повернення і віримо, що це жахіття скоро скінчиться. Будь ласка, тримайтесь 🙏🏼 Вірте у нашу перемогу, ми обов’язково знімемо ті російські тряпки з адмін будівель і повісимо наші прапори, довкола лунатиме гімн і ми всі хором будемо його співати, витираючи сльози від радості. расія більшу частину нашого існування намагалась зломити нас, але їй не вдавалось і не вдасться НІКОЛИ, бо в наших жилах тече особлива кров, кров незламних, сильних духом і тілом людей. Вірте в себе, у ЗСУ і в нашу перемогу! Слава Україні! Слава ЗСУ! Слава мужньому народу України!
Дорогий брате ! У цей важкий час хочу поздоровити тебе з прийдешнім 8 липня днем народження! Бажаю скорішого визволення усього Донбасу і повернення його в Україну. Здоров'я тобі, мужності та витримки. Слава Україні !
Привіт, мій милий хороший Бердянськ! Люблю тебе, місто наших коротких відпусток, місто вражень, місто гарних людей і смачного винограду! У нашій частині Київщини все тихо, і було так. Сподіваюся, що зовсім-зовсім скоро і у вас так буде. Тихо, мирно, радісно. Любимо вас. Серцем і думками з вами. Дякую за гостинність, і сподіваюся, що до скорих гостин)
Так буває, що зовсім незнайомі тобі люди раптом стають надзвичайно рідними, бо думаєш і молишся про них щодня. Тримайся, Херсоне. Настане перемога, і я обов'язково привезу сина показати, де жили його прабабусі і прадіди. І будемо разом ласувати найсмачнішими кавунами і насолоджуватися красою українського степу. Тримайтеся, любі! Ми з вами!
Дорогий друже, Ми із тобою не знайомі особисто, але мені б дуже хотілося, аби ти знав/ла, що на тій території України, котра лишилась вільною, робиться все, щоб населені пункти знову повернулися до миру та були деокуповані. Я навіть і близько не можу уявити, що відчуваєш ти та твоє оточення, через що тобі довелося пройти із чим змиритись. Але я б воліла передати тобі частинку наснаги та віри у завтрашній день, коли ти зможеш знову відчути себе громадянином вільної, вольної країни, що не страждає від поневірянь. Мені б дуже хотілося, аби твої ночі були без тривог та прильотів, всього необхідного для життя та повноцінного відчуття людської гідності було вдосталь, а близькі й ти сам/сама були в безпеці. Не маю гадки, чи ти віруюча людина, але най Небесні сили тебе вбережуть. З глибокою повагою, Катерина.
Мальовниче містечко Херсон, що на півдні України- це символ незламності та стійкості усього українського народу. Квітуче місто, яке було, є і буде домівкою для багатьох наразі розгромлене рашистами. А мешканці та люди, що наразі перебувають на території місцевості безперечно є тими хто заслуговує неабиякої поваги та низького укліну. Немає ні дня коли б у наших молитвах ми не згадали Вас. Пам’ятайте: Бог поряд Українці- насамперед морально сильна нація, яка вистоїть усе, встановить справедливість Тому хочу сказати одне: все буде, Україно! З вірою у ЗСУ та впевненістю у нашу перемогу юна франківчанка Марта 🇺🇦💙💛
Дорогое Счастливцево и все ваши жители! Я очень скучаю за вами и за морем, за чудесными просторами и за горячим источником. Все это в моем сердце! Мне очень жаль что вы и вся наша земля, море, небо и наши люди терпят несвободу. Но я уверена, что все это не зря. Очень не зря! Мы делаем большое дело. Я очень часто думаю о вас, всех местных, кого я видела в поездках, у кого покупала продукты на рынке, кто сидел на пропускном пункте на источнике и давал мне подзарядить мобильник, возле чьего дома я подъедала огромной величины шелковицу или того, кто продавал мне соль и лечебную грязь с Сиваша, кто готовил для меня чебуреки в кафе и поил холодным пивом или тех, кто после рабочего дня вечером приезжал на источник, уставший и загоревший по край одежды. Я помню все ваши лица. Пусть мы близко незнакомы, но я знаю вас, и все это в моем сердце. Я желаю вам сил и удачи, смекалки и веры в светлое счастье, берегите себя. И да, мы все едины и у нас план выжить и победить.
Привіт, рідненькі! Дуже хочеться всіх вас обійняти, навіть незнайомих!! Мої любі, тримайтеся! Я дуже вас прошу! Навіть коли здається, що все вже кінець, то знайте, що ні... Можна поплакати, а потім витерти сльози, взяти себе в руки и далі вірити, що скоро всё закінчиться. Добро завжди перемагає! Люблю кожного!
Сиджу зараз і думаю, що ж написати, щоб підбадьорити і надати сил, щоб витримати все це? І от згадала відомий вислів: "Все минає, і це теж". Війна обов'язково скінчиться. Подолаємо все, збережемо всередині тепло, спогади, надію, але не забудемо ворогу нічого! Кожний ранок прокидаємось з надією, що звільнять наші міста і села, наших людей, рідних. Дуже за всіх вас серце болить. Молимося і робимо все, що від нас залежить, щоб пришвидшити нашу перемогу і звільнення від цього рашистьского ярма. Обіймаємо кожного. Ми з вами, ми за вас, ми поруч! Тримайтеся, рідненькі...
Ми вистоїмо! Слава Україні! Героям Слава! Слава нації! Смерть ворогам!
Привіт! Тільки після 24 лютого ми всі зрозуміли, що наша зона комфорту - це вся Україна з Донбасом та Кримом. Це так, ми всі єдині, хоч нам всім хочуть сказати, що це не так. Хочется і справді обійняти та підтримати кожного, хто зараз знаходиться в окупації та під обстріляли, надати вам підтримку та віру в найближчу перемогу! Ми всі в це віримо: коли молимося, коли збираємо на байрактари чи на інші потреби ЗСУ чи гуманітарну допомогу. Спільна віра, молитва та добрі справи наближаю нашу перемогу! Ми на своїй землі і обов'язково переможемо!
Любі наші, ми знаємо, як Вам зараз важко, але ми з Вами!!!! Разом до перемоги!!! Вірімо нашим хлопцям, вони молодчинки!! Тримайтесь, перемога дуже близько❤❤🇺🇦🇺🇦🇺🇦💙💛💙💛💙💛
Привіт, рідний(а) з поки що тимчасово окупованої території. Ми не мовчимо! Ми робимо все що в наших силах, для якнайскорішого повернення вас під контроль України. Я обов’язково приїду до вас після перемоги! І ми будемо плакати і сміятися разом! Тримайся❤️ Наші ЗСУ вже поряд. Потерпи ще трішки, благаю ❤️
Я пишаюся тобою ти найкраща, ти сильна, ти незламна.Дякую за твою віру та силу в себе в нас в нашу державу.Дякую, що вистоюєш за нас нашу свободу та гідність. Пробач мені що сплю в домівці,п'ю чисту воду, купаюся у душі, та проживаю життя з іншого боку нашої держави, а ти пишеш нашу історію. Дякую обіймаю і хочу обійняти тебе коли закінчиться війна і пригостити смачним тістечком яке печуть у нас в місті. Чекаю в гості
Ви неймовірно сильні і мужні. Ми думаємо про вас кожного дня. Тримайтесь. Україна поверне собі всі території і всіх своїх людей. Ми всі єдині. Пам'ятайте, що ви Українці і ви герої❤️
Привіт! Ми не знайомі, але зараз це неважливо. Адже всіх нас об'єднало велике горе і спільний ворог. Я хочу аби ви пам'ятали - про вас не забули! Віримо в ЗСУ, віримо в цивільних що тримають тил і всіх причетних. Ми кожного дня працюємо на те, аби ви якомога скоріше були вільними. Аби була вільною вся наша Україна! Обіймаю! Тримайтеся!
Привіт, ти великий молодець! Ти залишаєшся під ворожими кулями , бо віриш в те, що ми переможемо. Просто вір🕊, чекай наших воїнів і захищай себе як можеш👊🏻. Просто включи свою злість коли бачиш російських орків та відкрий своє серце для наших захисників. Ти маєш піклуватися про себе дуже сильно, ти маєш зараз захищати близьких дуже сильно і не забувай, звичайно, про маленьких комочків 🐶🐱Нам, на далеких від фронту територіях, не зрозуміти як це…. як це : тремтіти від постійний вибухів , як це : складати свій заповіт у 20,30, 40, 10 😭 років, як це : ховати сусіда чи брата , як це: мріяти про ковток чистої води.. Нам дуже болить, ми дуже плачемо , через день, а дехто щодня … Та ми не сидимо склавши руки, ми донатимо на ЗСУ, збираємо на байрактари Притули, організовуємо збір води та продовольства у різні регіони, а ще… найгірше , проте, з іншого боку, найдостойніше : наші чоловіки добровільно йдуть воювати до вас, і їх багато, дуже багато, і вони обов’язково прийдуть. Ви нам рідні, тимчасово окупані території та українців на ній ніхто не віддасть ! Не вірте цим брехунам, цим варварам. Вони ніхто, і проти них усі! А нам допомагає весь світ : зброя з Америки, Англії, Туреччини і до безкінечності. Знаю, що може бути важко і знаю , що вам найважче і ви найсильніші і найсміливіші . Але « хай буде весна, там де ми стоїмо до кінця». Україна понад усе і українці понад усе , бо ми разом так вирішили. Ми маємо об’єднатися, адже іншого шляху немає🫶, навіть якщо здається, що це яма, та поки людина жива- вона не здалась. Шлю вам тисячу молитв за збереження вашого життя і цього лелеку з Вінницької області, і якщо мій земляк, мене прочитає, то точно усміхнеться, так? 😀 Ластівки, ластівки, ластівки Вишні, черешні, сливки І все буде Україна, згинуть наші воріженьки! 💪🏼🇺🇦
Українці та українки, дорогі наші співвітчизники! Хочу вам сказати, що ніхто про вас не забув! Заради вас та нашої перемоги, працюють наші ЗСУ. Ми Вас дуже любимо і хочемо єднання, хочемо вас обійняти і захистити. Я обіцяю, що після перемоги напечу тортів і приїду до вас у гості. Все буде Україна! Тримайтеся, рідненькі!
Привет случайный человек. Я не знаю тебя, а ты не знаешь меня. Я хочу тебя поддержать. Я из Харькова. Я не могу представить, что тебе пришлось пережить. Я не могу представить, как тебе сейчас тяжело и страшно. Я не знаю, какие новости тебе преподносит оккупационная власть. Но я знаю, что это временно. Необходимо находить силы, чтобы пережить это страшное время. ВСУ идут. Им нужно время. Наши герои не останавливаются и сражаются каждый день. И нам надо сражаться. Потому что рашисты этого и хотят-чтобы мы не верили в себя, в армию и потеряли надежду. Ты-герой. Сражайся за свою жизнь, пожалуйста. Не сдавайся. Держись. Я люблю тебя. Анна.
Доброго дня. Мене звати Зоряна. Ми незнайомі. Але я маю можливість і велике бажання поділитися і підтримати Вас словами з Біблії. Зараз усім нам не легко, але Бог через Біблію запевняє нас у своїй любові і підтримці. Про це в Божому слові сказано так: «Нехай лине хвала Богові і Батькові нашого Господа Ісуса Христа — Батькові глибокого співчуття та Богові усілякої потіхи. Він потішає нас у всіх випробуваннях, щоб ми могли потішати тих, хто зносить різні випробування, ділячись з ними тією потіхою, яку самі отримуємо від Бога.» (2 Коринфян 1:3,4). З тих сліва видно, що наш Творець є Батьком глибокого співчуття. Ми можемо бути цілковито впевнені, що Бог Єгова допоможе нам. У своєму Слові Він обіцяє: «По всій землі він припиняє війни, ламає луки і трощить списи, палить вогнем колісниці.» (Псалом 46:9). Напевно Вас потішить ця думка бо вона мене дуже потішає. А крім того кожен з нас має можливість говорити з Богом в молитві. «і всі свої тривоги покладіть на нього, бо він дбає про вас.» (1 Петра 5:7). Тому ми можемо без вагань виливати йому своє серце, розповідаючи про свій смуток в молитві. Як же приємно знати, що Бог розуміє наш біль і дає нам таку необхідну потіху! Нехай Бог додасть Вам миру.
Знаєш, мені так багато треба тобі розказати....... Я не знаю тебе, але зараз, коли ти читаєш мого листа, між нами з'явився зв'язочок) Як би тобі не було важко, як би не було боляче, все минає... мине і це... Подивись на небо, після самої темної ночі настає світанок))) Я хочу, щоб тобі в серці відчувалося моє тепло, моє піклування про тебе, моя занепокоєність твоєю долею. Мені важливо- як ти впораєшся з цим всім, що ти відчуваєш, чи тобі вдалося сьогодні поїсти, а поспати? Я дуже хочу допомогти тобі, але не знаю, як саме❤❤❤. Наші воїни захищають нас,а я молю про їх захист до Господа! За себе якось соромно просити... Молюся я і за тебе🙏🙏🙏 І ти почнеш відчувати мою підтримку. Вір у добро! У любов, бо ці почуття нас просто рятують! Щоб ми не робили, де б ми не були - наша віра, наша любов, допомагають здолати неможливе! Пообіцяй мені, що колись просто зателефонуєш мені і скажеш" Добро перемогло!" А я буду молитись і чекати на твій дзвінок.💛💙 А зараз, якщо можеш,- посміхнісь мені в думках.😊🥰 Твоя посмішка щира?)) Дякую, друже! Чекаю на тебе! Відсвяткуймо разом перемогу!🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Подякуємо нашим захисникам!!!💛💙 І подякуємо Господу нашему за все-все-все!
Дорогий співвітчизнику, наврядчи можна собі уявити, як тобі там під обстрілами чи на окупованій території. але знай, що тут у вільній Україні робиться все, щоб звільнити всі українські міста і селища. особисто я регулярно жертвую на зсу і на гуманітарні місії/допомогу переселенцям. також збирала і відправляла речі потребуючим. щоб я не робила, я постійно пам'ятаю про нашу боротьбу і про людей, які там чекають звільнення. і не тільки я. усюди тільки і розмов про те, як українці допомагають і мріють закінчити цю війну перемогою! тому по іншому просто бути не може. Україна переможе, і все буде добре! тільки тримайся, ще трішки тримайся! Валерія, мати двох маленьких дітей в декреті. Київ.
Якщо любов в сліпу можлива, то у нас з вами, жителі міста Херсона — саме вона. Не була у вас в гостях, але щодня з надією читаю новини та сподіваюсь, що наші хлопці вже скоро звільнять вас. Будемо купатися, їсти кавуни і співати пісень з вами. Тримайтеся. Херсон — це Україна!
Складно підібрати слова і розумію, що вони не зможуть дієво вам допомогти, але хочу, щоб ви розуміли, що ви не одні💛. Як би там не було, ми одна нація та разом зможемо все. Чекаю нашої перемоги та вашого повернення до рідних домівок, країв під українським прапором. Ви неймовірно сильні, сміливі та чудові. Розумію, що неймовірно тяжко та складно жити в окупації. Бережіть себе та робіть усе можливе для того, щоб зберегти себе, близьких та оточуючих❤️. Люблю вас побратими та сестри❤️.
Привет! Понимаю, как сейчас непросто нашим людям, которые живут в Донецке. Я верю, что очень скоро Донецк снова станет украинским городом и расцветёт ещё ярче! И люди смогут жить там в мире. Дорогой читатель письма, я хочу поддержать тебя всем сердцем! Держись! Помни, что ты не один. И за любой серой полосой всегда идёт белая! Все наладится! Не сомневайся, у тебя впереди ещё столько всего интересного, нового, позитивного! Уверена, ты воплотишь очень много своих мечт и реализуешь добрых дел! До встречи!
Привіт. Мене звати Вікторія. Я з Харкова. Зараз тимчасово (сама собі не вірю) перебуваю у Львові. Не можу уявити наскільки складно жити в окупації. Як виконувати буденні справи, планувати своє життя хоч на день і не боятися засинати. Просто хочу сказати, що ви не одні. Ми поруч. Дуже часто думаємо про вас, намагаємося допомогати та переживаємо. Сподіваюсь, мої слова хоч трошки підіймуть вам настрій. Бо це єдиний сенс, який я закладаю в це послання. Обіймаю вас.
Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Лилась пожежі вулканічна лава, стояли в сивих кратерах сади. І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум’я й води. Був білий світ не білий вже, а чорний. Вогненна ніч присвічувала дню. І той окопчик — як підводний човен у морі диму, жаху і вогню. Це вже було ні зайчиком, ні вовком — кривавий світ, обвуглена зоря! А я писала мало не осколком великі букви, щойно з букваря. Мені б ще гратись в піжмурки і в класи, в казки літать на крилах палітур. А я писала вірші про фугаси, а я вже смерть побачила впритул. О перший біль тих не дитячих вражень, який він слід на серці залиша! Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа?! Душа в словах — як море в перископі, І спомин той — як відсвіт на чолі… Мій перший вірш написаний в окопі. Він друкувався просто на землі.
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! А це уже віки. Ніхто уже й не зна, в туманностях душі чи, може, Андромеди — я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих, і згадую про мертвих. Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Він добре вам зіграв колись мою присутність. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутніть.
Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон, Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині Є хтось такий, як невтоленна спрага. Я не покличу щастя не моє. Луна луни туди не долітає. Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає.
Хлоп’я у полі стежкою прошкує. Метелик білий в маки залетів. Чорненький котик в снопиках мишкує, вони такі під сонцем золоті! Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння, хапає снопик лапками двома. А миша знає слово чародійне, і він її ніколи не спійма.
І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить… А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Отак як є. А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся як Рабле! Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік.
Привіт! Мене звати Ліза, я сама з Херсону. Наразі, мені пощастило виїхати, але я й на мить не забуваю свій прекрасний Херсон. Хочу сказати, щоб Ви, були сильні та терплячі, наснаги Вам. Про вас ніхто не забув, ЗСУ та вся Україна працює над деокупацією. Не втрачайте віри, насолоджуйтесь кожним днем, життя прекрасне і воно продовжується, а вже зовсім скоро стане ще краще я впевнена. Бережіть себе та свої рідних! Слава Україні!
Тримайтеся, любі українці!Вкрай важко під окупацією клятих нелюдів-рашистів...ЗСУ обов'язково виб'є ворога з наших українських земель! Бережіть свої життя! Всі українці пам'ятають про вас, хвилюються і моляться за вас🙏
Привіт, я тебе люблю. Не знаю хто ти й де ти є, але люблю міцно й з усього серця. Я знаю, як воно жити в окупації, коли все навколо рідне й вже не твоє. Не втрачай, будь ласка, віру. Ти та твоє місто болить всім нам. Ти важливий й ми чекаємо тебе вдома. Збережи себе.
Привіт, просто хочу написати, що ти молодчина, раз читаєш цей лист. Напишу, що всім серцем чекаю нашої, української перемоги, як і ти, напевне) Сподіваюсь ти в умовній безпеці і маєш що їсти та пити. Я зі Львова і у нас ледь не щодня говорять про Херсон, про людей на окупації. Бо дуже важко віриться в те, що твориться в нашій країні. Але я дуже вірю, що зовсім скоро ти матимеш як подорожувати, працювати і не боятись.
Привіт, друже! Я пишу тобі із Запоріжжя. Наше місто тримається, захисники не дають росіянам вдертисяй окупувати його. Ми щиро приймаємо вимушених переселенців з територій, яки вимушено опинились під окупацією російських нелюдів. Я так хочу, щоб наш улюблений Бердянськ якомога швидше звільнили від рашистів!!! Щоб ви жили вільно, а не під дула російських автоматів! Щоб ми разом раділи нашій свободі і незалежності у твоєму гостинному місті! Ми так любимо відпочивати у вашому місті, плавати у лагідному азовському морі на Косі, гуляти центром міста, фотографуватися біля бичка, хлопчика-рибалки і навіть сантехніка)) Ми любимо ваше затишне місто і усіх гостинних бердянців! Нам так не вистачає вас((( І ми дуже чекаємо, коли наші військові нарешті звільнять від окупантів Бердянськ!!! Будь ласка, вірте в це, в нашу перемогу! Адже ми постійно думаємо про вас, дуже сумуємо і хочемо знову бути разом у вільній Україні! Чекай наших визволителів! Дуже скоро Бердянськ буде знову українським!!! Обіймаю тебе міцно-міцно!
Рідні мої українці,ми кожного дня молимось за вас і завжди пам'ятаємо! Я не уявляю як вам складно,але я вірю що наші Збройні Сили України вас врятують. Я бажаю вам ще більше сили та терпіння! Тримайтесь, рідна Україна вам допоможе💙💛
Привіт, рідненька! Ми не бачилися з тобою майже рік. Я так скучила за тобою!!! За вами, дорогі кирилівці, азовці, усі мешканці нашої курортної Кирилівки! Звичайно, скучила за нашим лагідним Азовським морем (навіть з медузами, яких нагнали рашисти з побудовою свого керченського моста), улюбленою Пересип'ю (з базарчиком, кафешками, лунапарком, шашликами, сувенірами), біленьким пісочком й найгарнішими мушлями, сушеними азовськими бичками (особливо ікрянчиками) і смаженим калканом, кримськими чебуреками і грузинськими хачапурі. За усією чудовою атмосферою Кирилівки! За аквапарком і дельфінарієм, за Приморським бульваром, дельфінами і кольоровим фонтаном! За солодкою пахлавою і азовською креветкою на пляжі! Моє літо неможливе без Кирилівки, без вас усіх, люди, які там живуть! Я дуже хочу знову з родиною приїхати до вас у гості, відчути вашу гостинність, душевність і щирість прийому! Нам так не вистачає вас! Наче шматок серця забрали((( Будь ласочка, люди, дорогі наші кирилівці, чекайте наших визволителів, не втрачайте надію! Адже вже зовсім скоро наші мужні воїні звільнять вас від російської окупації! І ми знову побачимось! Ми приїдемо до вас, як до рідного дому! Ми разом зробимо нашу українську Кирилівку ще кращою! Будь ласка, чекайте повернення України! Ви у наших серцях!!!
Привіт тим,хто це читає. Привіт громадянам нашої країни,привіт незламним і сильним людям. Я знаю,що вам важко,боляче,і не можу уявити наскільки...але я маю віру,що все налагодиться. Я вірю,що вам вистачить сил витримати це пекло, яке ви переживаєте. Я вірю в те,що скоро ці муки закінчаться і настане мир. Ми не маємо здаватися,де б не були,бо кожен з нас бориться за життя,ким би не був–цивільним мешканцем чи воїном. За нами правда,сила і воля. Зичу вам терпіння,віри й сили. Ви молодці,тож тримайтеся,я вірю в кожного з вас! З повагою і любов'ю Яна Т.
Привіт! Ти мене не знаєш і мало ймовірно, що ми колись зустрінемось, але твоя історія, твій біль, твій розпач я відчуваю щохвилини. Пробач, що не можу бути поряд, що не можу підтримати і обійняти, пробач, що не можу прийти і забрати тебе із пекла, в якому ти зараз живеш! Але я можу молитися за тебе, що роблю кожного дня. Я вірю, знаю, я переконана, що усе, що відбувається зараз у нашій країні - то тимчасово. Треба лише трошечки зачекати і всі ми станемо жити однією дружньою родиною, в якій буде мир, злагода і порядок. Знову будуть усміхатись мами, ростимуть і мріятимуть діти, тата будуть поряд із своїми сім'ями, старенькі спатимуть спокійно і радітимуть життю. Ти тільки тримайся, вір і знай, що я поряд, що я робитиму усе можливе і неможливе, аби повернути спокій в твоє життя і в життя твоїх рідних. Знай, що я хвилююсь за тебе, за ВАС усіх, бо лише разом ми вистоїмо, переможемо, бо лише разом ми Україна!!!!
Привіт!Як ти?! дуже сподіваюся що ти тримаєшся,не втрачаєш віру в нашу рідну Країну,в наших людей!в наші ЗСУ! Що дня чекаю новини, що тебе, твоє місто звільнили від брудного окупанта! Тримайся,обіймаю!
Привіт, енергодарці, мелітопольці, херсонці, мешканці кожного окупованого містечка та села! В лютому, березні я з жахом дивилась, як росіяни заходять на ваші території, вішають свої "аквафреші" на адмін будівлі, а ви їх беззбройні женете. Вони вертаються, ви їх женете. Ваші безстрашні мітинги надовго залишаться прикладом волі та нескореності для мене. Нехай зараз окупанти повісили усюди свої "аквафреші" і намагаються запевнити, що українцям ви непотрібні, що вас кинули, що про вас забули. Брехня! Потрібні. Ще й як. Вас не кинули, вас чекають вдома в колі великої української родини від заходу до сходу, він півночі до півдня. ЗСУ роблять усе можливе, щоб окупанти швидше накивали п*ятами з наших земель і більше ніколи не вертались! Ми чекаємо на ваше звільнення і зі своєї сторони робимо теж усе можливе щоб наблизити це! Пам*ятайте, ви - українці. Вільні. Мужні. Розумні. Працьовиті. Нескорені. Єдині. Чекаємо вас вдома.
Любі херсонці, хочу, щоб ви знали - ніхто про вас не забув! Ми всі не можемо дочекатись вашого звільнення, навіть ті, хто не має родичів у Херсоні чи там був колись. Я сама з півдня, з Одещини, і щиро вболіваю, щоб ви скоріше знову були з нами, і цих сраних росіян вигнали скоріше. Тримайтесь, любі, з вами все буде добре, молимось і чекаємо!!!
Пацани і дівчата - тримайтесь. Тут робиться багато що б визволити від русні.
Привіт українці, важко підібрати слова коли - важко, але за нас правда. Хочу сказати людям які в окупованих містах, крепко тримаєтеся за мужність яка кипить у вас, це ваша сила, намалюйте в голові щасливу картинку і вірте в неї, дуже сильно, все що щире і йде від всього серця - точно збувається. Паніка і хаос зараз охоплюють наш мозок і блокують раціональність, тому важливо ставити собі правильні питання: хто я? яким я бачу своє майбутнє? яку інформацію я споживаю чи критично я її оцінюю? Ще одна психолог колись сказала, що коли трішки пострибати, то падає рівень стресу, це мабуть смішно, але на війні всі методи добрі. Чудовий лайфхак це списки, пишіть плани, думки, все що хочеться, точно розгрузиться мозок . Віра це скарб, який ніхто не може заборонити. Тримайтеся.
Будь ласка, каховчани, тримайтеся і не втрачайте віру, що наше місто знову буде квітучим і вільним - дуже чекаю повернення додому, і бачу сни про найкраще місто у світі. Ми подолаємо це разом і скоро будемо вдома. Матусю, ба, я знаю що ви теж сумуєте, ви такі сильні і так добре тримаєтесь - обіцяю, що як тільки Херсонщину звільнять, я одразу ж приїду додому, і ми проведемо досхочу часу разом, біля нашого Дніпра. Каховка це Україна! Тримайся, Херсонщино!
Тримайтеся рідні! Кожної секунди серце рветься від болю за вас. Тримайтеся, ви зможете, будь ласка знайдіть сили й живіть! Ми обов'язково переможемо! З любов'ю Даша.
Любі, я з Харкова. Міста, яке з перших днів зазанає болючих травм, але тримається, а як по іншому? Я виїхала тимчасово з міста, але розумію, що в багатьох такої можливості не було. Найкращі, найсміливіщі, найхоробріщі, незламні наші..Ми з вами в будь-якому куточку нашої української землі, та і в цілому світі! Ви сильні, ви незламні, ви-УКРАЇНЦІ! То є наша сила! Тримайтеся! А поки- донатимо, волонтеримо, віримо в ЗСУ! Псс...І як щодо обіймів після перемоги?;)
Мы с Вами. Ваши истории и переживший ужас заставляют ненавидить тех извергов, которые такое сделали. Скоро победим. Скоро вернём. Донбас - наша часть. Мариуполь заслужил на нормальную жизнь. Крым - Украина. Мы с Вами. Любим Вас. Мы сильные и сплачённые. Мы скоро победим!
Дорогие украинцы, наши военные делают все возможное чтобы скорее вас освободить ❤️ мы очень за вас переживаем, как вы там... Украина вас не бросает, мы боремся за каждый миллиметр нашей страны 😌 Держитесь там, пожалуйста 🙏Все буде Україна 🇺🇦
Мелітополь – моє рідне місто. Тут я зростала та навчалася. Наш Іван Федоров зробив дуже багато для нашого міста. У нас в місті з'явилися ледова арена, басейн, почало все відбудовуватися. Але після 24 лютого все змінилося. Наше місто було захоплене. Я не можу передати те, що я відчувала на той момент. Військові армії рф, були всюди. На вулиці, біля банку чи в парку. Ми бачили їх кожен день, вони були всюди. Нашим містом їхала їх техніка.А незабаром у нас вимкнули зв'язок. Ми не могли зв'язуватися з родичами, не мали змоги подивитися новини та спитати у друзів як у них справи. Були зачинені більшість магазинів. В мережах магазинів, продавали все що залишилося. Зараз я в іншому місті, але я дуже сподіваюся на повернення в моє рідне місто як можна скоріше. Вже дуже сумую за всіма. Скоро побачимося.
Дякую за терпіння і віру в Україну. Те,що вам доводиться випробувати неможливо охопити. Ви завжди українці. Вірю, що зло буде покарано. Тримайтеся.
Всім привіт! Хочу звернутися до людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Будьте сильними, будьте українцями! Це все неодмінно має закінчитися, Україна обов'язково стане найсильнішою, найвідомішою країною на Землі. Слава Україні!🇺🇦
Дедушка Витя и бабушка Алла, пишет вам ваша внучка Вика, мы очень скучаем за вами безумно, держитесь там, мы обязательно встретимся, снова, мы вас очень любим и скучаем за вами.
Брати та сестри, матері та батьки, маленькі українчики, всі НАШІ, хто опинився зараз в неймовірно скрутному становищі, хто змушений терпіти присутність ворога на своїх вулицях, повірте, почуйте та відчуйте, як болять серця мільйонів українців за вас щодня, як ми хвилюємося за кожного з вас, як ми хочемо, щоб ви були у безпеці на своїй землі! Кожен з нас робить все, що у його силах, щоб наблизити день нашої перемоги та очистити країну від нечисті! Будь ласка, тримайтеся! Все буде Україна! Ми з вами
Я 2 місяці перебувала на тимчасово окупованій території. Мелітополь-моє рідне місто. Останні 5 років воно ставало більш гарним та сучасним. Іван Федоров зробив багато для розвитку нашого міста, але після 24 лютого все змінилося. Кожен день місцеві жителі спостерігали на своїх вулицях військових рф. Біля дому, банку чи парку. Їх техніка проїжджала крізь наші домівки. Я виїжджала з міста зі страхом покинувши дім в якому я зростала. Зараз я в безпеці, але там залишилися мої рідні люди. Дуже чекаю звільнення Мелітополя . Пройтися цими вулицями, повернутися до школи та займатися тим що мене зараз заспокоює-танці, в улюблений палац творчості. Дуже хочу туди повернутися як можна скоріше. Дуже чекаю
І хоч зараз багато з нас далеко від своїх домівок і не може зараз обійняти усіх своїх рідних, та все це тимчасово. І потрібно жити. Проживати кожен день, бо іншого такого не буде. Є люди, які завжди допоможуть, є люди Яким не всеодно. Віримо в ЗСУ і все буде Україна
Наші сильні, величні люди. Кожного обіймаю та молюся. Ви найсильніші, наймудріші і непереможні. Будь ласка вірте в перемогу, не здавайтеся, наші ЗСУ близько.
Добрий день, любий друже! Скоріш за все ти налякан та відчуваєш себе втомленим. У тебе були та досі тривають складні дні, але ти в тому не винен. Все що відбувається, хоч і прикро, але воно обов'язково закінчиться! Найголовніша річ зараз - мати надію та віру в нашу перемогу та визволення. Більш за все, будь ласка, хай тобою керує спрага до життя! Хай воно зараз буремне, але пам'ятай: ми, українці, незламні! ми сильні! ти сильний!!! в тебе все вийде й тебе обов'язково скоро врятують! хай зараз сонечко для тебе палає, спивають пташки та квітнуть квіти. хай найкращі спогади допоможуть не забути яким ти був життєлюбом, та станеш їм ще більше! я ще ніколи в житті не бачила таких сильних людей, як ти та твої близькі! друже, твій дух вже окреп настільки, що ти зможеш зробити все що захочеш, та досягнути таких вершин, про які ти й не мріяв! ти - найцінніше, що в тебе є. бережи себе! ми стоїмо разом та наближаємся до перемоги нашої України та відбудови найсвітлішого майбутнього!
Привіт ❤️ Я знаю як зараз здається все складно але найголовніше не втрачати надію ні у себе ні у своїй країні. Разом українці, ми зробили багато чого що здавалось неможливим, ми доказали світу що ми сильні і сміливі, весь світ підритмує нашу рідну Україну. Ніхто і ніколи не забуде наші рідні міста і села! Наша об‘єднана сила обов’язково звільне нашу красиву та незламну Україну від монстрів💜 Все скоро обов’язково буде добре!
Тримайтесь дорогенькі!!! Ви такі сильні, такі сміливі! І цією сміливістю ви надихаєте всю Україну! Ще трохи залишилось, ми йдемо по вас! Слава ЗСУ, Слава Україні, Слава українському народу!
Добрий день! Пишу Вам, херсонці, із Києва. Щодня читаю новини про ваше славетне місто і щоразу дивуюсь мужності людей. Хочу щоб Ви знали,що Херсон - це Україна! Вас ніхто не зрадив, про Вас ніхто не забув! ЗСУ найближчим часом відвоює окуповану орками територію. Дуже прошу Вас усіх не здаватись морально, ментально, психо-емоційно! Я тільки можу уявити наскільки Вам важко і мені дуже шкода,що фізично нічим не можу допомогти. Українці споконвіку боронили свою землю, стаючи на її захист і віддаючи життя. Ви - МУЖНІ! Ви - СМІЛИВІ! Ви - ВОЙОВНИЧІ! Ви - КІБОРГИ НАШОЇ УКРАЇНИ! І я схиляю перед Вами голову і дякую за це!
Херсонська земля! Степ. Пісок. Передчорноморя. Насолодись вражою кров'ю. Ламай вражі кістки. Прожуй та виплюнь все кацапське. Ворог, який сюди прийшов - давно чи недавно - може залишитися тут... тільки на глибині двох метрів. Оберігай, будь ласка, тих, хто нікуди не поїхав, і зараз лишається з тобою. Вони твоя душа і твоє серце... Обгортай незримим захистом тих, хто прийшов боронити тебе. Вони твоя сила і твій дух. А якщо без пафосу, то... Киселівка, Лазурне, Олешки, Чорнобаївка, Копані, Херсон, Скадовськ, всі міста і села області... Тримайтеся, рідненькі. Це земля мого роду. Це українська земля...
можна багато писати про відстані і мости високопарні звороти вживати і дивні слова, але найкраще і найпростіше "як ти?" може творити справжні маленькі дива. як ти? тримайся, будь ласка, ще трішки, молю. вірю, що важко і вірю, що майже не сила.. хочеш я поглядом їх правічним своїм спалю? якось одна вже колись таких диких спалила. ми завжди поруч, щоб дати притулок і тил. є на війні дуже різні й важливі задачі. любий Херсон, набирайся терпіння та сил! вже на підході свобода і воля козача!
Мої дорогі маріупольці. Я можу намагатися уявити наскільки вам важко. Але все одно моя уява і реальність -то різні речі. Я вірю,що окупація тимчасова. Я вірю,що наша армія визволить вас. Всією країною ми відбудуємо ваше героїчне місто. На вашу долю випало стільки болю і страждань! Тримайтеся! І знайте,що ніколи ми не віддамо нашу землю!!! Все буде Україна!!! Ми переможемо!!! Чекайте,будь ласка,не втрачаючи мужності і надії!
Привіт, любі українці та українки! Не можу навіть уявити, як тяжко вам зараз, тому не буду робити вигляд, що знаю, як це; лише скажу, що ви неймовірно сильні, відважні, добрі люди з великими серцями, і я захоплююся вашою сміливістю і витримкою, як і мільйони наших співгромадян(ок). Також ми чекаємо на звільнення ваших домівок від окупантів і вболіваємо за вас усім серцем 💓 Наші ЗСУ та волонтери роблять все, щоб це звільнення якомога швидше відбулося, тому будь ласка, тримайтеся, ми у вас віримо! Слава Україні 💛💙
Сонечко, Наше українське херсонське сонечко! 🌞❤️ Мені дуже шкода що ти опинилась в такій страшній ситуації і не можу уявити що ти відчуваєш🥺 Та пам’ятай: ти не одна і ніколи нею не будеш, бо за тебе моляться мільйони українців🙏 Уже зовсім скоро ти зможеш вдихнути на повні груди вільного українського повітря та пишатись собою: «я змогла» Я вірю в тебе, у тебе вірить увесь світ. Не здавайся❤️ Чекай на мене у вільному Херсоні(я там ніколи не була, зробиш екскурсію) Твоя рідна незнайомка Катя зі Львова❤️
Бабуся, я тебе дуже люблю і дуже переймаюсь тим, що ви не захотіли із Дідою виїжджати із нами з окупації. Я кожного дня читаю новини, і кожного дня плачу через те, до якого стану довели людей. Я сподіваюсь, що віра у добре майбутнє, ще із вами і що ми скоро всі побачимось в українському Маріуполі. Я вас люблю і подумки обіймаю.
Мене звуть Анна. Я все своє життя прожила в Харкові, але зараз знаходжуся в Італії, бо росія захотіла відібрати мій дім. Але ця історія не про мене і мій шлях. Я дуже хочу підтримати людей чий дім не просто забрали, а хочуть змінити. Люди які зараз знаходяться на окупованих територіях. Я неймовірно пишаюся вами. Кожен день я думаю про те як вам вистачає сміливості і мужності продовжувати жити і вірити у найкраще. Кожен день коли мені здається, що в мене був тяжкий день, я згадую вас і більше мені так не здається. Ви символ дивовижної сили. Ви - Україна. І саме ви показуєте всьому світові, що наше коріння найсильніше. Я не уявляю как це важко кожен день жити і розуміти, що якісь покидьки намагаються змінити вас і дім в якому ви прожили все своє життя. Вони намагаються змінити те, що змінити неможливо. І я знаю, що їм не вдасться, бо ви не дозволите. І дуже хочу, щоб ви знали. Уся Україна і світ не забули про вас. Ми пам'ятаємо і зробимо все, щоб над вашими головами знову був прапор України. Мені 18 років і в мене нарешті з'явився мій власний герой. Ви. Ви мої герої. І я дуже люблю вас. І дуже пишаюся. Як би важко не було. Пам'ятайте що ви українці. Вас не зламати. Слава Україні! Слава нації! І СЛАВА ВАМ!!! С величезною любов'ю і повагою Аня. Обіймаю вас і всім серцем з вами.
Доброго дня, жителі села Перше Шевченкове! Так вийшло, що я далеко від Вас. Але хочу сказати, що я всіх Вас пам'ятаю. Ви в моєму серці. Я за Вас молюся. Хочу сказати, що Ви мене багато чому навчили, коли я жила та працювала з Вами. Якщо б мені сказали, куда ти б хотіла повернутися після війни, я б сказала "В Дякове". Там наш дім. Я хочу сказати: тримайтеся. Бог допомогає нам. Бог допоможе і Вам. Тільки звертайтеся до Нього і живите для Нього! Я Вас всіх люблю. Всіх не буду перечисляти, да і не знаю, хто виїхав, а хто залишився. Молюся за Вас! Люблю Вас! Галина.
Привіт , українцю 💛💙 Першочергово , дякую тобі за сміливість . Ви - надихаєте витримці , даєте нам сили , наснаги , адже якщо ви такі ж сильні і ми разом з вами . Вся Україна стоїть поруч , ми не забули про вас , пам’ятайте ! Ми не пробачемо кожне українське життя , село , місто . Всіма силами боремось за вільне життя на нашій землі . Не має жодного дня щоб ми не згадували про ваш біль , адже він і наш ! Тримайтеся , ми повернемо свій дім , обов'язково. Все буде Україна , прекрасна і незалежна 🇺🇦
Навіть не можу уявити, як ви там зараз, як вам непросто, і як ви хочете, щоб росіяни нарешті пішли з нашої землі. А вони обов'язково підуть! Ми не знаємо, коли точно, але впевнені, що цей день настане. Не втомлюйтеся чекати, будь ласка. Це не назавжди, зло обов'язково буде покаране нашими ЗСУ. Українці не забули про вас. Щодня слідкуємо за новинами і дуже тішимося, коли чуємо про ще один звільнений населений пункт/село/місто. Ми з вами. Тримайтеся, будь ласка! Все буде Україна!
Украинцы, держитесь! Наша вера, сила и патриотизм нерушимы и непобедим! Каждый украинец держит за вас кулачки и мысленно с вами! Победа близится и будет мир на нашей земле! Мир вам и вашим близким и детям! Все буде добре, Украина!
42 дні я прожила в окупації і єдине, що мені давало наснаги прокидатись - це віра, що можливо сьогодні, я знову зможу вдихнути свободу. Але на 42 день я вимушена була покинути свій дім і ось вже третій місяць я прокидаюсь по чужим містам і будинкам з тією самою мрією. Мої любі Олешки, у нас з вами вона одна. І вона збудеться! Ми маємо лишень триматись! Ця темнюща полоса завершиться, а ми зостанемось і будемо насолоджуватись здійсненою мрією. Я знаю, як важко кожному з вас, особливо морально. Ми вистоїмо, бо в серці мрія і її не заглушити якимось рупорами, не знищити і навіть не заборонити. Найтемніша ніч перед світанком🙏 і він ближче, чим комусь здається! Олешки, моє серце і наша мрія з вами🤗
Вітаю тебе😘 розумію, зо зараз тобі складно, страшно і сумно. Це нормально. В кожного з нас розбилися мрії, накопичився жах і лють. Проте разом ми все зможемо. Я підтримую тебе, бажаю натхнення і вірю, що ти знайдено сили зробити ще один крок, сказати ще одне слово, висловити подяку, чи спробувати почати все з нового листа. Бо ми - українці. Ти допоміг мені своєю витримкою, тому я хочу допомогти тобі своєю підтримкою. Бережи себе! І вір у перемогу!
Доброго дня, дорогі УКРАЇНЦІ! Найціннішим є Ваше життя і здоров’я! Будь ласка не втрачайте віри і сили не покинуть Вас! Усі ми різні, але такі однакові перед Богом! Ми молимось за Вас, щоб ви скоріше змогли бути в безпеці! Ви - наші люди і ви нам потрібні! ❤️❤️❤️
Дорогі українці, я знаю, що вам зараз нелегко, але я вірю, що скоро ми переможемо їх. Прошу вас не здаватися і вірити в нашу перемогу, ЗСУ, та в самих себе. Не забувайте про себе піклуватися, це дуже важливо. Прислухайтеся до свого тіла, говоріть з рідними і продовжуйте вірити та молитися. І пам'ятайте: світло завжди переможе темряву!!
Доброго дня українці,пишу вам з міста Миколаєва, Миколаївська область,я хочу вам побажати усім щоб ви нє тєрялі віри,як у себе, так і за нашу країну.Хочу щоб кожного ранку ви просиналися не під вой сірена,а під щебетання птахів. Щоб на вашому обличчі були тільки усмішки,а не сльози. Я хочу вам дуже багато чого побажати,але цього листа буде замало,тому я хочу щоб ви оставалися тим ким ми є Українцями, з великою літери, і не впадати у відчай, нам це не іде, ми виборемо свою країну, і будемо з верх піднятою головою її відбудовувати. Всім миру і добра,Віримо в ВСУ, ЗСУ і в Президента нашої країни.
Моя Луганщино! Я знаю, що скоро ти знову будеш вільна! І тоді я нарешті приїду до тебе. Приїду в Луганськ - український Луганськ! Знову побачу свій дім, свою школу, свій університет. Пройдуся естакадою від залізничного вокзалу до пам'ятника трудівнику Луганщини (хоча хто його так називає? Всі місцеві звуть його "Мужик з факелом"). Сидітиму в парку біля філармонії (ох, скільки радісних вечорів тут минуло). Дивитимуся на Камброд з майданчика біля краєзнавчого музею. Дивитимусь і всміхатимусь. Я пам'ятаю назви всіх твоїх вулиць. Пам'ятаю, яке ніжне медове світло ти розливаєш тротуарами ввечері. Ти - місто моєї юності. Ти - моє місто. Мій Луганськ. Луганськ - це Україна!
Любі мої Дергачі! Я дуже вас люблю, ти моя Батьківщина, я з тобою зростала.. тримайся, благаю.. хоч я не була з тобою 12 років, та я приїду до тебе, ти тільки тримайся...
Привіт, близький незнайомцю! Я навіть не уявляю як ти зараз почуваєшся там. Я з Київської області і моє село оминуло таке лихо. Мені так щкода, що ви опинились там, а ми зараз не можемо тобі допомогти. Але згай я весь час думаю як ви там, чи спите ви вночі, чи є вам що їсти, чи жартуєте ви над оркостаном і так хочеться послати до тебе якийсь сонячний промінчик щоб ви там всі знали як ми за вас хвилюємось і сльози накочуються на очі коли від вас приходять тривожні новини. Ми весь час про вас думаємо і не забуваємо, хвилюємось. Будь ласочка, трохи ще потримайтесь, ми всі одна сім‘я ми любимо вас і боліємо за вас, гордимося тим як ви тримвєтесь. І скоро, чуєш, скоро ми всі будемо разом обійматись і плакати, бо ми всі як невидимими ниточками зв‘язані, нас об‘єднали тут всіх недарма. Я вас подумки всіх обіймаю і скоро ми буде обійматись на яву в нашій вільній Україні!
Доброго дня! Я би хотіла міцно подякувати Вам, за Вашу витримку, терпіння і непорушну віру у нашу перемогу. Ви неймовірні, просто дивовижні. Батьки моєї подруги, можливо Ваші сусіди, але, я не знаю їх точної адреси. Я скучила за ними. І за Вами страшенно скучила, хоч ми і не знайомі особисто. Я вірю, що дуже скоро приїду в гості до вашого міста аби заспівати "Ще не вмерла України..." з Вами в один голос і щоб над головою майорів жовто-блакитний. Дуже сумую, чекаю на Вас.
Привіт, наші любі Херсонці! Мене звати Анна, наша сім'я познайомилась з вашим чудовим містом в 2020 році, під час відпустки. Ваше привітне, сонячне місто нам дуже сподобалось, затишні вулиці, співи пташок, життєстверджуючий настрій всього навколо. А зараз ви приклад справжньої волі, сили, сміливості і віри. Будь ласка тримайтеся, не отпускайте руки, не падайте духом, ми всі про вас думаємо, читаємо кожну замітку і новину, і дуже чекаємо коли ви будете звільнені. Українці пом'ятають про вас. Розумію, що слова, то є просто слова, але ними також можна любити. Зараз загострення любові до всього нашого, рідненького, українського, до кожного і кожної нашої людини, нашого співвітчизника. Бережіть, будь ласка, себе і свої сім' ї, своїх діточок, своїх батьків, жінок, чоловіків. І пам' ятайте, хоч мабудь може здаватись що ви сам на сам у своїй війні, ми всі про вас молимось і не забуваємо
Привіт! Якщо ти читаєш цей текст, знай - все буде добре Я пам'ятаю, ми пам'ятаємо, і наші воїни теж пам'ятають та зовсім скоро повернуть світло та добро на всю територію України Обіймаю та пишаюся тобою, український друже!
Тримайтеся, тримайтеся як ніколи. Робіть все, щоб жити та не коріть себе за це. Україна поверне свої території, це без сумнівів. Тому живіть і все буде добре. Вся країна з тобою, ти з цим впораєшся, я вірю, всім серцем вірю. Тільки живи
Добрий день! Хто би що не говорив, але нам ніколи не відчути і краплю того, що відчуваєте зараз ви, перебуваючи в ярмі гнилих людей! Ми поділяємо ваш біль, смуток і злість на те, що все це триває так довго( Не втрачайте надії, що все скоро зміниться. Ми всі дуже чекаємо моменту,коли ця наволочь піде з нашої землі і ми знову зможемо жити в мирі! З вами Україна🇺🇦
Привіт українці і україночки! Хотілося б вітатися не онлайн, а на пляжах рідної Херсонщини! Але треба перечекати... Я прекрасно розумію, що зараз ви відчуваєте! Який відчай панує у ваших серцях!!! Адже наші родичі зараз під окупацією, де панує повне свавілля та беззаконня, мародерства та грабежі! Ми з коханим і малюком під серцем ще на самому початку війни пережили жахіття, обстріли в Чернігові. Через 3 тижні почало тіпатися усе тіло від звуку підлітаючого рашистського літака, бо не знали, чи виживемо на цей раз! Та, дякуючи нашим військовим, нам вдалося виїхати і вивезти із собою ще одну родину в Київ, де ми і проживаємо, і намагаємося допомагати усім, хто цього потребує!!! Не опускайте руки! Не втрачайте надії! Україна переможе! Бо українці - найсильніша і найвідчайдушніша нація у світі!!! Слава Україні! Слава ЗСУ!
Привіт із Луцька! Любі українці, які зараз на окупованих територіях, ми вас любимо, ми про вас пам'ятаємо, ми за вас боремось, ми про вас говоримо і кричимо світу всіма можливими способами. Ви дуже сильні та сміливі!! Всі ми чекаємо, коли нарешті наша країна знову стане вільна і незалежна, без жодного орка, які так хочуть цю незалежність забрати. Як би вам, дорогі співвітчизники, не було важко чекати, поки наші воїни вас звільнять, ви все одно тримайтесь. Ви нам потрібні! Кожен українець, кожен клаптик нашої землі - все буде наше!! Словами не передати як ми всі гордимося, що у нас такі сильні і сміливі люди, які навіть в таких жахливих умовах намагаються протистояти російським загарбникам!! Ви молодці, так і продовжуйте. А ми з вами і з нашими хлопцями із ЗСУ зробимо все можливе, щоб скоро ми святкували перемогу в кожному місті нашої країни!! Херсон - скоро побачимось! Маріуполь - скоро відбудуємо! Харків, Ізюм - скоро настане спокій! Все буде Україна, по іншому ніяк! Тримайтесь, ми найкращий та наймужніший народ на планеті і разом ми подолаємо все! Люблю і обіймаю кожного!!
Тримайтеся, друзі! Ми робимо все можливе, а дехто і неможливе для вашого якнайшвидшого визволення! Не забувайте, що ви - українці й будете ними щоб не сталося! Чекайте нас!
Дорогі наші, як же ми пишаємся вами. Ви - наша гордість!!! Як же багато хотілося сказати, а так важко, лиш сльози виступають... Але ми обов'язково прорвемось, ми обов'язково вистоїмо і переможемо!!! Якби ви тільки знали, дорогі херсонці, як багато наснаги і сили дали ви нам для подальшої боротьби. Ви - приклад незламності!
Тримайтеся, ріднесенькі українці💙💛 Про вас не забули! Молимося за вас🙏 Серце розривається на частини від новин, душа болить, що вас відірвалися від України🥲 ЗСУ вас визволяти, ви головне тримайтеся і бережіть себе❤️ Ми також працюємо в тилу, не сидимо склавши руки, робимо все можливе, а іноді й неможливе, щоб допомогти, наблизити процес визволення!!! Кожен з вас хоч і незнайомий, але такий рідний, бо маємо один генетичний код!!! Обіймаю кожного і кожну🥰
Привіт, серденько! Де б ти зараз не був/ла, пам'ятай, що ти - неосяжна частина нашого народу, ти - невід'ємна складова нашої нації, ти надзвичайно важливий/ва. Усі складнощі тимчасові і скоро обов'язково замайорить наш рідний жовто-блакитний прапор, а навколо пролунає наша солов'їна. Ми ніколи не бачили один одного, але знай, що ти - мій/моя рідний/на незнайомець/ка! Тримайся, будь ласка, все буде Україна ! Я так міцно тебе обіймаю💛💙
Мои, дорогие, родные, любимые украинцы! Мне даже сложно представить, как вам сейчас тяжело находясь на оккупированных территориях. Держитесь, мои дорогие! Я уверена, что победа будет за нами! Вы главное берегите себя! У меня плачет душа, зная как вам сейчас тяжело. Эта война закончится и мы все будем жить в мире и согласии. Я вас всех люблю и молюсь за каждого из вас! Победу все встретим вместе!
Привіт, наш захиснику💙💛 Ти незнайомий, але такий рідний🥰 Дякую тобі за можливість жити на своїй рідній землі. Дякую, що захищає мене та моїх діток від ординської навали істот, яких і людьми назвати складно... Дякую, що вселяє надію на мирне життя. Повага і безмежна вдячність переповнюють, ніякими словами не передати!!! Бережи себе, солдате❤️ Ти потрібен Україні живим!!! А я щодня молюся і молитимуся за тебе🙏
Любі Маріупольці ми вас дуже любимо і не забуваємо про вас ❤️🥺
Привіт!Я відчуваю, як тобі важко і страшно. Я відчуваю твоє тяжке очікування. Я кожного дня переглядаю мапу просування військ і читаю новини. Вірю, що скоро побачу це заповітне «Наші хлопці й дівчата звільнили Херсон від орків. Скрізь вивішено прапор України». Знаю, наскільки це непросто. Але також знаю, що у тебе достатньо сил та мужності. Достатньо витримки. Твоя міць та внутрішня сила, можливо, не увійде в підручники, але вона вже увійшла в моє серце. Разом до перемоги! Обіймаю міцно-міцно!
Привіт, наші рідненькі незнайомці! Любі українці! Пишу вам з Києва. Душа болить за усіх наших співвітчизників, які зараз знаходяться на окупованих територіях. Знаю, що ви вже читали багато слів підтримки, вони всі схожі між собою і максимально щирі. Тож і я вам скажу банальне - тримайтеся! Ми обов‘язково повернемо наші території. Одного дня ви прокинетесь у вільній і незалежній Україні і згадаєте це все, як страшний сон. Але для цього треба запастись терпінням і незламно вірити у наше воз‘єднання. Думаємо про вас. Молимось за мир.
Привіт! Постійно думаю, про тих, хто там... Тримайтесь! Ми разом!!!!!
Привіть друзі, хочу сказати що ви наші герої які там тримаються прямо поряд з чужинцями які хочуть нас знищити, але саме головне що ви маєте знати що ми вистоїмо, ми будемо знову однією великою сім'єю, ми вас дуже цінуємо і кохаємо, тримайтесь рідні, обіймаю )
Слава Україні, дорогі співвітчизники. Я і моя родина-з Ірпеня, що під Києвом, а тому не з чуток знаю, розумію, відчуваю і розділяю ваш біль. Але твердо переконана, що наша держава така сильна, нескорена та незламна завдяки ЗСУ та таким патріотам, як ви. Ми з вами! Україна понад усе!
В 2014 році з Луганська я поїхала в Бердянськ. Пробула майже весь липень. Пам'ятаю, як незнайомі люди підтримували і допомогали мені і моєму сину. Дуже вдячна Вам всім. Саме Ви допомогли мені заспокоїтися і зрозуміти, що життя триває. В мене тоді забрали домівку, роботу, мої плани на майбутнє. Але потім виявилось, що все ще попереду. Нові плани і нове життя. Все буде Україна. Обіймаю подумки кожного. Ми сильніші ніж нам здається, я вже впевнилась.
Тримайтеся, ми про вас пам'ятаємо і любимо. Сподіваюся скоро зустрінемося!
Я знаю, що вам лячно. Я знаю, що вам боляче. Я розумію це та дуже прошу вас триматись до кінця. До переможного. Ви неймовірні. Ви молодці. Все обов'язково буде гаразд, я обіцяю вам. Ми 100відсотково переможемо й все відбудуємо. Прошу, протримайтесь ще трішечки. Ви сильні та незламні. Я знаю, ви зможете.
Дорогие родители! Я скучаю, хочу, очень хочу домой, в свой дом. Там где тепло, там где свои соседи и друзья, там где вы,там где вся родня - семья. Там где поля и речка Днепр, там где сосны и грибы, там где счастье было в доме и мамины розы цвели. Я тихо плачу, ночью, когда мои все спят и на ростущую луну загадую - быстрей вернуться нам назад. Я плачу, когда нет связи с вами и мысли самые плохие в голове. Поговорим по телефону и легче станет, а нет всё равно думаешь о том что это был не последний наш разговор. Боже мой, как вы? Я видела дом наших друзей без крыши, ещё и после пожара - мне очень жаль... Люблю вас, берегите себя. И ждите нас, я вернусь и мне очень нужны вы мои папа и мама. А эта чёртова война пусть быстрее закончится. Не могут люди жить в горе и страданиях долго у них умирает душа! Мне очень, очень нужен Мир!!! И светлое будущее в котором нет войны!!! Я, просто очень сильно хочу домой. Мам, я скучаю!
Любимый мой Лисичанск. Мы твои дети разлетелись по всей Земле. Мы верим и надеемся снова войти в наш свободный и мирный дом. Не здавайся и верь в нашу любовь и нашу гордость за тебя. Мы вернём тебя для наших детей и ты будешь ещё красивей. Все клятвы и обещания данные на твоей земле мы сдержим. Я люблю свой Лисичанск и верю силе украинского народа. Наша армия вернёт тебя домой. Моя вторая половина, держи границу на замке, держи свое обещание ,я скоро вернусь домой ! Я это тебе обещаю!
Любі херсонці, уся Україна разом із вами! Наші серця стискаються чимдуж, коли ми щодня згадуємо про вас, розуміємо, як вам нестерпно важко. Ви - приклад мужності, гідності, незламності та любові до України. Ми пишаємося, що живемо разом із такими хоробрими людьми в одній країні та в один час. Російська пропаганда може казати, що про вас забули, вас зрадили. Знайте, це не так. Про вас неможливо забути ні на мить. Це правда. Наші думки, наші серця, наші молитви сповнені вами та вірою в ЗСУ, які обов'язково вас звільнять. Ми мріємо приїхати до вас в гості, мріємо посмакувати херсонськими кавунами та помідорами, мріємо прогулюватися вашим прекрасним містом, мріємо об'їздити усю Херсонщину та помилуватися херсонськими ланами. Обіймаємо вас якнайміцніше, ви - палке серце півдня України. Любимо вас та пишаємося вами. Будь ласка, тримайтеся та не втрачайте віри у повернення до нашого українського великого дому, ви - невід'ємна його частина. Без вас ми - не ми. Херсон та Херсонщина - це Україна! Завжди була, є і буде! Надсилаємо вам нашу любов та підтримку. Чекаємо на вас. Херсон неодмінно буде вільний! Слава ЗСУ! Слава Україні!
Тримайтеся. І дякую за спокійні ночі. Молимося за Вас
Дорогий українець або українка. Вибач, я не знаю, хто саме це прочитає. Проте я хочу, щоб ви знали, що цей жах скінчиться. Ми переможемо, бо маємо перемогти. Я не хочу вірити у інші сценарії. Зараз тяжко так, що розриває душу. Проте разом ми зможемо все. У це мені немає необхідності ВІРИТИ, я це ЗНАЮ. І ми вже це неодноразово доводили. Майданами; шаленими успішними донатами; неймовірною згуртованістю; справжнім патріотизмом мільйонів українців. Будь ласка, тримайтеся. Все буде Україна.
Привіт, друже. Я не уявляю, що ти відчуваєш зараз, як тобі важко. Але якщо ти це читаєш значит ти сильний/а і ти живий/а. Вбережи в собі віру та розпалюй полум'я надії. Тримайся попри всі страхи та сумніви. Ми неодмінно переможемо. Моя мрія приїхати до рідного Херсону та милуватися Дніпром. Обійняти бабусю та дати підсрача брату та піти із ним рибалити. У 2014 я жила в Криму. Я втікала від руськава міра, я знаю який він сірий і гидотний. Ми із дітьми у безпеці, не переживай за нас. Піклуйся про себе та міцно обіймай рідних. Цьом.
Любі маріупольці, так болить за вас! Не можу навіть уявити, наскільки величезне випробування вас довелося пережити. Не маю жодного знайомого у вашому героїчному місті, проте кожен з вас став таким близьким, таким рідним... Обіцяю: коли визволять Маріуполь від тих смердючих тварюк, обов'язково приїду. Хочу особисто подякувати всім вам за стійкість та разом поплакати за янголами, які пішли назавжди. Люблю вас! Бережи вас Боже! Харків'янка Діана.
Дякуюємо Вам за те, що ми зустрічаємо ранки! Ви наші янголи-охранці! Тримайтеся, прошу! Віримо у ВАС всім серцем і душею! Не здавайтесь!!! Молимось за Вас!!! Віримо в перемогу! Ви найкращі! Найсильніші!!! Ніколи не забуваємо, кожний день з Вами подумки! Бережіть себе !!!
Любі наші бердянці, ми за вами сумуємо і дуже хочемо знову приїхати у гості до вашого чудового міста. Ми із Запоріжжя і дуже любимо наш край, зараз нас розділяє фронт, але сподіваємось і впевнені в перемозі над окупантом і скорішій нашій зустрічі з вами на вільній українській землі! Вірте і ви в себе і в Україну, тримайтесь!
Я люблю тебе, ким би ти не був, чи не була. Будь ласка, пам’ятай, що весь цей жах неодмінно скінчиться. Як після дощу завжди виринає сонце. Спочатку воно може лише потроху зазирати у вікно, але згодом заллє теплим світлом всю кімнату. Ти сильніше, ніж навіть можешь собі уявити. Пам’ятай про те, що ти любиш. Нехай це додає наснаги. Пам’ятай, що ти одна така людина у цілому Всесвіті і це точно вартує того, щоб боротись за своє щастя і неодмінно перемогти.
Привіт, незламний українець або українка, що це читає! Я бажаю тобі сил та міцності духу. Вірь, все обов'язково буде добре, головне не здаватися. Ворог веде ще й інформаційну війну і його ціль - деморалізувати та зламати тебе, будь ласка, прошу тебе, не давай йому це зробити. Тримайся, ми обов'язково переможемо, головне просто не втрачати надію і робити те, що в твоїх силах. Я не знаю хто ти, людина по той бік екрану, але я би зараз міцно тебе обійняв, якби міг. Я уявляю як воно, жити на окупованій території та дуже пишаюся твоїй силі та стійкості, ти герой. Над твоїм містом обов'язково знову замайорить український прапор і ми разом будемо жити в сильній та незалежній Україні. В країні, яка перемогла мордор. Тримайся, та бережи себе.
Хто би ти не був - просто не сумнівайся у нашій волі та армії. Місто буде вільним та відбудованим. Тримайся і вір до останнього. Все буде Україна, сонечко.
Привіт, Дівчинко, хочу підтримати тебе! 😘 Сьогодні ділюсь своєю впевненістю та передчуттям перемоги. Тримайся, Красуне, ще трішки❤️ При нагоді, приїзди в Чернівці! Вони - дивовижні🌹
Любі наші, тримайтесь. Ми хвилюємось за вас, та є надія, що все буде добре. Я з Харкова. Нас щодня обстрілюють, та ми намагаємося жити далі. Бог з нами. А наш дім буде тільки наш, відновлений і чистий.
Любі українці Херсонщини, Запорізької обл.,всі,хто знаходиться в неволі рашистської окупації. Ми віримо,що ви втомилися в очікуванні,що вам тяжко і гірко. Але ми хочемо,щоб ви знали,як вся Україна пишається вашою мужністю, вашим спротивом окупантам!!! Єдине,що лишається-чекати і вірити в ЗСУ!!Про вас пам'ятають!!Бережи вас Боже!❤
Ми обов'язково здійснимо те, про що мріємо і побачимо всі місця планети, які хочемо побачити разом. Так само, як Ерен і Армін хотіли побачити море, тому не здавайся і борись
Привіт Українцю! Мені дуже сильно шкода що саме на твою долю випала така трагедія,що саме твоє рідне місце окуповане нелюдами. Кожного Дня я молюся за наших людей. Я вірю в захисників. І з їхніх слів знаю, що окуповані села та містечка –тримаються! Будь ласка, продовжуйте і далі!!! Не пускайте в серце зневіру. Розумію що вам важко, але вірте…! Наша Україна буде цілою! Ми – непереможні! Одеса з вами.І кожен одесит молиться за вас.
Олег, ми тобою дуже пишаємося! Чекаємо тебе живим і здоровим. Наш герой ❤️ Твоя сім’я)
Привіт, любі Зараз ви популярніші за будь-кого. За супергероїв, олігархів, акторів. Щодня тисячі думок і молитов летять до вас і про вас. Ви і самі знаєте, яку безцінну місію ви несете. Я багато думаю про те, що буде з вами через 20/40 років. Чи будуть вам вдячні, як зараз. Сподіваюсь, що решта життя кожного з вас буде сповнена такою ж турботою і захистом, як те життя, що ви даруєте нам зараз. Боже, хлопці, скільки голосів по всьому світу кричать про те, щоб ви повернулись додому живими і здоровими. Ми на вас чекаємо. Чекаємо з повними столами ваших улюблених страв, чекаємо з теплими обіймами. Вас хоче привітати кожен, хто має можливість дихати свободою завдяки вам. Тримайтесь, будь ласка. Навіки слава
Вітаю вас любі друзі. Ви жили мирне життя, любили, працювали, відпочивали, садили сади, виховували дітей. Кожен із вас мріяв як складеться його майбутнє, і хто міг подумати що маленький чоловічок з манією величі зіпсує вам життя. Мені дуже боляче від думки скільки ви втратили, а ще гірше від того що моє страждання незрівняється з вашим, болем людей що втратили все. Мені складно бажати вам вірити в краще, вірте в себе,людей які пережили більше ніж будь-хто інший. Ви сильні люди, ви є тими людьми які виховають сильних дітей, бажаю вам щастя, щастя в будь-яких умовах. Життя все розсудить по справедливості, і рано чи пізно ви отримаєте те що вас забрали. Люблю вас мої хороші, тримайтеся і нізащо не здавайтеся.
Привіт! Дорогі, любі, тримайтеся, я знаю - ви незламні! Хочу просто обійняти тебе, все буде Україна, ви обов'язково повернетеся у вільну Україну. Зараз я у Тернополі і пам'ятаю про кожного! Ми ненавидимо русню всім серцем, але всією душею любимо вас.
Тримайся, моє місто. Я пам'ятаю тебе, я хочу ще багато разів пройтися твоєю головною вулицею, побачити будинок мого дитинства, зайти до школи, з'їсти морозиво, потрапити під липневу зливу, побігати маленьким степом у "дикому" ботанічному саду. Хочу, щоб твої терикони знову повернулися додому, стали вільними.
Привіт! Ми не знайомі, тому я напишу трохи про себе. Мене звати Анастасія, я народилась і живу в Києві, дуже люблю своє місто і нашу Україну. З початку війни в 2014 році я дуже переживала за долю тимчасово окупованих територій, намагалась посильно допомагати і спілкувалась з багатьма переселенцями. Їх історії були різними, але спільним було те, що всі тікали від війни і не знали, що не всі зможуть повернутись назад, додому. Тоді напевно ніхто не міг подумати, що через 8 років вся Україна відчує те, що відчували жителі Донецької і Луганської областей. Багато людей змушені були тікати від війни, і частина з них - другий раз. Це все страшно, дико несправедливо і боляче. Але я також знаю, що там, на тимчасово окупованих територіях є люди, які всі ці роки живуть під окупацією і вірять в те, що їх земля повернеться в Україну. Я знаю, що з різних причин ви не змогли або не захотіли виїхати і залишити свій дім. Я також після повномасштабного вторгнення прийняла рішення залишатись в Києві, я просто не могла покинути свою квартиру і своє місто, не наважилась його залишити. Тому я хочу висловити вам слова безмежної вдячності за те, що всі ці роки ви продовжуєете вірити. Я хочу, щоб цей лист трошки вас підбадьорив і дав сили вірити дужче. Україна обов'язково поверне всі землі, ми будемо разом співати пісні і ходити у вишиванках, я обов'язково відвідаю Донецьк і Луганськ, де я ще не побувала, а також інші куточки Донбасу. Я знаю, вам важко, але будь ласка, любі, не забувайте, що вас підтримують десятки тисяч українців. Вірте, будьте сильними, не здавайтесь, і ми обов'язково все відновимо і відбудуємо разом!
Ми поруч, чуєшь? Поруч... Уся країна. Наші хлопці боронять наш спокій, зовсім скоро вони вони будуть боронити тебе ❤Тримайся, багато працюй, адже скоро тебе чекає незабутній відпочинок в українському Криму або Одесі. Я знаю як важко,я дуже хочу, щоб саме ти повірив в те, що ми візьмемо каву і підемо разом до тихого парку. Я кохаю тебе ❤
Держитесь, мы с вами. Все буде Україна!
Дорогі Херсонці! Ви - мужні, сильні та незламні, надзвичайні Українці!!! Для мене Ви- символ надії Сподіваюся зовсім скоро ми всі почуємо заповітні слова- " Перемога" Ціную силу духу кожного із вас🤗 З вірою в Україну 💙💛
Рідні, тримайтесь, ми з вами! Україна переможе! Ми скоро визволимо Вас. Ще трохи, любимо Вас❤️ Слава Україні!
Ви найсильніші за усіх нас. Ви впораєтесь з цим тяжким випробуванням. Але я знаю що ви мужні і найкращі! Чекаємо на повернення додому!
Привіт, сестро! Так-так, я не помилилася, ми - українці, а отже одна велика родина. Зараз ми по різні сторони фронту і я дуже хвилююся за тебе. Кожного вечора подумки ставлю себе на твоє місце і, чесно кажучи, не знаю чи я б так змогла. Хочу сказати, що дуже пишаюся тобою, твоєю мужністю, витримкою та силою духу. А кажуть,що жінки слабка стать, нічого подібного! Відчуваю, що ось-ось війна закінчиться, настане мир і ми знову всі будемо разом. Після перемоги чекаю в гості - в Черкаській обл. В нас тут дуже смачні черешні та багато квітів. Думаю тобі сподобається. Тримайся, ми поруч!
Дорогі мої жителі Херсонщини. Маю за велику честь бути знайомою з людьми, які народились і живуть у вашому регіоні. 20 років я проводила літо в Лазурному. Більш добрих, світлих людей я не зустрічала ніде. Море,зорі,степ,сонце... Вся ця природня краса присутня у ваших обличчях. Херсон – це Україна. Щодня думаю про вас, молюсь за вас. До скорої зустрічі!!! До перемоги!!!! Слава Україні!!! Тримайтесь!!!
Привіт, мене звати Марія, я з Закарпаття. Мені так хочеться вам усім допомогти, але крім слів підтримки і молитви за вас і за всю Україну я нічим іншим недопоможу. Я пишаюся всіма вами і молюся за вас щоб Господь зберіг усіх людей які живуть на окупованих територіях послав вам сили витримки і терпіння послав вам хліб насущний допоки наші захисники наші воїни викоренять зло виженуть рашистів з нашої землі нашої неньки України. Вони все роблять для цьго - навіть життя віддають своє щоб визволити всі наші міста і села. Тримайтеся все буде добре все буде УКРАЇНА - бо з нами Бог. Слава Богу за все. Амінь. Слава Україні! Слава Героям!
Привіт. Важко виразити те, що відчуваю і як мені шкода, що це все насправді відбувається з нами.Я не уявляю, як складно вам, рідні українці жити на окупованій території. Але я за вас всіх дуже переживаю і часто плачу. І дуже хочу щоб з вами було все гаразд, щоб ви залишились живими і здоровим, щоб вас не чіпали ці покидьки. Моє місто теж було оточене орками, але зайти вони не змогли. Були заблоковані виїзди, нас закидували ракетами і 500-ми бомбами. У нас загинуло багато людей. Моя мама теж померла через цю кляту війну. Вона захворіла, лікарні у нас не працювали майже. Бо були 2 місяці без води, світла і зробити дослідження змоги не було. Вирватись було майже не можливо. Останній пішохідний міст по якому я йшла і везла матір у калясці був підірваний через 2 години потому. Ракети летіли біля нас. Коли я змогла прорватись з матір'ю у Київ вже було пізно. Вона пішла 29 квітня. Якщо б не війна, моя мама була б жива. Ця клята війна забрала у нас нормальне життя. Але будь ласка держіться, любі українці. Я вірю, що ми переможемо. Слава Україні і хай береже вас Бог.
Любі НАШІ люди, в якому б містечку ви зараз не були, включаючи Крим!, знайте, що ми ні на хвильку не забувались і не забуваємось, що ви є і ми разом чекаємо на нашу Перемогу та відновлення кордонів і звільнення всіх нас від окупантів! Мріємо, щоб кожен, кому дорога наша Україна були живі, здорові та неушкоджені і мали змогу, як колись...раніше, помилуватись природою будь-якого куточку нашої прекрасної країни. І можливо колись, ненароком, подорожуючи містами нашої прекрасної держави, ми познайомимось! Які ж ми зараз, хоч і незнайомі, але рідні одне одному! Віримо в найкраще з Божою допомогою та ласкою Матері Божої!!! ❤️💛💙До зустрічі!!!💛💙❤️
Ви не забуті. Кожну мить свого життя ми про вас пам'ятаємо. Кожна звістка про вас змушує серце обливатися кров'ю. Ми тривожимося за кожного з вас, наче за рідного, хоч ніколи не були знайомими. Віримо і докладаємо максимум зусиль, аби швидше вас звільнити. Тримайтеся, все буде Україна!
Привіт, чудова, неймовірна, гарна, неповторна ЛЮДИНА!!!! Я не знаю, хто буде читати цей лист, але я впевнена, що ВИ - неперевершена ЛЮДИНА. Я не можу сказати, що я ВАС розумію, нажаль! Ні, не тому, що не хочу, а тому, що впевнена, поки людина не відчує, не переживе, вона до кінця - не зрозуміє! Але я знаю і розумію, що таке втрата любимих, рідних людей! Дай Бог, щоб поряд з ВАМИ зараз була людина, яка є для ВАС підтримкою. А, якщо ні, то явіть, що ВАС обіймає людина, яку любите. Уявіть місця, де хочете побувати, людей з ким хочете побачитися, спробувати, те, що хочете!!! Чуєте, це обов'язково БУДЕ... А ще, уявіть Крила, величезні Крила, які ВАС підіймають, обіймають, захищають від всього жаху. А потім уявіть нашу зустріч, за великим столом, накритий смаколиками. Я обов'язково зустріну, приготую, накрию стіл і буду рада, що ми разом святкуємо нашу ПЕРЕМОГУ!!!! Хай за ВАМИ будуть Янголи-Охоронці! До скорої зустрічі! Таня.
Пишу всій Херсонській області, а особливо місту Генічеськ, я дуже вас розумію: вам важко, ви без відпочивальників, які вас відвідували кожен рік, особливо с. Щасливцево, Арбатьська стрілка, с. Стрелкове. ВІРТЕ в українців, в військових, в Президента України. Ми обов'язково вас звільнено від цих окупантів. Саме головне беріжіть себе і свої сім'ї, не вірте жодному слову російському телебаченню. Здоров'я вам, і божої помочі. Ми віримо що на слідуючий рік ми всі зустрінемось біля Азовського моря. Слава Україні.)))
Привіт, я з Українського Херсону та вірю у найближчу перемогу,ми вірю у вас, і у ЗСУ. ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА🥰💛💙
Привіт . Моє ім‘я Ксенія , я з Нової Каховки , але зараз тимчасово я не в дома . Пишу підтримати тебе! Я знаю зараз дуже важко , але треба триматися і вірити у краще. Скільки вже пережила Україна і вона витримала і це обов’язково також ! Ми Українці – мужній народ , ми в будь-яких умовах віримо та любимо ! Я знаю що з кожним днем ми все ближче до перемоги! Вперед ЗСУ , вперед Українці ! ВІРИМО ! ЛЮБИМО ! ПЕРЕМОЖЕМО !
Привіт, я з Нової Каховки, але зараз не вдома, всім хто залишається на окупованій території бажаю терпіння та СИЛИ духу, я з нетерпінням чекаю визволення нашого Херсону та всіх окупованих містечок, вірю в ЗСУ! Все буде Україна💙💛
Пишу і плачу, тому що болить. Болить, що вам доводиться проходити через все це жахіття замість того, щоб насолоджуватись літом, подорожувати, планувати, просто жити своїм життям. Я не можу навіть уявити, як це складно - знаходитись в окупації або бути депортованим. Але кожна прочитана історія або новина про це розбиває мені серце, випалює все всередині і залишає тільки безкінечну безодню, в якій немає місця для безтурботності або всеохоплюючої радості. В ній тільки горе та лють - за кожне сплюндроване місто, кожну людину, яка більше ніколи не повернеться додому - до підвенних степів, дніпровських круч або земель, зроблених з чорноземно-чорного вугілля. Я знаю, що іноді надія може здаватись примарною. І ти не розумієш, чи все це колись закінчиться. Але тисячі людей зараз б'ються як востаннє за наше майбутнє. І ми маємо вірити в них. А ще - вірити в нас. Бо ми сильніші, ніж нам здається, і ця сила - вічний вогонь і маяк, який направлятиме навіть у найскладніші часи. Тому бережіть цю силу, плекайте її в собі. Робіть все, щоб вижити і дочекатись, коли над кожним окупованим містом майорітиме український прапор. Вся країна молиться за кожного з вас і робить все, щоб це сталося якнайшвидше. Щоб кожен міг повернутись додому, де б він не був. Щоб кожен міг обійняти рідних - в українському Херсоні, Маріуполі або Бердянську. У сміливих щастя завжди є. Тож сподіваюсь, що і наше з вами не за горами. З вірою, сумом і невимовною любов'ю обіймаю всіх вас і хочу, щоб ви тримались. Ми обов'язково переможемо і будемо всі разом будувати Україну, якою кожен з нас буде пишатися.
Привітання з Харкова. Давайте міцно триматися за руки, подумки, бо ми усі єдине українське тіло. В нас болить вся Україна і нам усім так важливо повернутись до цілісності і разом йти до втілення нашої Європейської Мрії. Давайте подумки будемо берегти нашу єдність, давайте молитися, ми з вами. Ви нам потрібні і ви нам важливі, у кожному куточку Україні, бо ми одне ціле. Ми країна, що волею своєю робить неможливе. Наша воля сильна і незламна, бо ми йдемо і ведемо інших до рівня життя, що для людини, а не проти неї. Тримаймося разом. Я російськомовна, але останнім часом я особливо стала цінувати українську. Хай вас Бог береже, а окупантам хай Бог серце сповнить любові, а розум здоровим глуздом. Дай Боже усім нам мирного вільного спокійного цивілізованого життя, у розвинутій Україні. І хай сусіди теж стануть частиною цивілізованого суспільства, трансформуючись у безпечне суспільство, що має повагу до інших і будує своє майбутнє теж шляхом підготовки до вступу до ЄС, бо цей шлях зцілює, розвиває, зрощує, трансформує, звільняє державу від усього, що заважає жити гідним життям простому суспільству. Бережіть себе, бережіть молитву, бережіть ментальну єдність з усією Україною, бережіть себе і своїх дітей. Віримо у силу єдності демократичного світу. Віримо, що нам допоможе не лише увесь демократичний світ, але і здоровий глузд багатьох, кому довелось стати окупантами. 💙💛
Любі, ріднесенькі українці! Навіть не уявляю як ви тримайтесь,як вам важко, можливо навіть і їсти нічого.Я хочу підтримати і обійняти кожного чоловіка,жінку і дитинку. Так не має бути-це непереносимо відчувати те,що відчуваєте ви зараз.Але я вірю в нашу перемогу.Я вірю що ці жахи минуть і настануть нові і прекрасні часи для нас всіх. Бо серед нас немає байдужих і кожен робить свій маленький внесок у нашу перемогу. Обіймаю кожного
Любі українці, які перебувають на тимчасово окупованих територіях! Ми подумки з вами і нам дуже боляче від того, як ви страждаєте від русні. Я можу тільки уявляти, як вам важко і складно бути в тих умовах, в яких ви зараз перебуваєте. Ви - сильні духом і просто неймовірні люди! Я пишаюсь вашою силою і стійкістю. Пам'ятайте про те, що цей жах тимчасовий, і ви знову будете вільні! Бережіть себе, піклуйтесь про себе і своїх рідних настільки, наскільки це можливо там зараз. І, звісно, вірте в ЗСУ! Ми обов'язково переможемо🇺🇦 Міцно всіх обіймаю❤️ Слава Україні 🇺🇦
Дорогі наші! Тримайтеся! Ми вас любимо, молимося за вас, волонтеримо для вас, обнімаємо і дуже чекаємо вашого звільнення. Цей день обовязково прийде! Божої помочі, захисту і порятунку!
Слова мають значення, назви мають значення. Енергодар з дитинства для мене місто, що дарує нам енергію. Місто науковців, розробників та сміливих захисників. З самого початку війни я спостерігала за найпотужнішим опором енергодарців. Сльози, молитви, фін допомога - ми не змогли втримати наступ. Енергодар – це Україна! Ми обов’язково переможемо і ми обов’язково відновимо все, що зруйнували росіяни. З дитинства я через каховське водосховище щовечора спостерігала за світлом домівок в Енергодарі. Я знала: там живуть такі самі дівчатка і хлопчики, так само зараз вони будуть лягати спати. Ми переможемо! Енергодар засяє світлом любові, який дарував всій Україні і який я пам’ятаю з самого дитинства.
Слава Україні! Слава вам, мої херсонці.Жодного разу я не була у Херсоні. Не бачила красу міста, не відчувала його атмосферу. Не знаю, які люди херсонці. Точніше , не знала. Зараз знаю. Люди Херсону неймовірно сміливі, мужні, стійкі, оптимістичні. Люди, які вірять в Україну. Люди, якими пишається вся Україна. Бо херсонці в тимчасовій окупації стали зразком для інших, як бути патріотом своєї країни , коли за це можна поплатитися життям. Херсонці, я не можу уявити,як вам тяжко. Неможливо уявити Україну без вас, не хочу і не буду уявляти . Як ЗСУ звільнить Херсон і ми переможемо цю нелюдську орду, я обов'язково приїду до вас у гості, дивитимуся на вас і знатиму, що я поряд з найстійкішими , найвитривалішими, найкращими українцями. Тримайтеся, перемога за нами! Обіймаю кожного, міцно-міцно, до зустрічі!
Любе місто, у якому я жодного разу не була, привіт. Звідти родом моя бабуся, там жили двоюрідні брат і сестра моєї мами, там народилися мої троюродні брат і сестра, ми дуже тепло дружимо. В Тошківці був дім моєї прабабусі і прадідуся, навряд чи він вцілів... У Горське моя прабабусі Оля ходила з відрами вишень продати їх на ринку, мені мама розповідала. Хто там є, люди, українці! Ми пам'ятаємо вас, думаємо про вас, згадуємо в молитвах! Навіть уявити важко, що саме ви зараз проживаєте. Страшно, тяжко, виснажує... Тримайтеся, рідні! Ми тут, ми поруч, ми не забуваємо про вас. Тайра, що повернулася з полону, сказала: "Головне - не вірте ворогу!" Все спотворюється, створюється враження, що Україна сдалась, всіх покинуто - це не так! Вірте собі, будьте сильні, перемога для витривалих. Мій батько із Закарпаття, а мама з Луганщини, Україна – єдина. Обіймаю кожного! СЛАВА УКРАЇНІ!
Мої сильні, стомлені, сповнені одночасно надії і відчаю, смутку, страху. Я особисто не знаю вас, але вірю, що ви маєте найбільші серця, найкращі думки, дуже працьовиті руки. Ви найсміливіші, бо живете поруч з російською навалою, працюєте кожен день і відчуваєте провину, злість і безмежну втому і невизначеність. Розмір вашого терпіння просто важко осягнути. Ви всі – герої. Я хочу, щоб дуже скоро настав той день, щоб ви повернулися до нас, хочу обійняти кожного, вітаючи з перемогою наш незламний народ, хочу, щоб на горизонті нарешті зійшло сонце нашої свободи.
Друже! В цей непростий час хочу підтримати тебе! Я хочу поділитися з тобою часточкою свого серця, душі та віри в нашу Україну! Ти навіть не уявляєш якою прекрасною, міцною та непереможною стане наша Батьківщина! Залишилося зовсім трохи до нашої перемоги! Ворог втрачає сили, а мотивації нема вже давно. А ми, на своїй землі, будемо відстоювати її кордони до останнього! Вір, як вірю я, як вірять справжні українці! Перемога вже поруч!!!💛💙✌️
Привіт. Лист для для людини ,яка живе в окупації. Я з тимчасово окупованого Рубіжного (Луганська обл). Місто окуповане з кінця березня, після цього я жила 3 місяці в Сватово, яке теж в окупації. І тільки зараз виїхала, тому що після темряви завжди з'являється сонце! Я розумію наскільки Вам складно прокидатися під російським флагом, ходити вулицями та бачити всю символіку і людей,які цьому раді.Я знаю, що складно жити в ізоляції, коли дорога тільки в оркостан. Головне вірити, що скоро звільнять усю Луганщину, Херсонщину тощо. Скоро Ви побачите знову нормальні ціни на їжу та українські продукти в магазинах. Бажаю всім вибратися з окупації , а потім повернутися в рідний та вільний дім .
Ми з вами! Ми дуже чекаємо коли вас звільнять і коли ми всі знов станемо єдиними, вільними і радісними. Сподіваюсь на ваше найшвидше і безболісне повернення.
Тримайтеся, земляки.Все буде добре,все буде Україна.
Привіт тому/тій, хто читає цей лист. Я Сніжана, хтось скаже, що я замала, бо мені 15, але війна додала мені ще 15 років. Тепер мої думки зовсім не дитячі. Я щовечора згадую наших героїв, живих і мертвих, на жаль, і згадую людей які переживають чи вже пережили окупацію, страшні вибухи і втрати близьких. Я вам щиро співчуваю. Від душі. Чесно. Я з вами усіма. Я дуже хочу вас підтримати. Я вас поважаю. Я буду щаслива, коли звільнять окуповані території. Я буду радіти за вас. Ви собі уявити не можете, які ви мені дорогі, і так, я навіть не знаю хто ви. Українці звичайно) за це і треба любити один одного❤️Бережіть себе. Я не знаю, які поради вам дати, бо не маю досвіду та й уявлення, як це бути тимчасово окупованим. Тільки хочу сказати, живіть, любіть одне одного, цінуйте кожну мить, плачте, радійте, допомагайте армії (якщо є можливість) і любіть Україну, як сонце любіть... Ловіть повітряний цьом від 15-річної Сніжинки❤️🇺🇦Вірю у вас і ЗСУ!
Привіт, українець, або українка. Я тебе не знаю, і ти не знаєш мене, але я хочу сказати тобі, що я всім серцем з тобою. Я не знаю де ти, і можливо, ніколи не була в цьому місці. Але я впевнена, що це найкрасивіше місце на планеті. Адже там живуть найсильніші люди. Я знаю, що ти дуже втомилась/вся, і знаю, що іноді дуже хочеться впасти духом. Але уяви, тебе обіймає вся країна, вся країна хоче, щоб ти був/була сильна/ий, смілива/ий та весела/ий. Ми чекаємо, коли знову можемо побачитись, навідь, якщо ми ніколи не були знайомі, адже, повір, я знаю, що ти маєш найкрасивіше, добре серце. Я обіймаю тебе сильно, та вірю, що скоро наші хлопці та дівчата з ЗСУ, скоро привітають тебе біля твого дому. Надсилаю тобі свою любов ❤️ До зустрічі, українець/українка 🇺🇦
Шановний читач, сподіваюся ти в умовній безпеці) знаю, що тобі зараз дуже нелегко! Але дуже надіюся, що зовсім скоро Херсон звільнять з рашистської окупації і ми разом святкуватимемо перемогу над російським нацизмом! Хочу обійняти тебе і запевнити: Херсон- це Україна! Завжди був, є і буде!!! Мужні воїни ЗСУ і ТРО роблять все можливе, щоб кожен Українець почувався безпечно на своїй Богом даній землі!!! Тримайся, вся Україна з Вами!!!
Привіт, наші, НЕЗЛАМНІ ЗАХИСНИКИ💙💛Низький уклін💙💛 Най Бог оберігає вас усіх, дарує здоров'я, довголіття і переможне повернення у коло рідних🙏🙏🙏 А для підняття духу, хочу, аби ви згадали пророчі слова Джохара Дудаєва, великого борця за незалежність та волю свого народу!!! Выдержка из книги "Атака Ичкерийского Волка": "Самая большая ошибка - это пренебречь украинцами. Посчитать украинцев слабыми. Обидеть украинцев. Украинцы никогда не бывают так слабы, как вам кажется. Не дай Всемогущий Аллах изгнать украинцев или отобрать что-то у украинцев. Украинцы всегда возвращаются. Украинцы вернуться и вернут своё. Но когда украинцы возвращаются, они не умеют рассчитать силу и применить её пропорционально. Они уничтожают всё на своём пути. Не обижайте украинцев. Иначе когда украинцы вернуться на землю, где похоронены их предки, то живущие на этой земле, будут завидовать мёртвым. 💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙 Джохар Дудаев: " Россия умрёт , когда взойдёт украинское солнце"!!! 💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙 Віримо ЗСУ і Богу , тримайтеся і ВСЕ БУДЕ УКРАЇНИ!!!
Дорогие мои соотечественники, каждый из вас лично или с семьёй переживает тяжёлый период в жизни, я и мои друзья, знакомые, сотрудники с большой скорбью, каждый день думаем о вас, о вашей теперешней жизни. Мы верим, что рано или поздно этот ужас закончиться, но оставит глубокие шрамы в душе каждого. Мы молимся за вас, затем кто на передовой, за тех кто в плену, за тех кто остался без дома, кто похоронил своих родных или близких😥 эта боль объединяет нас украинцев. Держитесь родные, мне не легко это говорить, просто другого выхода нет. Радуйтесь своим маленьким победам и праздникам, улыбайтесь детям и любимым и верьте в нашу страну. Все буде Україна!
Херсонцы, люблю Вас! Вы - наши герои ❤️ Не сдавайтесь, не падайте духом! Ви - приклад незламності. Обіймаю кожного! Все буде Україна 🇺🇦
Дорогі наші українці! Ми Вас дуже любимо! Щиро віримо що скоро закінчиться все жахіття і ми разом будемо радіти нашій перемозі зі сльозами на очах, дякувати нашим Героям,вдихати запах перемоги, жити під мирним небом і все у нас буде добре! Адже козацькому роду нема переводу! Нас не зламати, бо ми велика українська сім'я! Вперед до перемоги! Слава Україні! Героям слава!
Доброго та переможного дня мої любі батьки, рідні та близькі, друзі та знайомі. Вірте, що перемога обов'язково буде за Україною, настане день і паде русня!!! Моліться за перемогу, за наших воїнів! Не впадайте у відчай, бо це самий страшний гріх! Вірте в ЗСУ, вірте в перемогу, вірте в Україну!!! Слава україні!!!
Земляки мої Українці! Тримаймося. Залишилось ще не довго терпіти катів на нашій землі. Все буде добре. Ми вдома. Все відбудуємо. Бережіть життя своє та своїх рідних. Все буде УКРАЇНА!!!
Дорогі наші українці! Саме так. Адже ви жили і живете на нашій українській землі. Ми віримо, що ЗСУ проженуть цю рашистську нечисть з нашої святої землі! І все у нас буде добре! Ми обов"язково відвоюємо і Донбас, І Крим, і Херсон, і Мелітополь і все-все! Тримайтеся, рідненькі! Все буде Україна!!!!
Я хочу побажати Вам витримки и віри в том що все це колись закінчіться і обов’язково перемогою України ! Ми не забули Вас і я вірю що зсу скоро забере всі наші окуповані території і ми знов станем щасливі ! Всіх безмежно цілую і обіймаю !
Привіт) Пам‘ятаєш слова пісні: «Україна -це ти». Так от, це саме про тебе. Україна - це ти. Твої думки, дії, почуття. Твоя віра. Твої бажання. Твоя сила. І ти живеш в Україні, в своєму місті, як би хто це не називав інакше. Ми разом йдемо до перемоги. Кожен як може. І ти йди. Як можеш. Кожен з нас потрібен в першу чергу собі. Піклуйся про себе. Підтримуй себе. Дякуй собі. Роби вибір. Звертайся до свого Янгола-Охоронця. Все в цьому світі можливо. Без очікувань. Просто роби, що можеш. Навіть просто лежати - це дія. Якщо хочеться лежати - це тобі потрібно з якихось причин. Роби добро. Для себе та для інших. А ще - знаходь привід, щоб відчути радість. Дозволь собі мріяти, відчувати, вірити, сподіватись, радіти. Ти - важлива частина нашої спільної перемоги. Бережи себе. Все є любов. Все є Україна.
Привет! Я не знаю, кто и когда прочитает это послание, но я хочу, чтобы ты знал, что нет в мире сильнее человека, чем ты. И, когда разойдутся тучи, и за ними ты увидишь насыщенный и яркий цвет нашего флага, помни, что именно он будет гордо развиваться над твоим городом. Над всеми городами Украины. Україна понад усе! Все буде :)
Рідні наші, ми з Вами, ми пам'ятаємо про вас і чекаємо, коли вас побачимо, коли приїдемо до вас, до свого дому. Тримайтеся, ми поруч вже!
Дорогий друже! Я не знаю, хто ти, як тебе звуть, скільки тобі років, але ти для мене герой/героїня. Тому що знаєш, що Україна повернеться і виб'є москальску мразоту за кордони України. Зараз важливо вірити у правду, не підтримувати росіян ні в чому. І чекати, звільнення буде! Слава Україні!
Привет! Меня зовут Влада. Мне 20 лет и я тоже из Херсона. Я выехала в апреле, но полностью разделяю всё твои чувства и понимаю как сейчас тяжело. Пожалуйста держись даже если нет сил держаться. Все наладится. Херсон - это Украина! Обнимаю 🫂❤️
Мої любі, Рая, Валентина, Анатолій і всі мої рідні, ми чекаємо від вас гарних новин,що ви живі і здорові. Тримайтеся,а краще приїздіть до Кривого Рога, дуже вас любимо і кожну годину згадуємо про вас. Будь ласка, дайте про себе будь-яку новину!
Дорогі Санечка та Танюшка! Знаю, як вам важко, скрутно та невимовно боляче залишатися під окупацією😪😓Стільки років МИ були разом у вільній Україні!🇺🇦 На жаль, расєя зруйнувала все - мрії, бажання, плани( хай їм грець). Впевнена, що незабаром завдяки нашим ЗСУ все буде ок( тримаю кулачки)✊✊. Знаю, як ви хвилюєтеся за своїх дітей та дорогого внука, які теж вимушені були залишитися у Херсоні. Все буде добре!!😍Все буде Україна!! Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці! Знайте, ми РАЗОМ!! Слава Україні!! Тримайтеся!! Па'мятайте, головне вижити!! Далі буде ВСЕ -перемога, життя, плани, мрії, радість!
Дорогі мої українці, ми ми з вами! Тримайтеся, не падайте духом, вірте в перемогу і нашим ЗСУ. Скоро настане час і ми будемо разом святкувати перемогу.
Хочу поддержать всех (без исключения) людей, которые сейчас живут на временно оккупированных территориях! Верьте, наши ВСУ обязательно всех Вас освободят! Это такие настоящие патриоты Украины, которым я доверяю и люблю! Знаю, что Вам всем очень тяжело, но Победа непременно будет! А конкретно хочу поддержать мой любимый Херсон, где когда-то жила моя бабушка, а сейчас там 2 моих двоюродных брата с семьями! Ребята, держитесь! Скоро Вас освободят! Наши ВСУ - самые сильные, и они это доказали!
Дорогенькі, любі мої родичі, друзі, колеги! Я вас дуже люблю. Молю Бога, щоб скоріше ми зустрілися на вільній рідній херсонській землі і відзначили перемогу. Щодня вас згадую, хвилююся за вас, рідненькі. Хвилини без зв'язку з вами видавалися століттями. Бережіть себе, вірте в ЗСУ і чекайте на нашу зустріч 💖💖💖💖💖
Ви дуже сильні! Дуже шкода людей, які залишилися без даху над головою та без власного простору. Яким довелося виїхати з батьківщини, ви просто сильні, я знаю, наскільки це боляче. А ще, бажаю вам миру, тиші і щоби це швидше закінчилося...
Привіт, мій любий друже з Херсону та Мелітополя! Я знаю, як тобі зараз важко! Я часто плачу, коли дивлюся новини з ваших міст. Але ми -одна родина, ми- Україна! Ми переможемо русню і будемо жити ще краще, ніж раніше! Тримайся, друже! Перемога-за нами! Наш бойовий дух, наші ЗСУ допоможуть вистояти і звільнити наші землі від окупантів! Слава Україні!
Привіт, мій любий друже з Херсону та Мелітополя! Я знаю, як тобі зараз важко! Я часто плачу, коли дивлюся новини з ваших міст. Але ми – одна родина, ми –Україна! Ми переможемо русню і будемо жити ще краще, ніж раніше! Тримайся, друже! Перемога за нами! Наш бойовий дух, наші ЗСУ допоможуть вистояти і звільнити наші землі від окупантів! Слава Україні!
Мені жаль що так сталося в Вашому житті. Але я майже кожного дня молюся за Вас, за Вашу безпеку та життя.Наверніться до Бога та попросить у Нього вибачення за злі думки, вчинки та слова, які Ви говорили.Бог любить Вас, але гріх руйнує життя.Іісус помер за Вас на кресті, щоб Ви могли через Його жертву навернутися до Бога. ПОкладіть свою надію на Бога та розкажіть Йому своє бажання серця. Вам стане легше на душі. Очікуйте допомогу від Нього.
Привіт любі українці! Мрія бути разом з Вами усіма, ніколи не розуміли раніше, як це важливо. 5 місяць ми відрізані від всіх, 5 місяць незнадьоги та сліз, 5 місяць віри, що нас захистять та визволять бійці ВСУ. Не вірте нікоми , що ми здались, вважають нас зрадниками, це не так Херсонщина - це Україна нам треба вижити, заради дітей та онуків, нам тут не мед. Хочемо перемоги, працювати разом з усією країною....
Тримайтеся!!! Вся наша велика і дружня країна молиться за вас!!! Ми з вам!!! Все буде Україна!!!
Дорогий друже. Лягаю і встаю з молитвою за Вас, щоб Вас швидше звільнили. Прошу Бога додати сили нашим воїнам аби вибили цю нечисть з нашої країни. Тримайтеся, любі наші. Ми з Вами і твердо віримо, що ми переможемо. Україна понад усе. Посилаю Вам промінчик любові від моїх знайомих.
Любі Мої Українці ми з вами разом, пам'ятайте , що ми хочемо поскориш вашої деокупації, молимось за вас, ви для мене Герої, бережи вас Бог!
Українцю, Ти борешся за свободу для себе і своїх дітей. Будь мужнім і стійким. Ми знаємо, що вам зараз неймовірно тяжко і страшно. Прийдешні покоління згадуватимуть вас як героїв. Ми усі молимося за вас. Просто роби свою роботу кожного дня. Чекай на ЗСУ. Воля в середині кожного з нас, тож рабами нам не бути.
якщо ви зараз живете на ТОТ, то єдине, що можу побажати - бережіть себе, а ми про вас подбаємо, обов'язково, ніхто не буде покинутий, чиніть опір і все буде Україна!
Дорогой житель Херсона, я не могу даже представить как сейчас тебе, где ты находишь силы чтобы жить каждый день и верить.. Когда началась война, я была потрясена мужеством Херсонцев и тем, как вы боролись за свою честь и свободу! Я часто отдыхала в Херсонской области, в Скадовске, и это моё любимое летнее место. Когда видела что происходит в вашем городе, поняла что после войны, я очень хочу узнать твой город получше, и сделать что-то хорошее для него. Знаешь, мне самой пришлось выехать из Харькова, я так люблю этот город, но сейчас так, как есть.. Я каждый день думаю про тебя, правда, как ты, а что бы чувствовала я, оказавшись в твоей ситуации, и мне очень хочется передать тебе немножечко силы, ВЕРЫ, не сдавайся, пожалуйста! Береги себя как только можешь, сохраняй здравость(легко говорить, понимаю), знай, про тебя и Херсон не забывают, верю, что скоро мы все станем свободными, и будем снова встречаться! Сил. 🙏
Лист любові. Хотіла написати, що це не просто листи любові, а листи шаленої підтримки, віри, надії, бажання допомогти, підтримати, сказати що ми пам'ятаємо, що ми хвилюємось, ми цінуємо кожного з Вас. Але ні, це дійсно листи любові. Тому що тільки любов допоможе пережити все. Люблю тебе, мій українець чи українка! Де б ти не був, що б не робив і що б не відчував, пам'ятай: я тебе люблю. Разом сильніші!
Бабусю, пишу тобі, хоч і звоню кожен день. Дуже сподіваюсь що скоро вас звільнять і ми побачимось. Це точно не назавжди,облиш ці думки я знаю 100% що все буде добре і ми ще побачимось. В нас все добре і буде добре, бо ми знаємо що робимо. Дуже прикро що ти побоялась їхати, і зараз маєш знаходитись там одна, в небезпеці. Вірю, що скоро все налагодиться, і ти будь ласка не втрачай надії. Ти у мене найкраща і найулюбленіша. Тримайся, будь ласка, щоб ми могли ще побачитись багато разів, я ще стільки всього тобі не показала і стільки всього ти ще не спробувала. Любимо тебе
Тримайтесь, перемога вже близько! Маєте можливість партизанити - добре, ні - теж не погано. Головне бережіть себе і вірте в силу українців :) iamstal
Шановні співвітчизники, пам'ятайте, і це минеться... Тримайтеся, лишень... Подумки з вами завжди!
Привіт мій рідний незнайомець із Маріуполя. Я все життя жила у Маріуполі і спілкувалась російською. Але зараз я просто не можу… Я знаю, що ти також розмовляєш російською, але ти мене зрозумієш. Мені дуже боляче дивитись на наше місто, і мене невпинно тягне додому. Мені дуже потрібно вклонитися могилам своїх дідуся та бабусі. Вирвати траву навколо їх могил і поставити пам’ятник. Я хочу зайти у свою квартиру і відчути що я Вдома. Дуже потрібно сходити на міський пляж і слухати шепіт нашого моря. Мені потрібно побачити розшматований Маріуполь на власні очі. Поплакати і прийняти все. Я дуже сподіваюсь, що ми зможемо обійнятися з тобою, хоча не робили цього раніше. Бо кожен незнайомець у Маріуполі став мені рідним за ці місяці. Я дуже прошу тебе триматись, бо ти мені небайдужий.
Привіт :) Як ви? Як настрій сьогодні? Сподіваюсь, на такий сонячний день якомога кращий. В Києві палить сонце, місто журчить. Всі тут вірять в перемогу та працюють заради цього, адже ми віримо в силу українського народу, пам'ятаємо за вас, чекайте на нас, усе буде Україна!
Дякую тобі друже, за те, що моя дитина може спокійно спати у піжамці і своєму ліжечку.Дякую, що ціною власного життя ти захищаєш мене, мою дитину та всіх українців, які вірять у тебе . Кожен день із молитвами для твого захисту, нехай Бог береже тебе, а у твого янгола охоронця будуть сталеві крила. Усім серцем віримо та любимо.
Силу Волі та Духу не можна виміряти у Паскалях чи Гігагерцах, але її можна побачити у вчинках, серед простих людей у повсякденні. Я пам’ятаю як колись спитала у дідуся, котрого вислали у Сибір ще малюком разом з його родиною, мовляв як він, його брат, сестра та мати вірили незламно у те, що одного разу повернуться до дому. Пам‘ятаю він відповів, що «кати не вічні, і рано чи пізно але добро розітне навпіл те зло, що знущається та винищує невинних». А коли трохи підросла, то запитала у другого дідуся, навіщо він так довго був у Чорнобилі і чому він допомагав іншим людям віддаючи своє здоров’я та життя. Дідусь сказав: «якби я це не зробив, не знаю що було б з моєю сім’єю, з твоїм батьком… ти знає, курносик, воно того вартувало, адже тепер є ти та сотні тисяч інших діточок, і ви всі живі..». Я це пишу, бо хочу щоб ти знав брате та сестро, що навіть маленька щира, добра, милосердна душа і серце можуть врятувати цілий світ. Наша віра у те що ми робимо сяє яскравим вогником у наших очах та серцях і саме вона рухає нас вперед, до перемоги, та мирного життя на нашій рідній землі. Навіть коли навкруги пітьма, коли здається що вже немає виходу і нікуди тікати, саме цей вогник врятує та захистить тебе 🙏 Ти сильний/а, так само як і Одисей ти перепливеш чортове море, здолаєш всі незгоди, переможеш усе зло, що стане на твоєму шляху, та знайдеш розраду у обіймах рідних та неньки України. Тільки не опускай руки і плекай віру. А я буду за тебе молитися, за кожного хто живе на нашій землі. І одного разу ми всі зустрінемося, ми всі будемо святкувати. То буде не тільки «день нашої перемоги», це буде день «коли добро переломило шию злу та його іродам», це буде наш день, кожного українця та українки. Люблю вас, міцно обіймаю та цілую у ваші полум’яно-рожеві щічки, мої рідні та незламні українці та україночки.
Добрый день, жители Херсона. Я не знаю вас лично и у меня даже нет знакомых в ваших краях. Но я переживаю за вас как за самых близких родственников. Мне так жаль что вам всем приходится проходить через этот ужас.. Так обидно и больно за каждого кто сейчас в оккупации или кому пришлось от неё сбежать.. Никто! Никто не заслуживает такого. С первых дней я поражаюсь вашей храбрости и самоотдаче. Глядя на вас ещё больше мне верится в нашу победу! А она обязательно наступит! Потому что, я уверена, каждый украинец не представляет свою страну без вас. Потому что Херсон - это Украина! Держитесь! Мы обязательно будем вместе, дома, в нашей Украине. С любовью и глубоким уважением❤️
Дорогі українці! Будь ласочка, тримайтесь… це банально, іноді дратівливо звучить, але я не знаю які ще слова можна знайти аби пітримати вас на тимчасово окупований територіях… жодне слово не може передати всю злість і огиду, яку ми відчуваємо… що допомагає мені особисто виринати зі світу темрями в оптимізм (принаймні його проблиски) - це думки про неймовірний людей, яких я зустрічала останні чотири місяці. Прості українки і українці, яких я часто бачила вперше, і можливо ми ніколи більше і не перетнемось в нашій величезній країні… ввічливість, душевне тепло, співпереживання, готовність поділитись всім що є, і навіть більше… ми неймовірні… чуйні, добрі, щирі, і я в нацсладніші часи думаю про те, що нас чекає краще, світле майбутнє в мирній, вільній, квітучій Україні!
Ми про вас не забули, дуже чекаємо, коли знову всі будемо об’єднані однією нашою країною) Тримайтеся, скоро будем у вас❤️
Хочу сказати, що думаю про окуповані міста кожного дня, ви були і є частиною України, ви залишитесь українцями. Я і моє оточення завжди пам‘ятаємо. Хочу побажати Вам сили, ми переможемо, відбудуємо і зробимо країну кращою.
Ви думаєте, що ми забули про вас, що вас залишили на призволяще, що наші війська ніколи вас не звільнять. Це не так! Мы думаємо про вас щодня, ми молимось, щоб війна закінчилась, ми віримо у ЗСУ, що вони звільнять всіх наших людей. Ми молимось за вас, щоб Бог дав вам сил витримати всі ці біди і докечатись. Ми молимось, щоб всі були живі і здорові, щоб все було добре. Ми з вами, пам'ятайте про це і тримайтесь.
Вітаю тебе з незалежного і вільного Києва. Я кожного дня мрію про те, щоб одного ранку ви прокинулись і забули, що таке окупація. Хочу, щоб в найважчі миті в голові з‘являвся мій лист сповнений надії. Я знаю, зараз важко і мені хвилююче, що мої слова будуть недостатньо заспокійливими для тебе. Але як бачиш, я турбуюсь. І не тільки я, вся країна. Ми чекаємо тебе вдома, власне ти вже вдома, не забувай. Уяви, колись ти приїдеш до столиці (або я до твого міста), ми будемо йти на зустріч один одному навіть не здогадуючись, що вже давно знаємо одне одного. Смішне, але я вірю, що таке буде. Розповідай новим «Аням» про мого листа і питай чи не вони його написали. То буде наш смішний план на вільне майбутнє. Обіймаю тебе своїми українськими рученьками)
Привіт, Друже! Ми не знайомі особисто, але в такій ситуації всі ми друзі, всі ми брати й сестри. Кожного дня я молюся про те, щоб нашу Країну було звільнено від загарбників, і щоб Господь беріг кожного, хто зараз у небезпеці. Живу я у Києві, а батьки мої - на Одещині, і там все моє коріння. Я пам'ятаю, як було жахливо і страшно, коли війська рашистів оточили Київ, але я не можу навіть уявити весь той жах, що переживають люди в окупації.((( Ті, хто зараз знаходиться на вільних територіях, усіма силами намагаються щось змінити і якось допомогати. Щодня ми читаємо новини про вас, і як же ж болить за вас серце й душа, коли ці новини невтішні.(( Ми ні на хвилину не забуваємо про те, що ми одна країна, один народ, не забуваємо про всіх вас. Бережи себе за можливості, Друже, і нехай Бог береже тебе і всю твою родину! Я вірю в диво, вірю в нашу Перемогу, вона буде обов'язково!!! Бережи в своєму серці надію і віру, наша Україна обов'язково буде вільна! Обіймаю і сумую разом із тобою! Твоя сестра Мира.
Український дух - це те, що їм ніколи не відчути! Українська воля - це те, що їм ніколи не зламати! Україна в серці. Україна поряд. Ми йдемо по вас!!!!
Вся Україна з вами, рідні. Скоро ми всі знову фізично об‘єднаємось і поїдемо один до одного у гості на звільнені, Українські, території. Слава Україні! 🇺🇦🕊
Любі Херсонці, Маріупольці і всі окуповані території. Ми за Вас дуже хвилюємось. Хоча не маю знайомих з цих міст. Серце стисквє від болю, відчуття провини (за те що я на території де не ведуться бойові дії, а Вам приходиться відчувати всі жахи війни) не полишає. Вірю, в якнайшвидшу перемогу. Хочеться обійняти всіх, уберегти від небезпеки. Люблю Вас.
Херсон неймовірне місто, з неймовірними і вільними духом людьми! Я в захваті і чекаю можливості приїхати до вас у гості.
привіт, українцю чи українко! ми не знайомі. але не це важливо, важливо, що ми єдині у тому, що для нас Україна. я виїхала з рідного Києва у двадцятих числах березня, зараз на чужині чекаю повернення додому. на щастя, я можу це зробити попри небезпеку обстрілів. ти ж вдома, але твій дім захопив окупант… страшні випробування випали тобі… але, будь ласка, тримайся рідний/рідна! я пишу це і плачу. хочу обійняти тебе, і довго-довго повторювати, що все буде добре! щоб і самій повірити! мені без цієї віри просто неможливо дихати… дякую тобі, що бережеш Україну в собі попри все! дочекайся, коли вона знлву буде і навколо! і можливо, на Марші на честь незалежності і наших захисників, у центрі нашої столиці ми зуьсрінимось з тобою поглядом, і знову буде неважливо, що ми особисто не знайомі, мі впізнаємо один одного по Україні в очах! тримайся, будь ласочка! до зустрічі 💙💛
Привіт. Я знаю, що тобі зараз тяжко, але рано чи пізно це закінчиться. Пишу цей лист в надії, що він потрапить до людини, якій потрібна підтримка. Я живу в Київській області, але на данний момент у бабусі в Чернігові. Я зі своєю сім'єю жила півтори місяці в тяжких моральних та фізичний умовах. Мені не було з ким поговорити. Зв'язок та інтернет був відсутній. Коли в мене виходило зловити зв'язок, я телефонувала своїм двом найближчим подругам, які підтримували мене. Під звуки вибухів вся моя сім'я та сусіди сиділи в подвалах та молились, в надії, щоб це все скінчилось. Були моменти, коли я лягала спати і думала: ми будемо на ранок цілі? І в якийсь момент це жахіття скінчилось. Але я знаю, що воно скінчилось не всюди. Тому я пишу цей лист, щоб підтримати тебе. Я знаю, як тобі зараз морально та фізично важко. Але знай, ми щодня наближаємось до перемоги. На данний момент головне- вижити. Пережити це жахіття. Винні в цій війні будуть покарані. Я бажаю тобі багато, навіть дуже багато терпіння. Тому що, нажаль, невідомо коли це скінчиться. Головне- бережи себе та рідних. Слава Україні. Слава ЗСУ❤
Дорогенька наша Ірина Михайлівна! Немає зв'язку з вами, але я вірю, що ви прочитаєте мій лист. Я точно знаю, що темні часи обов'язково закінчаться і ми скоро зустрінемося! І знову будемо варити разом на літній кухні найсмачнішу в світі рибну юшку, пам'ятаєте, як тогоріч влітку? А ще ми знову будемо з вами дивитися на сонце, яке заходить за море і насолоджуватися простими теревенями. Андрійка та Семен передають вам привіт і просять, щоб ви трималися! Обнімаю вас з надією і вірою, що ми скоро разом будемо святкувати перемогу! Люблю вас! Ваша Людмилка.
Любі, мужні українці, зараз, як ніколи, думками ми разом з вами. Знайте, що українці за вас борються — наші захисники роблять усе, аби визволити кожного з вас, аби вибити загарбників з нашої землі. Наша влада активно заручає світову спільноту для того, щоб життя після визволення було ще кращим, аніж будь-коли раніше. Вам зараз складно, моторошно і часом може розтинати розпач, але будь ласка, чекайте визволення, вірте, що ми вас ніколи не кинемо у варварському гнеті! Серця мільйонів українців, не лише в Україні, але й закордоном зараз б'ються в унісон. Разом ми подолаємо усе!
Привіт! Так, ми не знайомі особисто, але я хочу сказати що пишаюсь тобою. Ти надзвичано сильна людина. Знаю що тобі важко, і розумую що не зможу уявити наскільки. Але знай ми разом. Незважаючи на кілометри та кордони що нас відділяють. Я кожен день думаю про тебе, та про інших хто знаходиться в окупації.Знай, що в нас спільний біль. Знай що я молюсь за тебе, за нашу країну. Пообіцяй мені пережити це все, як би важко не було.Пообіцяй бути сильний та вижити. Я буду робити все щоб це закінчилося скоріше.І коли мені буде страшно, коли знову ракети прилітатимуть у моє місто. Я буду думати про тебе , що я не маю права боятися чи не вірити у світле майбутнє. Бо ти найсильніша людина у світі, і я повинна рівнятися на тебе! Де би ти не був, чи не була. Знай, я дуже чекаю на нашу зустріч.Знай , що ми разом.
Друзі! Ми з Вами!
Привіт, я з міста Дніпро, хочу сказати що нам зараз усім дуже тяжко бо у нашій країні перебуває ворог який несе лихо. Це не нормально та негативно впливає на наше самопочуття, але ми стійка нація. Був час коли я подорожував багато по нашій з Вами країні і бачив природу,небо і сонце, ріки, джерела, це все наші наспадки, а ще є багато людей які добрі та по справжньому справедливі. Я обіймаю таких людей і тебе також!!!
Дорогий друже! В цей страшний час збери всі свої сили, знання, досвід, мудрість, мужність, щоб вижити, щоб врятувати своїх близьких. Хай Україна і віра в святу боротьбу за волю буде завжди у твоєму серці. Ми молимося за кожного з вас та за воїнів, які захищають свою землю. Ми бажаємо якнайшвидшої Перемоги України над рашизмом та визволення всіх окупованих територій. Боріться, будьте сильні, ви всі вже Герої, з вами Бог, правда на вашому боці! Варвари, нелюди, вбивці будуть покарані за кожен свій злочин. Україна, єдина і незалежна, розквітне новим життям для всіх нас і наших дітей! Слава Україні! Героям слава!
Любі мої, рідні українці. Мені дуже і дуже шкода і боляче, за те, що вам доводиться зараз переживати. Найбільша мрія моя, щоб як найскоріше скінчилася ця клята війна, і ми територіально, географічно і душевно знову об’єдналися в нашу рідну Україну! Тримайтеся! Ми вас ніколи не забуваємо! Об-ні маємо, любимо
Дорога чи дорогий, хто це читає. Я пам'ятаю про тебе. Про тебе, про твоє місце проживання, про твою сім'ю. Я чекаю новини про твоє спасіння. Кожна новина про звільнення хоч невеличкого села дуже гріє! Очі туманять сльози, кожного разу, як згадаю, що наші люди під окупантом та страждають! Можу лише уявити, як ти боїшся за себе чи родину. Як сумніваєшся. Як вибиваєшся з сил. Як страждаєш. А можливо, ти відчуваєш провину чи сором за окупацію? Чи думаєш, що Україна забула про тебе і буде карати, як кажуть ті загарбники? Викинь це з голови!!! Ми всі - Україна і ми не забули про тебе. Просто дочекайся! Зціпи зуби і тримайся! Вір в Україну. Ми поряд.
Молимося за Вас. Тримайтеся! Дякую. Слава Україні! Бережіть себе ❤️
Привіт Українці! Не можу уявити як ви почуваєтеся . Але хочу висловити слова підтримки. Мені всерівно якої Ви статі,та скільки вам років.Ви -люди!Люди з великої літери!Ви-Україна!Ми на заході України дуже хвилюємося за Вас та молимося!Вбережи Вас Боже від нелюдів.Бережіть себе!Слава ЗСУ!Слава Україні!
Привіт, мене звати Тимофій. Мені всього 2 місяці, тому листа пише моя мама. Я дуже щасливий народитися в Україні. Хоча народився я під сиренами, лікарі не лишали мене і мою маму без уваги. Моя мама дуже просила мене, щоб я почекав трішки, і народився в мирний час. І завдяки Вам, воїни світла і добра, я з’явився на світ. Завдяки Вам я солодко сплю і росту. Я всміхаюся моїм батькам, пізнаю світ. Я дякую кожному солдату, кожному лікарю, рятувальнику, волонтеру і кожному українцю за титанічний труд, подвиги і героїзм. Я хочу щоб скоріше настав мир. Моя мама не хоче лишати дім, тата і дідуся з бабусями, ми не хочемо тікати… Але мені не подобається жити в коридорі. І я часто плачу, через сирену під вікнами. Мені страшно, коли гремить грім, або вибухи. Я вірю в нашу перемогу. Вірю в супер героїв України. Хочу також сказати всім українським діткам, які живуть в підвалах через війну- тримайтеся, маленькі. Ми майбутнє нашої країни. І дорослі зроблять усе, щоб ми були щасливими. Люблю тебе, мій народе.
Дорогой мой друг! Ты насильно или добровольно сейчас находишься на временно оккупированной территории. И, возможно, в твоей голове живут те стереотипы или страхи, о которых мне что-то да известно, потому что я родом из Днепропетровской области. Хочу рассказать тебе маленькую историю. В 2011 году я окончила университет и отправилась по распределению на работу во Львовскую область. Под самую границу с Польшей. Мамины знакомые из маленького городка Дн-ской области спрашивали мою маму, как она отважилась отпустить свою дочь в город, где живут бандеровцы. Где за русский язык на улице могут избить или вообще укокошить… (какое видение было и оказывается до сих пор есть у людей!). Так вот, приехав во Львов я не ощутила никакой неприязни или враждебности. На работе все прекрасно знали откуда я и НИКОГДА (от слова совсем) не относились ко мне плохо. Я была для них человеком, который осваивал профессию после учебы, и которому нужно всячески помогать. Меня посвящали в традиции, кормили местными блюдами, приглашали в гости. И несколько раз я слышала от них вопросы о том, ненавидят ли их на востоке. То есть, на востоке Украины были уверенны что их ненавидят на западе. Аналогично думали на западной Украине. Хотя ни одни, ни другие не хотели этой вражды. Каждый, кто с востока приехал и немного пожил на западной Украине, знает и понимает, что это добрейшие и щедрейшие люди. Да, придурков везде хватает. Может прицепиться какой-то дебил за язык, но на востоке это также может случится. Я знаю людей, которым настоятельно не рекомендовали разговаривать на украинском в Мариуполе… Мой муж сейчас служит вместе с парнем из Донецкой области. Его мама пророссийских взглядов и она часто ссорилась с сыном из-за недопонимания на политической почве. Все изменилось в тот момент, когда она вынуждена была приехать во Львовскую область как беженка. Она увидела этот мир своими глазами и поняла, что никаких нацистов и бандеровцев там нет. Точнее бандеровцев таких, которыми их описывают рашистские сми. Она увидела настоящий украинский народ, который изо всех сил сейчас старается помогать, приютить, делиться тем что есть. Зачем я это пишу? Те, кто живет этими стереотипами и страхами, которыми нас пытались разделить много лет подряд, поймёт. Бандеровцев и жителей западной Украине ненавидели коммунисты. Потому что они никогда не сдавались. Они никогда не забывали свою культуру, никогда не отказывались от религии по настоящему. Они пронесли свои традиции сквозь репрессии. Они закапывали в огороде вышиванки перед тем, как их выселили из родных домов в Сибирь, потому что не хотели уничтожать свою историю. Поэтому рашисты так ненавидят этих людей. Потому что на 70 процентов благодаря им наша национальность, язык, традиции сохранились. Я сама из восточной Украины. И я считаю, что история наших земель, возможно, ещё более Украинская, чем история Львова. Ведь Запорожские козаки гуляли именно по нашим землям! И нам есть чем гордится! Я верю, что вас освободят. Я верю, что вы снова будете в Украине. И я верю, что вы также сможете освободиться от тех страхов и стереотипов, которые есть в вашей голове. Что вы сможете приехать и сами убедиться в том, что наша страна и наши люди прекрасны во всех её уголках! Эта война принесла много горя. Много смертей. Но, в то же самое время, она открыла на многое глаза. Я вам желаю, чтобы у вас тоже открылись глаза. Чтобы вы наконец поняли, кто в вам друг, а кто по-настощему враг.
Любий Херсоне! Ми на волі сумуємо за тобою так само, як ти сумуєш за волею. Милі херсонці... Хіба ми можемо про вас забути?... Моя сім'я зараз на заході, але сумує щодня і щоночі. Моя мама дістає із сумки піжамку і плаче, бо та пахне Херсоном. Брат вдихає запах озера і каже, що воно пахне, як Кошова. Тато сумує за Гідропарком і качечками... Усі черешні навколо - не такі. Не солодкі, не херсонські, не рідні. Про кавуни навіть думати боюся. Ми безмірно сумуємо. Переживаємо за всіх, хто лишився у місті. Бо у кожного це друзі, колеги, рідні і близькі. Ми пишаємося вами. Ми чекаємо на момент, коли всі разом сходимо на каву у God Shot. Коли прийдемо у MacDonalds у відбудованій "Фабриці", наберемо там смакоти і підемо на нічний сеанс у "Мультиплекс". Нам сниться набережна біля "Фрегату". Смаколики з "Робін Бобін". Старезний дуб у парку. Нам сниться стадіон "Кристал". Ми згадуємо, як узимку в нас була найкрасивіша новорічна ялинка.... Ми маємо це повторити, еге ж?.. Тримайтеся, друзі. Ми не забули про вас. Ми плачемо, любимо, сумуємо. Але віримо. Хоча, ні... ми знаємо, що над містом знову майорітиме наш прапор! Будьте сильні. Будьте терплячі. Ми донатимо щодня на ЗСУ, щоб наші хлопці скоріше звільнили вас із полону. Ми молимося. Любимо. Чекаємо на зустріч. Тримайтеся, любі. Скоро ми знову всі будемо разом! З любов'ю, херсонські біженці.
Херсон Рідненьки. Тримайтесь , ви сильні, ми сильні. Обов'язково перемога буде за нами Віримо в наші сили , в сили ЗСУ. Я дуже обожнюе ваше місто Я вірю в вас Будь ласка тримайтесь заради бога Київ та вся Україна з вами.
Найкращі наші, найрідніші українці💙💛Важко уявити, як зараз ви себе почуваєте...розумію, які у вас часом виникають думки. Можливо, ви думаєте, що про вас забули чи покинули вас, але це не так. Немає жодного дня, коли б розмова з рідними проходила без згадки про Херсон, Снігурівку, Мелітополь, Маріуполь, Бердянськ...кожне місто - це НАШЕ рідне українське місто зі своєю самобутньою історією і найщирішими у цілому світі людьми. Нехай у ваших серцях жевріє вогник надії, що все буде добре, що ми знову будемо єдині. Тримайте, рілнесенькі, хоч це дуже важко. Але ж рано чи пізно правда повинна перемогти зло. Люблю кожного з вас і молюся за вас. Все буде Україна🇺🇦
Привіт! Мене звати Валя, і я народилась в українському Криму. Зараз вже давно живу в Києві. Окупація Криму забрала в мене всю родину — як фізично, так і ментально — тому головне, про що я вас прошу і що я знаю є найскладнішим — тримайтесь! росія лізе в будинок, голову і душу — і українцям поза окупацією важко уявити, як важко вам. Але триматись треба. Заради себе — бо я бачила, як люди перетворюються на тупих орків, якщо повірять російському телебаченню. І заради нашої країни — бо кожен українець робить все можливе, аби вас повернути якнайшвидше. Пробачте, що так довго. Як кримчанка знаю — інколи здається, що вже ніколи не дочекатись, так повільно йде час. Але нам правда дуже за вас болить і ми дуже за вас переживаємо. Знайте — це все тимчасово, і це все — не безвихідь. Світ великий і чудовий, і навіть у такі важкі часи завжди є у що вірити і на що надіятись. Бережіть свою правду. Обіймаю всіх і кожного. І чекаю коли знову зможу проїхати красивою Херсонською областю після літа в Криму додому в Київ. Буде чи ні, знає один Бог, але й вся наша країна робить все від себе можливе, аби так і було. А з нами Бог. 💛💙
Привіт, Дідусю. Знаєш, мені так багато хотілось би сказати особисто… але зв'язку немає з тобою вже давно. Крайній раз говорили в квітні. Дідусю, ми тебе сильно любимо. Кожного дня я молюсь за тебе. Кожного ранку читаю новини, вишукуючи щось…хочаб слово. Тиша. Твій праонук вже такий дорослий. Сам тримає пляшечку, агукає та улюлюкає. Я все так само відправляю тобі листи у вайбері, відео і фото, сподіваючись, що ти прочитаєш їх, і чекаю відповіді. Я дуже сумую. Вибач мене, що дзвонила не так часто, все мотаючись по своїм справам. Мені так не вистачає твоїх жартів, історій, нардів, посиденьок. Ти найкращий в світі дідусь. Я вірю, що одного чудового ранку я прокинусь від дзвінка мами, і вона скаже « дідусь знову не сказав нікому і приїхав сюрпризом». Я люблю тебе, дякую за моє чудове дитинство. За твою любов, підтримку і мотивацію. Я дуже хочу жити, і знати що десь в маленькому селі на Донбасі, є рідна хатинка біля лісу, куди можна приїхати і просто тебе обійняти… Цілую і обіймаю, твоя онучка Лєра
Дорогой мой житель оккупированой территории. Меня зовут Лена, мне 33 года. Я из города Ирпень. 24 февраля мой муж вывез меня с двумя детьми на Западную Украину к родным, где мы проживаем по сей день. Муж пошёл в армию. Я не узнала ужасов войны напрямую. Не слышала вой самолетов и звуки взрывов, не видела вражеских солдат… Но каждый день, каждую минуту я чувствую как отмирает каждая клеточка моего сердца, вместе с каждым погибшим украинским солдатом, ребёнком, простым мирным жителем. Я смогла уехать из города, в котором творился ад. Я не знаю, почему не уехал (не уехала) ты. Уверенна, что были веские причины. Хочу лишь сказать, что я за тебя переживаю. Мне не все равно. Я от всей души желаю, чтобы ты максимально не пострадал (не пострадала). Чтобы остались здоровыми, целыми и невредимыми. Чтобы все ваши родные тоже уцелели. После 24 февраля я поняла, что любила свою жизнь, свой город, свою страну. И все у меня было. И я не хочу уезжать. Я не хочу, чтобы менялась форма власти в нашей стране, чтобы приходили какие-то непонятные люди и убеждали меня, что моей национальности не существует. Что моя страна - это выдумка Ленина. Я не хочу, чтобы уничтожили плоды этого титанического труда, который был проделан на пути к лучшей жизни и оттянули нас на 20 лет назад. Я видела, как эта страна меняется. Пусть миллиметровыми шагами, но это происходит. Пусть это не легко, но мы можем влиять на нашу власть, на нашу жизнь, мы можем выступить против, собраться и доказать свою правоту. Могут это сейчас люди сделать в России? Не думаю. Лично для меня важна свобода. Право выбора. И раньше я считала, что оно у меня есть. Сейчас я уже ни в чем не уверенна. Но уверенна в одном, что я очень хочу приехать снова в Херсон, Бердянск, Кирриловку. Хочу побывать в Мариуполе, Милитополе. Что эти города лучше отстроят Итальянцы, чем рашисты, которым на свою страну то плевать. На чистоту, благоустройство и благополучие. Я не знаю, каких вы были взглядов до войны. Я сама родом из Днепропетровской области и знаю, что пророссийских настроений на востоке и юге хватает. Но сейчас вопрос стоит не в языке и национальности (хотя, многие пытаются делать упор именно на это), а в целях, которые кремль преследует на нашей земле. А цели эти просты - стереть нашу страну, наш народ с лица земли. Подмять нас под себя. Убедить в том, что они русские (от слова Русь), а мы никто… Так не должно быть! Эта орда не должна победить. И прежде всего, в наших головах. Мы должны выстоять. Морально. Ментально. И в первую очередь вы! Потому что я знаю, сколько в восточной и южной Украине умных, образованных и талантливых людей. И вы - это будущее новой Украины. Которая расцветёт из пепла, как птица Феникс. Мы боремся сейчас не за язык, мы боремся за свободную жизнь. За право распоряжаться своей жизнью в своей стране. А не смотреть как понаехавшее быдло из оркостана деребанит наше добро. Если ты также этого не хочешь, мы едины! И я, как и ты живу в ожидании. В ожидании, когда это все закончится. Когда справедливость восторжествует. И я не хочу отпуск, не хочу гулять и радоваться, потому что знаю, что тебе сейчас тяжело. У тебя нет каких-то продуктов, медикаментов… возможно, ты лишился дома… Пожалуйста, держись! Пожалуйста, верь в нас, верь в нашу страну, верь в нашу армию! Возможно, до тебя не доходит информация. Но вас никто не бросил, отвес помнят. Делают все возможное. Наши солдаты каждый день гибнут сотнями, чтобы вас спасти! А мы, гражданские, молимся, чтобы вы были в безопасности!
Здравствуйте,наши дорогие и любимые! Я вас не знаю, но хочу поддержать в это трудное для вас время! Мы с мужем переселенцы из Донецка с 2015 года. Очень было больно, горько и страшно, когда началась война в 2014 году. Верьте, держитесь, Украина и наша армия делают все возможное, чтобы вас освободить! Любим вас, все будет хорошо, и наступит МИР! Нам помогали в трудное время молитвы. "Я возвышаюсь над своим телом и над всеми своими делами, ибо Я ЕСМЬ ДУХ!"
Надсилаю вам промені світла любові
Любий мій друг ❤️ Ми всі єдині, ми всі поруч не дивлячись на те, що ці суки тимчасово перебувають там. Ми з вами, ви з нами! Я дуже вірю в тебе і в те, що дуже скоро ми всі знову будемо разом! І, доречі, як тільки це все закінчиться, я хочу приїхати в Херсон та випити з тобою пивка і з’їсти найкращий кавун у світі, херсонський ❤️ Дуже хочу, щоби ти пам’ятав(ла), що ми-це Україна! І все будемо ми! ЗСУ вже поруч. Люблю тебе, рідна душа 🤍
Тримайтесь.Пам'ятайте що ви українці,наша держава-Україна.Не забувайте мову та козацькій рід, розмовляйте -українською.Важко, дуже важко знаю, але доля України ніколи не була легкою.Шлях до свободи полягає через жахливі випробування які зараз кожен з нас проходить. Перемагає ворога ЗСУ, кожен з нас підтримує нашу армію,бо найміцніша армія у світі -армія України яка визволить тебе із окупації ! Ми єдині!Звільниться наша Славетна Держава від загарбника,потрібен час. ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!!!
Дорогі наші солдати ....рам'ятайте завжди, що ви - Герої. Що, те що ви робите зараз - це є найкрутіша робота на землі. Війни стаються не так часто, з якоюсь там періодичністю, ...але результати вашої хоробрості будуть мати значення завжди у майбутньому. Років 7-8 назад, я честно...вважала що наші чоловіки якісь пасивні і не здатні на якісь там вчинки. Тепер мені здається, що ви найсильніші у світі, хоробрі і витривалі, дуже поважаю вас. 🙏🏻 Коли буде тяжко на душі, завжди пам'ятайте, що ви найкращі , ніколи не ставайте жертвою психологічно.
О безкраї поля України, Де повсюди пшенична краса. Попри густо розкладені міни Тут насіння таки пророста. Комбайнери не чують "тривоги" В них завдання - засіяти все. Не несуть в бомбосховище ноги Хоч життя у них також одне. Партизани-герої втішають - Оркам шлють "полум'яний привіт" І "Червону калину" співають Опір чинять - дивується світ. Ми молитви до Бога підносимо ЗСУ ж контратаку веде. Про Херсон, про Донбас щиро просимо. Перемога вже скоро буде!
Привет! Позволь, я расскажу тебе свой сон, который приснился мне в 2014-м. Я захожу в комнату , там темно. Я слышу громкие всхлипывания. Включаю свет и вижу в углу птицу с желтым брюшком и синими крыльями, она вздрагивает от плача. Я беру её на руки, обнимаю, она дрожит, я через одежду слышу бешеные удары её сердца. - Кто обидел тебя?- спрашиваю я. - Чёрные коршуны напали на меня и хотят разорвать.., они губят моих птенцов!!! помоги мне!- отвечает птица. - Как же я могу помочь тебе?- недоумеваю я, - У меня нет ни денег, ни власти… - Молись. Прошу молись за Меня. Как ты понимаешь, во сне я говорила с Украиной. Тогда я поняла, наша страна это не просто территория, кусок земли. Это живая материя, энергия, это сила и мудрость наших предков. Я содрогалась в слезах после этого сна. Мне так захотелось … обнять свою Украину.., физически обнять.., пожалеть за все её страдания, за боль утраты каждого ее сына и каждой дочери. Она плачет и содрогается от каждого взрыва, она хочет защитить каждого своего ребёнка. Она бесконечно и безусловно любит тебя, потому что мама не может иначе. Она терпеливо ждёт тех, кто покинул ее в поисках лучшей доли, Но избив до крови ноги на чужих дорогах, с жадностью вспоминают запах родного дома, где пахнет борщом и пампушками, а ещё чорнобрывцами), где все люди вокруг одного генетического кода с тобой, где бесконечные пшеничные поля и, конечно же, самое синее на свете родное небо…Где тебя всегда ждут, потому что только здесь ты свой, нужный, родной! Мы дети нашей Украины!
Привіт, пишу листа всім мешканцям, які зараз перебувають в окупованих містах. Хочу сказати вам , що як би важко не було зараз, ви сильні , ви молодці, ви зможете все пережити. Я в вас вірю.Бо ми, українці, сильна нація. Я кожного з вас обіймаю, люблю і пишаюся вашій витримці та силу духа.Будь які ємоції ,які ви зараз переживаєте це нормально в нинішніх умовах, просто дайте їм вихід. Намагайтесь по можливості робити хоч частину справ, які ви робили до цієї війни, бо так легше для психіці та дасть сили триматись надалі. Не втрачайте віру та надію на краще.Я морально з вами. Сподіваюся, що мій лист надасть вам хоч трошки тепла. Вибачте, що не можу вам допогти фізично або матеріально. Тримайтесь. Все буде добре. Слава Україні 💙💛
Любий, або люба. Я пишу тобі, щоб висловити свою величезну підтримку та невимовний біль за те, що тобі доводиться переживати. В мене болить душа за кожну людину в окупації, але я також вболіваю за кожного і вірю, що ти переживеш цей буремний час. Дозволяй собі відчувати життя, насолоджуйся часом, що ти можеш провести з родиною або друзями. Проводь час наодинці, якщо тобі необхідно поринути у свої роздуми. Я не хочу писати про те, що ти маєш бути вдячним тільки за те, що ти живий або жива. Це безумовне право людини. Я знаю, що ти прагнеш кращого і заслуговуєш на це. Тому я вірю і ти намагайся вірити, що те, що ми заслуговуємо обов‘язково буде нашим. Краще житло, міцніше здоров’я, мирне небо, поля, море, річки, сильніша любов, пристрасніші обійми, смачніша їжа. Якщо ти куриш - нехай кожна твоя цигарка принесе тобі спокій і мирну хвилину, якщо п‘єш каву - нехай це буде найсмачніша кава, яку будь-хто пив у світі. Роби все заради себе і свого близького оточення, те, що важливо саме для тебе. Дякую, що тримаєшся, дорогий. Дякую за твою сміливість, дорога. Побачимося у новому кращому світі, де немає зла і почвар, немає невпевненості у наступному дні, годині.
Привіт 🌺 Я б хотіла звернутися до всіх українців які перебувають у складній ситуації, в зв'язку з окупацією росії🙏 Ми пам'ятаємо про кожного українця, про кожне селище про кожне місто та містечко. Навіть якщо про вас не говорять в новинах, ми все одно пам'ятаємо.Ми не уявляємо як вам важко, але хотіли б з вами розділити цей біль та розпач 🙏❤ Україна🇺🇦 обов'язково повернеться у ваш край. Наші хлопці ЗСУ роблять неможливе, щоб це сталося як найшвидше. Ми всі щодня робимо все від нас залежне задля перемоги, та боремось за вас, та за Україну. Вірте в Україну, вірте в ЗСУ, вірте в українців, вірте в неможливе 🙏❤Для нас дуже важлива ваша віра. Все буде Україна🇺🇦 ❤
Привіт українці! Я живу все своє життя в Україні, хоча народилась в Молдові. Вважаю себе українкою і мені так само болить як і вам. Я вірю, Херсон повернеться , Херсон це Україна!Не втрачайте надії, вірте в ЗСУ! Наших хлопців багато полягло, проте вони дійдуть до вас!Вони впевнено крокують з кожним днем, ви тільки тримайтесь! До зучтрічі в мирний час!
Дорогі наші захисники Батьківщини,нашої незламної і сильної неньки України.У цей непростий час бажаю вам мужньо боронити українській край та впевнено перемагати ворога.Ми на своїй Богом даній землі,за нами сила і слава,за нами перемога.Вертайтеся усі живі та з синьо-жовтим прапором до рідного дому.Слава Україні!
Привіт. Я ніколи не була в Мелітополі. До 24 лютого дуже умовно знала де знаходиться місто. Але я прекрасно знала мелітопольську черешню. А потім виявилось що працюю з жінкою з Мелітополя. А потім були новини про окупацію. Я поняття не маю як це - бути там зараз. Та я така горда за мелітопольців. У нас тут стільки історій про мелітопольських партизан і диверсійні штуки. Я читаю ці історії і кожного разу плачу, стільки намішано всього в тих сльозах. Будь ласка, будь ласочка, тільки не здавайтеся. Ви такі сильні, відважні й незламні. Будь ласка, тримайтеся. Ну от. Пишу це, їду в трамваї і сльози котяться. Люди косять я. Будь ласка, продовжуйте боротися. Я у вас вірю, ми всі у вас віримо. І дуже, дуже чекаємо мелітопольських черешень.
Милі українці, тримайтесь. Наші захисники і захисниці працюють цілодобово задля вашого визволення і перемоги. Україну и наш сильний народ не здолати. Все обов‘язково буде Україна!
Любі ви мої співвітчизники! Насправді душа болить за кожне місто, село України, що знаходиться під окупацією російських загарбників ( … Знайте, ми не мовчимо, не забуваємо! Пишаюсь кожним, хто залишається українцем навіть в таких умовах! Тримайтесь любі! Вірте, скоро вас звільнять! Обіцяю, після перемоги приїхати в гості!
Рідна, єдина моя Україна Ворогом різана на шматки Знищена в попіл, у вирвах, руїнах Там, де колись були школи й садки... Там, де колись посміхалися діти, Там, де щасливими люди жилИ - Клятий рашист сапогами ступає Б'є, убиває, стирає з землі... Дуже прошУ тебе, ненько, тримайся! Трошки, ріднесенька, потерпи! Все відбудуєм, віднОвим, відмиєм Й будеш ти знов, як раніше, цвісти!!! Тримайтеся, мої ріднесеньки українці! Ми з вами, і ЗСУ обов'язково вас визволить, бо всі ви - це Україна!!!
МИ ПЕРЕМОЖЕМО И ВАС ВРЯТУЕМО.
Привіт! Де б ви не читали цей лист - нас об‘єднує любов до свободи. Ми вистоїмо, ми переможемо, тому що за нами правда. Наші захисники і захисниці б‘ються за Вас. Ми чекаємо Вас💙
Привіт,мене звати Олександра або просто Саша. Мені б хотілося висловити тобі підтримку де б ти зараз не був/була, тому що зараз усім важко, але якщо ми будемо триматися разом, ми обов'язково переможемо. Запам'ятай ти не один/одна в тебе є сім'я (45 мільйонів українців). Яка завжди прийде на допомогу. Вона про тебе не забуде ніколи. Бо вона тебе сильно сильно любить. Тримайся! Все буде Україна!
Доброго вечора, люди Херсонщини. Я з Дніпра. Хочу підтримати Вас у цей тяжкий час. Дуже пишаюся Вашою мужністю,Вашим супротивом руzzькому миру. Вірю в те, що Херсонщина як була так і зістанеться невідємною частиною нашої держави. Віримо в ЗСУ! Віримо в Україну! Слава героям!!! Слава херсонським жителям! Все буде Україна!!! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Любі мої українці! Пишу вам, бо хочу Вас підтримати! До нас рідко доходять новини від вас, але ми точно знаємо, що ви не здаєтесь, ви показали приклад незламності, сили і волі нашого дружнього українського народу. В думках багато хочеться вам сказати, підтримати, а серце постійно щемить за вас, розумію, як вам зараз тяжко, але, рідні мої, ще трішечки, благаю, протримайтесь🙏 Я щиро вірю, що настане той день, коли наші ЗСУ звільнять ваші міста і села, коли над кожним містом замайорить наш жовто-блакитний, коли ми разом будемо сміятися і плакати одночасно. Віримо, молимось, сподіваємось 🙏
Котики, щодня думками з вами. Ви сильні, ви мої співвітчизники. Ви - українці. Я пишаюся тим, що живу з вами в одній країні. Чекаю на повернення вас додому. Обов'язково відвідаю місто партизанів. Херсон - це Україна. Слава ЗСУ!
Привіт з Вінниці,мої любі українці💙💛Ви дуже сміливі,мужні,незламні,Ви всі в наших серцях,в наших молитвах,в наших думках,ми ні на мить не забуваємо про Вас,ми любимо Вас,молимося за Вас,прийде день,коли всі Ви повернетеся додому-у вільну Україну,ми всі дуже цього чекаємо,бо Ви всі частина нашого серця-України🇺🇦Херсон, Мелітополь, Бердянськ,Маріуполь-Україна,були,є,будете завжди!!!Тримайтеся наші любі,перемога буде,вірте в ЗСУ,і ми віримо,що цей жах нарешті скінчиться і прийде мир в нашу прекрасну Україну,і буде ще не одна щаслива,вільна весна і літо,яке в нас вкрали ці прокляті рашисти,горіти їм в пеклі навіки!!!Все буде Україна,слава ЗСУ,слава Україні,слава нації,разом ми сильні і незламні🙏💙💛🇺🇦
Херсон обов‘язково залишатиметься українськім! Люблю казкових та щирих херсонців, безкрайні степи, тихі річки, солодкі кавуни та томати Херсонщини. Пишаюсь українцями та вірю в справедливість та ЗСУ!
Схиляю голову перед вашою мужністю залишатися вдома,тим самим бути в окупації.Плачу,бо важко бути розділеним з родиною.Чекаю з нетерпінням повернення України до вас.Бажаю вам дочекатися,вистояти,вийти з того всього з якнайменшими втратами.Божої милості та заступничества Богородиці усім.
Любий Приморськ! Люба база відпочинку "Жемчужина". Коли твій директор спитав чи приїдемо ми розважати дітлахів наступного року, я звичайно ж погодилася. Але інтуїція волала, що не буде того... Хто ж знав, що буде війна... я навіть припустити цього не могла. Любі наші приморці, тримайтеся. Мы з вами! Ви Україна! Мы обов*язково зустрінемось. Мы розважимо всіх діточок України!
Привіт! Пишу тобі листа бо розумію, що зараз тобі дуже важко та ти потребуєш підтримки. По-перше, хочу тебе запевнити, що усі проблеми та печалі - тимчасові. Моя родина також зіткнулася із жахливими наслідками цієї війни, тому, в якійсь мірі, ми можемо зрозуміти твої почуття, хоча ми й уявити не можемо, що тобі довелося пережити. По-друге, хочу поділитись із тобою думками, які підтримали і мене. Я не знаю з якою саме проблемою ти зараз борешся але якщо ти втратив житло, є обіцянка що буде так: «Люди побудують доми й житимуть у них» (Ісаї глава 65, вірші 21,22). Або можливо в тебе проблема з браком продуктів чи важко їх купити, тому, у цьому випадку, є обіцянка така: «Земля дасть багато збіжжя, а на вершинах гір стане його аж надмір» (Псалми глава 72, вірш 16). У будь-якому випадку, є обіцянка для кожного з нас, хто страждає від військових дій: «Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть учитися воювати» (Ісаї глава 2, вірш 4). Усі ці обіцянки скоро стануть реальністю. Цю надію нам дає Бог. І, на останок, якщо зі своїми проблемами ти зараз сам-на-сам, ти завжди можеш звернутись до Бога у молитві, тому що у Його Слові, Біблії, про Нього сказано: «Ти молитви вислуховуєш, до тебе приходять всілякі люди» (Псалми глава 65, вірш 2). З турботою пишу тобі, оскільки я за тебе дуже переживаю!
Привіт, українці! Жоден народ не зрівняється з нами, в першу чергу - за силою волі. Як би не було важко, ви витримаєте всі ці випробування, бо ви - сильні. Мені важко порівняти себе з вами, адже на Західній Україні ситуація спокійна. Тому тримайтеся і вірте в ЗСУ та народ України. Ми вас любимо! До зустрічі!
Дорогі мої українці , ми найкраща нація в світі. Дуже вірю в нашу перемогу, мрію про те , як наші міста звільняться і ми знову будемо разом , як раніше. Ми ще більше будемо цінувати нашу Батьківщину! До зустрічі , обіймаю кожного, тримайтеся !!!!
Моїм братам і сестрам Любі Українці! Не можу уявити, як це, жити у тюрьмі під назвою тимчасовий «рускій мір». Я бажаю Вам сил, тих, що лише є у гідних. Цю всю погань наші воїни знищать раз і назавжди. Україна- це Ви, всі ми, наше єднання і любов. З нами правда і воля!
Привіт,моя люба,завжди привітна Херсонщина,ти завжди була,є і будеш Україна!!!Я з дитинства пам'ятаю твій неповторний запах моря,кавунів і динь!Нажаль,ця війна зруйнувала всі мрії,вкрала в нас весну,літо, забрала багато найдорожчих,і продовжує це робити,але ми повинні вистояти,згуртуватися,витерпіти...Мої любі люди,Ви неймовірні,Ви дуже сильні,мужні,Ви повинні триматися,а як інакше,немає слів,нестерпний біль,сльози за Вас,молюся постійно за Вас, вірю,що наші мужні ЗСУ все зроблять,щоб Ви знов були вільні від цих проклятих рашистів,щоб Ви знову могли посміхатися і радіти мирному українському небу,щоб знову мріяли про щасливе майбутнє у вільній країні!!!Я дуже люблю кожного з Вас,не сумнівайтеся ні на мить,що про Вас забули-НІ,ми всі з Вами,і Ви не повинні сумніватися в цьому,люди Ви неперевершені, дуже мужні,будь ласка, тримайтеся все буде Україна,а Ви її незламна частина,частина нашого серденька💙💛🇺🇦🇺🇦🇺🇦🙏🙏🙏
Дядя Толя,бережіть себе та повертайтеся швидше додому. Ви наш герой! 🇺🇦 💙💛
У мене до Херсону величезне почуття вдячності! Бо звідти родом людина, якій я буду вдячна усе своє життя. Це Галина. Привіт! Поринаю спогадами у студенські роки, це КПІ. Столиця. Молодість. Останні роки навчань. Пристрасті. Група ВВ. Плодяться як гриби сімейні пари. І не дивуйтесь - в інституті гуртожиток для сімейних студентів. Коридор, заставлений колясками. Заклопотані молоді мамочки, жваві такі, впевнені. І я серед них зі своїм первістком-синочком . Мій клопіт про те, що не хватає молока. Суміші - так…хоча далеко не найкраще. Але раптово таке везіння - знайшлася мамочка, прекрасна Галя, яка стала молочною мамою для мого малюка. Вона щодня ділилась своїм надлишком, дуже щиро, відкрито, турботливо. Чудова жінка! Дуже хочу обійняти. Синові вже 34. Тай молодший уже підріс, йому 23. Галинко, цим листом шлю тобі і всьому Херсону подяку, підртимку, любов і ділюсь своєю вірою у перемогу. І дуже прошу, бережіть себе і будьте усі-усі здорові. Слава Україні!
Привіт. Лист буде коротким. Ти знаєш, що є добро, а що є зло. І знаєш, що як би там не було, добро переможе. І ти переможеш. Обов‘язково. Будь сильним і вільним, як Україна. Я - це Україна, ти - це Україна, ми - … ну, ти знаєш)
Дорогие мариупольцы сил вам и терпения.Очень хочется,чтоб наша жизнь наладилась.Хочется,чтоб мы все жили полноценной жизнью
Люба моя дівчинко, тримайся. Все це неодмінно скінчиться та ти точно будеш щасливою, вільною та все буде добре. Знай, це все не назавжди. Щоб не сталося, все пройде. Тримайся!
Котики, ми віримо, що скоро знову будемо вболівати за Україну на Шахтар арені і всі разом ми будемо милуватись трояндами❤️ Дніпро з вами❤️
Мій любий Криме! Знаю як ви там чекаєте на нас (принаймні так мені кажете), не знаю як далі складеться, але я вірю що всі ми об'єднаємось. Я з вами, моїми друзями, і весь наш народ. Сподіваюсь ще за мого життя нам вдасться, як і раніше, пройтись безперечно-українськими степами північного Криму та крутими берегами південного. 2014го багато хто з нас вимушений був поїхати, але велике горе обов'язково заміниться великим щастям. Така наша доля! P.S. Обіцяю привезти ще свіжу перепічку. Адмін-кордону то не буде!
Ми з вами, тримайтеся!!
Привіт! Ми не знайомі та це не заважає нам бути одним цілим. Ми проживаємо зараз дуже важкий час, час коли погані люди роз’єднують наш народ, але ж ми знаємо, що їм це не вдасться! Живучи у більш-менш спокійному місці, немає і дня коли ми усі не переживали б за вас, за усіх людей, які знаходяться тимчасово на окупованих територіях.. я хочу щоб ви просто знали, що про вас ніхто не забув та ніхто не вважає вас зрадником, ми всі віримо у наших ЗСУ та віримо що скоро наші військові виб’ють рашистів з нашої країни та наш народ знову об’єднається! Щодня читаючи новини важко уявити як вам там, та кожного дня і не обходиться без новин як наші військові звільняють потрішки території від окупації. Нехай якнайшвидше прийде той час, коли звільнять і вас теж! Не опускаємо руки, молимося та віримо у наших військових, вони ще ті кіборги, не віддадуть і частинки нашої землі, просто треба трішки часу. Це звісно важко і вже усі втомилися від війни та наші військові дають нам неймовірну надію на краще! Тримайтеся там рідні, ми про вас пам’ятаємо і наші ЗСУ теж! Українці це ж унікальний, неймовірний народ, народ без крові на руках! Любимо вас усіх, ще зовсім трішки і наша країна буде повністю звільнена. Слава Україні, слава ЗСУ!
Любі співвітчизники! Віримо в перемогу! Віримо в звільнення Херсону! Тримайтеся!!!
Вітаю, мої любі українці. Так хочеться взяти вас за руку і подякувати, підтримати. Кожного. Ви всі герої для мене - ті, хто живе на окупованих територіях. Ви мужні та стійкі. Попри всі труднощі, з якими ви стикаєтеся кожного дня, я благаю вас не втрачати віри та терпіння, що ваш дім буде звільнений. Ми кожного дня слідкуємо за новинами, наше серце наливається люттю та ненавистю, коли дізнаємося про ті тортури та знущання, що коять окупанти на захоплених територіях, ми кожного дня просимо сил та мужності для наших воїнів, що накривають своїм праведним гнівом та снарядами цих вбивць та непроханих гостей. Ми пам'ятаємо про вас, щоб вам не намагалися розповідати колаборанти та чужинці. Ми всі чекаємо на звільнення ваших територій від російських солдат, сподіваємося на краще. Обіймаю вас міцно. Не врачайте віри.
Привіт,друзі! Нажаль настав тяжкий час для нашої країни,ви напревеликий жаль дуже потерпаєте від цієї війни,хочу висловити Вам слова підтримки!Ви мужні,Ви великі молодці,що тримаєтесь,не здаєтесь!дякую Вам!Віримо,що все якнайшвидше закінчиться і Ви знову будети жити під мирним небом! Допоможемо відбудувати ваші оселі!тримайтесь рідненькі!!Україна переможе!Віримо в це разом!!!Хай Вас оберігає Бог! Орки будуть покарані!Тримайтесь!!!!!!!!
Люди, живі люди з мріями та надіями, будь ласка не здавайтесь. Я не знаю, справді можу лише уявити, як вам там кожного дня, під постійною стрільбою, тривогами, поряд зі смертю та страхом. Як це складно, як це несправедливо, хочеться лише матюкатися. Завжди, завжди буде вихід, доки ви живі. Будь ласка пам'ятайте про це, навіть коли здається, що це не так. Ви пройшли стільки життєвого шляху не для того, аби якесь гімно взяло і все зруйнувало. Ні, не дамо їм цього! Ви зможете, ви витримайте, я не знаю чи все буде добре, справді, але точно знаю, що буде. А якщо буде - значить і можно буде зробити добре, супер, офігенно, замрійчательно! Ви непереможні, ми непереможні.
Хочу підтримати людей побажати їм миру спокою і щоб вже нарешт настав мир і спокій і ми не чули цих сирен тривоги.Слава Україні
Рідні, українці, тримайтеся! Зовсім скоро ми знову об'єднаємося в єдину неперерможну, квітучу Країну! Складно уявити як вам без зв'язку з усією Україною, та ми кожного дня кожен на своєму фронті робимо максимум, щоб пришвидшити ваше повернення. Любимо і міцно обіймаємо вас мільйонами рук і сердець! -- Ваші українці
Зразу хочу почати з обіймів. Якби ми зустрілися я би обіймав і постукував по спині. Для мене це завжди знак любові, підтримки та безпеки. Дуже хочу добавити вам сил та віри у краще життя після перемоги. Особисто мене надихає як зараз виростає відчуття гідності кожного українця. А якщо вас взяти, то думаю ви просто супергероями вийдете з цього:) Гадаю у вас теж так багато злості до орків, як у мене. Знаєте, я уявляю як їх знищує ЗСУ ракетами, пулями і словами і появляється посмішка. Це як посмішка, коли почистив робочий стіл від мусору - багато вільного місця. Друзі і рідненькі, ми разом з вами співпереживаємо війну, нам не байдуже, ми донатимо і щодня робимо перемогу ближчою. Тримайтесь і бережіть себе! Слава Україні✊🏻🇺🇦
Тримайтесь, рідненькі! Не здавайтесь! Ми про вас НЕ забули, навіть і не сумнівайтесь! Можливо не швидко, і це найважче, але ЗСУ робить все, щоб ви були вільні, і з нами! Любимо Вас! До зустрічі!
Привіт мої хороші, мої рідні і незламні! Ви є для нас прикладом мужності, сили, надії, любові і віри! Знаходячись там, де лютує нелюдь ви показуєте наскільки сильною є любов до України. З такими як ви, ми переможемо! З такими як ви ми змінемо увесь світ! Незалежно де ми зараз, подумки, в молитві ми з вами! Хай Береже вас Господь і Матір Божа! Віримо в Нашу Перемогу! P.s. Не знаю хто отримає цього листа, але після нашої перемоги, запрошую тебе на чашку кави з шоколадом 😉 Слава Україні!
Привіт, моя мила дівчинка. Мене звуть Лілія і я дуже хочу , щоб ти пам'ятала, що я з тобою, я підтримую і обіймаю тебе . Кожного ранку я молюсь за твій спокій, здоров'я. Я так хочу, щоб ти могла вільно дихати, посміхатися, без страху, сліз та тривог. Я з тобою, моя рука завжди буде тримати твою і давати тобі підтримку та любов. Обіймаю тебе, ніжно ніжно. Ми обов'язково зустрінемося . Все буде Україна!!!!
Я з сином виїхали з окупації...але сердце і душа назавжди лишилась посеред степів Херсонщини. Мій день починається і закінчується з молитви за рідних і друзів. Вдячна всім хто трапившись на моєму шляху подав руку допомоги! Мій сум і розпач не виміряти степами, морями чи кілометрами...я до болю всередині хочу додому, до мами і тата! Відчути запах дому і батьківське тепло обійм! Бережи Боже всіх хто щиро вірить, що добро переможе💜
Привіт всім нашим найсильнішим українцям! Я навіть не уявляю як зараз вам складно,але пам'ятайте кожен українець молиться за вас - сильних і мужніх,за всю нашу хоробру Україну. Мені дуже боляче читати новини, і інколи навіть плачу,про те,як все відбувається,але треба,вірити в найкраще,все буде,перемога за нами. Ці нелюди обов'язково поплатяться за кожну людину,дитинку та тварину.Вони до самої своєї смерті будуть страждати.
Привіт. Мене звати Таміла. Ми, скоріше за все незнайомі, але все ж я хотіла би писати на "ти". Ти зараз на тимчасово окупованій території. Так склалася доля і тобі не пощастило, м'яко кажучи. Я не хочу говорити банальность типу "не хвилюйся", "все буде добре" - бо ти ж і так це знаєш. Я хочу попросити тебе згадати все те, заради чого ти живеш, для чого ти на цій планеті. Згадай, що у тебе є рідні, родичі і навіть міліони таких як я, які взагалі не знаючи тебе, моляться, допомагають і допомагають хто чим зможе, аби наблизити перемогу України. Радій! Радій, будь ласка, простим речам: новому дню, сонечку, від якого жмуриш очі, радій простим речам. Як пахне скошена трава? А який запах після дощу? А як співають пташки на світанку? Є речі, на які не вплинути рашистам. Це твої думки, твоя віра в майбутнє. Пам'ятай, що все починається з думок в твоїй голові. Що б там не було, прошу, знайди хоч хвилину в день і зупинився в моменті. Що ти бачиш/чуєш/відчуваєш навколо хорошого? Це твій вибір, що тобі впускати до себе в голову в цю хвилину, твоя воля. Згадай цей лист, згадай ту незнайому полтавчанку і зроби, що вона просить. Я буду тобі дуже вдячна. Ти не один, навіть, коли тобі так здається. Про вас пам'ятають. Ми переможемо і будемо плакати разом у кужному куточку України, незнаючи один одного, але точно знаючи, що ми потрібні одне одному. Будь ласка, бережи себе! Я пишаюся вами, пишаюся, що я живу в одній країні з такими сильними, незламними людьми як ти. Дякую, що ти є. З повагою і обіймами Полтавчанка Таміла
Привіт! Коли я чую новини з вашого міста в мене йдуть мурахи по шкірі, і на автоматі енергетично відчуваю ваш біль. Я хочу, щоб ти, людина, яка це читає відчувала моє тепло. Після дощу обов‘язково виходить сонце, а після темряви - світло. Ми кожною частинкою душі з вами, ми хвилюємось за вас і не забуваємо! Я вірю, що коли цей жах закінчиться ви будете сильними, як ніхто. Ви сильні, тримайтесь. Пишаємося вами, наші стійкі герої!
Вітаю вас любі. Розуміючи в якому ви зараз становищі, вирішив долучитись до такої гарної ідеї як написання листів, нашим рідним українцям, на тимчасово окупованих територіях. Мене звуть Дмитро, я з Сумської області, але давно проживаю у Києві. Чому вирішив написати саме вам, вчора спілкувався зі своїм близьким другом, він з Мелітополя, у нього залишились там батьки і брат. Він розповідав про свою бесіду з батьком, та про їх настрій, було сумно чути слова його батька: що всіх хто залишився на окупованих територіях українці вважають зрадниками. Ні в якому разі такої думки немає і бути не може, ви наші люди, ви українці! Були і залишитесь ними! Тримайтесь рідні, Україна прийде і все буде ще краще ніж було до! Дорогі браття, якщо є можливість їдьте звідти, на підконтрольні територій, зберегти ваше життя це найважливіше! Якщо ж ви не захочете, або не можете, що теж можно зрозуміти, то будь-ласка не дайте промити вам мізки. Не читайте «радянських газет» та тримайте розум в чистоті. Ми з вами, все буде Україна! Бажаю здоров‘я вам, бережіть себе!
Вітання, чудові мелітопольці! Ви сила і міць! Вам захоплюється весь світ, уся Україна за вас! Наші ЗСУ роблять усе можливе аби ви найшвидше відчули себе у безпеці під блакитно-жовтим стягом! Я впенена, що дуже скоро день визволення Мелітополя настане і ми будемо святкувати нашу перемогу!
Привіт, дорогенькі! Щодня, ми з донькою якій 1 рік і 11 місяців, коли засинаємо, складаємо руки і молимось. Ми говоримо з Богом і просимо, щоб сталось чудо, щоб всі території безболісно деокупувались і нашу Країну якимось морем відділяло від проклятого сусіда. Ми молимось за вас, рідні, щоб швидше ви жили на свободі, за наших захисників, щоб їх не брали кулі, як в якомусь фільмі фантастичному. Ми разом з вами, ми вас обіймаємо. Як тільки все закінчиться, приїдемо до вас і будемо всіх обіймати. Любимо Вас, щосили просимо всі сили щоб ми всі були в мирі❤️ До найшвидшої зустрічі, дорогі Наші!
Спека. Такої спеки, здається, ще ніколи не було. Вже навіть малина достигла біля забору. Він металевий і темний, тож виходить певний підігрів. В горах трохи легше. І грибів ще немає. Але є афини на полонинах. Ми тут всі робимо хто що може. Хтось рятує тварин. Хтось збирає ліки і гігієнічні засоби. Хтось кермує автівкою. І всі донатять. Я дуже хочу погостювати в Херсоні. З‘їсти кавуна. Вразитись Лемурійським озером. Покупатись на Кінбурнській косі. Полазити по Олешківських пісках. І обов‘язково це зроблю. Ми зробимо це разом.
Мені жодного разу не довелося бути гостем вашого дивовижного міста. Відчути на собі його красу, дихати його творчістю, закарбувати в серці пам‘ятні моменти…Проте, це не зменшує біль, який вирує в середині, коли спостерігаєшь смерть і руйнацію. Як нелюди нищать сотні незабутніх історій кожного дня. Як енергія, якою дихали споруди та парки на світанку виє від несправедливості та жорстокості. Але я вірю, що поки живі люди і спогади незнищені. Прошу вас, збережіть себе і своїх рідних. Бо ви, а не будинки серце Харкова. Душа - найцінніший скарб. Збережіть в собі спогади, як спадщину для тих хто не встиг подихати вашим містом. Для тих, хто бачить ВАШ ХАРКІВ лишень на світлинах в гуглі... Харків завжди буде творчім і красивим, бо в нього є ви. А у нас в сердці Україна!
Добрий день,любі! Я знаю,як вам важко,боляче та сумно.. Всіх нас торкнулась ця жахлива війна,завдала неймовірного болю нашому серцю,я знаю,як ви втомились.. Але я вам обіцяю,ми звільнимо вас та ваші родини,кожного дня бійці нас обороняють та віддають свої життя за наше світле та мирне майбутннє💗 Ми з вами,ви скоро будете вільні! Моліться Богу і він вас почує!
Привіт! Дякую Вам за вашу сміливість, стійкість, силу і витримку! Знайте, що українці завжди разом, з Вами, ми чекаємо на нашу перемогу і на те, щоб ми Всі нарешті змогли жити спокійним вільним життям на рідній українській землі! Тримаймося! Разом до перемоги! Все буде мир і Україна! 🇺🇦
Хоть нам всем сейчас не просто. Верить во что-то хорошее всегда даёт силы. Я верю что Украина вернет все Свои территории. Россия же жестом доброй воли вернет Крым. (Разумеется ЗСУ в этом поможет) И между Украиной и Россией снова настанет Мир Всем крепких нервов, здоровья и терпения. Слава Украине
Привіт, я навіть і не уявляю, що тобі сказати, як підтримати. Я зараз у відносній беспеці, де йде життя. Кожного разу як спека, чи дощь у Києві я думаю про тебе ... Я не уявляю як ти там. Будь сильним, будь вілним душею. Я тебе дуже люблю, ціную, будь мужнім! Скоро наші хлопці з ЗСУ вас визволять.. ВІРТЕ!!! ВІРА, ЛЮБОВ-ЦЕ ТЕ ЩО У НАС В ГЕНАХ! СЛАВА УКРАЇНІ! Я вас дуже чекаю живими у столиці нашої держави! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Привіт, бабусю, привіт, рідне місто! Вже 8 років ми немов чужі - в ті рідкі моменти, коли ми зідзвонюємось, ти кажеш мені, що ми вас «обстрілюємо» та ненавидимо, і це неймовірно болить 💔 Болить, що що вже 8 років не можу обійняти тебе, не можу приїхати в гості в рідне місто. Болить, що моє місто, в якому до 2013 року вирувало життя, сьогодні спустошене, одряхліле, напівзруйноване, але не від бойових дій, а від байдужості та відсутності хоч якогось розвитку. Все, куди приходять окупанти, перетворюється на руїни - як не від обстрілів, так від спустошення. Я вірю, що одного разу я приїду до тебе, бабусю, міцно-міцно тебе обійму, і ми разом поїдемо гуляти вже українським містом 💙💛: на площу Перемоги, на КСКЦ Стірол, пройдемося проспектом, завітаємо на Строітєль і твою рідну Шахту, якій ти віддала багато років сумлінної праці. Донбас - це Україна!
Моє 💓❤️❤️❤️❤️ сердце б'ється з вашим Наснаги ,сил .. Любов ніколи не перестає Ми переможемо .
Привіт. Вперше в житті розумію, що у мене бракує слів, щоб сказати наскільки я сумую за Тобою. Кожного ранку я прокидаюсь з думкою, що ми скоро зустрінемось і засинаю, думаючи про Тебе. Так, це любов, зізнаюсь Тобі в коханні в цьому листі - як шкода, що я не зуміла зробити це раніше - до цього пекла, що прийшло до нас. Мені шкода, що я зараз не поруч, але я знаю: Ти - сильний, Ти обов'язково вистоїш! Мені страшно запитувати як в Тебе справи - ти як завжди з посмішкою скажеш, що "все ок, мала", щоб заспокоїти мене... Вперше зрозуміла, що всі попередні наші проблеми то лиш розваги для нервової системи) Я обіцяла Тобі стати дружиною, коли жартували про майбутнє - я буду тримати своє слово! Тільки повернись... Я знаю, що це твій обов'язок - захищати, я просто чекаю, коли знову зможу пити з Тобою каву в нашому сквері, обіймати Тебе міцно..так міцно як ніколи раніше... Мій найкращий В., Я завжди буду вірна Тобі. Кохаю і чекаю додому.. Твоя Вишня
Привіт. Я не знаю куди цей лист потрапить, у яке місто чи область, це не так важливо. Але де б ви не були, пам'ятайте про те, що ви не одні. Я сильно переживаю за всіх хто постраждав матеріально і морально, мені хочеться приголубити до себе кожну людину і витерти сльози. Кожного дідуся та бабусю, кожну дитину, кожну людину просто хочу більше за все обійняти і сказати, що все буде добре. Ми обов'язково вистоїмо, переможемо і відбудуємо нашу красуню Україну. Тримайтеся мої любі, ви дуже сильні люди, ви в себе вдома. Бережи вас Бог! Ми вас любимо!
Наші рідні співвітчизники, які зараз тимчасово потрапили під окупацію загарбників. Навіть важко уявити, що ви зараз переживаєте і відчуваєте. Ніхто з нас з вами навіть у страшних снах не міг уявити, що війна прийде в нашу квітучу країну і буде так підло і цинічно знищувати наші прекрасні міста і села, встановлювати в них свої беззаконні порядки і знущатися з наших людей. Ви неймовірно сильні і міцні - тільки справжні українці спроможні з такою сміливістю і хоробрістю опиратися без зброї російським танкам та виганяти загарбників з нашої землі. Тримайтесь, рідненькі! 🇺🇦 Вже скоро ми знову будемо єдиною квітучою країною, від Маріуполя до Києва, від Херсона до Харкова і Львова 💙💛 Молюсь за вас і всю нашу безмежну Україну, обіймаю міцно, бережіть себе до нашої Перемоги!
Тримайтеся наші рідні. Бо ми всі одна родина і нам дуже болить серце за вас. Незабаром ми всі святкуватимемо нашу перемогу, разом відбудуємо країну і їздитимемо в гості, а зараз треба потерпіти. Я знаю мені легко говорити бо я не відчуваю того жаху, що ви, але повірте я молюсь за вас і щиро переймаюся. Сподіваюсь з вами все буде гаразд, люблю вас мої дорогі українці.
Тримайся друже,хто б ти не був... Ці амеби не зламають твій дух. Це все закінчиться і залишиться лише у спогадах. Сила твоеї волі запалює зорі.
Родные наши! Вы мужественные, сильные и стойкие люди! Всем сердцем, всей душой с вами! Я верю, что наша победа будет очень скоро! Мы отпразднуем ее все вместе! Берегите себя, детей, родителей! Обнимаю так сильно как хочу ПОБЕДЫ над рашистами! Все буде Україна!
Українці, наші любі Українці, тримайтесь дорогі. Знаємо, як вам зараз невимовно важко, але знайте, де б ви зараз не були, і яку біль ви зараз б не переживали , ми тут, ми з вами, у різних містах нашої України. Тримайтесь будь-ласка і не дайте ворогу знищити нас!!! Ми є сила , ми разом, ми ні на хвилину не забуваємо про наші рідні окуповані Українські міста. Вірьте , моліться і тримайтесь. А ми з своєї сторони робимо все можливе, щоб ви повернулись в вільну , незалежну Україну. Обнімаємо всіх і кожного. Слава Україні💙💛
Дорогие украинцы. Вы - пример мужества для всего мира. Переживаем за вас. Желаем скорейшей победы над врагом, освобождения всех оккупированных территорий, скорейшего восстановления и возвращения к мирной жизни. Русские израильтяне с Вами, с Украиной ❤️🇺🇦💙💛✊🙏
Привіт, рідний незнайомцю ❤️ Мені дуже болить, що кожного дня вам доводиться переживати складні емоції від окупації. Ми кожного дня пам’ятаємо про вас і ми усі дуже чекаємо на ваше повернення в нашу українську сім’ю. ЗСУ скоро прийде і надає пиздаків тим поганим рашиським мордам. Люблю, обіймаю і цілую ❤️
Мирного дня! Не знаю як вас звати, та я хочу звернутися до вас, як до справжньої героїні або героя! Кожен день, коли ви залишаєтеся живими та здоровими є подвигом, адже жити під тиском загарбників неймовірно складно. Так вийшло що я у 2017 переїхала з Харкова до Львова, та моє серце: батьки, рідні, друзі - на Харківщині та Луганщині, в тому числі в окупації. Нажаль, наша армія не може звільнити вас саме у цей момент. Та ми, ваші земляки пам'ятаємо й робимо все можливе шоб це сталося: волонтеримо, збираємо кошти для ЗСУ та ТРО. Ми обов' язково зустрінемося! Можливо у майбутньому мирному житті ми будемо пити каву за сусідніми столиками у кав'ярні, радіти затишному ранку чи вечору. Ми вас любимо рідні неймовірні наші! Тримайтеся будь ласка!
Дорогі херсонці! Я пишаюся вами!Вашою відважністю! Ви виходили на мітинги під час окупації. Ризикуючи своїм здоров’ям і життям. Я вдячна всім вам за громадянську позицію. Вся Україна пишається вами! Знайте, що ми подумками з вами. Віримо, що скоро ЗСУ звільнить ваше місто, і ви будете знову разом з нами у вільній Україні. Обіймаємо. Тримайтесь рідненькі!
Світлого дня!Я не знаю,хто це читатиме,але коли побачила,що можна написати "лист любові",одразу вирішила привітати. Аби наші людини не втрачали надії. Зараз, я знаходжусь у відносно спокійному місті,переїхала з Києва. І я теж сумую за своєю домівкою, за тим звичайним і тихим життям,яке всі ми вели до війни. Чесно кажучи,коли повз пролітає винищувач-це страшно,але він з блакитно-жовтим стягом, то аж на серці стає тепліше. Тримайтеся наші рідні, ми хоч і маємо меньше військових,меньше техніки,але з такими людьми,як ви-ніколи не пропадемо! Ви дуже сильні- це я знаю точно! Пам'ятає,як 24 наші чоловіки без сумнівів ринулись захищати свої сім'ї?Це ніколи не забути! Ми завжди цінували свою волю і так є і буде! Я пишаюся,вашою витривалістю! Тримайтеся,наші захисники,роблять все можливе і трохи більше! Бажаю всім Мирного неба від русні! Нехай горять!
Мої любі брати і сестри, нехай Господь береже вас і рідних. Нехай глибоко в душі віра в те, що все буде добре буде незламною. Обіймаю вам теплими думками і любов’ю...
Привіт, рідний незнайомцю! Тепер усі ми в Україні рідні незнайомці один одному. Я зараз часто думаю про те, що мені як ніколи хотілося б мати якісь надприродні здібності. Хотілося б бути відьмою, щоб прокльонами вигнати ворога з нашої землі, з твоєї домівки. Хотілося б мати лазерний зір, щоб кожна рушниця і кожен кулемет, спрямований на українця, перетворився на купку попелу. Хотілося б вміти бути невидимою, щоб дістатися тебе, підтримати, визволити. Але, на жаль, я нічого з цього не вмію, а ці фантазії - мій спосіб впоратися із власним безсиллям. Але я не зовсім безсильна, бо в мене є моя віра і любов. Віра в перемогу, віру в ЗСУ, віра в Україну. Віра в тебе, незнайомцю, я знаю, що ти це переживеш, ти точно впораєшся і дочекаєшся. В мене є моя любов до цієї країни, до наших воїнів, та до тебе, незнайомцю. Нехай ця любов зігріває тебе темними ночами, нехай кожного дня нагадує, що ти потрібен, що я на тебе чекаю. Я точно знаю, що зараз Україна раз і назавжди виборює своє право на існування і незалежність. І поки ти десь там чекаєш на неї і потребуєш її, тримайся! Тримайся заради неї, бо коли ми виборемо собі свою свободу, вона надто сильно потребуватиме тебе!❤️ Обіймаю тебе!
Мариуполь, українське місто, ми з Вами! Ми бажаємо тобі витримки, вже скоро війна закінчится, ти сможешь дихати українським воздухом! Ми кожної миті думаємо о Вас, молимось!
Привіт всім мешканцям Маріуполя. Чесно кажучи, не зовсім знаю що писати і чи допоможе це вам. Але я дуже хочу щоб ви тримались, ми всією Україною молимось за вас. Колись цей жах обов’язково скінчиться і життя потроху наладится. Я розділяю ваш біль, ваші страждання і вірю у найкраще. Кожного дня ми молимось , щоб скоріше цей жах закінчився. Така нажаль у нас у всіх доля. Але ми всі все витримаємо і розквітне наша Батьківщина. Тримайтесь рідненькі, Київ та вся Україна з любов’ю в сердці до Вас)
Наші рідні. Ми за Вас молимось кожного дня!!! Тримайтеся, Ви найсильніша нація , Ви Українці, ми пам‘ятаємо за Вас. Дай Бог, щоб Вас швидше звільнили. Настане той час, коли ми будемо всі разом і Північ, і Південь, і Схід, і Захід. Вірьте нашим ЗСУ, вони Вас не підведуть!!!!!
Доброго дня українці і україночки, усі хто проживає на цій Богом благословенній землі. Тут наші рідні, наші домівки, історія наших батьків і прабатьків. Не важливо звідкіля ваше коріння, бо кожен хто колись оселився в країні Україна є українцем і ми поважаємо кожного, і підтримуємо кожного хто відчуває що це його земля, його Батьківщина!!!! Бережіть себе і діточок, з усіх сил намагайтеся вижити і вірте що перемога за нами!!!! Ми сильна і незламна нація, і скільки б нас не "ставили на коліна", ми піднімаємось і стаємо ще сильнішими. Бо в нас є жага і Любов до всього рідного, до красивого, один до одного. Ми працьовиті і терплячі і обов'язково відбудуємо кожне місто і село, тільки вірте і живіть!!! Слава Україні - героям слава❗❗❗💙💛
Привіт! Мене звати Катя, я з Києва. Не можу уявити, як це – бути в окупації, тому вважаю, що ви – дуже смілива людина. Щодня перебувати в небезпеці, в страху, в невідомості – героїчно й заслуговує поваги. Дуже хочу, щоб одного дня ви нарешті прокинулися в українському Херсоні, без орків і вибухів, без страху йти по вулиці, з можливістю жити своє звичне життя. Ми дуже чекаємо, коли Херсон звільнять. Російські новини можуть казати інші речі, що про вас забули, про вас не говорять – це неправда. Ми пам’ятаємо про вас, про кожне окуповане місто. Обіймаю вас на відстані та сподіваюся, що вже скоро все повернеться на свої місця. Так має бути. Бо Херсон – це Україна ❤️
Привіт, мене звати Влад. Навіть не уявляю, як зараз вам важко у Херсоні. Проте я точно знаю — ви витримаєте, ви впораєтесь. Колись у 2014 я покинув АР Крим сам через окупацію, але в цей раз такого не буде. Сьогодні — ми найсильніший і наймужніший народ із накрайщою армією в світі. Я хочу щоб ви знали, що про вас ніхто не забув, що ЗСУ вже близько і що зовсім скоро ми всі приїздимо до вас їсти кавуни!
Привіт,Чаплинці.Тримайтеся,любі,знаю важко.Віра- це все,що треба на даний час!
Привіт українці! Я знаю, що вам зараз важко. Але хочу вас запевнити, ви будете звільненні з окупації. Ми разом з вами будемо відбудовувати усе те, що окупанти знищили. Ми будемо допомагати вам морально. Вірте і знайте, що захід України про вас пам'ятає, молиться, намагається допомагати. Ми чекаємо день, коли ми разом з вами зможемо святкувати нашу перемогу. Вірте у ЗСУ! Я знаю перемога за нами, українцями. Головне чого я нам усім бажаю - миру, перемоги,вам сил та терпіння і віри, що все буде Україна. Слава Україні
Дорогі Українці,що зараз знаходяться на окупованих територіях,тримайтеся будь ласка,вся Україні з вами ,все буде Україна ❣️
Тримайтесь Українці! Я із Киева, але дуже переживаю за всіх людей, які не можуть жити в вільній Україні. Рашисти вкрали наше життя 24.02. ЗСУ та Президент України обов'язково звільнять вас! Ми усі дуже переймаємось за вас! Любимо вас.
Привіт, херсонці! Пам’ятаю ваше місто з дитинства, коли ми з мамою іхали на автобусі до Херсону з Миколаєва. Пам‘ятатаю ваші чудові пляжі, зоопарк, чудові зелені парки. Дивовижний Дніпро і смачнющі помідори й кавуни🥹 Херсон - це Украіна, а ми щохвилини чекаємо вас додому! Тримайтеся, любі!
Дорогий українце! Тримайся! Ми незламні, непереможні! Пишу з Києва, на щастя, маю змогу працювати. Сподіваюсь, ти теж зможеш повернутися до роботи, щоб зміцнювати нашу державу! Дякую, що ти є. Дякую, що ти є в Україні, у Херсоні, у міцному духом і супротивом місті! Вірю в ЗСУ! Кожен наближає нас до Перемоги! Нам важко, важко всім, але як же радується душа, коли читаєш ваші листівки у місті, коли бачиш, як завзято працюють ваші партизани! Херсон - це Україна! Обіймаю! Скоро побачимось! Перемога буде за нами!
Привіт. Мене звати Саша мені 25 років. Зараз я знаходжуся за кордоном. І дуже сумую за Україною, за своїм домом. Але найбільше я сумую за рідними які остались в Україні і за нашими людьми за вами!!! Я вас дуже сильно люблю!!!! Кожного дня думаю про кожного з вас. Хочу обійняти кожного і поговорити!!! Зараз усим дуже тяжко але ми сильні і не зламні. Знаю що бувають моменти коли здається що все... Все пропало і нічого не допоможе. Але це не так вся Україна, всі українці зараз разом, весь світ з нами!!! Ніхто про вас не забуває і не забуде. Ви моя сім'я і я кожного люблю і ціную. Не забувайте що є люди які також як я хочуть вас обійняти... Люблю кожного, цілую кожного, обнімаю кожного. Все буде Україна!!! Слава Україні!!!
Любі наші земляки! Тримайтеся що є сили, бо Вас і правду-не перемогти. Здатись рашистам, то не перемога, то відкладена проблема, яка рано чи пізно знову повернеться. Нема різниці якою мовою Ви говорите, якого віросповідання-ВИ УКРАЇНЦІ! Віримо в ЗСУ, віримо разом, що добро переможе зло(діда з біполярним розладом). Вся Україна та весь світ вболівають за Вас, Ви вже переможці! Молимося за Вас. Перемогу будемо святкувати усім світом. Кожен з нас-це Україна
Привіт. Незнаю, як правильно висловити все те, що зараз на думці. Просто хочеться сказати: дякую. Дякую, за те, що просто чекаєте. Дякую, що не покидаєте надію, що вірите, думаєте. Важко описати все те, що відбувається зараз. Коли ти живеш в місті, де Слава Богу, майже не чутно гулу літаків, ти постійно відчуваєш провину в собі, провину за те, що можна випити ранкову каву поспішаючи на роботу. Просто хочу, щоб Ви знали, що Ви в кожній молитві. Кожне маленьке тимчасове окуповане селище чи містечко. Ви в постійно в думках і серцях. Про те багато пишуть, але якщо раніше в думках було виїхати за межі України, то зараз про те навіть думати не хочеться. Хочеть скоріше проснутися: а вже тихо, відбудувати все, залічити всі рани: Душевні і тілесні, хочеться огорнути кожний клаптик своєї землі безмежною любов‘ю. Безможно дякую за те,що маєте віру. Я не уявляю, скільки у Вас сили , віри і надії. Надіємося на Бога і віримо в Зброєні Сили України💙
Нині у нас нелегкий час для всієї країни,ми маємо вистояти аби наші діти, внуки жили в Незалежній Україні,ми боролися і будемо боротися до кінця якби не було важко,бажаю витримки,терпіння. Ми обов'язково переможемо 💙💛 Слава Україні!🇺🇦 Слава Героям! Слава ЗСУ!!!💙
Дорогі наші, рідні українці. Ми кожного дня молимося за вас. Ви сильні, у вас вся незламність нашого народу Ви тримайтеся, все обов'язково буде добре, все обов'язково буде Україна. Ми відсвяткуємо перемогу в незалежній Україні. Кожен відчувається як брат, як сестра. Після війни Україна це все велика сім'я. Ми вас любимо і обіймаємо. Бережіть себе ♥️
Добрий день! Але який він може бути добрий, коли ви живете в таких умовах! Але головне - ви живі! Так важко дивитись новини, і спостерігати, як ви виживаєте😓по-іншому і не скажеш : без води, світла, газу, зв'язку. Серце розривається за Вас! Ми - українці! Ми - сильні!🇺🇦 Я вірю, що скоро у нас буде все добре! Чесно кажучи, важко підібрати слова для підтримки, але скажу одне - не здавайтесь! На жаль, так склалась доля, що саме ви потрапили у такі умови окупації 😥 Я дуже Вам співчуваю! Ви усі незнайомі для мене люди, але я з кожним разом ще більше ненавиджу ту рycню, яка завдає шкоди вам і вашим містам💔 Тримаймося разом! 🇺🇦 Ми разом, бо ми - Україна!
Я пишаюсь, що живу разом в одній країні з такими людьм як Ви. Ви наша гордість. Я розумію ви втомились, але не зупиняйтесь опиратися сраним рашистам. Ще трішки потрібно поборотися, і вже зовсім скоро ЗСУ поверне кожний сантиметр нашої тереторії, з вашою допомогою. Я вірю в це, і Ви теж вірьте. Слава Україні. Слава нації.
Рідні українці!Вірте у перемогу всім серцем, намагайтеся тримати зв'язок з рідними.Молимося за спасіння!
Тримайтеся, ЗСУ скоро вас визволить! Головне вірте в це і не падайте духом! Кращі дні попереду! Все буде добре!
Любі українці на тимчасово окупованій території! Ми пишаємось вашою незламністю,сильним вольовим духом! Серце дуже болить за вас.Ми з вами і кожного дня пам’ятаємо та молимось, аби ви вцілили та були скоріше визволені від окупантів. Кожне окуповане місто, селище - це Україна! 💛💙 Міцно обіймаю мої рідні та любі незнайомці! Незабаром ваше звільнення та Перемога! Ми сильні, незламні та переможні!
Привіт!) Знаю, що зараз вам нелегко, мені як і кожному українцю тяжко уявляти, що частинку нашої території і найголовніше- з людьми, моїми співвітчизниками, земляками тимчасово окупували москалі( ніби частинку мене відрізали((( я об'їздив всю Україну (я -далекобійник) і скрізь мені дуже добре і скрізь хороші люди, за я дуже сумую за цим всім і мені серце болить за людей, які зараз в окупації. Знайте, вас не забули, ви нам треба! Нам вас невистачає! І ніколи не забудемо про вас. Стараємось повернути вас якнайшвидше... тримайиеся мої друзі, до скорої зустрічі!)
Привіт! Мені пощастило, я не під окупацією цих смердючих виродків. Не скажу, що я розумію вас. Але я також сплачую свою ціну за нашу визвольну боротьбу. Знайте, ви не самі. Ніхто навіть не думає про те щоб залишити все як є. Ці нелюди будуть тікати з півдня як таргани! Побачимось на вашій рідній Українській землі вже скоро!
Любі Бердянці. Ми вас любимо і не забуваємо, хвилюємось за вас, і молимось. І пам'ятайте БЕРДЯНСЬК це УКРАЇНА, Тримайтесь, бережіть себе, і до найшвидшої зустрічі.
Привіт, багатостраждальний Маріуполь... Пишу кожному, хто пережив це пекло. Та вшановую пам'ять кожного, хто вже ніколи не побачить вільного та мирного міста. Я ніколи не була в Маріуполі, у мене немає знайомих і рідних звідти. Але написати схотілося саме туди. Моє рідне місто Чернігів, знаходиться на півночі України. Але серце боліло, коли на півдні били по людям Маріуполя. Моє місто більше місяця знаходилося в блокаді. Я знаю, що таке жити без світла, води, доступної їжі, без зв'язку та під постійними обстрілами. Рятували молитви. Молилася і за тебе Маріуполь. Дуже мені боліло і болить за ваше місто... Я знаю, що ти гарний, Маріуполь, і жителі твої чудові! Нехай буде мир, та всі повернуться додому. Світла пам'ять тим, хто більше ніколи не побачить сонечка. Обіймаю вас, маріупольці! Моє серце з вами!
Любий друже, я не знаю хто саме буде читати цей лист, але точно знаю, що українець або українка! Щиро хочу підтримати вас! Україна обов'язково переможе! Вірте в це. Окупована територія буде повернена і ви знову зможете жити у мирі, тиші і безпеці! Найголовніше зараз - залишайтеся живими🙏 а далі - все буде Україна💙💛 до вас два прохання: 1. Залишайтеся живими і вірте в перемогу🙏💛💙 2. Якщо є можливість, мочіть тих гадів, що прийшли на нашу землю!!!! Хоч парочку
Дорогі та любі наші українці хочеться так багато написати вам! Тримайтеся! З нами Господь та з вами зараз вся Україна, весь народ. Ми молимося за вас. Не сумуйте і не падайте духом, бо ми вистаємо. І зовсім скоро ми будемо всією країною відзначати нашу перемогу! І дуже вас прошу молиться, бо тільки Господь загоїть всі наші рани та благословить!
Моя дорога людина, війна об'єднала нас усіх, ми українці, а це означає, що ми єдині. Ми об'єдналися в спільну скорботу, а це є ознакою, можемо бути такими ж і в радості. Вам важче, ніж нам, ви бачите окупантів, можливо, спілкуєтесь з ними, але це для того, щоб зберегти себе. Я знаю, що ви "задушливі" від їхньої присутності вдома. Я знаю, що ти боїшся, що плачеш, ти виснажений, руки опущені, іноді зникає і віра, і повне незнання того, як все буде відбуватися далі. Я знаю, що це нелегко для вас. Але ти українець, і це говорить про одну з наших численних якостей як нації, ти сильний духом і тілом. Ви тримайтеся. Ви повернете свій «дім», наші хлопці звільнять вас від ворогів, на обличчі буде посмішка, і стане легше. Ви вірте в перемогу, як і в себе, тому що наша країна починається з кожного з нас. В єдності буде сонячне світло, і темрява відступить. Ти віриш в мене, а я вірю в тебе!
Доброго дня, шановний читач мого листа. Мене звати Вероніка. Я так захоплююсь тобою, твоєю сміливістю, хоробрістю та незламністю. Адже залишитись у рідному домі/місті, коли ці потвори почали знищувати всю нашу Україну-справжній подвиг. Справжнім подвигом є й супротив та свята, майже неосяжна віра у те, що ми переможемо та не віддамо окуповані землі їм, жалюгідним та недалеким людям. Я намагаюсь зрозуміти і осягнути, що життя на окупованих територіях це не солодко, а для деяких це просто пекло. Шматок мого серця з тобою. Моя віра у краще також з тобою. Моя надія у світле майбутнє України також з тобою і з кожним воїном, який мужньо робить усе можливе та неможливе для того, щоб ти жив у вільній країні. Не падай духом, прошу тебе. Пам'ятай, це зло-тимчасове. Якби важко не було. Ми обов'язково житимемо щасливо, аби вищі сили допомогли побороти ці жахіття та дали тобі можливість заплакати від цілковитого щастя та усвідомлення, що окупована територія повністю звільнена від зла та небезпеки. Адже Україна-це назавжди в серці. Чого ті історії про херсонців та їх сміливість вартують. А захисники Азовсталі? Неймовірні, сміливі воїни. Низький уклін, мій читач. За те, що ти читаєш це. Що теплиш у серці віру, надію та любов. Ти особлива людина. Зберігай добро у своєму серці. В нас найкращі ЗСУ, котрі обов'язково поборять агресора. І все буде Україна. Я обіймаю тебе і сподіваюсь, що хоча б трішки змогла підняти твій дух. З величезною повагою, Вероніка.
Здравствуйте дети, старики, матери и отцы, Мне сложно представить весь ужас через который вы проходите. Я не имею права говорить держитесь, но верьте, верьте в победу Украины, в победу ВСУ. Мы, обычные граждане Украины, будем делать все, что бы ускорить ваше освобождение. Берегите себя и родных! Слава Украине! 🇺🇦
Привіт мої рідненькі! Мій любий край! Кожної ночі уві сні я повертаюсь додому де чекає мене матуся, бабуся мої рідні, річенька Оскіл, крейдяні гори, луги з квітам та безкрайні поля соняшників та колосистої пшениці. Душа болить від думки що по нашій з вами землі ходять ЧУЖІ, ходять ВБИВЦІ! В яких руки в крові, сьогодні вони вам посміхаються, а завтра приставлять автомат в потилицю та будуть знущатися над вашими дітьми - це питання часу, коли їм дадуть приказ. Вони тримають вас у блокаді, зв’язок вимкнули, світло, воду вимикали (щоб показати вам які вони «герої» що повернули все) волонтерів які прямували до вас, розтрілюють в полях. Хіба вони принесли хоть якесь покращення! Вони тільки знищують наших дітей, людей, наші домівки і наше мирне життя. Вони калічать наше майбутнє, наших дітей! Не пробачимо НІКОЛИ!!! Я знаю як вам тяжко, я знаю як вам нелегко, як руки опускаються і як вже надоїло все, але всі ми з вами думками і душею. Всим серцем з вами! Будь-ласка залишайтесь і ви з нами, не вірьте їхній брехні! Ми разом все зможемо, ми переможемо, ми прогонемо цю нечисть з нашого будинку! Прошу, благаю вас не зрадьте нашу Україну. Залишайтесь з Україною в серці! Хлопці не поступляться ні клаптиком нашої землі, вони зовсім скоро дійдуть до вас! Ми з нетерпінням чекаємо коли зможемо вас обійняти сильно-сильно і всі разом поплакати від душі! Любимо, обіймаємо, сумуємо! віримо в ЗСУ, бережіть, любі, себе! Все буде Україна!!!
Вітаю вас, наші герої з Херсону! Ми всі так пишаємося вами! Ви незламні, сміливі, сильні, вольові, як і Україна! Так хочеться обійняти кожного з вас, кому зараз важко! Ми тут в тилу донатимо на ЗСУ і у всі врюолонтерські спілки, аби наша перемога сталася якнайшвидше! Зовсім скоро буде наше свято Перемоги! І запануєм ми браття у своїй сторонці!!!!
Рідні наші! Всій країні зараз важко, і Вам безсуперечно важче ніж нам! Але пам’ятайте, після кожної ночі наступає день! Після кожного заходу сонце знову підіймається! Ви на українській землі! Були, є і будете! Вірте до останнього в нашу перемогу! Наші хлопці такі молодці, наші визволителі життя віддають за нашу країну, за нас, українців! Повірте ми не забуваємо ні на мить про Вас..Як можемо стараємось допомогти! Навіть діти збирають ягоди і продають їх, а кошти віддають на благочинність та ЗСУ! Потерпіть рідненькі трошки… Постарайтесь зберегти себе! Скоро все буле Україна! Від Сяну до Дону! Обіймаємо Вас! Молимось за Вас! Допомагаємо Вам!
Пишу вам з Києва і хочу сказати що ви неймовірно хоробрі і незламні. Пишаюсь кожним хто не здається, а ще більша повага до партизанів, які знищують дух окупантів ще сильніше і навіть намагаються вбити їх ) гоодість за тих, хто вмикає українські пісні, ризикуючи бути викраденим, вбитим, ув‘язненим. Бо це наша земля і звучати на ній має лише українське. Співайте, навіть якщо немає чудового голосу, пісня це як крик душі що з часом все буде добре. Хоробрість це головна риса кожної людини в тимчасово окупованих містах ) дякую всім хто бориттся за нашу землю не на фронті, ви приклад для натхнення
Мої любі рідненькі, матуся і татусь, я Бога молю за вас і за всіх рідних, за всіх знайомих, за всіх українців, я дуже вірую що ви всі дочекаєтесь наших, дочекаєтесь наше ЗСУ. Вірте ЗСУ вони обов'язково будуть, розповідайте свойм подругам, друзям, хай вони віру тримають,адже Херсонщина моя рідна ненька завжди буде Україною!!! Я вас так дуже сильно люблю, але ця війна поставила між нами кордони... Я картаю завжди себе, що не змогла вас вивезти в безпечне місце, пробачте мої любі батьки, як тяжко мені без вас, як сердце розривається коли зв'язку з вами немає, коли знаю що все у вас відбирає проклятий "руский мір". Я вірую що ви не полишите надії в визволення, мамо не сперечайся с татом, ви головне живіть, і ми обов'язково з вами зустрінемося. Віруйте в Бога, Віруйте в ЗСУ, Віруйте президенту він нас не полишить!
Дорогі наші люди, по той бік лінії фронту Тримайтесь, будьласка! Ми кожного дня благаємо всесвіт щоб закінчилась ця страшна війна, і ВИ стали вільними, а головне неушкодженними. Наші хлопці-вояки роблять все для того щоб пришвидшити цей час. Віримо в їхню мужність. Знайте ми серцем з вами. І готові вас обійняти при першій же можливості. Тримайтеся! Ми так пишаємось вашою стійкісттю! Ми горді що Ви в нас є!
Шановні, УКРАЇНА З ВАМИ! Особисто мене серце болить за кожного з вас! Тримайтеся там, головне незвенірюйтеся, все буде Україна. Відбудуємо все і буде жити довго і щасливо, без русні конченої
Привіт мої любі. Я не знаю того, хто це читає, але я дуже сильно хвилююсь за кожного, хто під окупацією росії. Тому пишу і сподіваюсь, що лист комусь зробить легше. Я з Київа, але я тут не народилась. Моє рідне місце на Донбасі. Хочу сказати, що може показатись, що люди в Києві чи в інших спокійних містах забули про війну, та всі події. Але ні дня не було щоб кожен з нас не думав про тих рідних незнайомців які зараз під окупацією. Ми всі дуже хвилюємось за вас. Кожен українець за кожного. У нас така спільна біль. Тому ви нам всі потрібні і ми вас обов’язково повернемо. Все буде Україна та Слава ЗСУ і Богу.
Мою бабусю Соню німці вивезли до Німеччини у 17 років. Моій дочці 17 років і я не можу ні уявити , що пережила бабуся, ні осягнути розумом, як це пережила її мати. Жила у німця, служила йому. Навіть уявляти не хочу, що входило у ті послуги пану дівчини 17 років. Хоча баба казала, не ображав сильно. Моя бабуся Паша у 13 років під час війни працювала: вона іздила підводою (підвода- це коні запряжені у воза- пояснення для молоді) по колгоспному полю і збирала трупи, складала іх на воза і везла до братської могили. У 13 років. Трупи. Я знаю сім’ї, де в 13 років батьки ще за руку до школи водять. Мій брат народився якраз тоді, коли радянські війська було виведено з Афганістану. Мені було 10 років, але я запам’ятала про Афганістан, бо мама так раділа, що брат виросте і не потрапить на війну до Афганістану. Тоді моя мама не знала, як ми всі потрапимо у війну у себе вдома. До 24 лютого серед нас не було людини, кого б не торкнулась війна (діди-прадіди; дядьки, поховані у братській могилі, про яку дізнаємося через 80 років). Я не знаю, як ваші рідні, а мої мало розповідали про війну, оберігали нас. А я буду говорити. Розповідати онукам і правнукам- бо маю намір пережити цю безглузду дику війну з рашистами і жити довго. Жити довго, щоб встигнути розповісти усім, хто уміє слухати. Росіяни у відчаї скражаться, як іх стали зневажати, як до них змінилося ставлення у світі, навіть до тих, хто давно не живе в росіі. Хай це буде лише початок. Початок кінця. Німці приймають біженців з України. Може правнук того пана, де служила моя бабуся, сьогодні приймає наших біженців. Бо долю не обійти. За все треба платити, тільки часом у різну касу.
Вітаю! Я молюсь за вас, щоб ви були по швидше вільні! Тримайтесь і ви не самі! Можливо, це настали найтемніші часи у вашому житті, але знайте, що після цього завжди приходить перемога і виходить сонце. Треба протриматися і підтримувати тих, хто поруч! Нехай Господь береже вас! Шукайте потіхи і підтримки у Нього і в Його Слові, в Біблії! Вірю що, скоро зможу приїхати до вас і ми разом відбудуємо все зруйноване!
Любий або люба, шановний або шановна, все обов‘язково буде Украіна! Ви сильні, ви мужні, ви незламні, тримаймося разом!!! Ми молемо Бога про звільнення всіх територій і закінчення цього аду! Ви найкращі!!! Віримо у перемогу! Любимо Вас! Жителі міста Киів
Друзі❤️ Я вірю, що ми переможемо, але наші військові дуже сильно вас просять евакуюватися з міста задля спрощення їхньої роботи по оркам🪓 Тримаємося🫶🏼
Привіт, УКРАЇНЦЮ!!!! Я пишаюся тобою, твоєю мужністю, витривалістю, твоєю незламністю, силою волі. Вірю, як би важко не було і фізично, і морально, ти зможеш... зможеш не зламатися, зможеш і далі любити дітей, сім'ю, рідну землю; зможеш кохати всім серцем; зможеш співчувати ближньому і вірити у майбутнє. Бо я вірю у кожну людину, яка опинилася під наглядом орків... Тримайся, УКРАЇНЦЮ, бо з нами Бог і Україна. А ще вірю у нашу зустріч, яка буде сповнена радості, гордості та впевненості у заврашньому дні на території вільної та незалежної нашої Неньки. Отож ДО ЗУСТРІЧІ))))
Дорогий друже, У мене сильно болить сердце кожного дня, я думаю про вас постійно. Я пишаюся вашої стійкістю, і навіть не уявляю як вам зараз складно. Але я впевнена, що згодом кожне окуповане місто і село- буде вільне і ми разом відсвяткуємо нашу перемогу: перемогу ЗСУ, перемогу наших лікарів, наших дітей, наших жінок і чоловіків та нашого сильного народу. Я молюся за вашу безпеку, молюся за кожного українця. Сильно обіймаю! Слава Україні! З повагою, Ваша співвітчизниця
привіт! я можу лише здогадуватися, що ви зараз відчуваєте, але я хочу, аби ви знали, що не минає жодного дня, аби кожен свідомий українець не згадував про вас! я впевнена, що наші ЗСУ роблять усе можливе, аби якнайшвидше допомогти вам. кожного дня народ України переймається за долю кожного мешканця окупованої території і наші серця розриваються від відчаю 💔 але знайте, ми пам’ятаємо про вас, ми любимо вас і вмрімо в вас. ви неймовірно хоробрі, мужні та сильні. ви пишете нову історію, котра змінить не лише історію сучасної України, а й історію всього світу! ви герої сучасності. міцно-міцно обіймаю кожного. бажаю сил та наснаги, аби не втратити віру. до зустрічі у вільній та сильній Україні. особливе вітання дідусеві Григорію з Херсона, котрий вмикає українські пісні і ганяє по місту 😍 ми захоплюємося вами. ми захоплюємося кожним з вас! допоки є такі сильні люди, доти ми будемо боротися. з повагою - Ганна.
Ви надзвичайно сильні. Я пишаюся вами і захоплююсь. Не втрачайте віру у нашу перемогу! Все буде Україна🇺🇦
Здрастуйте мої рідні,тато і мама. Як ви там?Я знаю,що наша тимчасова відсутність вдома скоро закінчиться і ми будемо разом. Ми будемо разом із родичами та сусідами робити смачні посиденьки за великим столом із варениками з вишнями,картоплею,сиром. Софійка буде співати нам пісень,а Златка танцювати. Вони передають вам свої обіймашки. Ми дуже сумуємо за рідною домівкою. За кицьками,песиком,за свіжою малиною та помідорами.В сквері,де ми проводимо багато часу, бо не відчувається ця спека,у затінку наших,майже домашніх дерев; липи, шовковиця,навіть є вишня. Ми віримо,що скоро буде мир на Україні.І тоді нас ніщо не розлучить.Бережіть себе. Обіймаємо.Ваші дівчата.
Украинцы, вы сейчас попали в тяжёлое положение, вы отрезаны от нас, мы очень ценим и дорожим каждым из вас, вы не заслужили того, что приходится переживать, оставайтесь сильными! И помните, мы вас не предадим, и не будет никакого мирного договора жертвуя вашими землями и вами. Мы Украинцы и мы все сильные и любим друг друга и нашу землю, не смотря ни на что. Тримаймося браття, ще нам браття посміхнеться доля.
Дозволь мені зазирнути тобі в очі. Очі, що бачили біль і страждання, несправедливість та відчай. Дозволь мені доторкнутись до твоєї душі, щирість і віра якої руйнує все земне зло. Дозволь мені обійняти тебе - Людину, волю якої не відібрати, дух якої не зломити, надії якої не зруйнувати. Дозволь мені розділити з тобою твій біль, сум, жаль, страх, невпевненість. Я розділю це з тобою і, сподіваюсь, тобі стане легше. Я молюся за тебе. Я вірю в тебе. Я ціную тебе. Ти - Україна. Я - Україна. Ми - Україна. Ми будемо разом.
Привіт, рідні! Я можу лише уявити, як вам зараз гірко й важко, як нестерпно болить кожного дня, як іноді хочеться опустити руки. Мені б дуже хотілося хоч трошки облегшити ваш біль. Ми думаємо про вас щодня, й ненависть за ваші страждання палає все яскравіше. Ваша стійкість та незламність надихає, про вашу мужність та героїчний супротив пишуть у новинах. Ми пам'ятаємо. Завжди. Щодня радіємо звільненню з-під окупації нових сіл. Наші хлопці нещадно нищать орків, тож перемога вже не за горами. Тримайтеся - скоро будемо разом святкувати День Незалежності України 😉. Головне - бережіть себе, а ми подбаємо про все інше! Обіймаю!!! Все буде Україна 💙💛
Друзі, українці! Благаю вас витримати це тяжке випробовування, зберегти своє життя і здоров'я! Україна пам'ятає про вас і ніколи не залишить. Рано чи пізно всі окуплвані території повернуться до рідної України. Вірю, що це буде скоро. Тримайтеся, будь ласка! Не вірте жодному слову пропаганди окупантів! Бережіть близьких! Все буде Україна!
наші любі герої! кожен день молимося за вас і робимо все можливе, щоб допомогти. будь ласка, пам‘ятайте, що навіть у скрутніші моменти, вся Україна- діти, жінки думають про вас кожен день🙏🏻 ми чекаємо на вас з перемогою, бо все буде Україна💙
Привіт, я повернувся з Китаю щоб допомагати нам повернути тебе, вас, нас. Я дуже сумую що не можу передати тобі особисто слова подяки за те шо ти тримаєшся. Спасибі тобі за те що ти там себе бережеш і дбаєш. Все буде Україна і ми обов‘язково підемо гуляти, разом, на напкі в Кримських селах. Бережи себе і рідних
Як вам, нам не уявити... Але з вами ми всі... Тому ви не одні... А разом ми міць!!!
Рідні українці, вірте в найкраще! Хай надія теплиться в ваших серцях, не дайте їй ніякого шансу зникнути. Все буде добре!
Моя люба сестричко,хочу щоб скоріше місто в якому ти проживаєш було не окуповане. Я кожного разу молю Бога 🙏🙏🙏 за тебе та за всіх людей ,які наразі виживають, в дуже тяжких умовах 🙏🙏🙏Хай він вас оберігає та захищає.ХЕРСОН ЦЕ УКРАЇНА 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦СЛАВА УКРАЇНІ,СЛАВА ГЕРОЯМ 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Не повернутись ти не маєш права! Ти ж сина на футбол ще не водив! А ти з коханою весілля ще не справив! Й на риболовлю з другом не сходив! На тебе вдома жде старенька мати! Будь обережним, в неї ти один! Ти ж обіцяв, що влітку біля хати Посадиш грушу й пофарбуєш тин. А ти ще з донечкою навіть не знайомий, Лиш фото у кишені - оберіг! В суботу народилась, в пів на сьому, Коли в бою ти мало не поліг… Тебе удома ждуть малі онуки: «Де наш дідусь? Так довго вже нема…» Складають у молитві щирій руки, Щоб закінчилась ця війна-зима… А ти дізнався вчора, що дружина Під серцем носить сина-козака! Женіть поганців з рідної країни! Й на Перемогу вріжте гопака! Будуйте дім, де квіти і калина! Кохайте, мрійте, діточок ростіть! Синами й доньками гордиться Батьківщина! ВИ ВЖЕ ГЕРОЇ! ТІЛЬКИ НАМ ЖИВІТЬ! Чекають вдома діти і дружина, Сестра і брат, онуки і батьки! В молитві вся родина-Україна: «Вертайтеся живі, захисники!!!»
Мені соромно писати вам листа, бо здається, що я не маю на це права, перебуваючи в спокої і безпеці Польщі вже 4 місяці. Я з Ірпеня, але виїхала з сім'єю з міста раніше, ніж там почалось пекло. В Польщі добре, хоч і складно, бо я не знала спочатку ні слова польською, було важко без чоловіка самій з 4рирічним сином. Було і є важко. А ще було нестерпно, бо я знала про окупацію свого міста. Я думала, що повернути місто назад неможливо. Що я навіки втратила своє житло, якщо воно взагалі ціле. І яке ж було моє здивування, захоплення і щастя, коли Ірпінь став чинити спротив, зупинив просування ворожих вфйськ, а потім взагалі пішов у контрнаступ. Так і ви в один момент можете почути (спочатку написала "прокинетесь", але не впевнена, що ви взагалі спите), що наші близько. І ваше місто чи село може бути звільнене. Знайте, що я молюсь за вас кожного дня, щоб у вас була їжа, вода, щоб ви хоч трохи поспали, щоб росіяне обминали кожний ваш двір, щоб ви всі були цілі і неушкоджені. Щоб поряд знайшовся той, хто може допомогти. Знайте, що завтра ви прокинетесь на день ближче до звільнення і перемоги. Обіймаю. Марія і її чотирирічний син Глєбчик.
Привіт! Ти мене не знаєш, та і я тебе також. Я бачу все, що відбувається очами людини, яка зараз перебуває у безпеці, але ти ні. Мені шкода тебе, ти боїшся, плачеш, агресуєш, нервуєш та думаєш що це не закінчиться і не віриш. Проте, цей невеличкий месседж направлений на те, щоб ти відчув цю віру і щоб надія прийшла в твоє серце! ЗСУ поруч, вони хочуть і зможуть тебе звільнити від російських загарбників. Так, фраза: " Трішки почекай" вбиває твою віру, але знай, що ТИ це те за, що боряться наші захисники й захисниці. ТИ це те, що допомагає вірити ЇМ в Свої сили, а тому і ТИ повір у них. Ти сильний, як і наша Україна! Просто вір!
Дідусю , як же хочется приїхати знову в мої любимі Балки , і щоб ти мене водив по винограднику і хвастався який виноград в тебе виріс . Як же хочется щоб ти приніс для мене абрикоску або персика з саду . І як же хочеться знову почути " Це я для своєї внучечки зберіг ,бо знав шо ти приїдеш " Так скучила по тобі, бабусі і запаху рідного села . Хочу обійняти тебе , і щоб ти знову ласкаво сказав " А Влада козюмека ".
Незламні приморці! Українці скоро знову приїдуть в чудове українське місто. Ми пам'ятаємо про вас!
Ви вас підтримуємо, пам'ятаємо і віримо, що зовсім скоро зустрінемось! Ви- місто Марії . І ним обов'язково заопікується Христос! Все буде Україна! Тримайтеся!!!
Привіт, мій любий земляче! Ти маєш знати, що ми обов‘язкове повернемо кожен квадратний сантиметр Харківщини та України загалом. Ми дуже сумуємо. Куп‘янськ, Ізюм, Балаклея, Шевченкове, Дворічна! Ви нам дуже потрібні, тримайтеся! Перемога вже зовсім поруч. Вірте як вірю я. Обіймаю кожного! Не забувайте, що кожна падлюка, яка творить усе лихо з вами, буде тяжко покарана. Тримайтеся! До скорої зустрічі!
Пані Олена!!! Ви із Геніческа, та ви - найкраща репетиторка української мови. Нікіта з січня почав підготовку до ЗНО та саме Ви його надихнули, надали впевненості в своїх силах. Ваші заняття були надзвичайні і він їх чекав кожного разу. Заняття припинились, але зернятка, які ви встигли посіяти, проросли, як з української мови, так і ті людяні, педагогічні зернятко. Дякуємо Вам безмежно, неймовірно, що ви з'явились в нашому жітті. Дуже сподіваємось, що з Вами та Вашими рідними все гаразд. І віримо, що ще багато учнів Ви надихнете і навчите. Ви позитивна і стійка, ви сильна і впевнена! Ми пам'ятаємо і згадуємо Вас, хвилюємся і співчуваємо. Давайте разом вірити!!! Все буде Україна!💙💛
Я про вас пам'ятаю щодня і за вас болить серце. Бережіть себе.
Ви - не забуті. Це найголовніші слова, які б хотілося сказати. Про всі міста, містечка та села пам'ятаємо і дуже чекаємо, коли наші ЗСУ визволять їх усі. Люди не забуті і незабутні, кожному і кожній хочеться передати величезну кількість сил і любові і обійняти. Вірю,що дуже скоро всі українські землі повернуться під її мирне небо. Прошу,не здавайтеся в глибині душі і дбайте про себе і близьких, як можете. Морально обіймаю міцно-міцно.
Підтримуємо, Друзі, - хто, кого! Хоч як, хоч чим, чим можем, хоч думками! І не залишим кожного собі на одного, Бо є надія, що любов є поміж нами. Хто може пригорнути - пригорніть! Тепла обіймів зараз всі ми потребуєм, І стане після того легше жить, Бо зараз час такий - ми заново будуєм! Кому Любов дана, то бережіть, бо то є все! Все те, заради чого треба жити, Єдине, що на крилах нас несе, Щоб зрозуміти це - то треба полюбити. Батьків, хто має - слово добре відпішіть, Бо часто відстань нас із ними розділяє, Вони живі, здорові - то спокійна наша мить, Коли вони не з нами, то та дійсність угнітає. І дітям своїм зайвий раз скажіть:"Люблю!" Їм цьогоріч дитинство … поломали, Бо тим "Люблю" - підтримаєм сім'ю, Є сенс лиш в тім, щоб далі відчували. І друзям не забудьте позвонить, Таким речам нас вчив Кузьма піснями, Всі сумніви подалі відженіть, Титани ми, коли Добро є поміж нами!
Любий українець ( українка), я не можу уявити, як ви. Я можу тільки сказати, що ми, кожен з нас, хто зараз в більшій безпеці, робимо все можливе, щоб ворог пішов геть. Ви просто живіть, усіма силами. Ми з вами. Перемога за нами, просто знайте це. Не можливо передати обійми, але знайте, що я обіймаю вас, передаю вам свого здоров'я і енергії. Ми віримо в ЗСУ. Хай нам допомага всесвіт.
Привет, жители Донецка. Я тоже родилась и выросла в этом городе, и жила там до 2015 года. Хотя я и выехала, но я люблю этот город и он продолжает приходить ко мне в моих снах - молодым и прекрасным - таким, как он был во время Евро 2012, помните? Я знаю, что за прошедшие годы и вы, и город пережили много трудных дней. Знаю, что накопилось много обид - на жизнь, на людей, на многочисленные тяжелые (иногда - несправедливые) жизненные ситуации. Знаю, что сейчас всем еще тяжелее, чем было. От всей души хочу высказать вам свое сочувствие. Я уверена - невзгоды пройдут, наступит мирная счастливая жизнь. Мы все вернемся в наш город - где бы мы ни были сейчас. И будем радоваться жизни, растить детей и отстраивать то, что было разрушено за годы войны. Мирного неба всем нам.
Привіт! Я Мирослава. Знаю, тобі нестерпно важко і боляче. Я відчуваю теж саме. Ми всі, мільйони українців, - живемо новинами про вас. Наші думки - разом з вами. Я знаю, що ти і твоя сім'я (а ми зараз усі одна сім'я, у нас в усіх один біль) - ми вистоїмо і переможемо. А після перемоги побудуємо Україну нашої мрії. Більше 500 років мільйони українців боролися за нас і нашу незалежність. Ми не маємо права здаватись. Все буде Україна! Обіймаю.
Наші любі, сміливі та незламні українці! Ми дуже чекаємо на наше возз'єднання! Бережіть себе, бо ви наша родина! Наша перемога вже близько! З любов'ю, ваша сестра
Привіт! Хочу сказати, що ви дуже сильні люди, ви витримаєте. Ви багато чого вже пройшли. Я захоплююсь вашою стійкістю, терпінням і незламністю. Ми переможемо у цій війні, і зовсім скоро усі міста будуть звільнені. Як би банально не звучало, але все буде добре! Україна заслуговує як ніхто на мирне і гарне майбутнє! Не втрачаймо віри, надії, молімося Богу і будьмо сильними. Бо ,,те, що тебе не вбиває - робить тебе сильніше ''. Все буде Україна!🕊️
Дорогі наші українці,ми теж пережили цей тяжкий час,наша родина теж була на той час в окупації,березень для нас був дуже складним але ми вірили,чекали і сподівалися що нас звільнять наші дорогі захисники,тому чудово вас розуміємо що ви переживаєте зараз,будь-ласка не втрачайте віри та надії і вірте у наші ЗСУ, я щиро бажаю вам сили, побільше міцного здоров'я, не сумуйте, вірте у краще,бережіть себе та свої родини,вас обов' язково звільнять,адже ми з вами непереможна нація,ми сильні духом.Тримайтеся ми з вами.
Вітання з Дніпра! Ми про вас пам'ятаємо кожного дня, про кожного жителя тимчасово окупованих територій. Херсон, Мелітополь, Маріуполь, Ізюм, Донецьк, Луганськ, Крим - все це Україна. По-іншому і бути не може. Тримайтеся, рідненькі, збережіть себе до нашої перемоги. Промінчики любові й обійми кожному. Все буде Україна!
Дорогі херсонці, та кожен на тимчасово окупованій території! Ми про вас не забули! Ми все пам'ятаємо! Ми пишаємось вашою стійкістю та сильним моральним та вольовим духом! Ми поряд!! Ми вас любимо, міцно обіймаємо і сильно чекаємо зустрічі!! Все буде добре Слава Україні!!!
Любі мої, хоча я не знаю Вас особисто, хоча я і близько не можу уявити всіх жахіть окупації, які Ви зараз переживаєте, та дуже хочу, щоб Ви знали: Кожного дня я молюся за перемогу, за те, щоб окуповані території і люди на них якнайшвидше повернулися до нормального життя у безпеці, щоб діти проводили щасливе дитинство поряд з батьками та друзями. Я вірю в наші ЗСУ і прошу Вас також вірити. Ми Вас не залишимо, не віддамо, бо ми всі одна родина - Україна! Зі щирою любов'ю та співпереживаннями, до зустрічі!
Привіт друзі!🇺🇦 Тримайтеся рідненькі🙏 так, тяжко, ми це знаємо. Але прошу Вас, тримайтеся, не опускайте рук! Ми сильні та не здатні, бо ми Українці. Скоро все закінчиться! Про вас усі пам'ятають і не забувають! Вірте ЗСУ! Скоро хлопці виженуть цю наволоч із нашої землі! І вони за все будуть відповідати! Любимо Вас💙💛
Привіт. Вибач, я не до часу. Але все ж хотів позичити 2 хвилинки твого часу. Мене звати Рома і я хочу розказати як сильно люблю тебе і величезний термометр на Історичному музеї. Так, не дивуйся. Тебе люблю за сміливість залишатися у рідному місті. Можливо, рідному не за народженням, але за Духом так точно. А термометр люблю, бо він завжди безпомилково показував рівень теплоти у маєму любому Харкові. Пам'ятаю, як одного січня щось в ньому перемкнуло, і він все одно показував плюсову температуру. Ми тоді жартували, що то він показує рівень тепла між людьми. Ззовні холодно, всередині — полум'я. Знаю, що тобі зараз нелегко. Але в тобі також є полум'я. Не дай йому згаснути, будь ласка. Адже без скрипаля на даху, без фонтану-поцілунку на Бекетова, ба навіть без самого Музею Харків виживе. А от без людського полум'я — ні. Бережи себе. Бережи рідних. І хто знає, може — й до зустрічі біля того самого термометра на Історичному музеї. Дякую.
Привіт, українець/українка! Я дуже розумію, як воно жити мовчки та під важкими поглядами ворогів. Я прожила так біля року в 14-15 рр. Тому пишу тобі листа підтримки, що твоє життя варте того терпіння, що тобі доводиться нести зараз. Кожне життя кожного українця варте того, щоб за нього воювати. І пам'ятай, що коли ти повернешся тобі буде складно пояснити, що ти відчуваєш біль який не розуміє той, хто не був по той бік. Але знай, що ти не один! Будь живим! А інше ми допоможемо з часом відпустити! Обіймаю від щирого серця.
Привіт, ми не знайомі, але кожної ночі я згадую про вас, як про самих сильних духом людей, як українців. Тримайтеся, та знайте, що ми всі вас пам'ятаємо, любимо, сумуємо за вами і ніколи не забудемо. Бережіть себе!
Вітаю тебе, я не хочу писати що розумію як важко тобі , але віддала би усе аби люди ніколи не переживали того,що випало тобі Дякую що залишаєшся сильною/сильним , дякую що продовжуєш вірити. І вірю що на тебе чекає круте майбутнє, і можливо,колись ми з тобою сидітимемо в кав'ярні в твоєму місті за сусідніми столиками, в розквітаючій вільній країні
Доброго дня, Друже! Напевно, ти вже дуже втомився від того, що відбувається. Я захоплююсь твоєю мужністю, стійкістю та відвагою! Я про тебе знаю і пам'ятаю! Скоро зустрінемося і обов'язково будемо обійматися!
привіт, адресат. я не знаю як тебе звуть і де ти знаходишся, але знаю, що тобі важко. 24 числа нас всіх об'єднало одне відчуття - страх. страх за своє життя, рідних. і по сей день нас переслідує невизначеність. така підла, завжди недоречна. яка не дає змоги жити в повну ногу та не сумніватися. але ці відчуття - вони у нас всіх схожі, у тебе адресат, і у мене. хоча ми не знайомі. так само ці відчуття об'єднують нараз весь наш народ. бо разом - ми сильніші. я пишу цей лист, бо мої відчуття трохи притуплені наразі через умовну безпеку, в якій я (не) знаходжуся. і через це я маю сили підтримати тебе. сказати, що я розумію твої відчуття. що я ненавиджу росію, оскільки вона відібрала твої і мої спокійні дні. ти в цьому не один, або одна. вчора я дивилась на дуже гарний захід сонця, і думала, що боюся дивитися на небо - бо раптом я побачу слід від ракети? а ще я дуже давно не бачила слідів від літаків. раніше я любила на них дивитися, а зараз боюсь побачити. це дуже складний час, але дуже важливий. я вірю - після війни ми станемо сильніші, бо пережили багато перешкод, зміцнилися, полюбили і повірили один в одного. світ дуже дивний. ніколи б не повірила, що війна станеться з нами. з усіх країн - саме з нами. але вона сталася. і хай це буде на користь нашим дітям, і вони будуть абсолютно вільні. адресат, ти сильний. в мене є одне прохання - подумай, яка в тебе мрія. чого тобі хочеться сильніше за все? щоб ти зробив після перемоги? нехай ця мрія буде твоєю мотивацією не падати духом. роби все заради неї. моє ім'я - саша.
Привіт, українець. Мені шкода, що наразі тобі доводиться потерпати від війни, проте, ти знаєш, вона була неминучою. Я сподіваюсь ти тримаєшся якнайкраще. Хочеться знати, що ти трозумієш, що вся Україна з тобою. Ми, ті, хто у безпеці, думаємо, переживаємо та піклуємося про вас кожного дня, навіть не сумнівайся! Будь ласка, пам'ятай, що ніяке майно не важливіше за життя! Твоє життя важливе, воно безцінне, бережи його. Ти громадянин вільної, сильної, завзятої, культурної та такої незвичайної й теплої країни, нашої України... Тримайся, тіш себе думкою, як буде добре, коли ми переможемо, коли ми всі міцно обіймемось та будемо з близькими. Якщо ж ти втратив близьких, не бійся. Ми разом, ми об'єднанні як ніколи, ти не один, будь ласка, повір, так само як ми віримо в тебе. Слава Україні!
Мене звати Катерина, я із Житомира. Все своє життя розмовляла російською. Але мої слова любові до тебе та й всі слова тепер будуть тільки українською. Плекаю у своїй молитві, думаю про тебе! Найбільша сила, вона всередині нас. Сила любові і віри. Кожного дня уявляю дуже щасливу, квітучу нашу Україну, де всі разом, де люди можуть взятись за руки у кожному місті та об'єднатись, де краса навкруги нас, де ми всі щасливі, живемо в гарних будинках, ходимо немовіро гарними вулицями наших міст, займаємомось тим чим подобається. Прошу тебе, закрий очі і уяви це! Побач! Сльози нагортаються, вірю дуже. Обіймаю ніжно і відночас сильно. Тримайся! Зараз дуже багато, тих хто подумки поряд, хто думає про тебе, знає що відбувається і дуже вірить, що ти будеш найщасливішою людиною у найкращій країні світу. Я разом з тобою!
Привіт) Ми не знайомі, але я вже хочу тебе дуже обійняти. За ці місяці кожен став "своїм" і кожен болить як рідний. Навіть уявити не можу скільки всього ти пережив(пережила), але знаю, що твоєї сили і світла вистачить все це подолати. Шкода, що я не можу забрати твій біль, але я кожного дня прошу у Бога, щоб ти був(була) у безпеці і це жахіття нарешті закінчилося. Тримайся, я пам'ятаю про тебе🤍 Вітання з Бориспільщини
Привіт! Мене звуть Одьга. Я з Києва. Мабуть в першу чергу хочеться дуже міцно вас обійняти: того хто буде читати цього листа і всіх всіх українських людей, що опинилися в окупації. Вам там зараз неймовірно важко і ми це знаємо тут, пам'ятаємо про вас і робимо все, щоб скоріше звільнити вас. Найголовніше, що ви маєте пам'ятати, що ви УКРАЇНЦІ. Вони(руськіє) знищують культуру і спадщину всюди куди приходять. Винищують рідні мови і звичаї народів території яких окуповують. Але Україна для них має стати крапкою в їх нескінченних варварствах. Українці занадто впертий і волелюбний народ, який вже не раз був під батогом, паном та дулом... І завжди боролися й будемо. Навіть коли хилили голову і очі то лиш для того, щоб сховати ненависть і зберегти життя та сили до часу, коли удар буде найбільш ефективним. А зараз ми робимо все, щоб світ не забував, щоб люди пам'ятали, щоб діти ненавиділи... Жодного шматочка нашої рідної землі не віддамо! Вірте в наш народ. Вірте в країну. Вірте в ЗСУ та кожного хлопця та дівчину, що наразі на фронті. Бережіть себе! Ви потрібні нам живими. Кожен з вас! Все буде Україна! Слава.
Дорогенькі мої! Я дуже прошу вас триматися та не втрачати віру! Про вас кожен день пам'ятаємо та переживаємо! Щоб не казали про рос.мовний Харків але вся моя сім'я та всі мої знайомі роблять для України що можуть! Ми віримо у перемогу! Ми віримо в те що добро переможе зло! Віримо в єдину та незалежну Україну! Ви дуже сильні люди! Ви справжній герої нашого часу! Тримайтеся ми пам'ятаємо та думаємо про вас! Обіймаю!
Доброго дня, рідний незнайомець 💛💙 Мене звати Дар'я, я з Харкова. . Ми не знайомі ,але усі ми українці. Я знаю напевно, як страшно тобі зараз, через які жахливі речі тобі приходиться проходити, скільки сліз ти пролив, що іноді твої руки опускаються і ти перестаєш вірити, скільки раз ти питаєш себе "Чому це відбувається із нами? Чи ми переможемо?А що буде,якщо ми програємо?Про нас забули?"... Я не знаю тебе особисто,але я молюсь Господу Богу за тебе, за нашу державу, за нашу армію. Кожного дня, з 24 лютого. Я молюся за тебе, за нас і вірю, що ти виживеш, що у тебе все буже добре. Ти лише тримайся та не покидай віри! Ми українці, ми сильні , і ми зможемо це пережити. Пам'ятай- ти не один, що далеко є люди, які хвилюються і думають про тебе, які плачуть і моляться, роблять все, що можуть для скорішого твого звільнення. Я знаю, що дуже скоро увесь цей жас скінчиться, ми будемо святкувати нашу перемогу і вшановувати героїв. Я вірю Богу, нашій владі і нашим ЗСУ. Коли все скінчиться,ти обов'язково розповісиш свою історію. Тільки не складай рук,борись,молись і вір.Ти не один, з тобою усі українці. Тримаймося!!Ми мусимо бути сильною опорою один одному. Бо хто як 5е ми? Я вірю, що попереду нас з тобою чекає квітуче майбутнє у новій, незалежній, вільній Україні. Ми побачимо ще нашу розвинену, відбудовану неньку-Україну, в якій захочеться жити, планувати майбутнє, мріяти ті мандрувати. Вірю, що будемо святкувати нашу перемогу на Хрещатику, стоячи пліч о пліч і співаючи пісні, з посмішками та сльозами на обличчі . Ти тільки не втрачай надії, вір у перемогу, як би боляче тобі зараз не було. Пам'ятай, вас, ніхто не забув!!! Ми із вами!!! Ми завжди поруч!!💙💛
Привіт. Мене звати Дар'я, я з Києва. Херсон -це Україна. Ви дуже надихаєте мене. Ви неймовірно стійкі, сміливі і незламні. Тримайтесь, будь ласка, ми дуже чекаємо на ваше повернення. Я була у вашому прекрасному місті тільки одного разу, але я обов'язково надолужу. Тільки трийматесь. Ми пам'ятаємо про вас. Український прапор скоро знову буде майоріти над українським півднем.
Все буде Україна, наше славне військо Запорізьке все відвоює, а ми - відбудуємо! Слава Україні!
Привіт, Херсон! Я Оля з Кривого Рогу. Я навіть уявити не можу, як тобі зараз важко! Так-так саме тобі хлопче, і тобі дівчинка. Але я пишаюся тобою, Херсон, ти такий сильний і сміливий! Ти вже так довго живеш під окупацією, але, буль-ласка, пам'ятай, що кожен українець та українка пам'ятають про тебе. Наші непереможні Захисники та Захисниці кожну хвилину наближаються до тебе, вони вже близько! Мене вражає твоя відвага! Херсоне, ти український і ми всі любимо тебе! Херсонці, ви дуже-дуже сильні та відважні! Залишилось, ще трохи і ви станете вільними від російської нечисті! І Над усією Херсонщиною замайорить синьо-жовтий стяг!
Дорогі мешканці нашої незламної та сильної держави! Ми всі пам'ятаємо про злочини російської армії та влади, яка віддає прикази на вбивства , ніколи не забудемо звірства з їхньої сторони! В цей час нам треба бути з тими хто нам дійсно важливий. Батьки, діти, близькі друзі та колеги. Головне- це підтримка, слова вдячності та щирість ! З любов'ю до України , наша нація незламна !
Пишу просто звичайним людям, які страждають від цього насильства. Бажаю вам терпіння, віри, сил та знайте: особисто переживаю за всіх Херсонців та всю нашу *Україну*. Все буде *добре*! У нас нема іншого шляху окрім як перемогти! Слава Україні!
Друже, привіт. Пишу тобі з міста Дніпро. Я недалеко від тебе, пару годин на авто чи автобусі. Можу тільки уявити як зараз тобі складно, можливо страшно і гірко. Та я тебе дуже прошу, потримайся ще трохи. Дніпряни, вся Україна поруч з вами, ви не самі. Щодня кожен з нас щось робить: хто може, продовжує працювати, платити податки та давати гроші на ЗСУ, медикаменти чи інші гуманітарні потреби. Хтось плете маскувальні сітки, шиє форму, закуповує броніки та каски. Навіть діти продають у дворах вишні та шовковицю, щоб зібрати гроші на байрактири. Всі згуртувались, бо хочемо жити вільно. Віримо, що кожний український населений пункт повернеться до свого мирного життя. Будь ласка, друже, бережи себе, своїх близьких. Українські військові щодня роблять максимум, щоб звільнити твій дім. Обіймаю тебе міцно, все буде Україна
Тримайтесь! Ми всі врятуємо нашу країну та народ і знищемо цю кляту росню. Я як ніхто знаю, що іноді надія згасає, проте вірте. День визволення настане.
Дивись, твоя задача вижити будь яким шляхом. Українці так виживали сторіччями тим не менш на усі нападки на нас, ми вижили та навіть зберегли свою мову. Тримайся! Ми йдемо! Мій брат у ЗСУ, я теж допомогою нашій армії. Наш ворог не має такої волі, яку маємо ми! Це складно, але під силу особливо нам, українцям. Бережи себе та ні в якому разі не здавайся!
Привіт, любий друже! Я народилася та 17 років прожила у Херсоні. Після цього поїхала на навчання і залишилась у іншому місті. Але кожного разу коли приїжджала додому до батьків я почувалася вдома. Зараз у області залишилось багато моїх родичів та старих друзів. Мені дуже боляче читати всі ці новини з Херсону. Мені дуже болить за людей, за долі, за оселі, за рідну землю. Ті, хто залишився і чинить спротив окупаційній владі — ви титани! Я пишаюся, що я однієї землі з вами. Я вірю у ЗСУ та нашу перемогу. Я повернусь до міста і буду відбудовувати разом з вами нашу кавунову столицю. Все буде Україна!
Любі мої Харків’яни! Я так захоплююся вашою незламністю, вашою силою, стійкісю! Я пишаюся бути українкою, бо такі люди як ви є в нашій країні! Молюся за вас кожного дня. Мрію про майбутню відбудову вашого чудового міста. Сподіваюсь, за кожен удар терорист поплатиться. Благаю, бережіть себе!🙏 Олена
Рідні наші!Мене звати Олена і я щовечора лягаючи спати,думаю про вас…Господи допоможи,та захисти кожного! Як ви?Чи здорові?Чи є у вас ліки якщо прихворіли?Чи є у вас їжа?Як це страшно жити в полоні на своїй же землі.. Мені так хочеться вам допомогти,обійняти міцно-міцно та сказати ,що ви дуже важливі для нас!!!Я не знаю як звати тебе ,яке в тебе волосся,жінка ти чи чоловік,але я точно знаю,що зараз тобі потрібна моя підтримка.Наше ім‘я зараз спільне для всіх-ми Україна!Ми віримо в перемогу і ти ,будь ласочка ,вір!Люблю тебе,земляче🫶🏻
Мене звати Оля. Я пишаюся твоєю стійкістю й мужністю. Ти стільки всього витримав/-ла. Скоро вже все буде добре! Упевнена, у тебе багато мрій і планів. Хочу, щоб усі вони втілилися в життя! Обнімаю тебе міцно! Усе буде Україна!
Привіт! Пишаюсь вами. Кожним із вас. Вірю що зовсім скоро будемо гуляти в Харкові в парку Горького, плавати в Чорному морі, засмагати в Криму і їсти абрикоси. Знайте, що завжди поривам пам’ятаємо і серце болить. Але спільними силами та любов’ю один до одного переможемо і всі разом будемо жити наше спокійне щасливе життя у вільній, красивій Україні. Цілую і обіймаю міцно-міцно!
Привіт, Херсоне! Сьогодні не зможу приїхати та прогулятися твоїми затишними вулицями, випити філіжанку кави у твоїй кав‘ярні, мої діти не зможуть купити кульки та молочні коктейлі і весело бігати біля твоїх фонтанів, але ми пам‘ятаємо свої відчуття та подорожі до війни. А, головне, ми віримо і з нетерпінням чекаємо зустрічі під мирним небом України! Донечка часто запитує коли знов ми придбаємо для неї чудові речі Evgakids, Lookasi, син згадує затишний готель у центрі міста, де ми замовляли смачнющий торт медовик! Тримайся, любий Херсоне! Ти- мужній, сильний, вільний, неймовірно гарний і дуже гостинний! Ти- частина України! А разом ми - нездоланна нація, країна Україна! P.S. А чоловік мій вже чекає на херсонські кавуни! 💙💛💙💛💙💛
Привіт, любі мамо і тато! Я все ще лишаюсь в Києві. Знаю, що ви хвилюєтесь за мне, але не варто. Тут на правому схилі стоїть велична Матір з щитом та мечем. Вірю, що вона нас захистить. До того ж, ти знала, що вона дивиться на північний схід? Наша Матір все передбачила, тож, в мене немає причин їй не довіряти. Як тато без своєї роботи, не нудьгує? Сподіваюсь, ви не сильно журитесь через згорівшу квартиру в Маріуполі. Все, що побудовано людьми, можна відновити. Тому не треба сильно сумувати. Як в цьому році врожай фруктових дерев? Ти обов’язково зроби побільше варення. Ми приїдемо до тебе і будемо їсти його тоннами! Тільки не питай коли. Сподіваюсь, дуже скоро. Незвично, що цього літа я не планую свою відпустку так, аби трохи погостити у вас. Сходити на тепле Азовське море. Знаєш, мені так соромно, що я жалілася на важку дорогу з Києва в Маріуполь. Мені не подобався потяг, який їде по 14-16 годин у спеку. Не подобалось, що вода у пляшці нагрівалась і ставала несмачною. І з сусідами по вагону не завжди щастило. Тому я часто приїздила у поганому настрої. Пробачте мені. Я би зараз їхала цим поїздом у найстрашнішу спеку. Їхала б стільки годин, скільки треба. Пила би несмачну воду і розмовляла з найнестерпнішими сусідами. Тільки би приїхати до вас. І я приїду. Будемо ліпити вареники. А потім ти до мене в гості. Сходимо в театр Франка. Попереду у нас ще будуть і зустрічі, і обійми. Чекаю. З безмежною любов’ю, ваша Доця)
Рідна українка/українець! Нам, хто зараз живе на не окупованих територіях, не все одно з чим доводиться зіштовхуватись кожен день вам. Нам болить за вас, як за рідних людей, якими ми всі, по суті, і стали 24го. Особисто я та всі мої знайомі робимо все можливе, щоб допомагати ЗСУ, постраждалим від терору та агресії людям. Але і цього не достатньо, ми знаємо. Ваше життя обов’язково повернеться. Ми обов’язково приїдемо до вас у гості: у ваші міста, села і будемо чекати вас у Києві, Львові, Черкасах, в Фастові. Ми будемо обійматися як рідні, бо такими тепер ми, і наші наступні покоління, будемо. Тримайтеся, рідні! Україна того варта! А поки ми робимо усе, що в наших руках, щоб скоріше звільнити Україну. Обіймаю кожного, кожну.
Любі наші українці, всім сердцем ми з вами, як ніколи ми єдині, в молитвах, думках, кожного ранку я думаю про майбутнє, про те як ми святкуватимем перемогу і на нашій землі буле мир, добробут і процвітання. Прошу бережіть себе і своїх близьких, хай вистачить віри, сил і волі подолати всі труднощі.Світло переможе темряву! Добро закохає зло. Ми сильна нація, а ви наші незламні герої, міцно обіймаю вас🤗
Привіт! Ти мене не знаєш, а я можливо тебе. Але дуже хочу, щоб ви всі почули - ми з вами, а ви з нами. Ми- Україна. Я навіть не уявляю що у тебе там відбувається але будь ласка, тримайся до останнього, не давай їм себе зламати або покалічити або вбити твій дух, ми дуже сильні і міцні люди, ми все витримаємо, все переможемо, повернемо всі території. Україна не думає здаватись, ти також. Будь ласка будь сильною особистістю і будь патріотом України. Не слухай, що вони навішують на вуха. Ми також плачемо щодня але ж гребем вперед. Так, це війна і нам треба перемогти, вибору іншого немає. Кожного дня, крок за кроком ми робимо все щоб ви повернулись в наші обійми. Зігріємо, заобіймаємо, відбуємо, приймемо, зацілуємо. Будь ласка милі наші, тримайтесь! Ми з вами і дуже- дуже співчуваємо. Це нестерпно - жити в Україні, але з цими орками під боком. Але головне, май надію, май мрію, май сили все здолати. Не геройствуй там сильно, бережи себе, будь ласка, а ми все відновимо. Будь, живи, дихай, ми скоро зустрінемось ❤️
всі міста, які зараз є окупованими все одно залишаються українськими, тому що кожне українське сердце чинить опір. я пишаюсь нашими людьми. не втрачайте надію. зараз вони тимчасово перефарбували прапор, але скоро про це пошкоджують, адже допоки в нас живе українське допоки буде жити Україна.
Сергію, друже! Я знаю, як сильно ти любиш Україну і віриш у її світле майбутнє. Можу лише здогадуватися, як це непросто, коли вороги стоять за твоєю спиною. Вірю, що в скрутні хвилини ти залишаєшся справжнім українцем в душі та серці. Я та всі українці зараз із тобою! Не сумнівайся: ми обов’язково зустрінемося після нашої перемоги! Бережи себе!
Між вами та ними є прошарок товщиною з людську душу. Тримайтеся міцно та у купці, шукайте маленькі щоденні радості, а ще — видивляйтеся ЗСУ на горизонті ;) Важкі часи формують сильних людей, і нехай це випробування стане спогадом, який ви з тугою і гордістю пронесете через життя, бо вистояли, вибороли, перемогли ❤️
Я родилась и выросла в украинском Херсоне. Помню наш красивый город, в котором была настоящей, счастливой, открытой, сколько там всего было прекрасного, первая любовь, рождение первого ребенка. И первые потрясения, конечно, были там. Но самым ужасным потрясением стала война России против Украины. Сейчас я далеко от своей родной страны, которая пылает в огне. И мне больно каждый день от разлуки с домом. Я обязана была спасать своих детей, чтобы они строили процветающую страну после того, как Украина победит. Мои родственники по папе - русские, и мне стыдно за это. Только зверь может совершать то, что делают они в моей Украине. Я знаю, что иногда кажется, что "будь что будет" лишь бы закончился кошмар. Я знаю, что иногда в голове появляются мысли - а зачем это все, лучше бы сдались? Я тоже иногда об этом думаю, когда вижу фотографии убитых детей, которые только начали жить. Но суть в том, что для россии мы бы стали рабами. И мы боремся за то, чтобы ими никогда не быть, ведь мы заслуживаем на свободу по праву рождения. Они хотят забрать у нас все, они пытаются сломать нас и ЗАСТАВИТЬ быть частью РФ. Но мы знаем, что такое свободная жизнь в свободной стране, где можно сказать, что угодно и нам ничего за это не будет. И этого у нас уже невозможно отнять или нас переделать. У нас совершенно другой взгляд на жизнь. Херсон всегда будет украинским. И как бы ни было сейчас тяжело, есть надежда на нашу свободу. Для этого работают наши ВСУ, наши самые красивые мужчины, наши волонтеры, женщины и даже дети. Все мы боремся за то, чтобы наше будущее было свободным и будущее наших детей не было таких убожеским, как будущее россиян. Мы просто захотели быть украинцами, мы просто захотели жить нормально, и за это нас бомбят ракетами и оккупируют территории. За что? За это? Пропагандистские машины хоть и были запущены в моем родном Херсоне, но я точно знаю, что он украинский и всегда таким останется. Я верю в наших воинов, я верю, что они отобьют и иногда ценой своей жизни наш Херсон. И если никому не нужна война, то почему она пришла в мою страну? Прав тот, кто защищает свой дом... За Украину и Херсон молится вся наша огромная страна. В которой так много добра, и радости, и смеха, и любви. Потому что мы другие. Держитесь там, президент работает, ВСУ работает, каждый украинец работает, чтобы вернуть нашу жизнь. И все получится. Добро всегда побеждает зло.
Мені сьогодні знову наснився сон. Я їду до тебе. Обабіч дороги – безкраї поля соняшників, які зустрічають мене вдома своїми пожовклими головами, виснаженими пекельним сонцем. Це сонце не може виснажити тільки тебе. І твою усмішку, яку у натовпі зустрічаючих на вокзалі я бачу першою. “Ти знову схудла”, – твої перші слова, які означають, що ти скучив. Я віддаю тобі валізу і міцно обіймаю, що означає “я теж”. Ми звертаємо за ріг до нашого дому. Хоча у місті нібито літо, вулиця тоне у весняному білому цвіті вишень. Мабуть тому, що в справжньому житті це була перша весна, яку я пропустила вдома. Дивлюсь у ноги, білих пелюсток – по кісточки, набираю їх повні долоні, підкидаю вгору, ніби сніг. З швидкістю, з якою пелюстки падають долі, ти чомусь стаєш нечітким і зникаєш. Я знову прокинулась. Сон як завжди закороткий. Щодня я прокидаюся і засинаю з однією думкою – як ти. Чи звик уже прокидатися один, вперше за понад 30 років? Наскільки тобі вистачить їжі? Чи справді у тебе є гроші? Чи буває тобі зараз страшно? Якщо запитати, скажеш, що найстрашніше – це жити в розлуці з нами. Ти завжди казав: “Якщо тобі погано – один дзвінок, і за 5 годин я у тебе”. Тепер невідомо скільки потрібно буде цих дзвінків, щоб ти зміг нарешті приїхати. Але навіть чути твій голос сьогодні – це стерти тисячі кілометрів відстані між нами, і дізнатися, що у тебе все добре, ти підрізав троянди, полив мамині вазони, і просто кілька годин знову не було зв’язку. Я тобі не кажу, але найстрашніше, це подумати, що ми можемо не побачитись. Тому я радію, коли день минув спокійно. Радію нервово, коли щось починається: з одного боку, це надія, що скоро все може закінчитися, з іншого – невіомо якою ціною. Може здаватися, ніби ми живемо нормальним життям. Але без тебе його немає. Цими фотографіями, які надсилаємо, ми хочемо заповнити твою тимчасову самотність, уявивши, що ти провів сьогоднішній день поруч. Ми не звикли говорити одне одному багато слів. Тому напишу останнє. Мені пощастило, що всі мої дні – це дні батька. Просто сьогодні я гостріше ніж будь-коли відчуваю, наскільки мені не вистачає твоїх обіймів. Справжніх, а не уві сні.
Україна переможе! Зараз, як ніколи раніше, українці стали настільки сильні, що ніхто і ніщо нас не переможе! Я вірю, що перемога настане дуже скоро! Херсон-Україна. Мелітополь-Україна. Маріуполь-Україна. росії немає тут місця і ніколи не буде. Слава Україні! Бережіть себе!
Елю, ти дуже і дуже сильна. Я не уявляю, через що ти проходиш щодня, знаходячись у цьому пеклі. Але знай, будь ласка, що ми ні в якому разі не забуваємо про Херсон, як і про Бердянськ, Енергодар, Мелітополь, Сєвєродонецьк та інші сміливі міста. Ми віримо і боремось. І будемо боротись до перемоги. І знаю, що ми вже зовсім скоро зустрінемось із тобою у вільній Україні. Обіймаю!
Привіт, друже! Я знаю як тобі зараз складно черпати надію і віру, але знай, перемога вже близько! Ти повинен/повинна відчувати цей дух у кожному подиху. Наші захисники роблять усе, щоб ми скоро могли обійнятися, але їм потрібно трішки часу. Я вірю, що скоро приїду до вас і ми разом покупаємося в Азовському, наїмося Херсонських кавунів і томатів, а потім заїдемо ще в Крим! У нас багато планів разом, тож тримайся і до швидкої зустрічі! Слава Україні! Слава ЗСУ!
Дорога, Оксано. Я знаю, як важко вам зараз в Херсоні, я знаю як вам болить, але ви кожен ранок встаєте та боретесь, боїтесь, але боретесь. Я знаю, як ви раді голосу з підконтрольної України. Так от почуйте, МИ З ВАМИ, душею, серцем, думками. Тримайтеся! Дякую за все, що ви робите для людей та тварин міста!
Їм нас ніколи не розділити. Донецьк – це Україна. Мій Мелітополь – це Україна. Маріуполь – це Україна. Херсон – це Україна. Так було і буде. А рашистів скоро не буде. Тримайтесь і вірте в ЗСУ!! Все буде Україна!
Навіть не уявляю, як вам там важко, коли життя наче йде, але ти його не живеш повноцінно. Коли страшно вийти з дому і коли залишатися в ньому також страшно. Але скоро це скінчиться. Ви знову будете будете жити без страху. Ви сильні, сміливі, незламні, а скоро знову будете вільними. Тримайте! Вірю у вас та ЗСУ.
Привіт , не хочеться писати багато банальний речей , адже знаю , що ніколи не зможу відчути те , що відбувається з вами . Цю біль і страждання розділити не можливо , але хочу , щоб ви пам’ятали , вся Україна пам’ятає про вас та буде пам’ятати до останнього . Ви точно не самі.Ми хочемо аби ви якнайскоріше повернулись до нормального життя. Нас точно не розділити.
Привіт 😊 Між нами тисяч км, але я вірю ми скоро зустрінемося і я зможу тебе обійняти. Війна не триватиме вічно. Життя довше ніж війна. Україна Переможе 🇺🇦 Херсон це чудове місто. І там живуть мужні, нескорені українці. Під час війни я познайомилася з жінкою з Херсону і замовила у неї сумку ручної роботи, ми домовилися що я приїду і заберу її у вільній незалежній Україні. До скорої зустрічі мій друг💙💛
Цей лист пишу собі в майбутнє і сподіваюся, що заберу його вже скоро в своєму ріднесенькому Херсоні 🤞 Мала, якщо для інших то було просто війна десь на півдні і сході, то в лютому ти себе сама перекроїла. Ніколи не забувай це відчуття, коли ти втрачаєш все в один день і ніколи не забувай завдяки кому це сталося. Не забувай свій 22й день народження, перше що тобі кинулося в очі зранку - новина про 18 жертв на Одещині. Про той сумний день і самостійну заборону собі - відчути радість і відсвяткувати. Ти подорослішала. Ти багато чого розумієш. Ти зрозуміла, що Україна - це твій незмінний дім. Побачивши всі країни Європи ти щоденно плакала за рідним Херсоном. Будь сильною, Херсон ще потрібно буде відновлювати 💙💛
Свій лист адресую мешканцям Маріуполя та Херсона. Ви приклад незламності для всіх українців, ваша мужність надихає всю Україну боротись за свободу нашої держави. Перемога за нами і ми всією Україною відбудуємо зруйновані міста. Бережіть себе.
Дорогі мої💙💛 Тепер не має чужих українців — кожен і кожна рідний та рідна! Як ви там? Будь ласка, тримайтесь! Знайте, що добро завжди перемагає зло! Перемога за нами🇺🇦 З нами Бог! Міцно обіймаю, молюся і дякую за вашу гідну поставу!
Всім мамам Бердянська. Привіт дівчата. Мене звати Олеся. Я з Києва і я мама чотирьох діток. Я не знайома з Вами особисто, але знаю вас , бо ми всі, Українські МАМИ особливі і схожі одна на одну. Я хочу сказати, що ми всі поруч , розуміємо одна одну як ніхто інший. Бо зараз більш за все боїмося за своїх дітей. Я вас усіх обіймаю. Вірю що скоро ми зможемо лягти спати у зручному ліжку, піти в український садок чи школу, побачити як беруть участь у змаганнях наші діти, як вони гарно танцюють, співають, малюють, ліплять..... Вірю що ми скоро усі відсвяткуємо наш День незалежності у вільній країні. Ми будемо пишатись нашою країною, у численних подорожах гордовито казати що ми українці, нація нескорених. Ми будемо обіймати наших дітей і розділяти із ними біль тільки маленьких подряпин, не буде жодних страхів. Це скоро буде, так скоро, що я вже бачу на горизонті🤗 Тримаймося, ми найсильніші мами у світі.
Знаю, иногда (а может часто) вам кажется, что про вас забыли. Что ничего уже не изменить. Что ваши проблемы никого не интересуют и всех волнует только сам фронт. Поверьте, это не так. Мы думаем о вас, верим в то, что однажды приедем к вам в город или ваше село и увидим вас счастливыми, здоровыми украинцами) Каждый день каждый из нас отдаёт свои силы, деньги и молитвы на то, чтоб ЗСУ как можно скорее сказали вам " Доброго вечора, ми з України!"
Пишаюсь кожним з вас, хто залишився в своїй домівці, хто любить Україну та вірить у те, що скоро нам вдасться здобути перемогу. Бережіть себе та продовжуйте вірити в хороше. Я з вами усім серцем.
Вітаю, тебе! Хоч ми і не знайомі, між нами точно є зв’язок - ми ж українці, люди однієї землі. Я сама з Харкова. Знаю, як вам тяжко зараз, що переповнює відчуття невідомості та відчаю. Але я прошу тебе не здаватися! Україна неодмінно переможе та звільнить наші землі від ворога. Хоч ми і далеко, але полумки ми разом. Віримо в перемогу! Дуже скоро мир прийде на нашу землю. Обіймаю тебе.
Дорогі жителі Херсонщини - моя безкінечна любов ❤️ Вас обожнює та пишається вся Україна ! За вашу мужність, нескореність, відвагу, силу та волю! Весь світ бачить, як ви бороните рідну землю та відстоюєте честь всього українського народу! Цей лист до всіх вас! Тримайтеся рідні та не падайте духом 🙏 Ми віримо, що скоро скуштуємо херсонських кавунів!!! До зустрічі вдома 🫶
Добрий вечір, хоча, можливо у вас він не добрий, та я впевнена, що ви знаходите маленькі миті для щастя та посмішки. Мені дуже прикро, що на вашу долю випало таке страшне випробування. Я посилаю цей лист любові з найщирішими побажаннями Триматися🙏. Ви вистоїте і скоро повернетеся до вільної України. Не забувайте мріяти, я знаю, як це може бути складно на даний момент. Але продовжуйте, живіть, а я буду за вас молитися усім найвищим силам💙💛
Дорогі наші! Я знаю, як ви кожну хвилину, кожну секунду очікуєте на звільнення! Здогадуюсь, як вам важко! Але ми не можемо змінити обставини і власною волею відмінити цю жахливу агресію... Тримайтеся, прошу вас! Я пишаюсь вашою мужністю - дивилась із здивуванням і захопленням, як херсонці з українськими прапорами виходили на мітинги під дула окупантів! Я б так точно не змогла... "Борітеся - поборете!", хоча зараз ризикувати своїм життям не варто, враховуючи звірячі звички окупантів. Думаю, саме з Херсону розпочнеться хвиля звільнення українських територій і це вже незабаром. Тримайтеся! Ми постійно думаємо про тих, хто залишився під орками - подумки з вами!
Доброго дня! Пишу з надією і вірою що цей лист дійде і його прочитають. важко підібрати слова в ці важкі часи.. Україна єдина і український нород єдиний, як ніколи в ці часи ми об‘єдналися де б не були, в Україні, на окупованих територіях, далеко від рідного дому… і це не просто гучні слова! Це відчувається всюди на планеті, всюди говорять про сильний і мужній Український народ про його сплоченість і єднання і це дійсно так. Українці допомагають одне одному і своїй країні де б ми не були! Ми сильні, ми разом! Хочеться щоб цю підтримку відчули люди, які зараз там де дуже важко, ми з вами, Україна з вами! Ніщо не може перемогти нашу єдність! Україна єдина і знаєте, щоб не фантазував ворог, в нього нічого не вийде! Україна сильна, Україна переможе обовязково зі всіма своїми людьми і територією! Вогору цього не зрозуміти, у них цього єднання, віри і волі немає, у нас же єдність нації в крові! Та в ці важкі часи хочеться підтримати всіх Українців де б ми не були разом і де б не були - ми разом! Задля перемоги маємо тримаймося, задля щасливого майбутнього. Це лист любові і підтримки від Українки для Українок і Українців. Тримаймося, ми разом! Переможемо!
Я не можу собі уявити, як ви знаходите сили для того, щоб вижити на окупованій території. Але я мрію, щоб як найскоріше Україна перемогла у цій жахливій війні і ваші страждання припинилися, щоб у нас всіх було життя без війни, таке як до 2014 року, щоб кожен куточок нашої країни відбудувався, щоб ми жили в країні де поважають кожного і кожен має вибір. Дякую кожному з вас хто продовжує любити Україну і вірить в ЗСУ.
Ви наші справжні герої. Ви наші воїни світла та воїни добра. Дякуємо вам за захист. Тримайтеся хлопці. Мені ще за когось з вас заміж виходити. Чекаємо і любимо вас 💙💛 Слава Героям 🇺🇦
Привіт!я Ельза з Києва. Хочу побажати в ці страшні часи бачити більше позитивних моментів у житті, рахувати в кінці дня, що саме принесло радість за день, будь це ранкова кава чи веселка в небі, гарна фотографія в інстаграм чи посмішка перехожого, склянка холодної води чи чорниці зі сметаною, або навіть просто чисте волосся чи теплий дощик. Негативу і печалі у світі достатньо, ми можемо випромінювати добро! Скоро ми переможемо!
Любі, дорогі, нескорені українці. Скоро ми знову об’єднаємося, ми будемо разом! Чорна хмара, яка нависла над нашою і тільки нашою Україною, щезне як роса на сонці. Ви тримайтеся там! Ми всі кожного дня молимося, ви думаємо про вас. Бережіть один одного. Обовязково вистоїмо і переможемо! Обіймаю вас міцно, дорогі співвітчизники!
Привіт! Мене звати Оля, я народилася у Запоріжжі і зараз велика частина області, де я дуже часто бувала влітку у своєму дитинстві - окупована. Я знаю, що зараз морально дуже важко і часто здається, що кінця у цієї війни не видно, але головне вірити і не давати поганим думкам захопити владу над собою. Дуже скоро ти побачиш український прапор над адміністрацією свого міста і почуєш рідну мову, українські пісні по радіо, а зв‘язок українських операторів буде на максимальних позначках! Це буде дууууже скоро! Головне, тримайся! Тримайся та вір в ЗСУ! Ці хлопці не підведуть! Всі українські землі залишаться під нашим прапором, треба лише трохи часу!
Любі наші, неймовірні Хорли! Ми так сумуємо за вами! За цим неймовірним і унікальним місто, де ж першої хвилини, відчуваєш себе як вдома. За неймовірним рожевим заходом сонця. За капличкою. За чоловіком з «гарячою сахарною кукурузкою», ох ця кукурудза - нема в світі смачнішої.За неймовірними людьми. Про вас мало хто знає, проте коли ми розповідаємо - всі відразу хочуть поїхати і побачити це неймовірне місце. Зізнаюсь, мені завжди було не зрозуміло, чому у такій перлині є свої недопрацювання з боку влади, адже люди віддають себе на 110%. Ви знаєте про що я… Але я обіцяю вам, що ми будемо приїзжати, привозити друзів, щоб підняти економіку. Щоб про вас знала вся Україна. Зробимо з вас такий курорт! Тільки тримайтеся! Тримайтеся наші любі! Наші неймовірні, унікальні і такі рідні Хорли!
Привіт, Я знаю тобі важко. Я знаю хочеться опустити руки. Я знаю, що здається, що весь світ забув про тебе. Я з тобою. Я тебе обіймаю. Я знаю, ти ще будеш щасливим. Всупереч цій страшній реальності. Вже зовсім скоро пи будемо жити у вільній щасливій Україні. Більше ніхто не підніме руку на наших людей. На тебе. Я люблю тебе, хоч і не знаю. Нехай ми всі скоро повернемося до мирного життя і я тебе обійму, але вживу вже.
Я зараз знаходжусь далеко від тебе. Але мої думки і моє серце майже кожну хвилину там з тобою. Я не можу собі уявити, що ти зараз відчуваєш і що переживаєш. Мені хочеться тебе обійняти і сказати: Будь ласка, не втрачай надію, не втрачай віру, не втрачай волю і жагу життя, не втрачай любов. Любов до людей і своєї землі.
Всі ми розкидані по світу, не випускаємо з рук телефон, сподіваючись отримати тільки одну важливу новину зараз, що наші території звільнені. Хочу виказати підтримку всім тим, хто чекає це повідомлення в окупації, тримайтесь, любі українці, перемога скоро, скоро ми знову будемо разом і будемо запрошувати таких рідних незнаймців на екскурсію у наші міста, я в це не просто вірю, я знаю, треба лише триматись і робити все і трошки більше, щоб допомогати нашим воїнам зробити це швидше. За цей час ми довели нашу силу і єдність і це вже ніколи не зміниться! З любов‘ю до українців у Херсоні, Криму, Донецьку, Луганську та на всіх інших територій!
Привіт, я також з Херсона Тримайся, моя люба дівчинко Я люблю тебе Твоя Пумба💓
Тримайтесь, наші рідні. Знаємо: важко. Та перемога за нами🇺🇦 Майбутнє- за нами. Тільки трошки почекайте. Віримо у вас! Обіймаємо💛💙
Дорогі наші люди, Дуже чекаю, коли ми знов будемо разом в нашій вільній Україні ❤️ Ми сумуємо за вами! Я постійно слідкую за новинами про Херсон і область. Дуже важливо, щоб ви були живі і здорові. Вірю, що Херсон дуже скоро буде під синьо-жовтими прапорами. Я не уявляю як вам складно, через що вам доводиться проходити. Ніхто з вас на це не заслуговує! Тримайтесь, боріться, не переставайте вірити! 🇺🇦 Бережіть себе.
Привіт, українцю, а може ти чарівна україночка. Мене звати Вікторія, я з міста Суми. Я сподіваюсь у тебе тихо вночі і ти спиш, бо коли спиться то наче і дні минають швидше. Я хочу щоб вони минали швидше бо так найскорше прийде перемога. Я маю рідню у Станиці Луганській і тому знаю як було гарно на Луганщині, яким енергійним містом був Луганськ. Я мрію знову туди приїхати, обійняти рідних…сісти у авто і їхати на Донбас арену дивитись футбол. І ти незнайомцю мрій, обовязково мрій так легче..а зараз бережи себе. Бережи заради того щоб одного разу з полегшенням видохнути: чуючи гучні звуки знати що то не гради, а феєрверк чи грім..Після перемоги не хвилюйся як не зможешь вільно говорити українською- ми всі українці, і на заході і на сході..то все прийде. Лиш одне прошу усвідомити - українці то велична нація, а ти її частина, одна з мільйонів але важлива, бо більш такої частини не має. Мине ще трохи часу і ми всі будемо разом. А зараз бережи себе і знай що ніхто про Луганщину не забув, нам болить за вас..
Вітання вам! Спека напевно по всіх Україні , а у вас особливо спекотно цього літа . Хочеться передати вам , що про вас ніхто не забув , ми всі кожного дня читаєм новини , як просуваються події на фронті , радіємо кожному деокупованому населеному пункту . Дуже співчуваємо вам , та пишаємось вашою витримкою. Кожний українець зараз як рідний, ми одна родина. Обов‘язково будемо всі разом. Тримайтесь
Привіт! Мене звуть Олена і я зі Львова. Дякую тобі, що тримаєшся, але пам‘ятай, війна не вічна. Прийде день і ми всі об‘єднаємося. Головне не втрачати віри. Дякую тобі за те, що ти є. Обіймаю!
Дорогой друг Я также как и ты, из Крыма. Я прожила в украинском Крыму 28 лет, а потом пришлось уехать, потому что жить как в концлагере - это неволя. Я знаю, нас мало, кто был против того референдума и против оккупации. Но прозрение все равно приходит даже к самым тупым. Лучше Крыма, чем при Украине, никогда не было. Согласен? И он снова вернётся в состав Украины, потому что так должно быть, потому что суверенитет - это то, что мы имеем на уровне международного права. И никто не имеет права забирать чужие территории и жизни людей на этих территориях. Мы ещё обязательно снова встретимся!
Привіт тобі, український друже! Я знаю, що тобі зараз важко, на жаль, нам дуже не пощастило з сусідом. Я знаю, що тебе постійно супроводжує почуття тривоги та небезпеки. Я знаю, що страшно. Повір, і мені страшно, я боюсь засинати і прокидатись у Києві. Але знаєш, я вірю в нашу перемогу, вірю в те, що ми скоро переможемо цього великого дракона і будемо жити щасливо. У казках добро завжди перемагає, тому нам просто потрібно трохи почекати. Я знаю, що важко, але ти - тримайся. Тримайся заради себе, рідних, друзів, заради цілої України, заради мене. Я знаю, що ти - сильна особистість, тому обов’язково впораєшся з усім. Коли страшно - молись. Я завжди так роблю і мене це дуже заспокоює та надає сил та надії! Зовсім скоро ми будемо жити під мирним небом нашої коханої України! Тримайся, прошу тебе! Бережи себе! Я знаю, що у тебе вийде! Я молюсь за тебе ❤️ Слава Україні! Слава ЗСУ!
Війна здатна пробуджувати у людях різні емоції. Всередині у нас зараз дуже багато ненависті, та й не менше любові. Мене переповнює бажання поділитись нею із тими, кому зараз нелегко. Сфокусуватись на підтримці та допомозі. Можу тільки уявити, що ви відчуваєте знаходячись під тимчасовою окупацією. Вірю, як і всі українці, що скоро ми об’єднаємось та заживемо так само мирно, як і раніше. Тримайтесь, любі, ви незламні та прекрасні люди. Ми переможемо та настануть світлі, чудові часи. Обов’язково. Дякую, що ви у нас є, вся Україна чекає на ваше звільнення!
Херсонщина, Запоріжчина, Донеччина, Луганщина, кожний населений пункт - ви Україна! Щоб вам там не казали окупанти, будь ласка, не вірте, що вас «здала» і забула країна! Ми з вами! Не було ще жодного дня, щоб у Києві, Хмельницькому чи Черкасах не згадали про Маріуполь, Херсон чи Мелітополь. Чи будь-яке інше наше містечко. Я не уявляю, як вам важко бачити окупантів на своїх вулицях і терпіти їх на своїй землі! Та, будь ласка, протримайтесь ще трошечки, зовсім трішки до перемоги України! І ми знову будемо разом - вільні та незалежні. Мрію, щоб ви якнайскоріше повернулися до свого звичного життя. Я захоплююсь вашим духом, вашою незламністю і силою опору! Подумки обіймаю вас!
Тримайтеся, ми вас чекаємо і робимо все можливе, щоб скоро ми знову були всі разом! Вірте у перемогу і бережіть себе!!! У нас багато планів і справ, без вас не вийде) обіймаю всіх і кожного! До зустрічі)
Привіт, моя рідна Херсонщино! Тримайся, будь ласка! Ми вас не забули і нікому не віддамо, щоб там не брехали оті гумові вироби. Усі ми, ті хто був змушений покинути свій дім і не має змоги до нього повернутися, ми ніколи не перестанемо за вас боротися. Так і знайте. Не втрачайте надії! Ці покидьки тут ненадовго. Обіймаю кожного!
Привіт! Я не знаю тебе, не знаю звідки ти, але хочу дещо сказати. Можливо тобі страшно, розумію, мені також. Я дуже хвилююсь за тебе, за кожного з нас. Сподіваюсь, що ти в порядку, якщо можна так сказати… Я не релігійна людина, але вірю в вищу силу. Я дуже сильно вірю, що все буде добре. Знаєш, в кожного з нас є янгол-охоронець, все буде добре, ти тільки тримайся, підтримуй рідних та близьких і ніколи не опускай руки! Нізащо! Я поруч, вся наша країна поруч з кожним, хто зараз страждає. Вір у себе, вір у свої сили, в наших хлопців і дівчат з ЗСУ, вір у вищу силу. Просто вір, борись, тримайся! Обіймаю, все буде гаразд♥️
Я не можу сказати, що розумію вас, не можу сказати, що розумію ваш стан, як ви зараз почуваєтесь ... Але точно знаю, що вам дуже не просто зараз і тому пишу цей лист, щоб ви не втрачали свій дух, свою міць та терпіння! Ви незламні - бо Українці! Я всіх міцно обіймаю🤗 тримайтеся рідненькі, ми всі морально з вами!
Привіт! Я дуже рада що ти зараз маєш змогу це читати. Ще один день позаду і багато днів попереду. Розумію, що зараз важко вставати зранку і не знати що на тебе чекає. Звідки знаю? Мої батьки вже 8 років живуть так. І я чітко пам’ятаю як це починалось. Я дуже сподіваюсь, що ти зараз тримаєшься. Пам’ятай, що ти- це найголовніша людина в твоєму житті. Підтримуй себе. Займайся спортом, харчуйся, спи. Намагайся зробити так, щоб твій організм був окутаний твоєю заботою. Якщо в тебе є сили, ти зможеш ними поділитись. Не втрачай віри. Ми пам’ятаємо про тебе, про кожне місто. Кожен день ми думаємо про вас і надсилаємо молитви Богу. Мені б дуже хотілось, щоб ти приїхав (чи приіхала) до Києва. Або в Одесу. А може ми навіть будемо з тобою сусідами в купе :) Я дуже сподіваюсь, що в тебе достатньо сил і віри. Якщо ні, я віддаю тобі все що зараз маю. Я знайду собі ще. Обіймаю тебе. Все буде Україна!
Час зараз сприймається по-іншому. Він йде дуже довго. Ви знаєте, я розумію, люди вмирають. Час їх забирає. Нас усіх забере. І, можливо, він тягнеться так довго, щоб виправдати безліч смертей. Але чи можна це виправдати, якщо зараз життя забирає не час? Їх забирає "людина", і вона не має виправдань. Звичайна "людина", яка думає, що має владу більшу, ніж час. Жахлива "людина", яка вирішила підкріпити свою владу життям інших людей. Людина, якій байдуже на життя інших. Як можна залишатися в ілюзії, що людина, якій все одно на життя одних, може подбати про життя інших у своїй країні? Як можна віддавати себе у такі руки? Як можна так довго залишатись у цих руках? Як можна боятися відкрити рота і говорити, більше ніж продовжувати жити з таким правителем? Все це відбувається через мовчазну згоду. Думати, що це далеко - смішно. Думати, що це далеко - тупість. Тут, у нас удома, гинуть люди. Тут, у нас вдома, гинуть і росіяни. Гинуть, бо в них є той, хто їх зневажає. Людство зараз в одному човні. В іншій пливе путін. Хтось із нас потоне. Залишається сподіватися, що людство сильніше.
Привіт! Я тебе не знаю, але я дуже хочу щоб ти знав/знала, ми, українці єдині ми всі думками з вами! Ми вас любимо, тримайтеся і боріться, ви сильні, ви найкращі! Вірте в нашу перемогу! Міцно обіймаємо! Слава Україні!
Привіт! Ми не знайомі з тобою, але я дуже хочу тебе обійняти!Хочу подарувати тобі обійми віри і спокою та поговорити! Сподіваюсь, ти ще там не здався, в твоєму серці ще досі живе великий вогонь любові і ти не дозволяєш ненависті взяти гору над тобою?Будь ласка, пам‘ятай про добро, про любов, про те, що тебе хтось дуже хоче обійняти! Будь ласка, живи❤️
Ви сильні. Дякую, що не здаєтесь. Вибачте, що не можемо вас визволити прямо зараз 💔 моє місто окуповане з 2014-го, там оселились москалі, і тоді ми на мали такої надії, як зараз. Але тепер будемо вільні, будемо в Україні. Хай Бог оберігає усіх вас. Молюсь за вас та скоре звільнення 🤍
Привіт! Звертаюсь до тебе)) Мені так шкода,що війна відібрала у нас нормальне життя.Мені так шкода,що тобі доводиться переживати страх і відчай. Але знаю,що перемога за нами! Знаю ,що ,здається,немає сил чекати. Але ,також,знаю,що Бог чує наші молитви. Ми не осягнемо Його план. Господь Суверенний і Великий! Але те ,що Він зараз плаче з нами - я впевнена! У моєму житті були різні ситуації,але я бачила Божу милість у всіх негараздах. Перемога вже близько! У цей важкий час лише Господь може допомогти пережити. З вірою у Бога,у мир, у наших захисників і у наших неймовірно щирих і вільних людей обіймаю тебе! Молюсь за тебе! Нехай береже тебе Господь! Слава Богу! Слава Україні!
Привіт! Ми з тобою незнайомі, але ти читаєш мого листа, бо нас розділяє лінія фронту. Мене звати Вероніка, я українка, як і ти. І я вірю, що скоро не буде ніяких ліній фронту між нами. Я боюся, я не можу уявити, як би я трималася, перебуваючи в окупації, проте знаю одне, віра - незламна рушійна сила. Я вірю в ЗСУ, і молюся за тих, хто тримає оборону нашої країни. Я вірю в Україну і українців. І я вірю в тебе, і прошу тебе вірити! Нехай твоя віра стане твоєю найміцнішою опорою. Коли все навколо, здається, рушиться, ти стій, стій міцно, завдяки своїй вірі. Спробуй віднайти своє внутрішнє джерело віри, закрий очі, уяви, де всередині відгукується твоя віра. В грудях? В голові? В очах? Де центр твоєї віри? Скоро ти побачиш український прапор на своїй землі. Щоб здійснити це, ми всі на різних фронтах - хтось на військовому, хтось на волонтерському, хтось на мовному, інформаційному... Твій фронт - це вірити. Будь ласка, вір! У цей лист, у ці слова я закарбовую частинку своєї віри і передаю її тобі, вір, тримайся міцно. Не дамо ворогу забрати нашу спрагу до життя і вільного майбутнього!
Вітаю Вас, прекрасні українці. Сміливі і незламні, хоч дуже засмучені і замучені злим злом. Будь ласка вірте і знайте, що Ви не покинуті і не забуті. Особисто я кожну секундочку свого теперішнього життя вірю і уявляю, що зовсім скоро, сантиметр за сантиметром, ЗСУ вирве з пазурів мороку Вас і поранені українські землі. Що Україна стане ще квітучішою, а українці - найдружнішими. Знаєте, сьогодні, 1 липня, український борщ став ще більше всесвітньо відомішим, ніж до того, адже був занесений в спадщину ЮНЕСКО. Щиро вірю, що Ви, відважні українці, кожного разу готуючи борщ, згадуватиме, що дізналися про його популярність з листа любові. І відчуватимете тепло цього листа і небайдужої української душі до Вас знов і знов через роки. Ваш борщ смакуватиме від того дужче. Обіймаю міцно Вас. Загадую бажання обійняти Вас не лише через літери листа, а й фізично в вільній Україні зовсім скоро. З найнезламнішою вірою в серці і повагою до Вашої героїчної мужності, Олександра
Привіт! Мені дуже соромно за те, що я не можу особисто нічого для тебе зробити. Можливо не так як ти, але я намагаюся емпатувати тобі та співпереживати. Я обіймаю тебе кожну секунду і думаю про тебе. Давай будемо реалістами і скажемо прямо - життя до війни в нашій країні теж було не мед, але ж як хочеться жити далі тут, на своїй землі, правда? Відчувати її, лускати насіння українського виробника та співати «гуси» чи «вишні» Well Boya.. От скажи, коли щось віднімають, починаєш відчувати ту самоідентифікацію, зокрема зараз «УКРАЇНЦЯ|УКРАЇНКИ». Я з тобою, ми українці, перемога за нами! Зустрінемось якось в українському Криму!
Я розумію як тяжко просто жити та радіти життю, розумію як страшно та боляче, але світло неодмінно перемагає темряву. Добро завжди перемагає зло. І зовсім скоро, ви знову відчуєте свіже, вільне повітря та незвідане раніше щастя. Я обіймаю вас всім своїм серцем та безмежно вдячна за мужність та стійкість, яку ви проявляєте, це дає силу боротися. Щоранку, щодня, щосекунди ми наближаємось до перемоги і всі разом відсвяткуємо її. Не втрачайте надію, старайтесь радіти і жити, попри всі складнощі, бо ми серцем і думками з вами. Наша любов, підтримка та віра долає будь-які кордони, бо всі ми одна сім’я.
Херсон, ти неперевершений, ти наш, ми єдині, ми любимо тебе ❤️. Будь-ласка, будь сильним і вір, що все найкраще попереду. Після темної ночі завжди сходить сонце, а добро завжди перемагає зло. Посміхнись, будь-ласка, живи і вір в нашу перемогу, дуже прошу тебе. Нам всім зараз складно, але ми точно переможемо і гучно відсвяткуємо нашу перемогу. Люблю тебе ❤️
Кримські татари, які живуть в окупованому Криму. Ми про вас не забули! Кожного дня я бачу пости кримськотатарською молоді, які розповідають вашу історію, показують вашу культуру та говорять важливість повернення Криму в лоно України. Ми знаємо, що ви чекаєте на ЗСУ, чекаєте на свободу. Не втрачайте надії та скоро над Кримом знову замайорить жовто-блакитний!
Любі наші Українці,тримайтеся,рідненькі ще трошечки.Дуже скоро вже будемо празднувати усі разом День України,День Незалежності! Хочу обійняти своїми руками всю Україну❤️❤️❤️
Слава Україні! Дорогий адресате, я знаю, що тобі зараз дуже важко, але, будь ласочка, не падай духом. Повір, про тебе ніхто не забув. І навіть в моменти, коли тобі здається протилежне, просто згадуй, що Бог точно на нашому боці і нам допоможе, а також Він завжди з тобою :) Тримайся, ЗСУ вже зовсім скоро повернуть нас до нормального, а головне, свободного та мирного життя в улюбленій Україні!
сумую. Так хочу залізти в хащі нашої малини та пропасти там - як в дитинстві, сидіти їсти, та вигадувати дурні історії в своїй голові. Малина мабуть вже розрослась, я купила добрі садові ножиці, як повернемося приведем до ладу. Дім, місто, малину... Тримайся.
Привіт. Я не знаю, як тебе звати і яким чином цей лист потрапив до тебе. Мене звати Наталка, я живу у Києві. Ти (нічого, що я на ти?) можеш подумати, що я уявлення не маю, що тобі довелося пережити в Маріуполі. Воно, мабуть, десь так і є. Бо біля мого будинку впало лише 8 крилатих ракет, він не згорів, а лише побило ринок та кіоски з булочками та шаурмою. В одному з будинків загинула моя хороша знайома, а в іншому - незнайомий мені чоловік. Я щодня хожу вздовж розбитих будинків і вірю, що колись їх відбудують. Мені хочеться, аби ти теж вірив чи вірила. Я здогадуюсь, що навряд чи отримаю відповідь від тебе, але раптом…на який вулиці живеш ти? Я в Маріуполі завжди жила на Георгіївській. Там де різнокольоровий готель. Поруч супермаркет «щирий кум». Я купувала там на вечерю крабовий чи шубу. Хоча найбільше я люблю котлетки зі щуки в кафешці «фарш». Це по діагоналі від драмтеатру. Я дуже люблю це місце, особливо влітку, коли працювали фонтани. Я завжди там купалася і дуріла. Ну, правда, частіше я все ж купалася в арочному фонтані. Я пам‘ятаю день, коли його відкривали. Тоді якраз поставили оцих голубів у вишиванках. І ввечері мало бути лазерне шоу, але в Чугуєві розбився літак і замість світлових дельфінів на площі була велика траурна свічка. Минулого літа ми були на Білосарайській косі і там було багато дельфінів. Нам казали, що вони втікли з Криму, бо керчинський міст поміняв течії. А ще там було десь кілька тисяч птахів. Ми сиділи наче зачаровані. Я не знаю, чи купаєшся ти в морі. Я любила завжди купатися в Азовському, бо в мене трохи хворі нирки, а воно тепле. І я могла борсатися у воді годинами. Ну, окрім тих медузних днів, коли море нагадувало кисіль. Я шукаю на фото екстрім-парк. Я там перекаталася на всіх атракціонах, бо якось так сталося, що саме там я люблю гойдатися найбільше. Минулого літа я вперше спробувала торт «маріуполь», це було так смачно, я годувала їм друзів і розповідала, що на новій набережній, отам біля яхт-клубу, варять пристойну каву і можна дивитися, як сонце сідає за обрій. Ми приїждали на гоголь-фест і дивилися, як художники розмальовують поїзд. Я була в музеях Куїнджі ( знаю, що наголос на останньому складі) та краєзнавчому, але так і не потрапила до народного побуту. Ми ходили їсти шашлики до Армена з Волновахи і, звісно, пили наливку «п‘яній вишні». Я встигла кілька разів сходити до вежі і давала п’ятюню маленькому Нільсену. На моєму робочому столі досі лежить веселий путівник по Маріуполю «прогулянка з Маріком». На моїй чашці написано «привет из Урзуфа». Я досі не можу повірити, що не поїду в Мелекіне, не пожартую, що в Маріку я завжди бачу, чим я дихаю, і не сфотографуюся на фоні графіті, отому, де дівчинка з ведмедиком. Я знаю, що тобі нелегко. Але ти залишаєшся в Маріуполі, можливо, бо любиш це місто ще навіть сильніше, аніж я. Мені досі неможливо усвідомлювати, що в місцях, які я так люблю, ховали людей на дитячих майданчиках і вмирали під завалами. Я прошу тебе вижити. Я б хотіла поділитися з тобою водою, аби ти міг пити досхочу. Нагодувати тебе чимось смачним, аби ти не знав голоду. Обійняти тебе, хоча б подумки, щоб ти знав, що ти несамотній. Уві сні я хожу з тобою одними вулицями. Вони пахнуть трояндами, а не гірким димом та смертю. Мені б дуже хотілося тобі пообіцяти, що ми всі повернемося, що знову будемо розгортати синьо-жовті прапори під драмтеатром, що там знову буде грати світові хіти той оркестр, який грав минулого року на День Конституції. Мені хочеться, аби тебе не з‘їв відчай, щоб твоя родина вижила, щоб ти міг вільно дихати у можму дорогому Маріку. А раптом ми побачимось? Давай це буде якась субота. 19.00. На вході до яхт-клубу. Коли місто буде вільним від орківської навали, я стоятиму там в улюбленій сукні у ведмедики та сови. Можливо, я плакатиму, але ти не зважай. Це будуть сльози щастя. Побачимось. Ми ж побачимось?
Любі мої друзі,кого знаю і кого незнаю.Завдяки нашим волонтерам мені з дітками вдалося виїхати з окупації та зараз ми знаходимося в безпеці.Ніхто Вас так не розуміє і не рідтримує,як ми,хто через все це пройшов сам!Тримайтесь рідненькі,бо я розумію,що не у всіх є можливість виїхати.Вірте в нашу перемогу,бо ми наразі на власні очі бачимо сквльки всього робиться в країні для нашої перемоги!!!Вірте в ЗСУ!!!Слава Україні!
Мої любі батьки, моя бабуся. Ви зараз так далеко від мене. Я бачила вас останній раз більше ніж 2 роки тому. Я дуже сумую. Інколи згадую, як не хотіла їхати на дачу. А зараз, я б залюбки. Хоч кожні вихідні. Я б навела там лад з вами. Я дуже сумую за нашими гонками, хто перший візме морозиво, а потім хтось у магазині прорахувався і не взяв одне 😁 А пам’ятаєте, як мій кусок торта стояв декілька днів, коли всі свої вже з’їли? І ви мене лякали що зранку його не буде. Бо у великій родині… самі знаєте 😂 А він завжди був на місці! А пам’ятаєте, як ми всі разом о 5 ранку їхали на море? Я дуже сумую за вами. За нашими коханими, Азовським морем. За нашим поїздками, розмовами, вечорами. Я дуже сподіваюсь, що скоро я вас обійму і всі ці кілометри назавжди будуть позаду. Адже Донбас- це Україна!
Мамочка, я очень по тебе скучаю. Через 2 недели твой день рождения, и мы впервые за много лет не будем праздновать его вместе. Знаю, что ты боишься, что мы больше никогда не сможем увидеться, но я тебе обещаю: мы обязательно победим и отпразднуем вместе в нашем украинском Севастополе! Вы только не сдавайтесь. Украина ни за что не сдастся, не сдамся и я! Очень вас люблю
Мамо, привіт. Я знаю, що твоя віра у нашу перемогу безмежна. Її вистачить на весь Донецьк. Але тепер, вона ще реальніша! Тримайся, та усім передавай щоб трималися. Ви стільки витримали, залишилось трішки. Дуже сподіваюся, що скоро повернуся до дому і ми усі разом підемо до оленя на терикон жовто-блакитний вішати. Сумую за вами. Люблю
Привіт тобі, любий друже, привіт тобі, герою нової історії! Кожного ранку я прокидаюсь в Києві, п’ю каву, планую свій день. Однак, повір! Кожного дня я думаю, коли п’ю каву, як там ти. Як тобі. Чи ти прокинувся від вибуху, чи від страху, що до тебе прийде москаль чи від жалю, що твій дім знищено, що твого дому нема. Я знаю як тобі важко - ми на Київщині теж відчули війну. Але не уявляю як тобі болить за свій дім, за своє місто, за те як змінилось твоє життя. Я з тобою. Я готова розділити твій біль. Приїжджай до мене, або дай знати, якщо буде потрібна допомога. Бо я не знаю тебе, а все одно люблю. Адже ти українець, ти - сміливий та сильний, твоя душа добра, твоє серце б’ється в унісон! Тримайся, друже! Я з тобою! Чекай ЗСУ, чекай мене, чекай нас…
Мене звати Ірина, я зі Львова. Кожного дня в молитві я прошу у Бога, щоб зберіг тобі життя. Я не втрачаю віри, що скоро все закінчиться і прошу тебе не втрачай і ти🙏🏻 Ми скоро будемо святкувати перемогу і будемо обійматися в думках і ридати від щастя. Та поки що тримайся. Посилаю тобі любов🫶🏻
Я просто не можу уявити навіть на скільки вам складно і страшно. Більшість новин не передасть і краплі того, що відбувається у ваших населених пунктах. Можливо ми і не дізнаємось ніколи правди. Мені хочеться від усього серця сказати вам, щоб ви не втрачали надію. Надію на новий день, на кращий день ніж був учора. Надію на те, що скоро цей жах скінчиться. Так в Світі відбувається, що кожен отримує по заслущі, добро і правда завжди перемагає. І цього разу переможе! І я розумію, що це так тяжко, але треба зачекати зовсім